Доменні спори як категорії інформаційного права

Размещено на http://www.allbest.ru/

Доменні спори як категорії інформаційного права

Хомляк О.Р.

студентка 2 курсу ОР «Магістр» Навчально-науквого інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка м. Київ, Україна

Сучасний етап розвитку правовідносин передбачає використання можливостей інноваційних технологій для досягнення політичних, економічних, освітніх, які постають перед суб'єктами правовідносин. В ч. 2 ст. 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір [1]. Зазначені положення передбачено у ч. 1 ст. 6 Закону України «Про інформацію», відповідно до якої право на інформацію забезпечується: створенням механізму реалізації права на інформацію; створенням можливостей для вільного доступу до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів, інших інформаційних банків, баз даних, інформаційних ресурсів та ін. [2].

Це конституційне право реалізується за допомогою мережі Інтернет яка визначається в літературі як «сукупність мережних відносин, соціальних інститутів, технологій та технічних засобів, що пов'язані за допомогою комп'ютерно-опосередкованих ліній та характеризуються єдиним часом та простором» [3, с. 310], «інноваційне середовище, у якому відбувається процес безперервного руху надзвичайно великих масивів інформації, доступ до якої практично не обмежений для користувачів мережі» [4, с. 217], «об'єднання самостійних вузлів, національних і регіональних мереж, що мають єдиний адресний простір, загальні методи зв'язку, що користуються загальним мережевим протоколом зв'язку і форматом адреси» [5, с. 176], «всесвітня інформаційна мережа загального доступу, що логічно пов'язана глобальним адресним простором і базується на Інтернет-протоколі, визначеному міжнародними стандартами, інформаційна система, а саме сукупність телекомунікаційних мереж і засобів для накопичення, обробки, зберігання та передавання даних» [6].

Початок досліджень проблематики, пов'язаної з вирішенням доменних спорів, датується початком 2000-х років [8, с. 142-145]. Так, у 2005 році в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого було захищено дисертацію Д. В. Бойка на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 - «Цивільне право і цивільний процес. Окремі аспекти правовідносин, які виникають під час реєстрації доменних імен та вирішення доменних спорів, розглядали у своїх роботах

такі науковці, як І. В. Арістова, К. І. Бєляков, В. М. Брижко, О. О. Баранов, Н. М. Булат, В. Д. Гавловський, В. М. Глушков, О. П. Дзьобань, І. О. Здеба, О. О. Золотар, Д. Д. Іваненко, Р. А. Калюжний, Б. А. Кормич, В. В. Костицький, Д. В. Ланде, А. І. Марущак, А. М. Новицький, Н. Б. Новицька, Ю. В. Носік, А. О. Оржеховська, М. В. Петрів, В. А. Саницький, В. М. Фурашев, В. С. Цимбалюк, М. Я. Швець та інші автори.

Спершу ніж розкрити питання доменних спорів варто зазначити що, відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про телекомунікації» домен - це частина ієрархічного адресного простору мережі Інтер- нет, яка має унікальну назву, що її ідентифікує, обслуговується групою серверів доменних імен та централізовано адмініструється [9].

Доменне ім'я згідно з положеннями статті 1 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» - це ім'я, що використовується для адресації комп'ютерів і ресурсів в Інтернеті [10]. Варто зазначити, що у правових актах та у теоретичних джерелах містяться й деякі інші визначення доменного імені, однак їх сутність зводиться до виділення як основної їх ознаки того, що доменні імена виступають засобом ідентифікації інформаційних ресурсів у мережі Інтернет.

Відповідно, реєстрація і використання доменних імен не завжди відбуваються безконфліктно. У підручнику «IT право» під редакцією О. С. Яворської доменний спір визначається як «спір, який виникає щодо законності (добросовісності) реєстрації та використання доменного імені між власником цього доменного імені й іншою заінтересованою особою (наприклад, власником свідоцтва на знак для товарів і послуг)» [11, с. 358]. Незважаючи на досить розпливчастий характер цього визначення, у правових джерелах як теоретичного, так і навчального та практичного характеру, використовують переважно саме вказане трактування доменного спору.

Л. В. Андрейчук зауважує, що спори, що виникають із приводу доменів, називаються доменними спорами. Доменні спори зазвичай ініціюються для того, щоб припинити порушення прав інтелектуальної власності (переважно прав на знаки для товарів і послуг або комерційні найменування), які зазначено в назві інтернет-сайту [12, с. 71].

Формулювання визначення та ознак доменних спорів повинно поєднувати два основні підходи. По- перше, це розуміння сутності доменних спорів згідно «Єдиної політики вирішення спорів про доменні імена» («Uniform Domain Name Dispute Resolution Policy»), затвердженій ICANN 26 серпня 1999 р. Відповідно до цього локального нормативного акту, всі учасники даних правовідносин мають дотримуватися умовам обов'язкового адміністративного процесу у разі, якщо третя сторона заявляє відповідному провай- деру У відповідності до правил процедури, що його доменне ім'я є ідентичним зі знаками для товарів і послуг, на які заявник (позивач) має право, або схожим на них до ступеня ототожнення та у вказаного провайдера немає прав чи законних інтересів стосовно доменного імені, і це доменне ім'я було зареєстровано і використовується недобросовісно. [13].

Станом на сьогодні відсутня єдина позиція щодо належності права на доменне ім'я до кола відносин, охоплюваних правом інтелектуальної власності.

Для того щоб зрозуміти сутність категорії «доменний спір» наближено до національної правової доктрини, слід розглянути поняття правового спору, одним із видів якого є доменний спір. У правовій доктрині існують такі визначення правового спору:

«правовий спір - це нова, така, що раніше не існувала, матеріальноправова відносина, що виникає з регулятивної правовідносини в

разі існування фактів правових перешкод, охоронна за своєю природою» [14, с. 14];

«такий тип правових правовідносин, який характеризується наявністю суперечностей сторін, спричинених конфліктом інтересів або незбіжністю поглядів на законність та обґрунтованість дій суб'єктів правовідносин» [15, с. 50];

Слід зазначити, що доменні спори характеризуються такими ознаками:

а) доменний спір є різновидом юридичного конфлікту; доменний спір у юрисдикційній формі відповідає вузькому розумінню юридичного конфлікту, а у неюрисдикційній - широкому розумінню вказаного феномена;

б) доменний спір виникає у регулятивних правовідносинах особливого типу, для яких є характерною наявність саморегулівних механізмів зі зменшення порівняно із класичними регулятивними відносинами впливу держави, який проявляється у вигляді цілеспрямованого правового регулювання; у цілому це відповідає концепції так званого «м'якого права», яка протягом останнього десятиліття набула поширення передусім у державах Європейського Союзу;

в) доменним спорам притаманна наявність суперечностей, породжених конфліктом інтересів сторін; суперечності як протилежні за змістом і спрямованістю потреби та інтереси, що мають дихотомічний характер, виступають причинами доменних спорів; разом із тим не всі суперечності призводять до формування доменного спору, деякі з них знаходять своє вирішення у безспірному порядку, наприклад у разі самостійної та не обумовленої заявою (позовом, скаргою) іншої сторони відмови суб'єкта досліджуваних правовідносин від доменного імені, якщо останнє не було делеговано або заблоковано;

г) виходячи із розуміння доменних спорів у Єдиній політиці вирішення спорів про доменні імена, затвердженій 1САКЫ 26 серпня 1999 р., можна сформулювати таку ознаку доменного спору, як ідентичність або схожість до ступеня ототожнення певного доменного імені з товарним знаком третьої сторони як передумову його виникнення;

ґ) доменні спори можуть охоплювати спори як пов'язані із захистом порушених прав та інтересів суб'єктів господарських відносин, так і із захистом прав та інтересів суб'єктів публічно-владних повноважень або із зобов'язанням зазначених суб'єктів вчинити певні дії; д) доменні спори характеризуються наявністю в однієї зі сторін спору прав та законних інтересів стосовно певного доменного імені;

е) ознакою доменного спору є недобросовісність реєстрації або використання доменного імені; спір доменний ім'я

є) суттєвою властивістю доменного спору є порушення визначених компетентними органами правил реєстрації доменних імен.

На підставі вищевикладеного слід сформувати поняття доменного спору у широкому розумінні та вузькому розумінні.

У широкому розумінні доменний спір виступає, як вид правового спору, який виникає у регулятивних правовідносинах, пов'язаних з реєстрацією та/або використанням доменних імен, унаслідок ідентичності або схожості до ступеня змішування певного доменного імені з торговельною маркою третьої сторони або найменуванням органу публічної влади за умови відсутності в однієї зі сторін спору прав і законних інтересів стосовно цього доменного імені внаслідок порушення визначених компетентними органами правил реєстрації та використання доменних імен.

У вузькому розумінні доменні спори являють собою вид правових спорів, пов'язаних із захистом у судовому та досудовому порядку порушених майнових прав та інтересів суб'єктів правовідносин, пов'язаних із реєстрацією та використанням доменних імен.

Список використаних джерел

Конституція України: Закон України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР. Відомості Верховної Рад и України. 1996. № 30. Ст. 141.

Про інформацію: Закон України від 02.10.1992 р. № 2657- XII. Відомості Верховної Ради України. 1992. № 48. Ст. 650.

Краснокутська Ю. Шеі^ як засіб комунікації: теоретико- методологічний аналіз. Сучасна українська політика. 2005. Вип. 7. С. 309- 313.

Зацна Л. Інноваційні можливості застосування комунікацій в інтернет-маркетингу. Галицький економічний вісник. 2013. № 4. С. 214-221.

Воронкова В. Г. Інтернет як глобальна тенденція розвитку інформаційного суспільства. Гілея: науковий вісник. 2015. № 93. С. 174-179.

Еннан Р. Поняття, ознаки, сутність, специфіка та види відносин у мережі Інтернет. Теорія і практика інтелектуальної власності. 2013. № 3. С. 10-19.

Бєляков К. І., Онопрієнко С. Г., Шопіна І. М. Інформаційна культура в Україні: правовий вимір / за заг. ред. К. І. Бєлякова. Київ: КВІЦ, 2018. 169 с.

Сказко О. М. Особливості суспільних відносин, які виникають у сфері вирішення доменних спорів. Наука і правоохорона. 2015. № 3. Ч. 2. С. 142-145.

Про телекомунікації: Закон України від 18.11.2003 р. № 1280-^. Відомості Верховної Ради України. 2004. № 12. Ст. 155.

Про охорону прав на знаки для товарів і послуг: Закон України від 15.12.1993 р. № 3689-XII. Відомості Верховної Ради України. 1994. № 7. Ст. 36.

ІТ право / за заг. ред. проф. О. С. Яворської. Львів: Вид-во «Левада», 2017. 470 с.

Андрейчук Л. В. Порядок і способи захисту прав інтелек

туальної власності на комерційне найменування. Юридичний науковий електронний журнал. 2017. № 6. С. 68-72. URL:

http://lseJ.org.ua/6_2017/18.pdf. (дата звернення: 23.09.2020).

Uniform Domain Name Dispute Resolution Policy. Policy Adopted: August 26, 1999. Implementation Documents Approved: October 24, 1999. URL: http://archive.icann.org/en/udrp/udrp-policy-24oct99.htm. (дата звернення: 23.09.2020).

Елисейкин П. Ф. Предмет судебной деятельности в советском гражданском процессе (его понятие, место и значение): автореф. дис. д-ра юрид. наук. Ленинград, 1974. 39 с.

Лупарев Е. Б. Понятие и признаки административно-правового спора. Журнал российского права. 2002. № 2. С. 44-51

Размещено на Allbest.ru