Захист персональних даних в умовах використання цифрових технологій

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗАХИСТ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ В УМОВАХ ВИКОРИСТАННЯ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Павлюк А.Ю.

Науковий керівник:

Заморська Л. І.

доктор юридичних наук, доцент кафедри теорії права та прав людини Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича

В умовах розвитку сучасного суспільства необхідним є забезпечення надійного, законодавчо визначеного захисту інформації про особу. Прогрес у галузі цифрових технологій, зокрема у сфері розробки та впровадження програмного забезпечення, активність у формуванні баз персональних даних надзвичайно загострили проблему захисту приватного життя фізичних осіб та наклала суттєві обмеження основних прав і свобод людини. У ході дослідження дістали подальший розвиток положення про баланс між правовим регулюванням відносин із захисту відомостей про громадянина та національною кібербезпекою держави. Важливо розглянути окремі правові заходи для обмеження довільного поводження з правами людини в інформаційній сфері.

Питання вдосконалення нормативно-правової бази у сфері захисту персональних даних ставало об'єктом дослідження багатьох вітчизняних і зарубіжних вчених, експертів міжнародних організацій тощо. Сьогодні жваво обговорюються проблеми впровадження всесвітніх міжнародних та європейських стандартів щодо захисту персональних даних у національне законодавство у засобах масової інформації, де свої погляди висловлюють міністри, представники владних структур, провідні політологи, правознавці інші спеціалісти з цього питання. Вагомий внесок у розв'язання цього питання належить таким фахівцям у галузі правничої науки, як О. Волков [1], Н. Докучаєва [2], Д. Павленко [5], Т. Обуховська [4] та ін.

Інститут недоторканності особистого життя людини почав розглядатися як обов'язковий фактор розбудови демократичного суспільства в 1928 р., коли суддя Верховного суду США Л. Брандейс офіційно заявив про наявність у Конституції США «права бути залишеним у спокої». Приватність - це можливість особи або групи осіб відокремити себе, інформацію про себе, і, таким чином, виявляти свою особистість вибірково. [4, с. 99]

На нашу думку, сьогодні сучасні тенденції розвитку комп'ютерних технологій та обробки персональних даних диктують необхідність у подальшому розвитку більш детального регулювання цього права. Зокрема, важливим є виокремлення таких основних складових права на інформаційну приватність:

• право на анонімність;

• право контролювати інформацію про себе;

• право «бути забутим» [6, с. 13].

На жаль, зміни, зумовлені поширенням коронавірусної інфекції COVID-19, відбулися в усіх сферах суспільного життя. Проте, найсуперечливішою стала проблема масового інформаційно-психологічного впливу на людину, суспільство та міжнародну спільноту, що виникала в умовах запровадження у більшості країн світу надзвичайної ситуації, пов'язаною з пандемією. [6, с. 16]

У зв'язку з визнанням міжнародною спільнотою доцільності створення інтернаціональної системи правового регулювання обробки і передавання даних міжнародні організації почали наголошувати на необхідності розроблення комплексу базових принципів захисту приватного життя та індивідуальних свобод у зв'язку з обробкою персональних даних і їх транскордонними потоками.

Наприклад, експерти Організації з економічного співробітництва і розвитку (далі - ОЕСР) зауважують, що для забезпечення безпеки глобального обміну персональними даними, держави - члени на національному рівні, мають:

- прийняти належні національні закони;

- заохочувати і підтримувати саморегулювання шляхом прийняття кодексів поведінки/поводження або інших правил;

- забезпечити наявність розумних механізмів реалізації індивідуальних прав;

- застосувати необхідні санкції та інші засоби захисту персональних даних на випадок невиконання заходів, що передбачені зазначеними принципами;

- забезпечити недискримінаційне ставлення до суб'єктів даних. [4, с. 96]

У країнах ЄС подальший пошук балансу між захистом приватності та потребою у безпеці розглядається через правову категорію «охорони приватних персональних даних», що передбачає забезпечення конфіденційності відомостей про особу. Згідно з конвенцією № 108 Ради Європи збирання, накопичення, зберігання і поширення персональних даних може здійснюватися лише з дозволу особи, дані про яку обробляються. Однак, допускається обмеження в інформаційних правах фізичних осіб. До прикладу, якщо це стосується:

- державної чи суспільної безпеки;

- фінансової стабільності;

- боротьби зі злочинністю;

- захисту прав та основних свобод інших осіб. [3]

На наш погляд, правове забезпечення суспільних відносин щодо захисту персональних даних має забезпечувати загальні умови для законності їх обробки, регулювання діяльності суб'єктів у сфері цифрових технологій. Згідно з Законом України «Про захист персональних даних» завданнями національного законодавства є створення правової бази державного регулювання суспільних відносин людини, суспільства і держави за умов дієвого захисту громадянських прав у сфері персональних даних. [7]

Крім того, згідно чинного законодавства та Доктрини інформаційної безпеки України ключовими ознаками інформаційної безпеки є:

1) конфіденційність - стан поводження з інформацією, при якому доступ до неї отримують тільки суб'єкти, які мають на це право;

2) цілісність - запобігання несанкціонованій або незаконній модифікації інформації;

3) доступність - запобігання тимчасовому або постійному приховуванню інформації від користувачів, які мають право на доступ.

Без сумніву, в сучасних умовах поширення інформаційно-комунікаційних систем і мереж забезпечення інформаційної приват- ності дедалі більше ускладнюється. Будь-які відомості або дані про людину можуть бути отримані завдяки Інтернет-ресурсам та використані не лише на її користь, а також у протиправних цілях:

• маніпулювання свідомістю;

• шантажу;

• залякування;

• агресивної реклами;

• інформаційного насилля. [6, c. 12]

На жаль, на сьогодні правове забезпечення суспільних відносин в Україні щодо персональних даних у частині їх правового захисту є недостатнім. Останні події, пов'язані з масовим витоком персональних даних громадян України через інформаційно-комунікаційні мережі підтверджують актуальність цієї проблеми і нагальну необхідність внесення змін до законів України «Про інформацію» [8], «Про захист персональних даних» [7] та Кримінального кодексу України. Вони закріплюють лише загальні принципи доступу громадян до інформації, що стосується їх особисто. Механізм реалізації зазначеного права належним чином не визначений. Відсутнє й регулювання використання конфіденційної інформації про особу.

Т. Обуховська стверджує, що вдосконалення нормативно-правової бази України у галузі забезпечення обробки та циркуляції персональних даних, має відбуватися, насамперед, шляхом систематизації, конкретизації, деталізації та доповнення необхідними документами. [4, c. 97]

Таким чином, на основі сказаного вище, при дослідженні спрямованості та ефективності механізму захисту персональних даних в умовах використання цифрових технологій, безумовно, враховувалися причини, вплив інтенсивного розвитку інформаційних технологій та глобальні соціально-правові процеси. На основі інформації, зібраної з відкритих джерел, можна зробити висновок, що необхідне приведення національного законодавства кожної держави у відповідність з міжнародними орієнтирами та врахування основних принципів щодо організації заходів із контролю за виконанням законодавства в цій галузі з метою забезпечення ефективного захисту відомостей про особу.

захист інформація персональний недоторканність особисте життя

Список літератури: