Штучний інтелект: правові аспекти

доктор юридичних наук, професор, професор кафедри цивільно- правових дисциплін Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна

О.А. Баранов відзначає, що побудова інформаційного суспільства характеризується, зокрема, широким використанням інформаційних комп'ютерних технологій в усіх сферах життєдіяльності людини, суспільства і держави [1, с. 3]. Штучний інтелект є одним з продуктів розвитку комп'ютерних технологій. З розвитком ІТ-технологій проблема штучного інтелекту постає у суспільстві взагалі та правовій науці зокрема.

Визначення проблемних аспектів правовідносин в IT-сфері має як теоретичне, так і практичне значення. Набуває актуальності проблематика стосовно виявлення правової природи діяльності, пов'язаної зі штучним інтелектом та відповідальності за шкоду, спричинену через його використання.

Нині стрімко розвивається ІТ право. Утім, потрібним є відмежування приватного ІТ права та публічного ІТ права. Поділ права на приватне та публічне є засадничим. Він склався та є незмінним ще з часів Стародавнього Римського права. Так, видатний юрист Стародавнього Риму Ульпіан вбачав відправну точку розмежування права на публічне та приватне у тому чи стосується воно статусу держави або ж інтересів окремих осіб. Поділ права на публічне і приватне залишився й у сучасному Європейському праві, зокрема існує у праві України [2, c. 15].

Штучний інтелект має окремі особливості, що не дозволяють класифікувати його як виключно віртуальне благо з точки зору об'єктів приватного ІТ-права. Адже як правило віртуальні блага є нематеріальними, не мають уречевленої форми, можуть без втрати властивостей швидко змінювати матеріальні носії. Так, веб-сайти, криптовалюта, інші віртуальні об'єкти у вигляді електронного (цифрового) коду можуть бути переведені з одного серверу на іншій, перезаписаними з одного на інший електронний носій [3, c. 71].

Штучний інтелект хоч і є породженням ІТ-технологій, утім він може бути розроблений спеціально під функції, які він здатний виконувати через інсталяцію у певний механічний пристрій (робот). Чи слід тоді вважати, що йдеться про два об'єкти: штучний інтелект та його носій: механічний пристрій? Скоріше йдеться про складний об'єкт, якій має подвійну природу. Адже окремі віртуальні блага мають цінність лише у віртуальному просторі, інші мають подвійну правову природу й можуть мати цінність як у віртуальному просторі, так і у вигляді матеріальних речей [3, c. 72].

Штучний інтелект може бути вмонтованим не лише у робота, але й мати вигляд комп'ютерної програми (зокрема, у комп'ютерній штучній нейромережі). Прикладом комп'ютерної штучної нейромережі є запроваджена у США програма штучного інтелекту для прогнозування місць майбутніх злочинів, яка досягає високої ефективності завдяки здатності аналізувати великий обсяг інформації щодо минулих злочинів. У банківський сфері компанія ZestFinance (США) розробила та запровадила платформу ZAML, яка збирає й аналізує різні відомості про клієнта фінансової організації, у тому числі вивчає його дії в Інтернеті. На основі отриманих даних алгоритми визначають, наскільки людина заслуговує на довіру банку. Шведська компанія BehavioSec розробила AI систему, яка визначає особистість людини за швидкістю й темпом набору тексту на клавіатурі, за силою натискання на клавіші й іншими показниками. Завдяки такому біометричному аналізу банк може виявити шахрая, який намагається видати себе за іншу людину [4, с.65]. Вже розроблені автомобілі, які не потребують керування людиною, повітряні дрони, що самостійно доставляють товари покупцям інтернет-магазинів [5, с.88]. Такі самокеровані транспортні засоби є оснащеними штучним інтелектом, оскільки здатні підлаштовуватися під окремі ситуації на основі певних алгоритмів.

У науці точаться дискусії щодо віднесення штучного інтелекту до об'єкту чи суб'єкту права. Схиляємося до першого з таких підстав. Вважаємо, що доречною є аналогія штучного інтелекту з твариною. Остання, як відомо, є об'єктом права. Тварина, як і штучний інтелект здатна діяти без безпосереднього вольового впливу людини. Свійська тварина може враховувати волевиявлення людини через дресирування (аналогія - налаштування штучного інтелекту). Утім, тварина є об'єктом права, хоча й наділена природою своєрідним інтелектом, здатна до мислення, навчання, спілкування. Отже, більш коректним є умовне порівняння (аналогія) штучного інтелекту із твариною - об'єктом права, ніж із людиною (суб'єктом права). Відтак, штучний інтелект є об'єктом права й застосування до нього теорії суб'єкта чи квазісуб'єкта права є ані доречним, ані обґрунтованим. Додаткові аргументи на користь позиції про те, що штучний інтелект є об'єктом права вже були наведені раніше [6].

На користь аналогії штучного інтелекту з твариною вказує також історичний досвід розвитку людства. Приручення свого часу тварин зі стану природньої волі й перетворення їх на свійських було продиктовано бажанням людини розвантажити людину на важких, небезпечних чи рутинних роботах. Тому з'явився такий об'єкт права як тварина. Схожі намагання людства: розвантажити людину на важких, небезпечних чи рутинних роботах на сучасному етапі розвитку технологій призвели до створення штучного інтелекту (роботів і відповідних комп'ютерних програм).

Відтак, штучним інтелектом є об'єкт права у вигляді пристрою або комп'ютерної програми, налаштований на здобуття, обробку та застосування інформації, здатний набувати вміння подібні до тих, що свідомо здійснює людина.

Окрему проблему складає деліктна відповідальність зі спричинення шкоди діяльністю, пов'язаною із штучним інтелектом.

Власник штучного інтелекту зобов'язаний відповідати за шкоду, спричинену джерелом підвищеної небезпеки, якщо його дії порушують рекомендації виробника штучного інтелекту (порушення інструкції). Адже згідно до законодавства про захист прав споживачів якщо для безпечного використання продукції, її зберігання, транспортування та утилізації необхідно додержуватися спеціальних правил, виробник (виконавець) зобов'язаний розробити такі правила та довести їх до продавця або споживача, а продавець - до споживача, якщо відповідними нормативно-правовими актами, у тому числі технічними регламентами, не встановлено інші способи інформування споживачів про певні види ризику чи продукції.

Діяльність з використанням штучного інтелекту є такою, щодо якої нормативно-правовими актами, технічними регламентами мають бути встановлені вимоги стосовно безпеки для життя, здоров'я та майна споживачів і навколишнього природного середовища. Відповідна продукція повинна вводитися в обіг та реалізовуватися з додержанням зазначених вимог. Якщо до спричинення шкоди призвів дефект (налаштування) штучного інтелекту з вини виробника, або він не попередив у інструкції з використання штучного інтелекту про потенційні його шкоданесучі властивості (що призвело до спричинення шкоди), відповідати має, зокрема, виробник за нормами про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту товару (дефекту у продукції). Якщо шкода була нанесена виробом із штучним інтелектом, який був придбаний споживачем мають застосовуватися норми законодавства про захист прав споживачів. Адже за законодавством споживач має право на те, щоб продукція за звичайних умов її використання, зберігання і транспортування була безпечною для його життя, здоров'я, навколишнього природного середовища, а також не завдавала шкоди його майну.

1. Баранов О.А. Теоретико-методологічні основи правового забезпечення інформаційної сфери України. Автореферат дис... докт. юрид. наук. 12.00.07. Х.: Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого. 2015. - 43 с.

2. Мічурін Є.О. Приватне ІТ-право: навчальний посібник. Х: Право, 2021. - 176 с.

3. Мічурін Є.О. (2021). Віртуальні блага: особливості та ознаки. Форум Права, 68 (3), 67-73. http://doi.org/10.5281/zenodo.5075696

4. Мічурін І. Є. Застосування систем штучного інтелекту у банківських системах. Актуальні проблеми розвитку бізнес-технологій в сучасних умовах глобалізаційних процесів: тези доповідей Всеукр. наук.-практ. конф. молодих вчених та учнівської молоді. Х.: Національний аерокосмічний університет «Харківський авіаційний інститут», 2020. С. 65.

5. Колодін Д.О., Батайлюк Д.Р. Щодо питання цивільно-правової відповідальності за шкоду, завдану роботизованими механізмами зі штучним інтелектом (роботами). Часопис цивілістики. 2018. Вип. 33. С. 87-91.

6. Мічурін Є. О. (2020). Правова природа штучного інтелекту. Форум Права, 64 (5), 67-75. http://doi.org/10.5281/zenodo.4300624

Размещено на Allbest.ru