Безпекові проблеми інформаційного права у контексті дотримання прав людини

Размещено на http://www.allbest.ru/

БЕЗПЕКОВІ ПРОБЛЕМИ ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРАВА У КОНТЕКСТІ ДОТРИМАННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ

Доронін І.М.

д.ю.н., доцент завідувач наукової лабораторії права національної та міжнародної безпеки Державної наукової установи «Інститут інформації, безпеки і права Національної академії правових наук України» м. Київ, Україна

Основні дослідження у галузі сучасного вітчизняного інформаційного права приділяють суттєву увагу сфері інформаційної безпеки та пов'язаним із нею безпековим явищам. Предметні напрями наукових досліджень у межах спеціальності «Право», визначені як рекомендаційні наказом Міністерства освіти і науки України від 28.12.2018 № 1477, визначають серед них правові основи інформаційної безпеки, організації та діяльності суб'єктів її забезпечення. Більшість із сучасних дослідників зосередили свою увагу на проблематиці правової регламентації системи державного управління та відповідних державних органів у сфері інформаційної безпеки, у тому числі щодо забезпечення прав людини. Водночас, окремий розділ інформаційного права у контексті розуміння прав людини, пов'язаних з інформаційною сферою (прав інформаційного суспільства, прав у мережі, «цифрових прав» тощо) включає до себе доволі широке коло прав, частина з яких поступово легітимізується на рівні міжнародно-правових документів.

Серед зазначеного можливо виокремити сукупність норм, що визначають захист персональних даних. Як відомо, Загальний регламент захисту персональних даних (Регламент Європейського парламенту і Ради ЄС 2016/679 від 27 квітня 2016 року про захист фізичних осіб у зв'язку з опрацюванням персональних даних і про вільний рух таких даних, та про скасування Директиви 95/46/ЄС) та низка законодавчих актів, що передувала Регламенту та уточнювала його положення досить детально регламентує суспільні відносини щодо захисту персональних даних. Більшість сучасних вітчизняних дослідників, що приділяють увагу питанням захисту прав людини, зосереджують увагу на дотриманні та захисту прав державою в особі відповідних органів та представників влади. Водночас, побіжний аналіз положень Регламенту дозволяє зробити висновки про особливий суб'єктний характер чинних та майбутніх викликів та загроз правам. Зокрема, автори посібника з європейського права у сфері захисту персональних даних серед перспективних проблем та викликів дотриманню прав людини виокремлюють проблему «великих даних» у контексті прав людини [1, с. 379]. Технічне та юридичне розуміння «великих даних» дозволяє зробити висновок про те, що значну їх частину складають «персональні дані» хоча і за умови існування технічної деперсоналізації при обробці інформації. Тому належне дотримання прав людини і захист персональних даних про роботи з «великими даними» розуміються саме як сучасний виклик насамперед у сфері захисту персональних даних.

Якщо зосередитись на суб'єктному боці досліджуваного питання, можливо прийти до висновку про особливість суб'єктів можливого порушення прав оскільки технологічно зазначену інформацію збирають та зберігають в основному недержавні суб'єкти - спеціалізовані компанії в сфері високих технологій. У сучасному західному науковому дискурсі проблемі надмірного зростання приватних компаній у сфері високих технологій, що може створювати загрози соціуму, приділяється достатня увага. Якщо диференціювати основні висловлені з цього приводу точки зору, то можливо виокремити так звану «загрозу Китаю», що сприймається як надмірне розповсюдження могутності інформаційно-комунікаційних компаній КНР шляхом захоплення ринку персональних мобільних пристроїв, що створює передумови для їх використання в інтересах певної держави. На сьогодні фахівці не дійшли однозначного висновку про централізовані дії компаній або уряду КНР щодо несанкціонованого збирання інформації про користувачів мобільних засобів зв'язку та її можливого використання на шкоду іншим державам, але таке сприйняття є усталеним трендом у сучасній політиці [2, 3]. Окрім цього особливу увагу звертається на новітню експансію соціальних мереж, що створені або контролюються китайськими компаніями [4]. З іншого боку окремі дослідники стверджують про небезпеку, яка виходить від новітніх світових економічних гігантів у сфері інформаційних технологій, що є власниками операційних систем, іншого програмного забезпечення, закладів електронної торгівлі, соціальних мереж, тощо [5, 6].

Зазначені вище явища доволі чітко дозволяють прийти до висновку про нові суб'єкти, що створюють загрозу правам людини у сфері захисту персональних даних, що є доволі вузькою за змістом частиною прав людини у сучасному світі. Побіжний аналіз дотримання прав людини на захист персональної інформації, проведений в Україні фактично вперше констатував доволі значну системність у діях найбільш великих комерційних структур у сфері інформаційних технологій, що створюють загрозу персональними даним [7]. Експертами аналізувалась діяльність найбільш великих вітчизняних компаній у сфері інтернет-технологій стосовно існуючої корпоративної політики щодо захисту персональних даний клієнтів. Переважна більшість досліджуваних суб'єктів показали недостатній рівень захисту персональних даних [7].

Отже загальні світові тенденції повністю відображаються в Україні, хоча основні компанії у сфері інформаційних технологій (за виключенням сфері зв'язку) не є транснаціональними. Водночас, у питанні збирання «великих даних», про що вище йшла мова взагалі важко з'ясувати конкретний суб'єкт, що може створювати ті чи інші загрози або небезпеки внаслідок постійного обміну відповідної інформації між суб'єктами в режимі реального часу. І справа не лише в питанні ідентифікації «контролерів» та «операторів» у термінології європейського права у сфері захисту персональних даних [1, с. 384-385]. Постійна зміна обсягів даних та їх різноманітне використання (у т. ч. шляхом «профайлінгу») створює передумови до значної кількості небезпек у сфері прав людини.

Загалом таке розуміння загроз правам людини дозволяє дещо змінити і пріоритети у сприйнятті безпекових проблем сучасного інформаційного права, які традиційно розглядались у суб'єктному колі «держава-людина». Як показує аналіз наведених вище досліджень, актуальним є проблематика дотримання прав людини, у першу чергу - інформаційних прав суб'єктами ринку під час надання послуг. Саме у такому контексті доцільна актуалізація інформаційно-правових досліджень як у сфері забезпечення безпеки так і дотримання прав і свобод людини.

Список використаних джерел

законодавчий персональний право інформація юридичний

1. Посібник з європейського права у сфері захисту персональних даних. Видання 2018 року/ Агенція Європейського Союзу з питань основоположних прав та Рада Європи. Київ: Видавництво «КІ.С», 2020. 432 с.

2. Mascitelli В., Chung M. Hue and cry over Huawei: Cold war tensions, security threats or anti-competitive behaviour?// Research in Globalization.2019. Vol. 1.

3. Tang M. Huawei Versus the United States? The Geopolitics of Exterritorial Internet Infrastructure// International Journal of Communication. 2020. 14. P 4556-4577

4. Degrippo S. Understanding the information TikTok gathers and stores//Proofpoint.2020.Jan.8.

5. Zuboff S. Big Other: Surveillance Capitalism and the Prospects of an Information Civilization. Journal of Information Technology. 2015. Vol. 30. P. 75-89.

6. Alleman J. Threat of Internet Platforms: Facebook, Google, etc. // 29th European Regional Conference of the International Telecommunications Society (ITS): "Towards a Digital Future: Turning Technology into Markets?", Trento, Italy, 1st - 4th August, 2018.

7. Індекс захисту персональних даних 2021. Експертне дослідження. Заг. ред. В.Мороз.

Размещено на Allbest.ru