Теоретичні та практичні проблеми кримінального процесу України в умовах цифрової трансформації суспільства

Размещено на http://www.allbest.ru

Теоретичні та практичні проблеми кримінального процесу України в умовах цифрової трансформації суспільства

Капліна О.В.

доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри кримінального процесу Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Однієї з тенденцій розвитку сучасного світу є всеохоплюючі процеси цифровізації, яка пронизує всі сфери людської діяльності та здійснює істотний та різноплановий вплив на локальному, регі-ональному та глобальному рівнях. Без перебільшення можна каза-ти, що цифрові технології значно модернізували світ та соціальну дійсність. Разом з тим очевидним є амбівалентний вплив цифро-візації. З одного боку - вона створює невідані раніше можливо-сті у всіх галузях людської життєдіяльності, вплітає інформаційні технології у побут, робить світ прозорим, несе в себе можливості для значного покращення життя, перетворення економіки, управ-ління, медицини, сфери послуг, спрощує та прискорює процеси комунікації, з'єднує, долаючи тисячокілометрові відстані, тощо. З іншого боку, цифрові технології породжують негативні наслідки у вигляді нових форм злочинності у сфері високих технологій, так звані кіберзлочини.

За допомогою комп'ютерних технологій вчиняються самі різ-ні кримінальні правопорушення. Переважна більшість їх складів міститься у розділі XVI «Кримінальні правопорушення у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп'юте-рів), систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку» Кримінального кодексу України. Втім, переліком цих правопору-шень взагалі не вичерпуються всі суспільно небезпечні діяння, які можуть бути вчинені за допомогою комп'ютерних мереж. Не є сталою термінологія, адже у науковому та правозастосовному дискурсі використовуються такі поняття, як «комп'ютерні злочи-ни», «кіберзлочини», «злочини у сфері інформаційних відносин», «злочини в сфері комп'ютерних технологій», «у сфері викори-стання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку» тощо. Чинне за-конодавство не дає визначення відповідних понять, що не дозво-ляє класифікувати всі можливі кримінальні правопорушення що вчиняються за допомогою сучасних комп'ютерних та цифрових технологій. Вони гіпотетично можуть бути вчинені різними спо-собами, зокрема, за допомогою викрадення комп'ютерної інфор-мації, здійснення кібератак, розповсюдження шкідливих програм, так званих вірусів, створення несправжніх інтернет-аукціонів тощо, що викликає складності під час їх кваліфікації. Найчастіше такі кримінальні правопорушення кваліфікуються як загально- кримінальні злочини. Наприклад, за ч. 3 ст. 190 КК України «Ша-храйство», як шахрайство, вчинене шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки. При ви-користанні підроблених електронних засобів доступу до банків-ських рахунків, слідчі кваліфікують дії винної особи за ст. ст. 200 КК України «Незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, електронними грошима, обладнанням для їх виготовлення». Збут і розповсюдження порнографічних предметів з використанням електронно-обчислювальної техніки кваліфікується за ст. ст. 301 КК України. Вилучення посадовою особою фінансової установи з банківських рахунків клієнтів електронних коштів, які перебу-вали у правомірному володінні потерпілого, кваліфікується за ч. 2 ст. 191 КК України.

Крім того, само узагальнююче поняття, яке зараз використову-ється, вже є звичним для пересічних громадян та правників - «кі- берзлочини» - не відображає суті суспільно небезпечних діянь, що вчиняються, адже КК України всі кримінально карані суспіль-но небезпечні винні діяння поділяє на злочини та кримінальні проступки (ст. 12 КК України).

Ми є свідками поступового опанування правниками нової тер-мінології, яка є по суті технічною, втім без усвідомлення її змісту слідчими, прокурорами, суддями неможливо здійснювати досудо- ве розслідування, призначити експертизу, оцінювати докази, ух-валювати рішення. Серед неологізмів, якими повинні оперувати правники такі нові поняття, як «кібергруммінг», «дефейс», «кар- динг» (англ. carding), «кард-треппінг»; «кеш-треппінг»; «програм-ний скімінг»; «нроксі-сервер»; «прямий діспенс»; «кіберсквотінг» тощо.

Сьогодні жертвою комп'ютерних технологій стають не лише особи, а й держави стосовно яких можуть вестися кібервійни, кі- бертероризм, кібершпигунство, що призводить до суттєвих загроз національній безпеці або безпеці національної економіці.

Особливість «кіберзлочинів» полягає в тому, що вони: 1) ма-ють дистанційний або транснаціональний характер; 2) часто є ла-тентними (в тому числі прихованими від потенційної жертви); 3) є інтелектуально продуманими, «нетрадиційними» з точки зору об'єктивної сторони їх вчинення; 4) є триваючими, багатоепізод-ними, або такими, що вчиняються одночасно в значних просторо-вих межах; 5) пов'язані з можливістю легкого знищення їх слідів; 6) в силу специфіки ускладнюють запобігання їм, припинення або розкриття; 7) потребують залучення до їх розкриття відповідних фахівців та засобів, без яких неможливо уявити збирання «цифро-вих доказів».

Крім того, говорячи про другий негативний аспект впливу циф- ровізації на суспільство слід згадати про особливості розкриття злочинів, які вчиняється за допомогою комп'ютерних технологій, або про розкриття злочинів, що є «традиційними» для системи кримінальної юстиції, але здійснення досудового розслідування по них стикається з відсутністю належного правового регулюван-ня, прогаленістю унормування особливостей збирання та перевір-ки «цифрових доказів», їх оцінки у судовому розгляді.

Обидва напрями впливу цифровізації на кримінальне про-вадження, у свою чергу, пов'язані із необхідністю відповідного законодавчого забезпечення, яке очевидно відстає від стрімкого розвитку цифрових технологій, а також головне - забезпечення прав людини у новій цифровій реальності. Аналогічні проблеми виникають майже у всіх країнах світу.

Новий «цифровий світ», який стрімко змінюється під впливом сучасних цифрових технологій та перетворює науково-фантастич-ні сюжети у реальність, є мейнстримом серед представників кібер-нетики, інформатики, політології, соціології, філософії тощо. До осмислення необхідності юридифікації цифрової реальності зверта-ються також представники різних галузей права. Що стосується кри-мінального процесуального права, то науковий доробок лише за ос-танні роки поповнений низкою досліджень стосовно «цифровізації» кримінального провадження. Втім слід констатувати, що вітчизняні науковці переважно спрямовують свої інтелектуальні зусилля на ок-ремі сегменти використання досягнень цифрового прогресу в певній галузі права, або стосовного окремого інституту права (речових до-казів; документів; вчинення злочинів за допомогою цифрових тех-нологій, електронних валют, шкідливого програмного забезпечення тощо). Кримінальному процесуальному праву бракує комплексного наукового дослідження, в якому би системно були розглянуті «циф-рові проблеми» сучасного кримінального судочинства.

Всі ці фактори вказують на необхідність наукового осмислення проблем, що виникають зв'язку з цифровізацією суспільства та у кардинальної зміни підходів до національної цифрової безпеки, кібербезпекі та трансформації кримінального судочинства з їх урахуванням. Тобто масштаб цифрових трансформацій та викли-ків, які стоять перед нами, повинен дорівнюватися масштабу пере-творень у кримінальному процесуальному законодавстві, інакше проблеми залишаться без свого законодавчого вирішення, а правозастосовна практика без належного правового інструментарію.

Уявляється, що процеси цифровізації здійснюють в основному потрійний вплив на трансформації, які повинні здійснюватися в кримінальному процесуальному праві.

По-перше, мова йде про оптимізацію кримінальної процесу-альної форми, використання цифрових технологій під час досу- дового розслідування чи судового розгляду кримінальних прова-джень.

По-друге, на своє вирішення чекають питання стосовно тран-сформації відповідно до вимог цифровізації засобів доказування та їх законодавчого «оформлення». Особливості кримінальних правопорушень, що вчиняються за допомогою технічних засобів вимагають від органів досудового розслідування неортодоксаль- них, інноваційних способів їх розкриття.

По-третє, обговоренню та вирішенню підлягає ключова про-блема доказового права - доцільності розширення переліку видів доказів, передбачених ч. 2 ст. 84 КПК за рахунок запровадження окремого виду - цифрового доказу.

Крім того, окремим напрямом є вирішення проблеми дотри-мання прав людини під час кримінального провадження, забезпе-чення так званого права на цифрову прайвесі, що повинно про-низувати всі названі вище аспекти правових та доктринальних трансформацій.

Звичайно, що процеси вдосконалення нормативного регулю-вання повинні йти паралельно з вивченням досвіду зарубіжних партнерів, врахуванням підходів інституцій ООН, досвіду міжна-родних інституцій.

цифровізація кримінальний суспільство

Размещено на Allbest