Права на енергію, інформацію та свободу інтерпретації як метаправа суб’єктів фізичного та цифрового світу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Права на енергію, інформацію та свободу інтерпретації як метаправа суб'єктів фізичного та цифрового світу

Андрієнко О.В.

кандидат психологічних наук, адвокат, заступник директора з правових питань ДП «ССМ» (Publicis Groupe Ukraine), член Експертного комітету з питань розвитку сфери штучного інтелекту в Україні при Міністерстві цифрової трансформації

Уявіть, що ви присутні в момент Великого вибуху і можете вплинути на те, які фізичні закони будуть діяти у новонародженому фізичному світі. Або спостерігаєте кембрійських вибух і можете задати параметри становлення майбутніх видів та екосистем. Приблизно те ж відбувається зараз, - коли формується віртуальний Метавсесвіт, - байдуже, у версії компанії Мета (екс-Facebook) чи як результат спільних зусиль великих і малих, корпоративних й індивідуальних акторів. Такий Метавсесвіт вимагає становлення законів свого функціонування, що не лише спонукає до пере-осмислення права на інформацію та інформаційних прав (навіть у тих юрисдикціях, де вони законодавчо не визначені), але й ставить питання про нормативне закріплення метаправ як основи для віртуальних та цифрових прав.

Перш ніж взятися до правових дефініцій, почнемо з базових понять: інформація, енергія та право. З точки зору фізики, всі явища у Всесвіті можна звести до двох першооснов - інформації (концепція Віллера “it from bit” - «все з біта» [1]) та енергії (знамените ейнштейнівське E = mc2). Якщо енергію можна інтерпретувати як міру активності (руху та взаємодії), то інформація - це усталена у певній кількості вимірів форма (контури) такої активності, на що вказує й латинська семантика цього слова: in-forma-tion. Енергія та інформація постійно перебувають у процесі взаємної трансформації: потоки енергії структуруються, набуваючи форми, а створена форма залучає все більше енергії для збереження та відтворення у просторі та часі. Тому будь-яке явище (сутність) як фізичного (чи реального - від лат. res: річ, дійсність), так і віртуального світу можна розглядати як стійкі цикли енергетично-інформаційного обміну. Такі цикли розгортаються у низці вимірів (простір, час, вимір ймовірностей тощо), у різних масштабах (субатомний рівень, атомний, молекулярний, клітинний, організмічний, організаційний, планетарний, галактичний і т.д.) і на різних рівнях вірту- алізації (абстракції): явища фізичні, хімічні, біологічні, психічні, соціальні, економічні, правові, цифрові тощо.

Ключовим актором у цьому процесі виступає носій психіки (індивідуальний чи колективний), який слугує гравітаційним ядром для стабілізації циклів інформаційно-енергетичного обміну на різних рівнях віртуалізації. В результаті такої взаємодії між носієм психіки та хвилями енергії та інформації постає сутність (форма), якій актор (індивідуальний чи колективний) делегує частину своєї гравітаційної сили (передусім, шляхом включення такої форми до поля своєї уваги), що дозволяє цій формі самопідтримувати- ся, розвиватися та самовідтворюватися, здійснюючи експансію не лише у часі, але й у просторі та вимірі ймовірності. Найближча ілюстрація у фізиці - це двощілинний експеримент, у якому частка (елементарна фізична сутність) за відсутності спостерігача поводиться як хвиля, а за його наявності - як частка. У праві прикладом такого делегування є створення юридичної особи - ін- ституціолізованого віртуального колективного актора, наділеного правосуб'єктністю. Новостворена сутність, як правило, належить до вищого рівня віртуалізації, ніж актори, що її створили: держава порівняно з громадянами, міжнародні організації порівняно з державами тощо.

За такого підходу право має три значення:

1) Набір специфічних соціальних інструментів для структуру- вання та регулювання циклів енергетично-інформаційного обміну на певному рівні віртуалізації. Цим інструментам притаманна як інформаційна (набір правил), так й енергетична (механізми заохочення та примусу) складові;

2) Всесвіт явищ особливого рівня віртуалізації - правових феноменів, тобто інтерпретованих у певний спосіб (матеріальне право) та фіксованих певними засобами (процесуальне право) су-купностей циклів енергетично-інформаційного обміну, коли хвилі неоднозначних та багатовекторних соціальних взаємодій (енергії) колапсуються до однозначних часток - юридичних фактів, норм тощо (інформації);

3) Суб'єктивна (внутрішня) та об'єктивна (зовнішня) можливість актора, тобто суб'єкта права, усвідомлено включатися до циклів енергетично-інформаційного обміну та змінювати їх завдяки притаманній актору свободі інтерпретації.

Отже, у будь-якій реальності суб'єкту належить три базові права (метаправа): право на інформацію, право на енергію та право на свободу інтерпретації.

Право на інформацію та право на енергію включають право на доступ до них, їх безпеку та на засоби маніпуляції ними, а саме право на:

1) доступ до інформації та енергії;

2) здорове інформаційне чи енергетичне середовище та захист від інформаційного чи енергетичного перевантаження

(право на кібербезпеку, захист від спаму, іонізуючого випромінювання тощо);

3) право на інформаційну та енергетичну освіту, котра включає:

а) освоєння базових навичок гігієни - енергетичної (багато з яких охоплюється поняттям здорового способу життя) та інформаційної (критичне мислення, медіаграмотність та ін.);

б) набуття грамотності: від вміння читати та писати - до технологічної та цифрової, тобто освоєння навичок маніпулювання енергією та інформацією й взаємно трансформувати їх.

Право на енергію та право на інформацію є передумовами для реалізації права на свободу інтерпретації як здатності суб'єкта свідомо обирати:

а) до яких циклів енергетично-інформаційного обміну (зокрема, соціально-правових відносин) включатися та у який спосіб це робити;

б) які сутності (об'єкти чи суб'єкти) створювати;

в) за якими параметрами та у яких напрямках здійснювати експансію у реальному і віртуальному світі;

г) яким сутностям делегувати свою гравітаційну потужність для підтримання певних процесів енергетично-інформаційного обміну, у тому числі делегувати право приймати відповідні рішення (наприклад, обробляти персональні дані чи управляти державою).

Слід підкреслити, що вміння суб'єкта свідомо делегувати свою гравітаційну потужність (зокрема, приділяючи увагу, діючи на підтримку чи проти когось чи чогось, утримуючись від дії) набуває критичного значення внаслідок таких причин:

1. Становлення економіки уваги, коли найзапекліша економічна боротьба ведеться за увагу конкретної людини і монетизу- ються звичайні «лайки»;

2. Розвиток інформаційних технологій, особливо у формі штучного інтелекту, механіку яких жодна людина як індивідуальний суб'єкт ані фізично, ані інтелектуально не може осягнути, і водночас яким людина з легкістю делегує виконання чимраз складніших завдань із підтримки не лише власного життя, але й життя людства як колективного суб'єкта;

3. Поява принципово нових колективних людських суб'єктів за своїми масштабами у просторі та часі, кількістю опрацьовуваних ймовірностей (варіантів розвитку подій), кількістю залучених учасників, інтенсивністю та якістю їхньої взаємодії, їхньою колективною гравітаційною і творчою потужністю. Соціальні мережі, блокчейн, віртуальні світи мережевих ігор, штучний інтелект - всі вони є дітьми таких колективних суб'єктів, живляться їхньою увагою і водночас є не просто інструментами, а середовищем для розвитку таких суб'єктів;

4. становлення принципово нового середовища переважного буття і діяльності людства як колективного суб'єкта: по мірі зростання матеріального благополуччя, людство мігрує у все дальші шари віртуального середовища, паралельно делегуючи інформаційним технологіям забезпечення фізичного виживання та благополуччя: від виробництва продовольства й електроенергії, охорони здоров'я і навчання - до забезпечення торгівлі, логістики, соціального управління, охорони довкілля й людського дозвілля. Таким чином, відбувається злиття фізичної реальності та числен-них віртуальних реальностей, створених людьми.

Отже, становлення Метавсесвіту на базі вже існуючих віртуальних реальностей та їх тісне переплетіння з фізичним світом ставлять питання про розширення обсягу прав існуючих суб'єктів права, у тому числі, з урахуванням можливої появи нових сутностей, наділених правосуб'єктністю. Водночас, розмаїття вже закріплених прав потребує узагальнення на метарівні. Це спонукає переосмислити існуючі концепції (від Загальної декларації прав людини до схвалених 24 листопада 2021 року ЮНЕСКО Рекомендацій стосовно етики штучного інтелекту [2]) та виділити метаправа будь-якої сутності, яка визнається чи потенційно може бути визнана суб'єктом (актором чи агентом) як у фізичному чи віртуальному світах, так і на їх перетині - у доповненої реальності.

До вказаних метаправ пропонуємо віднести право на енергію, право на інформацію та право на свободу інтерпретації відповідно до описаних вище дефініцій. Такі метаправа повинні стосуватися будь-якого середовища - як фізичного, так і віртуального, зокрема, цифрового. Вже сьогодні ці метаправа знаходять своє фрагментарне відображення у багатьох правових системах.

У свою чергу, здатність ефективно реалізовувати вказані метаправа одночасно у різних середовищах може слугувати надійним критерієм для визнання тієї чи іншої сутності (окремих людей, колективних людських суб'єктів, суб'єктів на основі колаборації людей та штучного інтелекту, втілених носіїв штучного інтелекту тощо) суб'єктом права.

Література

право інформація свобода цифровий

1. Wheeler, J. A. Information, physics, quantum: The search for links. // A. J. G. Hey (Ed.), Feynman and computation: Exploring the limits of computers. - Cambridge, MA: Perseus. - 1999. - P. 309-336.

2. UNESCO. The Recommendation on the Ethics ofArtificial Intelligence. https://en.unesco.org/artificial-intelligence/ethics - дата доступу 29.11.2021.

Размещено на Allbest.ru