Цифрова економіка и електронна торгівля: право, політика і досвід КНР

Забара І.М., к.ю.н., доцент, доцент кафедри міжнародного права; Данильченко О.С., аспірант кафедри міжнародного права, Навчально-науковий інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка

цифровізація економіка правовий торгівля

В сучасних умовах для досягнення Цілей сталого розвитку цифрова економіка і електронна торгівля набувають все більшого значення, надаючи широкі можливості, розкриваючи майбутні перспективи й одночасно висуваючи нові задачі. Інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ) значним чином сприяють виробництву, обміну і споживанню товарів, робіт і послуг.

Проте з початку 2020 року світова пандемія СОУГО-19 почала впливати на глобальний економічний розвиток, скоротила на чотири відсотки світову економіку за рік, зменшила світову торгівлю, економічну активність в більшості галузей і країн. В той же час, пандемія призвела до прискорення розвитку цифрових технологій. Цифрові можливості виступили інструментом, що дозволив продовжувати економічну і соціальну активність. Це привнесло зміни у розвиток електронної торгівлі, дозволивши широко використовувати ІКТ в її технологіях і механізмах, і, разом з тим, стимулювало зростання он-лайн-закупівель товарів та послуг на внутрішніх і зовнішніх ринках.

Показовим є досвід КНР, для якої важливими постали питання поєднання процесів цифровізації і технологічного розвитку з процесами, що відбуваються у світовій торгівлі, оскільки цей чинник виступає принциповим для експортно-орієнтованої економіки держави.

Визначена КНР мета - збільшення долі цифрової економіки у 50% у структурі ВВП до 2030 р., досягатиметься в умовах як пандемії, так і періоду відновлення - в змінених умовах розвитку світової торгівлі, подальшого прогресу цифрової економіки, електронної торгівлі та кібербезпеки.

Варто звернути увагу на те, що пов'язані з цим напрямком задачі в КНР почали розв'язувати ще з початку 2000-х рр., коли почала формуватися нормативно-правова база в області цифровізації та ІКТ.

В основу розробки законодавства були покладені розроблені Урядом КНР Національна середньо-строкова програма розвитку науки і технологій 20062020 рр., Державна стратегія з розвитку інформатизації 2006-2020 рр., програма «Цифрова економіка - 2020: план дії для китайських підприємств».

План «Цифровий Китай» на період 20162020 рр. містить дві програми: «Зроблено у Китаї - 2025» (Ф Ш^-2025), що ставить задачею підвищення продуктивності виробництва з використанням цифрових технологій і природоохоронних стандартів та «Інтернет плюс», задачею якого є трансформація промисловості з використанням цифрових технологій до 2025 р.

Для нових економічних і соціальних умов у КНР почалось формування правових засад, спрямованих на забезпечення розвитку цифрової економіки. В якості прикладу можна назвати вже прийняті закони КНР «Про електронну торгівлю», «Про кібербезпеку» (2016 р.), розроблені проекти законів «Про безпеку даних», «Про захист особистої інформації»; окрім того, прийнята нова редакція «Білої книги з інтернет-права» (2017 р.).

Реалізація політики цифровізації здійснюється Державною Радою КНР, під керівництвом КПК. Це питання входить до компетенції Міністерства науки і технологій, Міністерства промисловості та інформаційних технологій, Міністерства освіти, Комісії з розвитку і реформ, Центральної провідної групи з кібербезпеки та інформатизації, а також інститутів Китайської академії наук та Китайської академії інформаційних і комунікаційних технологій.

На реалізацію політики у сфері цифрової економіки та електронної торгівлі впливає низка чинників, які й формують особливий підхід до цієї проблематики в КНР, зокрема:

у зовнішньополітичній сфері: забезпечення лідерства держави; реалізація глобальних ініціатив (^_«Один пояс, один шлях», «Спільнота єдиної долі людства»; орієнтація держави на співробітництво у сферах інновацій, нових технологій, реалізації ініціативи «Цифровий шовковий шлях»;

у політичній сфері: орієнтація розвитку держави на позиції «інноваційної економіки» з пріоритетом на розвиток інноваційної промисловості; державна підтримка цифрової економіки в низці сфер; орієнтація на використання цифрових технологій при практичному розв'язанні соціальних проблем (демографічні процеси, урбанізація, забруднення навколишнього середовища, модернізація сільського господарства, розвиток охорони здоров'я);

у економічній сфері: орієнтація уряду на забезпечення переходу від виробництва до інновацій (від «Зроблено у Китаї» до «Придумано і зроблено у Китаї»; утворення системи ВАТ (H^Baidu, ИМЕЕ Alibaba, ШШ Tencent - трьох національних технологічних компаній, що забезпечують електронний доступ до товарів і послуг на національному і міжнародному ринках); тривале економічне зростання; збільшення розмірів внутрішнього ринку; забезпечення ІКТ; підвищений інтерес населення та бізнесу до не- банківських фінансових послуг; поява нових робочих місць;

у соціальній сфері: орієнтація на використання чисельності населення як на ресурс розвитку; інтерес суспільства у сприйнятті нових цифрових технологій; наявність динамічного соціального та економічного середовища, відкритого до нових технологій, продуктів і послуг; здатність до швидкого адаптування нових технологій для місцевих потреб; необхідність вирішувати нагальні проблеми, пов'язані з урбанізацією (транспорт, енергетика, відходи);

у сфері безпеки: орієнтація на забезпечення кібербезпеки; орієнтація на жорстке регулювання інтернет-сфери; наявність власних меседжерів, розроблених компанією ШШ Tencent - ^MWeChat і QQ, а також соціальної мережі ШШ Weibo з чисельністю користувачів більш ніж 500 млн., які охоплюють майже усе населення, що дозволяє мати інформацію про користувачів;

в освітній і науковій сферах: орієнтація держави на значні витрати на освіту і наукові дослідження; державна підтримка університетів і дослідницьких установ; зростання кількості студентства і молодих дослідників в областях природничих і технічних наук; зростання наукомісткої продукції.

Разом з тим, можна відмітити і чинники, що певним чином впливають і стримують розвиток політики у сфері цифрової економіки, а саме - правова база, що, як і в переважній більшості держав, ще формується; певна залежність в низці галузей від трансферу технологій; недостатній рівень кооперації між наукою і виробництвом; відносна нестача висококваліфікованих кадрів.

На сьогодні, позиція КНР полягає у активізації співробітництва у сфері цифрової економіки, електронної торгівлі, штучного інтелекту, розумного міста, про що неодноразово наголошував Голова КНР Сі Цзіньпін у своїх виступах.

У «Доповіді про розвиток цифрового Китаю 2020)», підготовленою Державною канцелярією інтернет-інформації, наголошено на тому, що КНР знаходиться на другому місті у світі за обсягами цифрової економіки. У 2020 році обсяг транзакцій електронної комерції у КНР досяг 38 трлн. юанів. У першому кварталі 2021 року на долю електронної комерції припадало 21,9 % загального обсягу продажу товарів. З 13 провідних світових компаній електронної торгівлі, 11 - з КНР та США. Китайська Alibaba залишається на вершині рейтингу.

Підсумовуючи зазначимо, що світова пандемія СОУГО-19 разом із внесенням глобальних змін, прискорила цифровізацію багатьох галузей, у першу чергу в економіці і торгівлі. Це змушує враховувати сучасні реалії та переймати досвід інших держав, серед яких одне з провідних місць займає КНР.

Размещено на Allbest.ru