Врегулювання спору за участю судді в господарському судочинстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

ННІ права Державного податкового університету

ВРЕГУЛЮВАННЯ СПОРУ ЗА УЧАСТЮ СУДДІ В ГОСПОДАРСЬКОМУ СУДОЧИНСТВІ

Ліннік Юлія Анатоліївна здобувачка вищої освіти першого

(бакалаврського) рівня групи ПБі-18-1

Дяченко Сергій Вікторович адвокат, кандидат юридичних наук,

доцент, доцент кафедри цивільного права та процесу

Анотація

Наразі досить поширеним є порядок розгляду спорів у судовому порядку. Тож, не дивно, що при цьому наявна надзвичайно велика завантаженість у судах. Часто можемо спостерігати, що навіть з малозначними спорами та справами незначної складності люди звикли ходити в суд, звертатися за захистом своїх прав до адвокатів, залучати свідків по справі тощо. Але все це можна зробити без надмірного формалізму, мантії, розгляду справи в судовому засіданні. Хочемо зауважити, це не означає, що справи незначної складності та малозначні спори не повинні бути вирішеними, дані спори слід вирішувати за участю судді без судового засідання. Під час процедури врегулювання спору суддя повинен мати навички психологічного налаштування, побутового спілкування, мати здібності медіатора та комунікатора. Врегулювання спору за участю судді - це новий інструмент, що може ефективно допомагати здійсненню правосуддя. У цій процедурі суддя, залишаючись суддею, проводить спільні та закриті наради з учасниками процесу, не одягаючи мантію, у доволі розкутій атмосфері, надаючи можливість сторонам висловитися вільно. Сторонам пропонується надати своє бачення можливого варіанту домовленості. Суддя повинен ставитися до сторін однаково, уникаючи оцінок обґрунтованості позиції когось з них тощо. Це виключить можливість виникнення конфлікту інтересів. «Головне - це сприяти мирному врегулюванню, що потребуватиме звернення судді як до його знань та навичок у сфері застосування права, так і до його життєвого досвіду. Не будуть зайвими і знання із психології, у тому числі соціальної», - зазначав суддя Сергій Жельне. Суддя не може розголошувати інформацію, у тому числі конфіденційну, яка йому стала відома під час нарад зі сторонами. Позитивне закінчення процедури мирного врегулювання за участі судді може бути у формі мирової угоди, відмови від позову, залишення позову без розгляду за заявою позивача або у разі визнання позову відповідачем. «Якщо такого результату досягнуто - сторони зберігають свій час, нерви та гроші на судові витрати. Ображених не буде, що є таким важливим для відновлення довіри до суду», - наголосив суддя.

Ключові слова: суддя, судовий розгляд, позивач, відповідач, правосуддя.

Annotation

SETTLEMENT OF DISPUTES WITH THE PARTICIPATION OF A JUDGE IN ECONOMIC JUDICIAL PROCEDURE

Currently, the procedure for litigation is quite common. So, it is not surprising that there is an extremely heavy workload in the courts. We can often observe that even with minor disputes and cases of minor complexity, people are accustomed to going to court, to seek protection of their rights to lawyers, to involve witnesses in the case, and so on. But all this can be done without excessive formalism, mantle, consideration of the case in court. We would like to note that this does not mean that cases of minor complexity and minor disputes should not be resolved, these disputes should be resolved with the participation of a judge without a court hearing. During the dispute resolution procedure, the judge must have the skills of psychological adjustment, domestic communication, have the skills of a mediator and communicator. Judicial dispute resolution is a new tool that can effectively assist in the administration of justice. In this procedure, the judge, while remaining a judge, holds joint and closed meetings with the participants in the process, without wearing a robe, in a fairly relaxed atmosphere, giving the parties the opportunity to express themselves freely. The parties are invited to provide their vision of a possible agreement. The judge must treat the parties equally, avoiding assessments of the validity of the position of any of them, and so on. This will eliminate the possibility of a conflict of interest. "The main thing is to promote a peaceful settlement, which will require the judge to apply both to his knowledge and skills in the field of law enforcement, and to his life experience. Knowledge of psychology, including social psychology, will not be superfluous, "said Judge Serhiy Zhelne. The judge may not disclose information, including confidential information, which became known to him during meetings with the parties. A positive conclusion of the amicable settlement procedure with the participation of a judge may take the form of an amicable agreement, waiver of the claim, leaving the claim without consideration at the request of the plaintiff or in case of recognition of the claim by the defendant. "If such a result is achieved - the parties save their time, nerves and money for court costs. There will be no offenders, which is so important for restoring confidence in the court, "the judge said.

Key words: judge, trial, plaintiff, defendant, justice.

Завдання

дослідити специфіку вирішення спорів за участю судді без судового засідання.

Стан дослідження

Із загальнотеоретичних позицій врегулювання спору за участю судді був предметом дослідження таких науковців як Н. Кіреєва, О. Можайкіна, Є. Приймак, О. Тиханський, Т. Цувіна, Н. Грень, Л. Романадзе та інші.

Метою статті є аналіз практики суду щодо використання мирових угод і налагодження спору за участі судді, з'ясування їхньої своєрідності, прерогатив і недоліків, а також висвітлення центральних проблем, які з'являються у ході їх практичного використання.

Виклад основного матеріалу

судовий мировий угода суд

Наука господарського процесуального права вивчає традиційні форми охорони права і інтересу особи, а також нетрадиційні форми охорони, або ж так звані альтернативні. Вони представлені системою пов'язаних між собою дій кожної із сторін, а також інших осіб щодо розгляду спорів, дані альтернативні методи допомагають вирішити спори за допомогою примирних або ж інших процедур, які не заборонені законом, це може здійснюватися в основному, коли сторони проявляють волевиявлення.

«Основними перевагами альтернативних способів захисту є: спрощена процедура та відсутність елемента доказування; відсутність формальних правил поведінки; вільний вибір посередника (арбітра, медіатора, консультанта тощо); конфіденційність та негласність вирішення спору; можливість особистого контролю ходу процедури; необмеженість у часі; приватний (недержавний) характер» [1].

Методи та способи альтернативних вирішень спорів були започатковані в Сполучених Штатах Америки задля неформальної процедури урегулювання конфлікту.

Необхідно вказати про те, що наша держава почала активно впроваджувати різні методи та способи неформального врегулювання судових спорів, одним з яких є медація. Наразі більш детально розглянемо даний спосіб урегулювання конфлікту.

Медіація є позасудовою добровільною, конфіденційною, структурованою процедурою, під час якої сторони по справі намагаються урегулювати спір, який між ними виник, за допомогою переговорів і звичайно за участі медіатора. «Поняття «медіація» походить від лат. «mediare», що означає «бути посередником». У перекладі з англійської мови термін «медіація» (mediation) означає посередництво, клопотання, заступництво. Медіація має низку переваг щодо судового розгляду та відмінностей щодо інших альтернативних механізмів вирішення спорів, таких як врегулювання спору за участю судді, переговори, третейський суд тощо» [1]. Також зауважимо, що став чинним 15 грудня 2021 року Закон України «Про медіацію».

Слід вказати про те, що до переваг медіації можна віднести повну конфіденційність, що означає цілковиту відсутність ризику розголошення інформації. До того ж наявна мінімальна емоційна та психологічна напруга у сторін спору, тому що медіація передбачає згоду обох учасників спору, а не досягнення компромісу.

«Сьогодні однією з ключових проблем на шляху до розбудови України є проблема реалізації принципу верховенства права в правотворчій та правозастосовній діяльності. Досить часто звернення суду до принципу верховенства права відбувається суто з метою навести додаткову аргументацію своєї правової позиції за умов достатності норми права і створює враження штучності подібних посилань, у тому числі під час урегулювання спору за участю судді» [2].

У нашій державі процедура урегулювання спорів за участю судді являє собою спілкування сторін спору безпосередньо із суддею для того, щоб він зміг отримати більше роз'яснень, а також додаткову інформацію задля об'єктивної оцінки учасниками спору судового розгляду справи. Слід зауважити на тому, що зміст медіації являє собою те, щоб провести структурні переговори між учасниками спору і безпосередньо медіатором задля пошуку рішення.

«Завдання посередника-медіатора та посередника судді змістовно різняться, оскільки перший забезпечує дотримання процесу, допомагає налагодити комунікацію та підтримує сторін у пошуку ними взаємоприйнятного рішення, а другий з'ясовує підстави та предмет позову, підстави заперечень, роз'яснює сторонам предмет доказування з категорії спору, який розглядається» [1].

У межах судової медіації суддя, проводячи закриті наради, наділений правом звернути увагу учасників справи на судову практику у аналогічних спорах, цим самим він надає змогу сторонам оцінити власні шанси щодо позитивного вирішення спору у межах судового розгляду.

«Гл. 4 розд. ІІІ Господарського процесуального кодексу України передбачено, що врегулювання спору за участю судді проводиться суддею-доповідачем виключно одноособово у формі спільних та (або) закритих нарад. При цьому сторони мають право брати участь у таких нарадах також у режимі відеоконференції. Кодексом передбачено, що під час проведення спільних нарад суддя з'ясовує підстави та предмет позову, аргументи учасників, роз'яснює сторонам предмет доказування стосовно категорії спору, який розглядається, пропонує сторонам надати пропозиції щодо шляхів мирного врегулювання спору та здійснює інші дії, спрямовані на мирне врегулювання сторонами спору. Суддя може запропонувати сторонам можливий шлях мирного врегулювання спору. Як вже зазначалося, суддя вправі звертати увагу сторін на судову практику в аналогічних спорах, однак не має права надавати сторонам юридичні поради та рекомендації, а також надавати оцінку доказів у справі» [3].

Досить проблемним є питання, яке стосується того, яким правовим статусом наділений суддя, що займається урегулюванням спорів. Загалом вважається, що кожний суддя (суддя-доповідач) повинен брати участь в урегулюваннях спорів. У такому випадку не беруться до уваги власне його професійні навики як посередника між сторонами у спорі. Така загальна модель врегулювання спорів з участю судді не передбачає те, що цей суддя, окрім здобутих знань у різних галузях права, потребує також спеціальних навиків і знань у таких галузях як: психологія, конфліктологія, соціологія. Тож, виходячи з цього необхідним є створення певного спеціалізованого тренінгу для судді, щоб він міг постійно підвищувати професійний рівень, виступаючи суддею-посередником. Ми вважаємо, що одним із вирішень поставленого питання є внесення доповнення до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» щодо більш клопіткої підготовки судді до вирішення різних спорів і вмінню зробити судове засідання менш стресостійким для обох сторін у вирішенні спору.

Також слід звернути увагу на те, що медіатору необхідно пройти спеціальне навчання, до того ж навчання практичним навикам, але при цьому до судді, який займається врегулюванням спору між сторонами, спеціальних вимог не висувають і в законодавстві вони не передбачені.

До того ж необхідно вказати про те, що у чинному законодавстві передбачається 4 випадки, коли можуть припинити урегулювання спору за участю судді, сюди відносять:

1) у випадку надання стороною заяви щодо припинення урегулювання спорів за участі судді чи завершення строків урегулювання спорів за участі судді;

2) за безпосередньою ініціативою судді, якщо затягується урегулювання спорів будь-якою із сторін;

3) у випадку укладення сторонами по справі мирової угоди, а також звернення до суду із заявою про її затвердження чи звернення до суду із заявою, що стосується залишення позовної заяви без розгляду;

4) у випадку відмови визнання позову відповідачем або відмови позивача від поданого позову.

У вищеперерахованих випадках постановляють ухвалу, що стосується поновлення провадження у справі і до того ж вона не підлягає оскарженню.

Незважаючи на те, що альтернативний спосіб за участю судді потрібно у нашій державі вдосконалювати, ми можемо ще звернути увагу на декілька аспектів, як даний спосіб правового захисту допомагає при вирішенні спорів. «Вільність форми спілкування судді та сторін забезпечується тим, що під час проведення врегулювання спору за участю судді протокол наради не ведеться, а також забороняється використовувати портативні аудіотехнічні пристрої, здійснювати фото- і кінозйомку, відео-, звукозапис, фіксування технічними засобами не здійснюється. Інформація, отримана будь- якою зі сторін, в тому числі суддею під час проведення врегулювання спору, є конфіденційною» [3].

Прерогатива імплементації інституту урегулювання спорів за участі судді у вітчизняне процесуальне законодавство дуже складно належним чином не оцінити. Безсумнівно, несумлінний та недобросовісний відповідач може цим скористатися та почати зловживати власними процесуальними правами задля затягування розгляду справи, тому на це теж слід звертати увагу.

Стосовно покращення судової системи і внесення певних європейських норм до національного законодавства можемо розглянути досвід зарубіжних держав, а саме: як вони застосовують альтернативні методи вирішення спорів.

«У державах континентальної правової системи, таких як Франція та Іспанія, законодавчо передбачена процедура досудового врегулювання спорів. Ця процедура є факультативною та проводиться за участю районного судді або відповідного мирового судді. Метою досудового регулювання є уникнення судового розгляду» [1].

«Відомий український правник Ю. Д. Притика застосування примирних процедур називає підходом до вирішення юридичних конфліктів з позиції інтересів. Цей спосіб грунтується на з'ясуванні та врахуванні взаємних інтересів сторін і спрямований на досягнення взаємовигідної угоди, внаслідок якої жоден учасник конфлікту не програє. У межах цього підходу у світі сформувалася практика застосування альтернативних способів вирішення спорів» [4, с. 55].

Як ми бачимо, що альтернативні способи вирішення спорів, одними з яких є медіація, укладення мирової угоди, що являє собою домовленість, яка укладається між сторонами по справі задля її урегулювання на базі взаємних поступок, а також вирішення спору за участю судді без судового засідання є більш ефективними. До того ж сторони у справі можуть набагато швидше дійти згоди, вирішуючи спір у неформальній обстановці за присутності судді.

Зважаючи на теперішню ситуацію, яка відбувається в Україні, а саме: те, що Росія напала на нашу державу та розпочала війну. Всі судові органи влади призупинили на початку повністю свою роботу задля збереження безпеки як працівників суду, так і сторін по справі. Проте слід зауважити, що у даному випадку, якщо це можливо і безпечно, то навіть можна урегулювати спір за участю судді без судового засідання, скориставшись сучасними додатками, наприклад, таким як Zoom. Для цього слід обрати зручний день та час для судді та сторін справи і дійти консенсусу по справі без судового розгляду. Це допоможе швидко та без емоційного напруження, якого, на жаль, на теперешній час дуже багато, вирішити справу. Але при цьому суддя має володіти навиками та знаннями з психології, конфліктології та соціології, що допоможе при вирішенні спору.

«Таким чином, враховуючи сучасний процес демократизації суспільних відносин, де пріоритетне місце займають принципи гуманізму, справедливості та диспозитивності, альтернативні способи врегулювання спорів у суді мають великі перспективи для розвитку. Вони є додатковими гарантіями прав та свобод людини і громадянина, що закріплені в Конституції України» [5].

Висновки

Слід зауважити на тому, що у судовій практиці спостерігається використання інституту медіації, мирової угоди, а також урегулювання спору за участі судді суд повинен з'ясовувати сутність спору (предмет та підстави позову), наявність або ж відсутність порушених прав або інтересів, а також можливості їх поновлення або захисту у обрані способи. До цього ж, надаючи правову оцінку способам захисту, які обрали зацікавлені особи, суди наділені правом розглянути їх ефективність із точки зору ст. 13 Конвенції, а до того ж, якщо ці способи захисту не суперечать Конституції України та Законам України.

Відповідно до вищевказаного, звертаємо увагу на те, що досить проблемним виступає питанння стосовно правового статусу судді, який наділений правом врегульовувати спір між сторонами. Ми визначили, що потрібно провести спеціалізований тренінг для суддів задля того, щоб вони могли постійно підвищувати професійний рівень, виступаючи суддею-посередником між сторонами, а також пропонуємо внести доповнення до Закону України «Про судоустрій та статус суддів», яке б стосувалося цього положення.

Покращення і застосування на практиці зазначених вище способів захисту прав, а також законних інтересів осіб сприятиме позитивному зрушенню у господарському процесі при врегулюванні спорів. Звертаючи увагу на практику застосування альтернативних способів захисту у зарубіжних країнах, то бачимо, що там активно їх використовують, а наша держава починає активно впроваджувати врегулювання спору за участю судді, бо даний спосіб є спрощеним, а також наділений на ефективне і швидке вирішення спорів.

Література

1. Судова практика застосування альтернативних способів врегулювання спорів. URL: http://www.pgp-journal.kiev.ua/archive/2019/12/3.pdf (дата звернення: 20.02.2022).

2. Дяченко С.В., Цісар Г.І. Реалізація принципу верховенства права через призму електронного судочинства: теоретичні та практичні підходи. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. 2018. № 6. С. 111-114.

3. Медіація та врегулювання спору за участю судді в господарському процесі. URL: https://yur-gazeta.com/publications/practice/inshe/mediaciya-ta-vregulyuvannya-sporu-za-uchastyu-suddi-v-gospodarskomu-procesi.html (дата звернення: 23.02.2022).

4. Притика Ю.Д. Теоретичні проблеми захисту прав учасників цивільних правовідносин в третейському суді: дисертація д-ра юрид. наук: 12.00.03. Київ, 2006. 632 с.

5. Конституція України: Закон від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30.

Размещено на Allbest.ru