Інформаційна складова оборони України: роль та місце

Размещено на http://www.allbest.ru

Інформаційна складова оборони України: роль та місце

політичний економічний захист

Володимир Фурашев

кандидат технічних наук, старший науковий співробітник, в.о. директора Державної наукової установи «Інститут інформації, безпеки і права Національної академії правових наук України»

В усі періоди з моменту початку соціалізації та об'єднань первіс-них людей у групи/общини у силу об'єктивних або ж суб'єктивних причин між ними з певними проміжками часу виникали конфлікти, які далеко не завжди вирішувалися мирними шляхами.

Але з достатнім ступенем достовірності, можна припустити, що характерними рисами вирішення цих конфліктів, незалежно від обраних шляхів їх вирішення - не силового («мирного») або силового, було максимально можливим, на той час, використання інформації.

Крім того, знову ж з достатнім ступенем достовірності, можна при-пустити, що головними причинами/цілями цих конфліктів були бо-ротьба за ресурси та важелі впливу/верховенство.

Пройшли тисячоліття, утворювалися та «вмирали» держави, світ розвивався на основі досягнень науки, засобів виробництва і практич-но усіх складових системи життєзабезпечення на всіх рівнях і фор-мах територіальних об'єднань людей, але конфлікти між соціальними об'єднаннями людей нікуди не поділися. При цьому головні цілі, які створюють конфліктні ситуації, залишаються незмінними, але мето-ди та засоби вирішення конфліктних ситуацій постійно вдосконалю-ються, поширюються та поглиблюються.

Для цілей даного виступу головний інтерес представляє роль ви-користання інформації під час вирішення конфліктних ситуацій, а точніше, оборонної складової під час вирішення конфліктної ситуа-ції. Тим більше, що такий інтерес «підігрівається» тим незаперечним фактом, що інформаційна війна, інформаційні операції проводяться проти України фактично з моменту здобуття нею незалежності, а не лише після відомих подій 2014 року, як багато хто вважає.

Закон України «Про оборону України» встановлює, що «оборона України - система політичних, економічних, соціальних, воєнних, наукових, науково-технічних, інформаційних, правових, організацій-них, інших заходів держави щодо підготовки до збройного захисту та її захист у разі збройної агресії або збройного конфлікту» [1] .

Вже виходячи з цього можна зробити висновок, що положення да-ного законодавчого акту спрямовані на підготовку дій лише для захи-сту держави під час силового (збройного) шляху вирішення конфлік-тної ситуації з летальними наслідками для військовослужбовців та населення для обох конфліктуючих сторін та їх союзників. А як бути у разі застосування стороною-ініціатором не силового («мирного») шляху вирішення створеною нею конфліктної ситуації без здійснення збройної агресії або збройного конфлікту та, відповідно, без леталь-них наслідків як для військовослужбовців, так для населення?

Сучасні досягнення науково-технічного прогресу в інформаційній сфері та у сфері інформаційних технологій, рівень глобалізації інфор-маційного простору та його використання, а також реалії сьогодення дозволяють вважати правомірною постановку такого питання.

Поняття «інформаційна війна», «інформаційна операція» та «ін-формаційна зброя» вже є сталими та широко застосовуваними у прак-тичній діяльності поняттями. Також, для багатьох спеціалістів, зрозуміло, що центр вирішення сучасних конфліктних ситуацій переміщується у бік максимального використання властивостей інформації та можливостей інформацій-ного простору і його рукотворну подобу - кіберпростору.

Як вже зазначалося, інформаційна війна проти України ведеться з 1991 року та особливо активізувалася після подій 2014 року з чітким ви-значенням політичної позиції України щодо вступу до Європейського Союзу та Північноатлантичного Альянсу. Інформаційні війні притаманні майже всі характерні риси класич-них війн: наступ та оборона, організація та проведення операцій різ-ного рівня та масштабності, застосування зброї (у даному випадку, інформаційної зброї) та людського потенціалу як безпосередньо, так і опосередковано, та ін. Питання забезпечення оборони будь-якої країни у сучасних умо-вах набуває надзвичайної ситуації внаслідок дії таких факторів:

* результати науково-технічного прогресу змушують до тран-сформації процесів забезпечення вирішення конфліктних ситуа-цій у сучасності при незмінності мотивацій їх створення/виник-нення, у т.ч. силовими (збройними) шляхами. Змінюються при-йоми, методи та засоби силових методів вирішення конфліктних ситуацій. Під час силового вирішення конфліктного питання на перший план виходить техніко-технологічні можливості видів озброєння, які застосовуються, та кваліфікаційність їх практич-ного застосування, а не чисельність учасників безпосереднього вирішення збройного конфлікту на полі бойових дій;

• науково-технічний прогрес «подарував» людству нові, більш глибокі, знання та розуміння значення інформації для людства, її властивостей, а також нові прийоми та засоби їх застосування;

• застосування інформації у життєдіяльності людства є природ-ним, в тому числі і під час створення та вирішення конфліктних ситуацій. Сучасний науково-технічний прогрес лише «відкрив» нові можливості та засоби її використання у цьому напряму;

• у зв'язку з тим, що людство не може існувати без інформацій-ного простору, то питання інформаційних протистоянь будуть лише набирати «оберти», посилюватись. Виходячи з наведеного, можна сказати, що положення та акценти Закону України «Про оборону України» вже далеко не повністю від-повідають сутності реалій, сучасному стану справ у оборонній сфері. Інформаційне протиборство буде постійним, тому, відповідно, вирі-шення питань оборони з елементами наступу будуть також постій-ними. Введення у дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 11 березня 2021 року «Про створення Центру протидії дезінформації» Указом Президента України від 19 березня 2021 року № 106/2021 можна розглядати як один із напрямів оборонного харак-теру у даній сфері.

Список використаної літератури

1. Про оборону України. Закон України №1932-ХІІ від 6 грудня 1991 р. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/1932-12#Text (Дата звернення: 15.04.2021 р.)

2. Про затвердження рішення Ради національної безпеки і оборони України від 11 березня 2021 року «Про створення Центру протидії дезінформації». Указ Президента України № 106/2021 від 19 березня 2021 року. URL: https://zakon.rada. gov.Ua/laws/show/n0015525-21#n2 (Дата звернення: 22.04.2021 р.).

Размещено на Allbest