Основні напрями підвищення ефективності тлумачення адміністративно-деліктних правових норм

Размещено на http://www.allbest.ru

Основні напрями підвищення ефективності тлумачення адміністративно-деліктних правових норм

Лютіков П.С.

доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри адміністративного та митного права, Університет митної справи та фінансів

Ліпинський В.В.

доктор юридичних наук, доцент, директор ННІ права та міжнародно-правових відносин, Університет митної справи та фінансів

Анотація

адміністративний правовий норма

Статья посвящена определению концептуальных основ эффективности толкования административно-де-ликтных правовых норм. Изложены основные научные положения, выводы и рекомендации по итогам иссле-дования основных аспектов толкования положений законодательства, определяющего порядок производ-ства по делам об административных правонарушениях и их административно-деликтные последствия на примере производств по делам о нарушении налогового, таможенного и конкурентного законодательства. Обосновано, что эти направления совершенствования толкования административно-деликтных норм права касаются, прежде всего, вопросов: 1) возможности привлечения к ответственности за совершение административного правонарушения юридических лиц; 2) полномочия судов в рамках административно-де-ликтного судопроизводства; 3) введение дополнительных процессуальных гарантий и совершенствова-ния правил толкования для более полного соблюдения основных принципов административно-деликтных производств и наложения административных взысканий (равенство и состязательность, пропорцио-нальность, презумпция невиновности, свобода от саморазоблачения, право иметь достаточное время и возможности для защиты, мотивированность решений о применения административного взыскания).

Ключевые слова: административно-деликтные правовые нормы, законодательство, эффективность, правонарушения, толкование.

Abstract

Vladyslav Lipynskyi

University of Customs and Finance, Ukraine

The paper is aimed at defining the conceptual foundations of the effectiveness of the interpretation of administra-tive-tort legal norms; analysis of the main scientific provisions, conclusions and recommendations based on the results of the study of fundamental aspects of interpretation of the provisions of the legislation determining the procedure for proceedings on administrative offenses and their administrative-tort consequences on the example of proceedings on violations of tax, customs and competition law. The article presents the main scholarly provisions, conclusions, and recommendations based on the study of fundamental aspects of the interpretation of statutory regulations, which determine the procedure in administrative offense cases and their administrative delict consequences drawing on the examples of proceedings for violations of the tax and customs legislation as well as the competition law. It is being substantiated that these directions of improving the interpretation of administrative delict norms of law concern, first of all, the following issues: 1) the possibility of bringing legal entities to responsibility for the commission of an admin-istrative offense; 2) court powers within the framework of administrative delict proceedings; 3) introduction of addi-tional procedural guarantees and refinement of rules of interpretation for better compliance with the basic principles of administrative delict proceedings and imposition of administrative penalties (equality and adversarial nature of pro-ceedings, proportionality, presumption of innocence, freedom from self-incrimination, the right to have adequate time and facilities for the preparation of the defense, justifiability of decisions on the imposition of an administrative penal-ty). The conclusion is substantiated that in order to increase the probability of revealing serious and difficult to inves-tigate violations of the law, reducing the costs of administrative bodies to investigate them by encouraging offenders to plead guilty and facilitating the investigation of administrative tort law should be interpreted as allowing at least partial from liability under these conditions due to the existence of mitigating circumstances of an exceptional nature.

Key words: administrative delict legal norms, legislation, efficiency, penalties, interpretation.

Постановка проблеми. Актуалізація питань визначення адміністративно-правового статусу людини і громадянина в контексті нинішніх умов розвитку держави та суспільства, необхідність перегляду ключових підходів до розуміння суті та призначення адміністративного права, обу-мовлених соціально-економічними трансфор-маціями у процесі державотворення, а також євроінтеграційними прагненнями України стали передумовою не тільки для оновлення сучасної доктрини адміністративного права та її методо-логії, але й стали каталізатором дослідження низки як вузько спеціалізованих досліджень, так і фундаментальних, базисних блоків адміністра-тивного права.

Важливим чинником успішності на цьому шляху є ефективна правотлумачна діяльність як суб'єктів офіційної інтерпретації, так і суб'єктів доктринального тлумачення норм адміністра-тивно-деліктного права, що забезпечує надійну охорону прав і свобод громадян, власності, кон-ституційного ладу України, встановленого пра-вопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян тощо [1, с. 1-2].

Окрім вирішення безпосередніх завдань ін-ституту адміністративної відповідальності, тлу-мачення норм адміністративно-деліктного права та ефективність цього процесу справляють пози-тивний вплив на правозастосовчу практику у цій сфері, удосконалюють правотворчу діяльність, підвищують рівень правосвідомості та правової культури суб'єктів адміністративно-деліктних правовідносин і т. д. Враховуючи зазначене, вба-чається, що наведені обставини обумовлюють необхідність та актуальність обраного вектору дослідження.

Визначаючи напрями вдосконалення теоре-тико-правового та законодавчого підґрунтя тлу-мачення правил провадження у справах про адміністративні правопорушення та накладення адміністративних стягнень, вважаємо за доціль-не висловити міркування з питань: 1) можливо-сті притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення юридичних осіб; 2) повноваження судів у рамках адміністра-тивно-деліктного судочинства; 3) запровадження додаткових процесуальних гарантій та вдоско-налення правил тлумачення для більш повного дотримання основних засад адміністративно-де-ліктних проваджень та накладення адміністра-тивних стягнень (рівність та змагальність, про-порційність, презумпція невинуватості, свобода від самовикриття, право мати достатні час та можливості для захисту, умотивованість рішень про застосування адміністративного стягнення) [2, с. 361].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Слід зауважити, що в сучасній юридичній літе-ратурі відсутні комплексні праці, які присвячені засадам ефективності тлумачення норм ад-міністративно-деліктного права. У свою чергу, напрацювання представників теорії права і ад-міністративного права у цілому не враховують специфіку предмету, цілей і правових засобів адміністративно-деліктного правового регулю-вання, що додатково посилює потребу розвитку теорії ефективності тлумачення адміністратив-но-деліктних норм права. Однак відповідні дослі-дження без сумніву справляють суттєвий вплив на науковий пошук більш вузької спеціалізації, якою є проблематика інтерпретації адміністра-тивно-деліктного законодавства. Серед таких досліджень можна згадати праці таких вчених як О. В. Білоус, Ю. Л. Власов, М. М. Вопленко, Я.

H. Колоколов, О. П. Коренєв, М. М. Ксркунсв, О.

I. Костенко, А. С. Піголкін, С. В. Прийма, П. М. Рабінович, Ю. Г Ткаченко, О. Ф. Черданцев та ін [3; 4; 5; 6; 7; 8].

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Стаття присвячена визначенню кон-цептуальних засад ефективності тлумачення адміністративно-деліктних правових норм; ана-лізу основних наукових положень, висновків та рекомендацій за підсумками дослідження осно-воположних аспектів тлумачення положень зако-нодавства, що визначає порядок провадження у справах про адміністративні правопорушення та їх адміністративно-деліктні наслідки на прикладі проваджень у справах про порушення податко-вого, митного та конкурентного законодавства..

Виклад основного матеріалу дослідження. Розпочинаючи визначення та наукове обґрунту-вання нововведень для вдосконалення законо-давства про адміністративну відповідальність, насамперед, для його застосування до належ-ного суб'єкта, який поліпшує свій фінансовий стан внаслідок вчинення адміністративного пра-вопорушення особами із тісним правовим зв'яз-ком із ним та ідентичними інтересами, а також піддається процесуальним примусовим заходам та наслідкам адміністративних стягнень, слід по-рушити питання про необхідність законодавчого визнання юридичних осіб суб'єктами адміністра-тивних правопорушень для визначення предме-та тлумачення адміністративно-деліктних пра-вових норм так, щоб він охоплював обставини діяльності таких юридичних осіб, пов'язаних із адміністративним правопорушенням, та щоб з їх урахуванням визначалась справедлива правова процедура та пропорційні адміністративні стяг-нення.

У цьому зв'язку, перш за все, нагадаємо, що за змістом роз'яснень міжнародних організацій, що спеціалізуються на питаннях митного адмі-ністрування, країни загального права та деякі окремі країни цивільного права давно запро-вадили концепцію про відповідальність юри-дичних осіб, зважаючи на те, що учасниками експортно-імпортних операцій зазвичай є юри-дичні особи, а їх розмір та структура не завж-ди дозволяє встановити фізичну особу, яка є вигодонабувачем від правопорушення або бути єдиним суб'єктом, відповідальним за рішення, дію чи бездіяльність, яка визнана порушенням митних правил (наприклад, у випадку невико-нання митних правил через недбалість право-порушення зазвичай є не стільки результатом одноособового рішення, скільки декількох кор-поративних структур). Більше того, за слушним зауваженням А. В. Дусик, незважаючи на те, що у контексті провадження у справах про порушен-ня митних правил юридичні особи офіційно не визнаються суб'єктами адміністративної відпові-дальності, саме вони несуть негативні наслідки в результаті застосування митної конфіскації та піддаються деяким специфічним процесуаль-ним діям (наприклад, митне обстеження чи взят-тя проб і зразків для проведення експертизи), які орієнтовані саме на юридичних осіб. Однак, за юридичними особами не закріплюється мож-ливість реалізації жодних правових гарантій чи захисних юридичних інструментів власних прав та законних інтересів, адже їх участь у відповід-них адміністративно-деліктних провадженнях є неможливою [9, с. 35]. Як вже було з'ясовано за підсумками опрацювання практики ЄСПЛ, це є несумісним із вимогою ст. 7 Конвенції виключити можливість покарання особи за злочин, вчине-ний іншою особою, що рівною мірою стосується як фізичних, так й юридичних осіб. Призначен-ня юридичним особам кримінального покарання (яким за у розумінні цього міжнародно-правово-го документа є значна кількість адміністративних стягнень) за обставин, коли вони не були учас-никами будь-якого кримінального провадження, адже обвинувачення пред'явили лише їх закон-ним представникам у особистій якості, а питан-ня про недобросовісний та кримінально-кара- ний характер рішень юридичних осіб у рамках кримінальних проваджень відносно її законних представників та учасників, не поставало, не відповідає зазначеній вимозі, що викликає необ-хідність внесення відповідних змін та доповнень у законодавство України про адміністративну відповідальність для визнання юридичних осіб суб'єктами адміністративних правопорушень та розширення можливостей щодо тлумачення ад-міністративно-деліктних правових норм у відпо-відних справах [2, с. 263-364].

Наступним кроком до вдосконалення прак-тики тлумачення норм законодавства про ад-міністративну відповідальність є виключення безпідставного самоусунення судів у ході адмі-ністративно-деліктного судочинства від пере-вірки правильності встановлення компетентним адміністративним органом обставин справи та їх оцінки, справедливості адміністративного стяг-нення та усіх інших аспектів адміністративного рішення з посиланням на дискреційність повно-важень відповідних адміністративних органів, їх виключність або зв'язок з вивченням складних вузькоспеціалізованих питань, для чого ніби лише у працівників відповідних адміністратив-них органів є достатня експертиза.

Так, за підсумками дослідження практики ЄСПЛ було з'ясовано, що для відповідності кон-венційним стандартам справедливого судового розгляду національне законодавство має забез-печувати право на судове оскарження рішення адміністративного органу про накладення адмі-ністративних стягнень, які у розумінні Конвенції є рівнозначними кримінальним покаранням, із закріпленням за судами юрисдикції над обста-винами справи та їх юридичною оцінкою. Вияв-ляючи повагу до прерогативи адміністративних органів щодо управління публічними справами, незалежності та завдання судів, ця міжнародна судова установа вказала на те, що національ-ний суд має опрацьовувати усі питання фактів та права для встановлення законності та обґрунто-ваності рішення адміністративного органу, неза-лежно від технічного, економічного чи будь-якого іншого складного характеру питання, його зв'яз-ку з безпекою суспільства тощо, що може бути спонукати лише до залучення експертів та/або передання справи на розгляд колегії спеціалізо-ваних суддів, але не до відмови судів від юрис-дикції над справою. Так само, від судів очікуєть-ся перевірка пропорційності адміністративного стягнення із можливістю зміни його розміру для приведення його у відповідальність із вимогами верховенства права. Примітним також є те, що наведена позиція узгоджується з практикою Єв-ропейського суду справедливості, згідно з якою суди не можуть посилатись на свободу розсуду Європейської Комісії як на підставу для відмови від проведення ґрунтовного перегляду питань права та фактів, навіть якщо йдеться про тлума-чення комісією інформації економічного харак-теру [2, с. 364].

Виконання вищевикладених вимог є необхід-ним не лише для забезпечення справедливого судового розгляду, а й для дотримання процесу-альних гарантій мирного володіння майном від-повідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, за яким будь-яке втручання у мирне користуван-ня майном (у тому числі накладення штрафу або застосування оплатного вилучення чи кон-фіскації як адміністративних стягнень) має су-проводжуватись процедурними гарантіями, що надають заінтересованій особі, зокрема, право на ефективне оскарження заходів втручання, під час якого має бути встановлений справедливий баланс між конфліктуючими приватним та пу-блічним інтересами. Водночас, неприпустимим зважаючи на поділ влади та виключність ком-петенції суб'єктів владних повноважень є вихід у рамках судового контролю за законністю та обґрунтованістю їх рішень про накладення ад-міністративного стягнення за межі правосуддя, що може виражатись, наприклад, у визначенні іншого заходу державного реагування у спірних правовідносинах, або ухвалення замість суб'єк-та владних повноважень рішення до того, як він мав можливість прийняти владне управлінське рішення у межах повноважень та строків, перед-бачених законом.

Зважаючи на вищевикладене, неприйнятним є тлумачення адміністративно-деліктних пра-вових норм про повноваження судів у рамках судового оскарження рішень адміністративних органів про накладення адміністративного стяг-нення так, ніби вони не допускають повторного встановлення обставин справи або їх переоцін-ки судом, так само як й перевірки на пропорцій-ність обраного адміністративним органом адмі-ністративного стягнення, зважаючи на наділення адміністративного органу у відповідних право-відносинах дискреційними повноваженнями або на складний характер відповідного питання, що має значення для вирішення. Натомість, під час адміністративно-деліктного судочинства суд має перевіряти правильність встановлення компе-тентним адміністративним органом обставин справи та їх оцінки, справедливість накладеного адміністративного стягнення та усі інші аспек-ти адміністративного рішення, незважаючи на дискреційність повноважень адміністративно-го органу з того чи іншого питання, технічного, економічного чи будь-якого іншого складного характеру того чи іншого питання, його зв'язку з безпекою суспільства тощо, користуючись за не-обхідності допомогою експертів чи спеціалістів [2, с. 364-365].

Переходячи до висловлення наукових реко-мендацій щодо належного тлумачення загаль-них засад адміністративно-деліктного законо-давства з урахуванням міжнародних стандартів та найкращих зарубіжних практик, розпочнемо з обґрунтування позиції про необхідність забез-печення відповідності адміністративно-правових санкцій за порушення конкурентного законодав-ства його загальним цілям.

Зокрема, під час наукового опрацювання пи-тань тлумачення конкурентного законодавства було підкреслено, що, визнаючи положення кон-курентного законодавства та базового адміні-стративно-деліктного закону про санкції за пору-шення конкурентного законодавства нерозривно пов'язаними з його цілями, очевидним є те, що кожна санкція має спрямовуватись на підтрим-ку та захист економічної конкуренції, обмежен-ня монополізму в господарській діяльності для забезпечення ефективного функціонування еко-номіки України на основі розвитку конкурентних відносин, що виключає врахування під час вирі-шення питання про винуватість суб'єкта госпо-дарювання у антиконкурентних діях обставин, які не охоплюються метою конкурентного зако-нодавства, таких як, наприклад, захисту націо-нального товаровиробника та інтересів спожива-чів поза зв'язком із справедливістю конкуренції.

Продовжуючи висловлення рекомендацій щодо належного тлумачення загальних засад адміністративно-деліктного законодавства вва-жаємо за доцільне визначити те, як має тлума-читись у контексті провадження у справах про адміністративні правопорушення та вирішення питання про застосування адміністративного стягнення всеосяжний та визначальний принцип пропорційності.

Нагадаємо, що пропорційність як основопо-ложна вимога державного втручання у реалізацію прав, свобод та законних інтересів встановлює необхідність дотримання справедливого балан-су між несприятливими наслідками державного втручання у реалізацію прав, свобод та законних інтересів та цілями, на досягнення спрямоване це втручання [2, с. 366]. Справедливий баланс не вважається забезпеченим, якщо на особу внас-лідок втручання покладається надмірний тягар, тобто більш деструктивний, ніж той, що був би достатнім з урахуванням усіх обставин справи, у тому числі особливостей становища особи. У контексті тлумачення адміністративно-деліктних правових норм, якими передбачається можли-вість накладення адміністративних стягнень та обмеження прав особи іншим чином, пропорцій-ність вимагає під час застосування цих обмежу-вальних заходів визначення того, чи можна було б досягти належного карального, стримувально-го чи іншого ефекту за допомогою менш інтен-сивних адміністративних стягнень чи інших за-ходів втручання (що викликає необхідність для компетентного державного органу розглянути можливість ухвалення менш суворих обмежу-вальних рішень) для досягнення справедливого балансу між відповідним суспільним інтересом та правами особи, яка притягається до відпові-дальності за адміністративне правопорушення, уникаючи застосування заходів втручання, що є автоматичним, безвідносним до індивідуальних обставин справи особи та негнучким.

У цьому зв'язку зазначимо, що за підсум-ками дослідження адміністративно-деліктного законодавства України виявлена його явна не-відповідність вимозі про пропорційність адміні-стративних стягнень, насамперед у тій части-ні, що регулює застосування адміністративних стягнень за порушення митних правил. Зокрема, йдеться про те, що санкціями положень митного законодавства, які визначають склади порушень митних правил, штрафи встановлюються у твер-дій сумі (без нижніх та верхніх меж допустимих сум штрафів), а конфіскація є безумовним та бе- зальтернативним стягненням, якщо вона перед-бачається за вчинення того чи іншого порушення митних правил. Очевидним є те, що накладення адміністративних стягнень з незмінними значен-нями без можливості належного врахування під час визначення їх виду та розміру обставин спра-ви є несумісним із принципом пропорційності, який, між іншим, послідовно проголошується у міжнародних стандартах митного адмініструван-ня, відображених у Митному кодексі ЄС, Конвен-ції про спрощення та гармонізацію митних про-цедур, Угоді про спрощення процедур торгівлі (Протокол про внесення змін до Марракеської угоди про заснування Світової організації торгів-лі), а також закріплюється у положеннях митного законодавства найбільш розвинених країн.

При цьому, не викликає сумнівів те, що для тлумачення цих адміністративно-деліктних пра-вових норм з дотриманням пропорційності зміна їх буквального змісту не є нагальною необхідні-стю, адже пропорційність як складова верховен-ства права є принципом із більшою юридичною силою, ніж ці адміністративно-деліктні правові норми, що дозволяє відступити від них та на-лежним чином забезпечити відповідність ад-міністративних стягнень за порушення митних правил тяжкості та наслідкам цих порушень, сту-пеню вини правопорушника з урахуванням усіх обставин справи, що пом'якшують та обтяжують його відповідальність, та вимагає обмежуватись застосуванням якомога більш м'яким видом та розміром адміністративних стягнень, достатнім для досягнення цілей адміністративних стягнень за порушення митних правил. Зарубіжний досвід найбільш розвинених країн показав, що обста-винами, що пом'якшують адміністративну відпо-відальність за порушення митних правил, слід визнавати вчинення правопорушення вперше з необережною формою вини або без значних наслідків для державного бюджету через недо- отримання доходів; вжиття усіх можливих кро-ків для уникнення правопорушення, зокрема звернення до митних органів з проханням про консультацію чи іншу допомогу; добросовісна помилка у складних питань митного адміністру-вання через недосвідченість; зв'язок правопору-шення із комплементарною помилкою митних органів, співпраця під час розслідування митних органів; позитивна історія взаємодії із митними органами тощо.

Цей самий недолік, який також може бути виправлений тлумаченням відповідних поло-жень митного законодавства, що узгоджується із принципом пропорційності, відображає правова основа конфіскації за порушення митних пра-вил. Тоді як сума штрафу може бути адаптована до тяжкості порушення та ступеню вини право-порушника з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення, конфіскація може бути при-ведена у відповідність до обставин відповідно-го порушення митних правил та особливостей ситуації правопорушника, насамперед, шляхом відмови від її застосування за умови встановлен-ня виключних пом'якшуючих обставин, з-поміж яких, зокрема можливість повернути спеціально перероблений чи пристосований для вчинення порушень митних правил транспортний засіб до попереднього стану для використання за ос-новним призначенням.

На противагу вищенаведеним випадкам, у яких безальтернативне адміністративне стягнен-ня за деяких обставин справи може виявитись надмірно суворим, адміністративно-деліктне законодавство України містить положення, які не узгоджуються із принципом пропорційності через те, що найбільш суворе адміністративне стягнення за адміністративне правопорушен-ня є недостатнім для досягнення карального, стримувального та виховного ефекту для право-порушника. Зокрема, під час тлумачення адмі-ністративно-деліктних положень конкурентного законодавства слід виходити з того, що адміні-стративні штрафи за антиконкурентні правопо-рушення за КУпАП є настільки незначними, що вони у найбільшому значенні зі встановленого законом діапазону відповідають за ступенем суворості найменш тяжкому антиконкуренто- му правопорушенню за будь-яких обставин, що дозволяє безумовно застосовувати до право-порушників штраф у найбільшому розмірі. Це забезпечить реалізацію пропорційності у її ча-стині, згідно з якою вид та розмір санкцій має бути співмірним з масштабом та характером порушення, забезпечуючи належне покарання за вчинене правопорушення та стримування від вчинення чи продовження таких порушень [10, с. 330-331].

Продовжуючи визначення найбільш загаль-них шляхів вдосконалення тлумачення адміні-стративно-деліктних правових норм, зазначимо, що цей процес, незалежно від місця та при-значення таких правових норм, що складають предмет тлумачення, неодмінно має включати встановлення їх відповідності закріпленим між-народними стандартами захисту прав людини та належного урядування, критеріям якості норм права, які охоплюють їх доступність та передба-чуваність їх застосування.

Насамперед, верховенство права у частині його вимог про якість законодавства визнає до-пустимим застосовування лише того законодав-ства, формулювання положень якого є достат-ньо конкретними та зрозумілими з урахуванням особливостей суспільних відносин, передусім, їх учасників, до яких звернений відповідний закон, щоб вони мали розумну можливість управляти своєю поведінку із усвідомленням усіх її можли-вих наслідків (формальностей, умов, обмежень або санкцій) відповідно до цих положень зако-нодавства. Цими особливостями суспільних від-носин, які визначають належний ступінь перед-бачуваності законодавства, є, зокрема, участь у них представників тих професій, які мають здійс-нювати діяльністю з великою обережністю та ви-являти особливу увагу до оцінки ризиків, якими супроводжується їх діяльність; участь у них під-приємств, від яких розумно очікувати звернення за професійною юридичною порадою для з'ясу-вання змісту вимог законодавства.

Разом з тим, вимога про передбачуваність застосування адміністративно-деліктного зако-нодавства не має абсолютизуватись, адже, на-приклад, у контексті санкцій за антиконкурентні дії однаково необхідним для забезпечення на-лежного виконання ними їх карального та пре-вентивного призначення не можна допускати можливість суб'єктів господарювання заздале-гідь розрахувати розмір штрафу за правопору-шення та за підсумками зіставлення потенційних доходів від антиконкурентного правопорушення із сумою штрафу за нього із достатньо впевнені-стю визначати економічну доцільність антикон- курентних дій [10, с. 331-332].

На доповнення до передбачуваності самого позитивного законодавства, верховенство права містить очікування щодо судового тлумачення норм права, адже загальновизнаним є те, що на-віть у належним чином опрацьованих правових положеннях, в будь-якій частині національного законодавства присутній неминучий елемент судового тлумачення для роз'яснення абстрак-тних норм права і для адаптації до обставин, що змінюються. Зокрема, у контексті адміністратив-них правопорушень із кримінально-правовою природою, вимагається, щоб судове тлумачення відповідало формулюванню положення кримі-нального закону, що сприймається в контексті фактичних обставин справи, було обґрунтова-ним, дотримувалось усталених тенденцій у роз-витку практики національних судів або містило послання на виключні обставини, що виправдо-вують відступ від цих тенденцій.

Осмисливши вищевикладене, безсумнівним видається те, що під час адміністративно-делік-тного судочинства має перевірятись можливість застосування відповідних норм з огляду на до-тримання ними належного ступеня передбачу-ваності та, для належного правозастосування, має конкретизуватись їх зміст, якщо з тих чи інших причин він не є повністю зрозумілим. На виконання цього завдання та з урахуванням ра-ніше отриманих наукових результатів, можемо рекомендувати, насамперед, заповнити прога-лину митного законодавства у питанні кінцевого строку накладення адміністративного стягнення, який відраховується від дня вчинення правопо-рушення шляхом застосування за аналогією за-кону мінімального кримінально-правового строку давності, що становить два роки з дня вчинення нею кримінального правопорушення за кримі-нальним законом, якщо не матимуть місця ви-ключні обставини.

Обґрунтувавши необхідність та оптимальні шляхи зміни та доповнення адміністративно-де-ліктного законодавства для коригування його тлумачення правильним визначенням суб'єкта вчинення адміністративного правопорушення, висловившись щодо належного тлумачення за-конодавчих положень про юрисдикцію суду над обставинами справи та їх правовою оцінкою, а також дійшовши висновків щодо того, як принцип пропорційності та вимога про передбачуваність застосування норм права мають впливати на тлумачення адміністративно-деліктного законо-давства, перейдемо до визначення рекоменда-цій щодо тлумачення процесуальних та деяких спеціальних принципів у рамках провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Ознайомившись із практикою тлумачення та застосування ЄСПЛ принципів рівності сторін та змагальності судового процесу як процесуаль-них гарантій справедливого судового розгляду, а також із деякими міркуваннями вчених щодо реалізації цих принципів у адміністративно-де-ліктних провадженнях за законодавством Укра-їни, маємо можливість констатувати, що вони мають тлумачитись так, що вони зобов'язують адміністративний орган або суд як інстанцію, яка приймає первинне рішення про адміністративну відповідальність особи або переглядає це рі-шення у порядку судового оскарження, зокрема, забезпечити особі, яка притягається до відпові-дальності, можливість допитати будь-якого свід- ча або подати будь-який доказ на обґрунтування її позиції, а також одержати докази шляхом їх ви-требування, крім випадків, коли вони не мають значення для вирішення справи або заява про їх витребування не супроводжується належним обґрунтуванням.

Також, у світлі цих принципів суд у рамках судового провадження у справі про адміністра-тивне правопорушення не має за власною ініціа-тивою збирати викривальні докази. Більше того, за твердженням О. М. Курила та С. О. Билі сама відсутність сторони обвинувачення накладає на суд не притаманних йому функцій обвинувача у справі про адміністративне правопорушення, насамперед, у випадках, коли особа заперечує обставини, що зазначені в протоколі про адміні-стративне правопорушення [11, с. 46]. Зважаючи на це, вкрай необхідним є підтримання позиції про винуватість особи у вчиненні адміністратив-ного правопорушення прокурором або іншою уповноваженою посадовою особою, насампе-ред, у тих справах, у яких застосовними є кри-мінальний аспект стандартів справедливого судового розгляду через кримінальну природу адміністративного стягнення, яке загрожує пра-вопорушнику.

Належний обсяг процесуальних можливостей для особи, яка притягається до відповідальності за адміністративне правопорушення, та змагаль-ність адміністративно-деліктного провадження можуть також забезпечуватись шляхом тлума-чення процесуальних адміністративно-деліктних правових норм таким чином, щоб обов'язковим визнавалось надання цій особі достатнього часу та можливостей для подання пояснень з метою їх врахування для ухвалення законного та об-ґрунтованого остаточного рішення у справі про адміністративні правопорушення [2, с. 371-372].

Висновки

Підбивши підсумки щодо шляхів належного тлумачення адміністративно-делік-тних правових норм для дотримання процесу-альних гарантій, відображених у міжнародних стандартах правосуддя, наведемо певні мір-кування щодо спеціальних вимог, необхідність виконання яких у рамках більшості адміністра-тивно-деліктних проваджень продиктована кри-мінально-правовим характером адміністратив-них правопорушень та стягнень. Як показав аналіз практики ЄСПЛ у частині застосування кримінального аспекту ст. 6 Конвенції, цими спе-ціальними вимогами є, насамперед, дотримання презумпції невинуватості та забезпечення права мати достатній час та можливості для захисту. Оскільки право на достатній час та можливості для захисту вже зачіпалось раніше у контексті рівності та змагальності процесу, кристалізуючи правила тлумачення адміністративно-деліктних правових норм, які є сумісними із презумпцією невинуватості, зазначимо, що цими правилами є, насамперед: покладення тягаря доказування на сторону обвинувачення; тлумачення будь- яких сумнівів на користь обвинуваченого, що, зокрема, тягне за собою визнання неправосуд-ним недостатньо мотивоване рішення про ви-нуватість особи без належного обґрунтування цього висновку та без спростування усіх обґрун-тованих сумнівів; тлумачення будь-яких сумнівів на користь обвинуваченого, що, зокрема, тягне за собою визнання неправосудним недостатньо мотивоване рішення про винуватість особи без належного обґрунтування цього висновку та без спростування усіх обґрунтованих сумнівів.

Водночас, має враховуватись загальновизна-на позиція щодо того, що репресивність адміні-стративних проваджень стягнень є дещо мен-шою, ніж та яка властива власне кримінальним провадженням та покаранням, що обумовлює послаблення вимог стандарту доказування та презумпції невинуватості у адміністративно-де-ліктних провадженнях. Зокрема, під час дослі-дження встановлених європейським законодав-ством правил правозастосування у справах про порушення законодавства про захист економіч-ної конкуренції було встановлено, що незважа-ючи на подібність адміністративних стягнень за антиконкурентні правопорушення до кримі-нальних покарань, стандарти доказування у цих справах не мають повною мірою за ступенем суворості відповідати кримінально-процесуаль-ним вимогам, що, серед іншого, не виключає об'єктивну відповідальність суб'єктів господа-рювання за антиконкурентні правопорушення, якщо дотримана загальна справедливість про-вадження. Так само, відповідно до практики ЄСПЛ визнається цілком допустимим за умови дотримання справедливого балансу між правом на захист та інтересами правосуддя встановлен-ня презумпцій винуватості у цих провадженнях, таких як презумпція відповідальності водія за за-лишення місця дорожньо-транспортної пригоди або невиконання обов'язку зупинитись та пові-домити поліцію про дорожньо-транспортну при-году; роботодавця за незаконне працевлашту-вання іноземця; власника транспортного засобу за вчинення дорожньо-транспортного правопо-рушення; платника податків за податковий борг; володільця контрабандних товарів тощо.

У контексті вдосконалення правового регу-лювання та під час правозастосування законо-давчих положень, що стосуються тимчасового вилучення речей і документів у рамках адміні-стративно-деліктних проваджень необхідно вка-зати на такі ключові ідеї.

Перш за все, належна увага має бути при-ділена визначальним аспектам тимчасового вилучення речей і документів. Як показав ана-ліз адміністративно-деліктного законодавства, у його положеннях немає достатнього ступеню деталізації гарантій забезпечення захисту прав та законних інтересів власників від вилучення їх речей та документів, яке у світлі обставин справи є нерозумним та непропорційним. Пози-тивним кроком видається тлумачення принци-пів права та правових принципів, спрямованих на захист права власності так, що вони дозво-ляють достроково повертати вилучені речі та документи за виключних обставин, зокрема, за зразком, встановленим законодавства США, якщо немає щодо конкретних речей та докумен-тів активного кримінального провадження або іншого паралельного адміністративно-деліктно-го провадження та має місце будь-яка з цих об-ставин: 1) за матеріалами справи очевидно, що конфіскація не підлягає застосуванню до тимча-сово вилучених товарів та транспортних засобів комерційного призначення; 2) заявник вносить грошову заставу, яка дорівнює вартості тимча-сово вилучених товарів та транспортних засобів комерційного призначення; 3) заявник врегулю-вав із митними органами усі питання, зокрема, сплатив усі митні платежі та компенсував витра-ти митних органів на провадження у відповідній справі.

Крім того, для підвищення ймовірності роз-криття тяжких за наслідками та складних для розслідування порушень законодавства, змен-шення витрат адміністративних органів на їх розслідування шляхом заохочення правопоруш-ників до визнання винуватості та сприяння роз-слідуванню положення актів адміністративно-де-ліктного законодавства слід тлумачити так, що вони допускають принаймні часткове звільнення від відповідальності за цих умов через наявність пом'якшуючих обставин виняткового характеру.

Бібліографічний список

1. Ліпинський В.В. Ефективність тлумачення адміністративно-деліктних правових норм: автореф. дис. док-тора юрид. наук. Дніпро, 2021.38 с.

2. Ліпинський В.В. Ефективність тлумачення адміністративно-деліктних правових норм: дис. ... доктора юрид. наук: 12.00.07. Дніпро, 2021.439 с.

3. Liutikov P., Bilous O. The concepts and the essence of interpretation of law. Baltic Journal of Economic Studies. 2021. Vol 7, No 1. p. 139-144.

4. Колоколов Я. Н. Аутентическое официальное толкование норм права: теория, практика, техника : авто-реф. дисс. ... канд. юрид. наук. Нижний Новгород, 2011.36 с.

5. Костенко О. І. Тлумачення актів адміністративного законодавства : автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Запоріжжя, 2011.18 с.

6. Ткаченко Ю. Г Толкование юридических норм в СССР : автореф. дис. ... докт. юрид. наук. Москва, 1950. 26 с.

7. Коренев А.П. Нормы административного права и их применение. М., 1978. 142 с.

8. Черданцев А. Ф. Толкование права и договора : учебное пособие. Москва, 2003. 381 с.

9. Дусик А. В. Провадження у справах про порушення митних правил :. дис. ... канд. юрид. наук (уривок) : 12.00.07. Харків, 2006. 185 с.

10. Ліпинський В.В. Тлумачення адміністративно-деліктних правових норм: теоретико-правові та праксео- логічні аспекти: монографія. Одеса: Видавничий дім «Гельветика», 2020. 390 с.

11. Курило О. М., Биля С. О. Недоліки правового регулювання судового розгляду справ про адміністративні правопорушення. Вісник Верховного Суду України. 2010. № 8 (120). С. 43-48.

References

1. Lipynskyi, V. V. (2021). Efektyvnist' tlumachennja administratyvno-deliktnyh pravovyh norm [Efficiency of Interpretation of Administrative-Tort Legal Rules]. Thesis. Dnipro. (in Ukrainian).

2. Lipynskyi, V. V. (2021). Tlumachennja administratyvno-deliktnyh pravovyh norm: teoretyko-pravovi ta prakseologichni aspekty [Interpretation of administrative-tort legal norms: theoretical-legal and praxeological aspects]. Treatise. Odesa: Publishing House Helvetica. (in Ukrainian).

3. Lipynskyi, V. V. (2021). Efektyvnist' tlumachennja administratyvno-deliktnyh pravovyh norm [Efficiency of Interpretation of Administrative-Tort Legal Rules]. Dissertation. Dnipro. (in Ukrainian).

4. Liutikov, P., Bilous, O. (2021). The concepts and the essence of interpretation of law. Baltic Journal of Economic Studies. Vol 7, No 1. p. 139-144.

5. Kolokolov, Ya. N. (2011). Autenticheskoe oficial'noe tolkovanie norm prava: teorija, praktika, tehnika [Authentic official interpretation of the rule of law: theory, practice, technique]. Thesis. Nizhniy Novgorod. (in Russian).

6. Kostenko, O. I. (2011). Tlumachennja aktiv administratyvnogo zakonodavstva: [Interpretation of acts of administrative legislation]. Thesis. Zaporizhzhia. (in Ukrainian).

7. Tkachenko, Ju. G. (1950) Tolkovanie juridicheskih norm v SSSR [Interpretation of legal norms in the USSR]. Thesis. Moscow. (in Russian).

8. Korenev, A.P. (1978) Normy administrativnogo prava i ih primenenie. [Administrative law and their application]. Moscow, 1978. (in Russian).

9. Cherdancev, A. F (2003) Tolkovanie prava i dogovora [Interpretation of law and contract]. Moscow. (in Russian).

10. Dusyk, A. V. (2006). Provadzhennja u spravah pro porushennja mytnyh pravyl [Proceedings in cases of violation of customs rules]. Dissertation. Kharkiv, (in Ukrainian).

11. Kurylo, O.M., Bylya, S.O. (2010). Nedoliky pravovogo reguljuvannja sudovogo rozgljadu sprav pro administratyvni pravoporushennja. [Disadvantages of legal regulation of court proceedings in cases of administrative offenses]. Visnyk Verhovnogo Sudu Ukrai'ny. [Bulletin of the Supreme Court of Ukraine]. № 8 (120). p. 43-48. (in Ukrainian).

12. Kurylo O.M., Bylya S.O. (2010). Nedoliky pravovogo reguljuvannja sudovogo rozgljadu sprav pro administratyvni pravoporushennja. [Disadvantages of legal regulation of court proceedings in cases of administrative offenses]. Visnyk Verhovnogo Sudu Ukrai'ny. [Bulletin of the Supreme Court of Ukraine]. № 8 (120). p. 43-48. (in Ukrainian)

Размещено на Allbest