Безоплатна правова допомога як гарантія реалізації права на захист у кримінальному провадженні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Безоплатна правова допомога як гарантія реалізації права на захист у кримінальному провадженні

Баєва Л.В.

кандидат юридичних наук, доцент кафедри конституційного, адміністративного

та трудового права Національного університету «Запорізька політехніка»

м. Запоріжжя, Україна

Стаття 59 Конституції України визначає, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно [1].

02 червня 2011 року прийнято Закон України «Про безоплатну правову допомогу», який відповідно до Конституції Українивизначає зміст права на безоплатну правову допомогу, порядок реалізації цього права, підстави та порядок надання безоплатної правової допомоги, державні гарантії щодо її надання. Саме з цього часу почалася розбудова системи безоплатної правової допомоги, щоб кожен в Україні міг захистити свої права [2].

Одним з основних процесуальних прав усіх осіб, обвинувачених або підозрюваних у вчиненні злочинів, є право на юридичну допомогу на всіх стадіях кримінального процесу. Втім, недостатньо просто передбачити якесь теоретичне або ілюзорне право на юридичну допомогу; це право має здійснюватися в практичний та ефективний спосіб. Відтак, особи, яких обвинувачують в злочинах і які самі не можуть заплатити за надання їм юридичної допомоги, мають бути в змозі звернутися по безоплатну правову допомогу з самого початку виникнення кримінальних процесуальних відносин (стадія початку досудового розслідування, затримання, тощо). Це забезпечує незаможним підозрюваним і обвинуваченим можливість ефективного захисту при розгляді кримінальних проваджень по відношенню до них на стадіях досудового розслідування та у суді та не позбавляє їх права на справедливий судовий розгляд через фінансову скруту.

Безоплатна правова допомога дає ще більші переваги системі кримінального правосуддя в цілому. Належно функціонуюча система безоплатної правової допомоги як складова частина належно функціонуючої системи кримінального правосуддя може зменшити тривалість тримання підозрюваних у поліцейських дільницях і слідчих ізоляторах, а також скоротити кількість осіб, які відбувають покарання з позбавленням волі, зменшити число несправедливих обвинувальних вироків, запобігти переповненню в'язниць і дещо розвантажити суди.

Генеральна Асамблея Організації Об'єднаних Націй нещодавно прийняла перший у світі міжнародний правовий інструмент, який безпосередньо стосується надання безоплатної правової допомоги. Принципи та керівні настанови щодо доступу до правової допомоги в системі кримінального судочинства були ухвалені 20 грудня 2012 р. В них закладені світові стандарти щодо безоплатної правової допомоги. Принципи ООН пропонують державам здійснити та посилити заходи щодо забезпечення ефективної правової допомоги в усьому світі [3].

Інші європейські та міжнародні органи також встановили правила стосовно безоплатної юридичної (правової) допомоги. Європейський Комітет із запобігання катуванням (КЗК) і Підкомітет ООН із запобігання катуванням неодноразово наголошували на важливості безоплатної правової допомоги (БПД) як основної гарантії проти залякування, жорстокого поводження або катувань. Обидва ці органи визначили, що у проміжок часу безпосередньо після моменту позбавлення людини її свободи ризик залякування та фізичного жорстокого поводження є найбільшим. Для того, щоб захистити людей, які опинилися в уразливому становищі під вартою поліції, кожна держава має розробити належну систему БПД для тих, хто сам не може оплатити послуги адвоката. «Визнаючи, що юридична допомога є найважливішим складником функціонування системи кримінального правосуддя, що спирається на верховенство права, основою для здійснення інших прав, включаючи право на справедливий судовий розгляд, а також важливою гарантією забезпечення основоположної справедливості процесу відправлення кримінального правосуддя і довіри суспільства до нього, держави мають гарантувати право на безоплатну правову допомогу в своїх внутрішніх правових системах на якомога вищому рівні, в тому числі, коли це необхідно, в конституції».

Людина має право на безоплатну правову допомогу за двох умов: по- перше, у такої особи немає достатніх коштів для оплати послуг захисника (що встановлюється так званим «тестом на нужденність»), і, по-друге, надання БПД вимагається інтересами правосуддя (що встановлюється так званим «тестом по суті»). Ці дві умови викладені як у Статті 6 (3)(с) Європейська Конвенція з прав людини (ЄКПЛ), так і в Статті 14 (3)(d) Міжнародному пакті про громадянські і політичні права (МПГПП). Перевірка на відсутність коштів 14. Якщо людина не має достатніх коштів для того, щоб оплатити послуги власного адвоката, вона відповідає першій вимозі, встановленій у Статті 6 (3) ЄКПЛ. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) не дав визначення «достатніх коштів», а, натомість, при встановленні того, чи фінансове становище переслідуваної в кримінально-правовому порядку особи вимагало надання їй БПД, бере до уваги всі конкретні обставини кожної справи. ЄСПЛ визнав, що, як правило, пороговий фінансовий показник нужденності визначається національними органами. Хоча ЄСПЛ залишив державам певні межі розсуду відносно того, як визначати такий показник, завжди повинні існувати достатні гарантії від вибіркового (свавільного) визначення того, чи має особа право на БПД.

Забезпечення реалізації права на БПД, у відповідності до конкретизованих умов її надання, вимагає впровадження державою ефективного правового та організаційного механізму, заснованого на європейських стандартах. Страсбурзький суд вимагає, щоб умови надання допомоги за рахунок держави були досить чітко визначені, а процедура розгляду запиту на допомогу була прозорою і зрозумілою громадянам.

Згідно судових прецедентів ЄСПЛ невинесення національними інстанціями формального рішення у відповідь на клопотання про надання юридичної допомоги вважається порушенням (ECtHR4 March2003, A.B.V. Slovakia, № 41784/98). У справі «Бобровський проти Польщі» рішення, в якому не було вказано причин відмови в наданні безоплатної правової допомоги, було визнано довільним і таким, що порушує право на доступ до правосуддя (ECtHR17 June2008, Bobrowskiv. Poland, № 64916/01). На позитивний обов'язок держави діяти активно у наданні БПД вказав ЄСПЛ у справі «Талат Тунч проти Туреччини»(ECtHR27 March2007 року, Talat Tum v Turkey,32432/96, para. 61): «Певно ж, що перешкоди, які стояли на шляху ефективного дотримання прав на захист можна було подолати, якби національні органи, усвідомлюючи труднощі, з якими мав справу заявник, діяли активніше в напрямку забезпечення того, щоб заявник дізнався про можливістьвимагатидля себе безкоштовногоадвоката за призначенням [4, с. 5]. кримінальне провадження юридична допомога

В Принципах і керівних настановах ООН також зазначається, що для забезпечення прозорості та справедливості інформація про критерії, застосовувані при перевірці наявності коштів, має бути «доступна широкому загалу».

Прийняття Закону України «Про безоплатну правову допомогу» - це величезний прогрес і тому краще вже мати хоча б такий закон, що регулює вказані відносини, ніж не мати ніякого взагалі. Але кожен закон потребує постійного опрацювання та внесення змін, які відповідатимуть сучасним вимогам суспільства.

Європейський суд розглядає національні суди країн як основний орган, який у своїх рішеннях реалізує позитивний обов'язок держави щодо забезпечення права особи на юридичну допомогу. Аналіз рішень ЄСПЛ свідчить про необхідність посилення функції судового контролю, зокрема і в Україні, щодо порушень права особи на захист на всіх стадіях провадження в контексті дотримання вимог Європейської конвенції.

Список використаних джерел:

1. Конституція України : станом на 1 жовтня 2017 р. / Верховна Рада України. Київ: Право, 2017. 93 с.

2. Закон України від 02.07.2011 р. № 3460-VI. Дата оновлення: 01.07.2021. URL:http:// https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/3460-17#Text(дата звернення: 30.11.2021).

3. Принципи та керівні настанови ООН щодо доступу до правової

допомоги в системі кримінального судочинства, 3 жовтня 2012 р., UN Doc. A/C.3/67/L.6, Вступ та п. 3. 2. Принципи та керівні настанови ООН щодо доступу до правової допомоги в системі кримінального судочинства, 3 жовтня 2012р., UN Doc. A/C.3/67/L.6, див. запосиланням:

http://www.uianet.org/sites/default/files/RES_GA_UN_121003_EN.pdf

4. Оверчук С.В. Умови надання безоплатної правової допомоги в контексті прецедентної практики Європейського суду з прав людини. Часопис Національного університету «Острозька академія». Серія «Право». 2016. № 1(13). URL::http://lj.oa.edu.ua/artides/2016/n1/16osvzpl.pdf(дата звернення: 30.11.2021).

Размещено на Allbest.ru