Проблеми забезпечення прав і безпеки людини в інформаційній сфері

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРОБЛЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ І БЕЗПЕКИ ЛЮДИНИ В ІНФОРМАЦІЙНІЙ СФЕРІ

Радзієвська О.Г.

кандидат юридичних наук, старший дослідник, провідний науковий співробітник Державної наукової установи «Інститут інформації, безпеки і права Національної академії правових наук України», м. Київ, Україна

Збільшення інформаційних обмінів, використання сучасних засобів та налагодження електронних комунікацій між органами державної влади та громадянами дозволяє підвищити ефективність взаємодії, спрощує процедуру надання електронних послуг та підвищує оперативність роботи всього державного апарату. Цифровізація системи управління держави є суттєвим кроком до формування в Україні сучасного прогресивного інформаційного суспільства, як це закладено в стратегічних напрямках розвитку нашої країни.

Суспільні трансформації, які відбуваються сьогодні під дією широкого використання нових інформаційних та комунікаційних технологій в усіх сферах життя сучасного суспільства, створюють необхідність постійного оновлення правової системи України. Правового забезпечення потребують нові технології, які надзвичайно швидко впроваджуються в життя. Поряд із тим актуальним є також питання перегляду вже існуючої нормативно-правової бази з врахуванням нових можливостей і викликів сьогодення.

Підвищення рівня небезпек в сучасному інформаційному просторі, використання спеціальних інформаційних операцій в економічній, суспільно- політичній, військовій сферах суттєво збільшує кількість загроз для людини, суспільства і держави, а також ризики для цифровізованої системи управління. Інтенсивність виникнення нових небезпек змушує державу підсилювати систему безпеки як на індивідуальному, так і на національному рівнях, створюючи нові техніко-технологічні та правові механізми. Однак підсилення протидії інформаційним загрозам та заходи по забезпеченню інформаційної безпеки особи, суспільства і держави уже сьогодні зазіхають на інформаційні права та свободи людини. Особливо чутливими в інформаційній сфері є право на приватність, право на захист своїх персональних даних, а також право вільно розпоряджатися інформацією.

Нині, для прикладу, в багатьох містах України поширеним є використання відеоспостереження в громадських місцях. Лише в місті Києві на кінець 2020 року функціонували понад 6 000 камер відеоспостереження, серед яких ті, що мають функцію детектування обличчя. Доступ до матеріалів, зібраних камерами відеоспостереження, крім уповноважених органів місцевої влади, мають також правоохоронні органи в межах своїх повноважень. На думку правоохоронців встановлення камер відеоспостереження в громадських місцях знижує рівень злочинності, дозволяє більш ефективно проводити оперативно-розшукові дії. У тестовому режимі перебуває система розпізнавання обличчя в режимі реального часу (LFR). Це нова технологія обробки біометричних даних. Вона побудована на автоматичному розпізнаванні особи за цифровим зображенням її обличчя з подальшою ідентифікацією через профіль, який зберігається в базі даних у форматі фото та відео, у режимі реального часу.

Департаментом у сфері захисту персональних даних Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в рамках контролю за додержанням законодавства про захист персональних даних у першому півріччі минулого року було проведено низку перевірок дотримання вимог законодавства про захист персональних даних під час здійснення відеоспостереження в громадських місцях м. Києва та подальшої обробки отриманих таким чином персональних даних. Результати перевірок київських комунальних підприємств «Інформатика», «Київський метрополітен», Департаменту інформаційно- комунікаційних технологій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) виявили низку порушень законодавства про захист персональних даних. Серед основних - неповідомлення суб'єкта персональних даних про його права, визначені частиною другою статті 8 Закону України «Про захист персональних даних» [1] під час здійснення відеоспостереження, а також відсутність або неналежне оформлення документів, якими визначаються процедури обробки та захисту персональних даних. Про це йдеться в оприлюднених результатах перевірок дотримання вимог законодавства у сфері захисту персональних даних в рамках здійснення відеоспостереження [2].

Тому питання використання відеоспостереження в громадських місцях у рамках забезпечення правопорядку в містах України викликає суттєве занепокоєння у питаннях реалізації права особи на приватність та захисту її персональних даних. Крім того що саме слідкування за особою без вагомих причин та необхідних повноважень є протиправним та посягає на її основоположні права.

В умовах посилення інформаційного протистояння та збільшення масштабів спеціальних інформаційних операцій як всередині країни, так і на міжнародному рівнях немає сумнівів й у необхідності створення дієвої системи протидії поширенню недостовірної інформації, спробам маніпулювання з нею та намаганні управляти індивідуальною та суспільною свідомістю. Для ефективної протидії держава мусить чітко розуміти з чим має справу, ідентифікувати загрозу, визначити рівень її небезпеки та прорахувати потенційні ризики. Однак специфічність інформаційної сфери не завжди дозволяє вчасно ідентифікувати небезпеку, визначити рівень інформаційного впливу та оцінити його наслідки для індивідуальної та суспільної свідомості. Відсутність чіткої класифікації негативних інформаційних впливів є однією з основних причин невчасного їх виявлення, а від так, і послаблення позицій держави у питання забезпечення інформаційної безпеки.

Моніторинг, виявлення та фіксація інформаційних небезпек є першим та найголовнішим етапом у системі протидії інформаційним загрозам. Зважаючи на сучасні тенденції у питаннях інформування громадськості, а саме перехід від традиційних засобів масової інформації, як то телебачення, радіо, преса, до інформування через соціальних медіа, зокрема, соціальні мережі, - процес моніторингу інформаційного простору на предмет небезпек стає все складнішим та вимагає додаткових програмно-технологічних заходів та їх правового забезпечення. Однак, будь-який моніторинг інформаційного контенту неодмінно зіштовхнеться з правом на приватність, а обмеження у поширенні недостовірної чи неповної інформації - з правом на висловлення власної думки та буде прирівняне до цензури. Таким чином з'являється інша причина зниження ефективності системи протидії небезпекам в інформаційному просторі, коли будь-які заходи забезпечення інформаційної безпеки особи, суспільства і держави неодмінно наштовхнуться на права та свободи в інформаційній сфері. Грань між забезпеченням безпеки та правами і свободами в інформаційні сфері надзвичайно тонка. Потрібні дуже чіткі маркери та критерії для виявлення і нейтралізації інформаційних впливів, які здатні завдати суттєвої шкоди особі, суспільству та державі, при одночасному дотриманні демократичних принципів забезпечення реалізації основоположних прав та свобод людини і громадянина.

Останнім часом в Україні спостерігається розуміння важливості питань забезпечення інформаційної безпеки. Лише протягом цього року було прийнято низку нормативно-правових актів щодо забезпечення інформаційної безпеки. Однак багато питань все ще залишаються поза правовим полем нашої держави. Багато аспектів забезпечення інформаційних прав та безпеки людини, при здійсненні нею інформаційно-комунікативних обмінів в мережі Інтернет потребують уточнення, чи доопрацювання. До такої категорії проблемних питань можна віднести забезпечення дотримання вимог законодавства щодо захисту персональних даних особи в мережі Інтернет, автоматичний збір даних про особу з використанням cookies файлів, а також правомірність їх подальшого використання для комерційних цілей. Розроблення нових правових норм та механізмів потребують також питання використання штучного інтелекту, зокрема, чат-ботів для комунікаційних мереж.

Це далеко не повний перелік актуальних завдань, які постають перед правовою наукою через впровадження нових інноваційних технологій, цифровізації суспільства та сфери державного управління. Виникнення нових інформаційних загроз та специфіка інформаційної сфери потребують вироблення нових правових механізмів регулювання суспільних відносин.

Система протидії інформаційним загрозам на всіх етапах функціонування, починаючи від виявлення реальних чи потенційно можливих інформаційних небезпек та їх фіксації до заходів протидії, повинна бути забезпечена нормативно-правовими документами, діяти в рамках національного законодавства та міжнародного права. Технічні та програмно-технологічні заходи протидії інформаційним загрозам не можуть зазіхати на інформаційні права громадян, гарантовані національним та міжнародним правом, так само, як не можуть обмежувати інформаційні свободи особи.

інформаційний законодавство електронний комунікація

Список використаних джерел

1. Про захист персональних даних: Закон України від 1 червня 2010 р. // База даних Законодавство України / ВР України.

2. Результати перевірок дотримання вимог законодавства у сфері захисту персональних даних в рамках здійснення відеоспостереження, зокрема під час функціонування комплексної системи відеоспостереження міста Києва.

Размещено на Allbest.ru