Сучасні проблеми відповідальності за академічний обман

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сучасні проблеми відповідальності за академічний обман

Кірін Р.С.

д.ю.н., доцент, судовий експерт, Дніпропетровський науково- дослідний експертно- криміналістичний центр МВС України м. Дніпро, Україна

Чинне освітнє законодавство [1] відносить академічну доброчесність (далі - АД) до однієї із засад державної політики у сфері освіти та одного з принципів освітньої діяльності.

Дотримання АД педагогічними, науково-педагогічними та науковими працівниками передбачає [1, ч. 2 ст. 42]: - посилання на джерела інформації у разі використання ідей, розробок, тверджень, відомостей; - дотримання норм законодавства про авторське право і суміжні права; - надання достовірної інформації про методики і результати досліджень, джерела використаної інформації та власну педагогічну (науково-педагогічну, творчу) діяльність тощо. академічна відповідальність доброчесність обман

При цьому, одним з родових порушень АД вважається обман - надання завідомо неправдивої інформації щодо: а) власної освітньої (наукової, творчої) діяльності; б) організації освітнього процесу.

В якості форм обману Закон України «Про освіту» (далі - закон про освіту) [1, ч. 4 ст. 42] розглядає: - академічний плагіат; - самоплагіат; - фабрикацію; - фальсифікацію; - списування. За вчинення зазначених діянь педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники закладів освіти можуть бути притягнені до такої академічної відповідальності:

1) відмова у присудженні ступеня освітньо- наукового чи освітньо-творчого рівня чи присвоєнні вченого звання;

2) позбавлення присудженого ступеня освітньо- наукового чи освітньо-творчого рівня чи присвоєного вченого звання;

3) відмова в присвоєнні або позбавлення присвоєного педагогічного звання, кваліфікаційної категорії;

4) позбавлення права брати участь у роботі визначених законом органів чи займати визначені законом посади.

Крім того, базовий закон про освіту регламентує низку, як уявляється актуальних і в той же час проблемних, відносин щодо академічної відповідальності, а саме:

- порядок визначення видів академічної відповідальності (у тому числі додаткових та/або деталізованих) учасників освітнього процесу за конкретні порушення АД;

- порядок виявлення та встановлення фактів порушення АД;

- права особи, стосовно якої порушено питання про порушення нею АД;

- бланкетність норми про форми та види академічної відповідальності закладів освіти;

- бланкетність норми про можливість притягнення особи до інших видів відповідальності з підстав та в порядку, визначених законом, за дії (бездіяльність), що визнані законом про освіту порушенням АД;

- встановлення обов'язку педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників дотримуватися АД.

Слід враховувати також і положення Закону України «Про вищу освіту» [2, п. 1 ч. 3 ст. 32], згідно з яким заклади вищої освіти зобов'язані вживати заходів щодо запобігання та виявлення академічного плагіату в наукових роботах наукових, науково-педагогічних, педагогічних, інших працівників і здобувачів вищої освіти та притягнення їх до дисциплінарної відповідальності.

Зокрема Р.С. Мельник, аналізуючи небезпеки у боротьбі за АД, вказує, що введені у дію законом про освіту санкції (покарання), які можуть бути застосовані до порушників АД, ознаменували собою «народження» нового виду юридичної відповідальності - академічної відповідальності, а це, у свою чергу, означає, що під час її реалізації мають бути дотримані усі вимоги та стандарти, які супроводжують застосування інших видів юридичної відповідальності, насамперед, кримінальної, адміністративної чи дисциплінарної [2].

Натомість, у листі Міністерства освіти і науки України (далі - МОН) [3] зазначаються, по-перше, рівні академічної відповідальності: 1) на рівні закладів вищої освіти і наукових установ академічна відповідальність за порушення АД може встановлюватися для: 1.1) здобувачів освіти; 1.2) науково-педагогічних працівників; 1.3) наукових працівників; 1.4) педагогічних працівників; 1.5) структурних підрозділів відповідних закладів освіти (наукових установ); 2) на загальнодержавному рівні академічна відповідальність може застосовуватися до: 2.1) закладів освіти; 2.2) наукових установ; 2.3) спеціалізованих вчених рад із захисту дисертацій.

По-друге, у МОН вважають, що академічна відповідальність не є різновидом юридичної відповідальності і не заважає притягненню осіб чи закладів (установ) до юридичної (кримінальної, адміністративної, цивільної чи дисциплінарної) відповідальності у випадках, передбачених законами.

К.Д. Янішевська пропонує звернути увагу на необхідність удосконалення нормативно-правового регулювання інституту академічної відповідальності, зокрема, було б доречно визначити поняття «академічна відповідальність». Також, зважаючи на позитивний досвід українських університетів, які мають кодекси АД чи інші локальні акти вказаної спрямованості і мають певні підходи до АД, і, академічної відповідальності зокрема, нашій державі бажано було б мати законодавчий акт, який би уніфікував ці положення та став би дієвим засобом захисту основних принципів АД [4, с. 174].

Автори іншого дослідження роблять наступні висновки [5, с. 11-12]: - в законі про освіту, необхідно відновити норму, що встановлює відповідальність за порушення освітнього законодавства, з метою приведення його у відповідність до положень Конституції України; - сформулювати визначення поняття академічна відповідальність, переглянути перелік та зміст видів порушень АД; - актуальним є питання про необхідність прийняття спеціального закону, який би розширив положення ст. 42, зокрема, конкретизував підстави академічної відповідальності, межі академічної відповідальності, способи вчинення порушення, види стягнень в залежності від суб'єктів та видів порушення, інші питання з метою створення дієвого механізму забезпечення принципів академічної чесності в освітньому процесі. В цьому аспекті пропонується розглянути можливість прийняття Закону України «Про академічну доброчесність та академічну відповідальність».

Пізніше, узагальнюючи положення законодавства, а також з урахуванням загальнотеоретичних засад авторки [6, с. 208] формулюють визначення поняття академічної відповідальності як передбачену нормами освітнього законодавства вид юридичної відповідальності, що існує в сфері освітніх відносин, характеризується наявністю специфічного суб'єкта (учасники освітнього процесу), механізму реалізації і полягає у застосуванні негативних наслідків державного впливу за порушення АД. З метою чіткого визначення місця академічної відповідальності у загальній системі юридичної відповідальності ними пропонується на законодавчому рівні закріпити додаткові норми забезпечувального характеру, які б регулювали як загальногалузеві підходи до розуміння значення норм, так і конкретні правила визначення змісту юридичних категорій. Водночас, постає необхідність узгодження чинного законодавства, зокрема, Кодексу законів про працю України, Цивільного кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших, у яких чітко регламентовані види та міри державного примусу за порушення відповідних норм.

Розглядаючи АД як елемент системи забезпечення якості освіти, Я.О. Тицька обмежилася лише констатацією того, що за порушення правил АД особу може бути притягнуто до дисциплінарної, цивільно- правової, адміністративної або кримінальної. Окрім того, можуть бути застосовані заходи нового виду відповідальності, встановленого законом - академічної [7, с. 6-7].

Н.Г. Маслова розглядає академічну відповідальність як різновид соціальної відповідальності, яка має як позитивний так і негативний аспекти. Негативна академічна відповідальність члена академічної спільноти, на думку авторки, включає три рівні: 1) відповідальність перед самим собою (має суто моральний характер); 2) відповідальність перед іншими суб'єктами академічної спільноти (може мати суто моральний, корпоративний або правовий характер); 3) відповідальність перед державою і суспільством (має суто правовий характер) [6, с. 75-76].

Нарешті, у проєкті Закону України «Про академічну доброчесність», розміщеному на сайті Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, ст. 23 «Відповідальність за порушення академічної доброчесності» встановлено [9]:

- реагування на порушення АД здійснюється шляхом притягнення до академічної відповідальності та застосування інших заходів реагування;

- академічна відповідальність є особливою формою юридичної відповідальності, яка застосовується за порушення вимог АД;

- до інших заходів реагування відносяться дисциплінарні заходи, передбачені нормами відповідних статутів і положень, позбавлення закладу освіти (наукової установи) ліцензії, відмови в акредитації освітньої програми тощо.

Отже, проведений огляд наукових позицій та рекомендаційних положень МОН свідчить про відсутність єдиного методологічного підходу до розуміння категорії «академічна відповідальність», викликаного, як уявляється, не завжди вірним сприйняттям соціо- культурного контексту базового поняття, яким в даному випадку безумовно є «академічна доброчесність». Остання, виходячи з її первісної сутності, має розглядатися, перш за все, як моральний кодекс чи етична політика академічної спільноти, дотримання яких є обов'язком відповідних суб'єктів, що в свою чергу є однією з ознак позитивної (перспективної) юридичної відповідальності. Натомість обов'язок порушника норм АД витерпіти несприятливі наслідки за його протиправну поведінку, тобто академічний обман, - в теорії права прийнято вважати ознакою ретроспективної (негативної) юридичної відповідальності.

Список використаних джерел:

1. Про освіту : Закон України від 5 вересня 2017 р. № 2145- VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19#Text (дата звернення: 11.10.2021).

2. Про вищу освіту : Закон України від 1 липня 2014 р. № 1556-^1 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18#Text (дата звернення: 11.10.2021).

3. Мельник Р. Про академічну доброчесність та небезпеки у боротьбі за неї / Р.С. Мельник // Освіта.иа. 2020. URL: http://osvita.ua/vnz/74950/ (дата звернення: 11.10.2021).

4. Щодо рекомендацій з академічної доброчесності для закладів вищої освіти : лист Міністерства освіти і науки України від 23.10.2018 № 1/9-650 // Інформаційний збірник та коментарі МОН України від 11.2018 -- 2018 р., № 11, стор. 41.

5. Янішевська К.Д. Деякі аспекти відповідальності за порушення академічної доброчесності / К.Д. Янішевська // Академічна доброчесність: виклики сучасності / Збірник наукових есе (Республіка Польща). - Варшава, 2019. - 175 с. - С. 171-174.

6. Рудик В.А. До проблеми правового регулювання відповідальності за порушення академічної доброчесності / В.А. Рудик, О.А. Хименко // Актуальні проблеми юридичної науки та практики. - 2017. - № 1 (3). - С. 7-12.

7. ОстапенкоЛ.А. Визначення місця академічної

відповідальності у загальній системі юридичної відповідальності / Л.А. Остапенко, В.А. Рудик // Юридичний вісник. Повітряне і космічне право. - 2018. - № 4. - С. 203-210.

8. Тицька Я.О. Академічна доброчесність як елемент системи забезпечення якості освіти / Я.О. Тицька // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія : Юриспруденція. - 2018. - Вип. 34. - С. 4-7.

9. Маслова Н.Г. Академічна свобода й академічна відповідальність / Н.Г. Маслова // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія : Право. - 2017. - Вип. 43(1). - С. 7276.

10. Документи Агентства. Проєкт Закону України «Про академічну доброчесність». URL:https://naqa.gov.ua/ (дата звернення: 11.10.2021).

Размещено на Allbest.ru