Роль та місце міжнародних злочинних синдикатів в розвитку діяльності транснаціональних корпорацій у глобальному світі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Роль та місце міжнародних злочинних синдикатів в розвитку діяльності транснаціональних корпорацій (тнк) у глобальному світі

Юрій Ткач (студент II курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти факультету історії та права)

Науковий керівник - кандидат політичних наук, доцент Стадніченко Р.В.

Анотація

У статті розглянуто питання щодо ролі та місця злочинних синдикатів в розвитку діяльності транснаціональних корпорацій (ТНК) у глобальному світі. Розкрито окремі аспекти впливу міжнародної корупції та організованої злочинності на процеси розвитку глобальної «тіньової» економіки в умовах глобалізації.

Доведено, що наразі рівень співробітництва міжнародних злочинних синдикатів з Транснаціональними корпораціями особливо у сфері економіки, кредитно-банківській, валютній сфері, зокрема, у сфері розвитку нових форм фінансових розрахунків в межах т.зв. пірінгової (Р2Р) платіжної системи (електронні валюти) з метою відмивання «брудних» коштів, мають більш глибокі корені пов'язаності ніж вважалося раніше. Виділено характерні ознаки такого співробітництва.

Ключові слова: злочинні синдикати; транснаціональні корпорації; фінансово-промислові групи; корупційний альянс, оцінки ризиків та загроз; управління Організації Об'єднаних Націй (ООН) з питань протидії незаконному обігу наркотиків та організованій злочинності (UNODC, United Nations Office on Drugs and Crime); Група розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF, Financial Action Task Force on Money Laundering, FATF); провайдери фінансових послуг, трансфертне ціноутворення (ТЦ); контрольовані іноземні компанії (КІК); міжнародні конвертаційні центри.

Постановка проблеми

Із початком інформаційної ери та стрімким розвитком віртуального глобального Інтернет-простору, процес глобалізації неабияк вплинув на розвиток світової економіки та зовнішньої торгівлі, що у свою чергу призвело до розширення меж обігу капіталу з національного у глобальний транснаціональний вимір.

Втім, процеси глобалізації в політичній, економічній, інформаційній сфері спровокували трансформацію організованої злочинності в міжнародні транснаціональні форми та появи т.зв. «кримінального космополітизму».

Основними факторами, що вплинули на процеси «глобальної криміналізації» геоекономіки є наступні:

розвиток міждержавних та міжнародних відносин, розширення економічних і соціальних зв'язків;

підвищення «прозорості» кордонів, розвиток міжнародної торгівлі, поява нових ринків збуту, збільшення міжнародних перевезень, що створює комплекс можливостей для активної діяльності транснаціональної організованої злочинності;

розвиток міжнародних банківських, інших фінансових структур, інформаційних технологій, що сприяє швидкому переказу грошей з використанням електронних мереж;

міграція населення, утворення в різних країнах етнічних діаспор всередині яких створюються типові «філіали» міжнародних організаційно-злочинних груп (синдикатів);

утворення глобальної гнучкої логістичної інфраструктури.

Використовуючи перераховані вище фактори, а також володіючи значними фінансовими, організаційними, політичними ресурсами транснаціональна організована злочинність отримала можливість не тільки лише активно розвиватися, але і впливати на економічну безпеку держав, у першу чергу тих, де ринкова економіка ще не набула рис демократично-правової системи, здатної активно реагувати та протидіяти злочинній діяльності. корупція злочинність глобалізація корпорація

Про те, що глобалізація являє собою фактор, який визначає розвиток злочинності було заявлено на рівні ООН у доповіді «Глобалізація злочинності: оцінка загрози міжнародної організованої злочинності». Зокрема, у доповіді йшлося про те, що злочинні групи щорічно заробляють мільярди доларів на торгівлі наркотиками, зброєю, людьми, сировиною, контрафактною продукцією, а також на морському піратстві і кіберзлочинності, однак ця загроза стосується не лише економіки. Доходи від злочинної діяльності і загрози застосування сили дозволяють міжнародній злочинності чинити вплив на вибори, політиків і військових, а найбільші економіки являють собою широкі ринки збуту незаконних товарів. Постійне зростання злочинних угруповань, що відрізняються кращою організацією, мають міжнародні зв 'язки і які володіють величезними фінансовими ресурсами, створює нову загрозу стабільності і безпеки не тільки міжнародно-економічних, а й політичних зв 'язків.

Щодо вираження, то у геоекономічний діяльності, транснаціональна злочинність та їх прояв злочинні синдикати, проявляється у:

значному розширенні контрабандної діяльності;

формуванні кримінального ринку, на якому особливу роль відіграє фінансовий обіг, у тому числі пов'язаний з відмиванням (легалізацією) доходів, одержаних злочинним шляхом, т.зв. «предикатні» злочини;

вдосконаленні механізму та інтенсифікації інформаційного обміну між злочинними структурами;

«злиття» тіньового і легального секторів світової економіки;

активної та вільної міграції в масштабах всієї планети тіньового капіталу, людських, виробничих та інформаційних ресурсів, що використовуються в злочинній діяльності;

За умов збільшення впливу міжнародної злочинності у політичній, економічній, соціальній сферах окремих держав «третього світу» рівень співпраці злочинних синдикатів з транснаціональними компаніями набув нового виміру. При цьому слід зазначити, що деструктивна функція діяльності злочинних синдикатів з корупційного «розмивання» державних інститутів влади на національному рівні стала широко використовуватися транснаціональними корпораціями з метою поширення свого впливу, особливо на економіки країн з перехідною економікою.

Поняття синдикат (від фр. Syndicat «профспілка» ^ лат. Syndicus «розглядати, перевіряти» ^ грец. EuvSiko^ «захисник, заступник»), що вживається у вказаній статті включає у собі таку форму злочинного об'єднання, що має на меті монополізацію конкретно визначеного злочинного промислу (промислів) шляхом усунення конкуренції у злочинному середовищі з метою отримання надприбутків.

Варто зазначити, що на сьогодні модель функціонування злочинних синдикатів та транснаціональних корпорацій, особливо на ринках країн «третього світу», має спільні риси:

схильність у вирішенні питань за допомогою корупції;

гнучкість;

швидкість та мобільність;

використання здебільше силових методів розв'язання проблем;

інтернаціональність: до складу транснаціональної організованої злочинності входять представники різних національностей (хоча нерідко існують і ті синдикати, що існують виключно на етнічній соціальній складовій);

структурованість: транснаціональні злочинні організації мають складну структуру взаємозв'язків, пов'язані з іншими соціальними інститутами, всередині організацій має місце чітка ієрархія.

злочинна інноваційність: транснаціональні злочинні організації використовують передові інформаційні техніко-технологічні інновації з метою досягнення мобільності, ефективної комунікації для здійснення фінансових операцій і контролю;

контроль: транснаціональні злочинні організації намагаються здійснювати тотальний контроль над певною сферою кримінальної діяльності;

адаптація: транснаціональні злочинні організації швидко адаптуються до економічних,політичних, юридичних, митних умов.

В українській економічній системі можна виділити чотири основних типи кримінальних синдикатів, а саме:

Кримінальні корпоративні організації, які будують свою стратегію одержання доходів, орієнтуючись виключно на сприянні їм корумпованих чиновників і використанні у власних цілях державних важелів та бюджетних ресурсів у тій чи іншій формі.

Корпоративні організації, що спеціалізуються на маніпулюванні нафтогазовими та енергетичними потоками ресурсів. У зв'язку з повторюваністю здійснюваних фінансово-господарських операцій, кримінальні технології ретельно налагоджені а основний кримінальний механізм «відкачування» доходів, як правило, прихований за кордоном.

Кримінальні синдикати (корпорації), які прагнуть отримати статус «системоутворювальних» для регіонів або навіть у масштабах усієї країни. Це можуть здійснити лише великі корпоративні структури, як правило, організовані на базі колишніх найбільших державних об'єднань.

Корпоративні структури, що обслуговують інтереси суто кримінальних організованих злочинних угруповань та існують для відмивання доходів, отриманих від кримінальної діяльності.

Аналіз останніх публікацій та досліджень. Діяльність міжнародних злочинних синдикатів розглядалися зарубіжними вченими, такими як: A.Block, D.Smith, M.Edelbacher, M.Galler, J.O. Finckenauer, R. Godson, D.J. Richards, James D. Torr, M.D. Lyman, G.W. Potter, W.Olson, E. Savona, L. Shelley, PWilliams. Серед українських вчених слід зазначити Вербенського М.Г., Глушкова В.О., Жаровську В.П., Скулиша Є.Д., Страшинську Л.В.

На думку А. Блока, централізовані злочинні синдикати мають високий ступінь жорсткості в їхній ієрархічній структурі.

У запропонованій дослідником концепції домінують два різні типи синдикатів - синдикати- підприємства і «силові» синдикати.

Модель організації злочинного співтовариства, проаналізована Д. Смітом, наближена за структурою до класичної корпоративної моделі. Згідно з позицією вченого, організована злочинність - «не більше ніж продовження нормальних ділових операцій у сфері нелегального бізнесу. Тому незаконне підприємство (у межах організованої злочинності) відрізняється від законного тільки тим, що воно діє на нелегальному ринку, - це підприємницька діяльність, якій сталося бути нелегальною». Модель партнерства (М. Галлер), маючи деякі специфічні риси корпоративної моделі, навпаки, позбавлена жорсткої ієрархічної структури, більш гнучка та динамічна. Спосіб організації злочинної діяльності в цьому разі виявляється через серію немасштабних ділових партнерств у формі інвестицій і спільних ділових підприємств із широким колом партнерів, які постійно змінюються. Деякі з них є солідними, впливовими у світі організованої злочинності персонами. Однак такі партнерства не очолює один лідер, це нелегальний бізнес на партнерських засадах. Спільний бізнес у такому партнерстві часто супроводжується і самостійною діяльністю окремих партнерів в інших сферах нелегального ринку.

Слід зазначити, що кримінально-економічна діяльність має свої економічні цикли, а саме: генерування кримінального доходу - це фаза кримінального економічного циклу, змістом якої є отримання доходу в результаті злочинної (суспільно небезпечної) економічної діяльності, вчинення злочинів у сфері економіки. Легалізація кримінальних фондів - це фаза кримінального економічного циклу, змістом якої є фінансові операції, спрямовані на надання злочинно отриманим коштам видимості отриманих законним шляхом. Кримінальні інвестиції - використання легалізованих злочинно отриманих коштів для відновлення, розширення кримінального підприємства. Інфільтрація в легальний бізнес - фаза кримінального економічного циклу, змістом якої є прямі і портфельні інвестиції в організації легального бізнесу. Наслідки «тіньової економіки» для світової економіки визначаються більше як негативні.

Метою даного тематичного дослідження є визначення фундаментальних напрямів боротьби з міжнародними злочинними синдикатами з урахуванням трансформаційних процесів, що відображають динаміку їх кооперації з Транснаціональними корпораціями в умовах глобалізації.

Виклад основного матеріалу дослідження

Аналіз результатів досліджень свідчить про поглиблення протягом останнього десятиріччя рівня «ділової» взаємодії міжнародних злочинних синдикатів та груп з транснаціональними корпораціями та міжнародними фінансовими корпораціями.

Зокрема, найбільш поширеним є участь злочинних груп та синдикатів в організації роботи в інтересах ТНК «тіньових» схем з метою ухилення від оподаткування за допомогою т.зв. «транзитних» та фіктивних фірм (поширеним є т.зв. «схемний податковий кредит», що передбачає штучне нарощування валових витрат підприємства реального сектора економіки за рахунок документального відображення відносин з «транзитними» та фіктивними підприємствами).

В подальшому підприємство реального сектору економіки звертається до ДФС (ДПС) України із заявкою про відшкодування ПДВ та за умов корупційної змови з представниками податкової служби, отримує неправомірне відшкодування з державного бюджету. Таким чином, державі наносяться збитки в особливо великих розмірах.

На каналі зовнішньоекономічної діяльності злочинні синдикати надають ТНК послуги в організації виведення капіталу з країни перебування в офшорні та інші низько податкові юрисдикції за допомогою формування пулу «контрольованих іноземних компаній» (КІК), що забезпечують роботу «тіньових» та «сірих» схем з т.зв. трансферного ціноутворення.

Отже представництва транснаціональних корпорацій, що здійснюють свою фінансово-господарську діяльність в країні перебування досить часто виступають «клієнтами» злочинних синдикатів, що надають послуги з ухилення від оподаткування та виведення капіталу ТНК з країни перебування. Таким чином, міжнародні компанії уникають сплати податків шляхом внутрішнього переливу капіталу в країни з нижчим рівнем оподатковування. Спроможність ТНК впливати на ціноутворення в країні перебування призводить до поглинання або до банкрутства вітчизняних виробників, а також робить залежною українську економіку від діяльності міжнародних компаній.

У свою чергу ТНК надають злочинним синдикатам та групам послуги з легалізації (відмивання) грошових коштів, здобутих злочинним шляхом, тобто виступають провайдерами фінансових послуг для злочинних синдикатів в західному світі.

Так, у березні 2019 року широкого розголосу в українських ЗМІ набула інформація щодо можливої причетності злочинної групи екс-Президента України В.Януковича («злочинна група» за визначенням Генеральної прокуратури України) до легалізації $ 7,5 млрд. протягом 2012-2013 рр. за допомогою посередника, американського транснаціонального інвестиційного фонду Franklin Templeton Investments (США) шляхом придбання облігацій зовнішньої державної позики.

В результаті, на сьогодні група компаній Franklin Templeton є одним із основних кредиторів України, оскільки є найбільшим власником українського державного боргу. Так, в операційному управлінні управляючого Franklin Templeton Investments - Майкла Хейзенстеба (Michael Hasenstab) перебувають українські цінні папери ринковою вартістю близько $ 4 млрд.

В цілому, ЗМІ писали, що Franklin Templeton Investments сконцентрував в своїх руках $ 7,6 млрд. держборгу України за 2013-2014 рр., що корелюється з сумою у $ 7,4 млрд., що фігурують в підозрі, висунутої Генеральною прокуратурою України екс-керівнику НБУ С.Арбузову.

Довідка. Franklin Templeton Investments є однією з найбільших компаній з управління активами (assets management / wealth management) та надає ституціональним клієнтам послуги з трастового (довірчого) управління активами через дочірню компанію Franklin Advisers, Inc. з активами, що оцінюються в $ 780 млрд. та більш ніж 21 мільйонним портфелем клієнтів. До його структури входить більше 200 інвестиційних фондів у різних країнах світу.

Син засновника компанії Franklin Templeton Investments - Джон Темплетон молодший (John Templeton Jr.) був одним із найбільших донорів виборчої кампанії Президента США Барака Обами, що було важливо для злочинної групи В.Януковича.

Встановлено, що з березня 2010 року, після обрання президентом України, В.Янукович взяв на себе провідну роль у створенні злочинної організації, в яку входили особи з його найближчого оточення, зокрема, екс-прем'єр-міністр України Азаров М.Ю., екс-генеральний прокурор України В.Пшонка, їхні сини, які на той момент були депутатами ВР України, а також Іванющенко Ю.В. такорж на той момент народний депутат України, екс-перший віце-прем'єр-міністр України Арбузов С.Г. , екс-міністр доходів і зборів України Клименко О.В. та інші особи, яким було доручено виконання функцій керівників окремих структурних підрозділів злочинної організації.

Вищевказані громадяни України були призначені колишнім Президентом України Віктором Януковичем на найбільш важливі посади у вищих органах державної влади та сприяли обранню довірених їм людей в якості народних депутатів України, створивши таким чином систему управління, за допомогою якої В.Янукович та інші керівники злочинної організації мали можливість впливати на ухвалення принципових управлінських рішень щодо діяльності вищих органів державної влади і правоохоронної систем України.

В результаті злочинна організація В.Януковича в період з березня 2010 року по лютий 2014 року вільно існувала на території України, що дозволяло її керівникам планувати і організовувати скоєння низки серйозних і особливо важких економічних злочинів, у тому числі злочинів проти державної власності на загальну суму понад 40 мільярдів доларів США.

У той же час, здійснюючи ці злочини, учасники злочинної організації В. Януковича цілком усвідомлювали необхідність легалізації грошових коштів, здобутих злочинним шляхом, в т. ч. за допомогою придбання зовнішніх і внутрішніх державних позик України, тобто внутрішніх і зовнішніх державних облігацій. У зв'язку із цим члени злочинної організації В.Януковича вишукували можливі шляхи по встановленню ділових контактів з провідними західними інвестиційними фондами, що за обсягами своєї діяльності мають транснаціональне значення. Одним із таких фондів виявився американський транснаціональний інвестиційний фонд Franklin Templeton Investments.

Зокрема, історія ділової взаємодії злочинної групи екс-президента В.Януковича з транснаціональним інвестиційним фондом Franklin Templeton Investment s виглядає наступним чином.

Так, протягом 2012-2013 рр. представниками злочинної групи В. Януковича - Арбузовим Сергієм Геннадійовичем та Колобовим Юрієм Володимировичем було проведено принаймні дві зустрічі з представниками американського інвестиційного фонду Franklin Templeton Investments. Метою зустрічей було обговорення питань структурування інвестиційного портфеля через підконтрольні злочинній організації В.Януковчиа офшорні компанії.

В результаті цих зустрічей офіційні особи уряду В. Януковича та члени його злочинної організації вступили з представниками Franklin Templeton Investments у злочинну змову з метою легалізації грошових коштів, здобутих злочинним шляхом. Після цього з офшорних рахунків, підконтрольних злочинній організації В.Януковича на рахунки Franklin Templeton Investments було переведено близько $ 6 млрд. для покупки державних облігацій зовнішньої позики України.

Крім того, згідно з досягнутими домовленостями, Franklin Templeton Investments отримала $ 900 млн., на які фонду було дозволено купити більше державних облігацій ніж оговорювалося сторонами раніше, що фактично було винагородою за структурування та участь у зазначеній «тіньовій» схемі з відмивання грошових коштів злочинної організації В.Януковича.

З метою реалізації зазначеної схеми з відмивання «брудних» коштів Арбузов С.Г. і Колобов Ю.В., які на той момент діяли за змовою з Президентом Януковичем В.Ф. і головою уряду Азаровим М.Я. організували ухвалення Кабінетом Міністрів України (урядом) низки рішень, що привели до випуску державних облігацій, а саме:

в серпні 2012 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2012 № 648 «Про державні зовнішні запозичення в 2012 році» в 2014 році були випущені державні облігації на суму 1,0 млрд. доларів США по процентній ставці 7,95. % щорічно;

в листопаді 2012 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14.11.2012 № 1058 «Про здійснення державних зовнішніх запозичень у 2012 році» були випущені державні облігації на суму 1,25 млрд. доларів США з терміном погашення у 2022 році за процентною ставкою 7,8% річних;

в лютому 2013 року здійснено випуск державних облігацій на суму 1,0 млрд. доларів США з терміном погашення у 2022 році за процентною ставкою 7,8% річних (відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 14.11.2012 № 1058 «Про державні зовнішні запозичення в 2012 році» та від 06.02.2013 р № 78 «Про здійснення додаткового випуску облігацій зовнішньої державної позики в 2012 році»);

в квітні 2013 року, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 № 242 «Про державні зовнішні запозичення в 2013 році» були випущені державні облігації на суму 1,25 млрд. доларів США з терміном погашення в 2023 році і терміном погашення. процентної ставки по ним 7,5% річних;

в грудні 2013 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 № 904 «Про державні зовнішні запозичення в 2013 році» був здійснений випуск облігацій на суму 3,0 млрд. доларів США з терміном погашення у 2015 році за процентною ставкою не вище 5,0% річних.

Розміщення зовнішніх державних облігацій України на міжнародному ринку капіталу відбувалося за участю провідних банків на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України. По завершенні розміщення облігацій їх власники вільно проводили операції на міжнародному ринку облігацій. Емітент облігацій не мав доступу до інформації про власників облігацій.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04.04.2015 № 318-р «Деякі питання запровадження в дію законів про зміну умов запозичення за зовнішніми борговими зобов'язаннями» затверджено перелік зовнішніх боргових зобов'язань, за якими було ухвалено рішення щодо внесення змін в умови запозичення: державні облігації 2005, 2006, 2007, 2010, 2011, 2012, 2013 (роки погашення відповідно 2015-го, 2016 2017, 2020 року, 2015-го, 2021, 2016 2017, 2022, 2023, 2015).

З метою завершення реструктуризації державного і гарантованого державного зовнішнього боргу і часткового списання боргу урядом Азарова М.Я. було прийнято Постанову Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 912 «Про здійснення угод з державою і гарантований державний борг з метою його реструктуризації і часткового списання», за якою в 2015 році було затверджено перелік зовнішніх боргових зобов'язань, пов'язаних зі зміною умов запозичення; умови випуску та розміщення (в тому числі додаткових випусків і розміщень) облігацій державного зовнішнього боргу України у 2015 році; умови випуску та розміщення (включаючи додаткові випуски і розміщення) державних деривативів.

В результаті обміну було анульовано 13 випусків єврооблігацій на загальну суму 15 млрд. доларів США і випущено 9 серій нових єврооблігацій на суму 11,954 млрд. доларів США і державних деривативів номінальною вартістю 2,916 млрд. доларів США.

Досудове розслідування, розпочате Генеральною прокуратурою України по факту створення злочинної організації В.Януковича показало, що частина прибутку за держоблігаціями отримали 29 офшорних компаній, підконтрольних В.Януковичу та С.Арбузову.

Зокрема йдеться про наступні офшорні компанії: 1. Raytech Commerce Ltd. (реєстр. номер 106420, адреса: 35 New Road, Belize, Belize); 2. Aldoza Investments Ltd. (реєстр. номер: HE319315, адреса: Kennedy, 12 Kennedy Business Center, 2-й поверх Нікосія 1087, CY); 3. Canyon Capital Inc. (реєстр. номер 156853, адреса: Road Town, Tortola); 4. Foxtron Networks Ltd. (реєстр. номер NU 272238, адреса: 1 Apriliou, 52 Athienou Larnaca, CY); 5. Manningford Trading Ltd. (реєстр. номер: HE315432, адреса: Aisopou, 23 Agiamzia, Нікосія, Кіпр), 6. Yorkfield United LLP (реєстр. номер OC365631, Suite 1 the Sludia, St. Ніколас Клоуз (Елстрі, Хертфордшис, WD6 3EW); 7. Erosaria Ltd. (реєстр. номер HE320554, адрес: Spyrou Kyprianou, 61 SK House, Лімасол, 4003, Кіпр); 8. Fincorp Resources LLP (реєстр. номер OC363406, Suite 1 the Sludia, St. Nicholas Close Elstree, Hertfordshis, WD6 3EW); 9. Pialesko Ltd. (реєстр. номер 101.509, Driftwood Bay, Белиз, 1885, Беліз); 10. Anrado Group Ltd. (реєстр. номер 105.054, адрес: 35, New Road, Belize, 1708, Belize), 11. Lomond Management; 12. Vestar Management SA; 13. LLC Strim; 14. LLC Bisoft;

15. Ebold Finance Holdings AG; 16. Lomond Management LTD; 17. Farrell Marketing Inc.; 18. Vestar Management SA; 19. Larkin Alliance; 20. Grand & Rend LLC; 21. LLC Talion-2008; 22. LLC Celis Consulting; 23. LLC VKF Amos; 24. LlC Klimbers; 25. LLC Dekaunt; 26. Crumlin Corporation SA; 27. Celestia lTd; 28. Elaine Group Invest Ltd.; 29. Bold Finance Holdings aG.

Зазначені факти підтверджені показами свідків у вказаному кримінальному провадженні, які, зокрема, показали, що в 2013 році Franklin Templeton Investments придбала державні казначейські облігації на суму 7,5 млрд. доларів номінальною вартістю 50%.

Також на початку 2013 року група українських офіційних осіб на чолі з С. Арбузовим провела зустріч з представниками офісу Franklin Templeton Investments, в результаті якої була досягнута домовленість про те, що ряд компаній-нерезидентів будуть інвестувати у Franklin Templeton Investments за умов, що всі інвестиції будуть спрямовані на покупку облігації внутрішньої державної позики (ОВДП), і їм будуть надані найбільш зручні умови для їх придбання.

Для цього було створено низку офшорних компаній, які були «заховані» за рахунок офшорних фондів управління. Компанії отримали необхідні кошти через схеми, що включають випуск внутрішніх державних облігацій, а також шляхом отримання значних кредитів від державних банків для придбання державних облігацій, забезпечених державними гарантіями. Крім того, номінальна вартість облігацій була меншою, ніж сума кредитів. Зазначені офшори присвоїли додаткові кошти. Згодом ці компанії інвестували кошти через Franklin Templeton Investments.

Серед офшорних компаній, що були пов'язані з С.Арбузовим встановлені наступні офшори: Quickpace Limited, Aldoza Investment Limited, Loricom Holding Group. Вказані офшорні компанії інвестували кошти у Franklin Templeton Investments опосередковано, через інші офшорні компанії такі як: Largos World Limited, JP Finance Limited, рахунки яких були відкриті в американському інвестиційному банку Merrill Lynch. Кошти на рахунку в Merill Lynch надходили через банківські установи Австрії та Ліхтенштейну, які безпосередньо займалися їх легалізацією.

Наразі кримінальні провадження по вказаним фактам фактично згорнуті в Україні через наявну міжнародну політичну кон'юнктуру та не бажання політичного класу України загострювати відносини з міжнародними фінансовими інституціями, пов'язаними між собою єдиними кінцевими вигодонабувачами.

В цьому контексті слід констатувати, що заходи України протистояти тиску потужних кредитно- фінансових ТНК поки що не досягли бажаних цілей. Здебільше ТНК розглядають українську економіку як сировинну базу, нав'язуючи функціонування бізнесу у видах економічної діяльності, які є вигідними не для економіки України, а для міжнародних компаній.

Висновки

На сьогодні проблема зрощення організованої злочинності з легальними економічними і політичними структурами залишається доволі дискусійною, особливо у визначенні ролі її взаємодії з транснаціональними корпораціями. Втім, аналіз дослідження кримінальних проваджень, розпочатих Генеральною прокуратурою в 2014-2015 рр. по факту створення В.Януковичем злочинної організації свідчить про глобальний характер взаємодії злочинного співтовариства, очолюваного екс-президентом України В.Януковичем з Транснаціональними фінансовими фондами та інституціями, що суттєвим чином вплинуло на розвиток економічної, політичної та безпекової ситуації як в Україні, так і навколо неї.

Зокрема, прямим наслідком глобальної взаємодії злочинної організації В.Януковича з транснаціональними фондами стало збільшення розміру боргових зобов'язань України перед зовнішніми кредиторами, а подальша реструктуризація цих зобов'язань у 2015 році на не вигідних для України умовах призвела до того, що наша держава опинилася в ситуації, коли зростання економіки призводить до збільшення виплат по боргу через застосування т.зв. «податку на розвиток». За таких умов міжнародні рейтингові агенції погіршили свої оцінки перспектив економічного розвитку України за критерієм рейтингу дефолту емітента (РДЕ).

Довідка. у серпні 2015 року Україна уклала угоду зі Спеціальним комітетом кредиторів про реструктуризацію зовнішнього боргу. Вказана угода, зокрема, передбачала можливість зменшення суверенного і гарантованого державою боргу на 20%, тобто на $ 3.6 млрд.

Натомість був застосований Інструмент відновлення вартості (VRI): Україна випустила нові цінні папери, прив'язані до показників зростання ВВП.

Застосування VRI передбачає:

При зростанні ВВП від 3% до 4% в рік, кредитори отримають 15% на суму перевищення 3% ВВП.

При зростанні економіки України понад 4% на рік, кредитори отримають 40% вартості від кожного відсотка, що перевищує такий ріст.

Таким чином, Україна опинилася в ситуації, коли зростання економіки призведе до збільшення виплат по боргу. Так званий податок на розвиток.

Бібліографія

1. Конвенція Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності, ухвалена Резолюцією 55/25 Генеральної Асамблеї ООН від 15.11.2000: Міжнародний документ від 15.11.2000. Офіційний вісник України. 2006. № 14.

2. Конвенція про Транснаціональні корпорації: Міжнародний документ від 06.03.1998.

3. Вербенський М.Г.: Транснаціональна злочинність: кримінологічна характеристика та шляхи запобігання: автореферат. Дніпропетровськ. 2010.

4. Страшинська Л.В. Розвиток транснаціональних корпорацій у межах світової продовольчої системи: тенденції та протиріччя, посилання

5. Скулиш Є.Д., Глушков В.О. Поняття транснаціональної організованої злочинності та її співвідношення з тероризмом. Право і суспільство. 2012 № 2.

6. Жаровська Г.П. Структурно-організаційні особливості транснаціональних злочинних організацій в Україні. Право і Суспільство. 2015.

7. Godson R., International Criminal Organization. Organized Crime: Contemporary Issues. San Diego 1999.

8. Anticipating organized and transnational crime, Phil Williams & Roy Godson, посилання

9. Куцик П.О., Ковтун О.І., Башнянин Г.І. Глобальна економіка: принципи становлення, функціонування, регулювання та розвитку: монографія. Львів: вид-во ЛКА, 2015.

10. Сорока І.Б. Транснаціональні корпорації та їхня роль у процесі активізації міжнародної інтеграції. Актуальні проблеми економіки. 2009. № 9.

11. Рогач О.І. Міжнародні інвестиції: теорія та практика бізнесу транснаціональних корпорацій: підручник. Київ: Либідь, 2005.

12. Мовсесян А.Г., Огнивцев С.Б. Мировая экономика: учебник. Москва: Финансы и статистика, 2001.

13. Василевський Т.Л., Налев'єва М.А. Транснаціональні корпорації у світовому господарстві. Російський економічний журнал. 2003. № 2.

14. Темніченко М.Ю. Транснаціональні компанії. Економіст. 2003. № 1, 2. С. 75.

15. Ленський Є.В., Цвєтков В.А. Транснаціональні фінансово-промислові групи і міждержавна економна інтеграція: реальність і перспективи. Москва: Економіка і життя, 1999.

16. Сайт Тетяни Чорновол, посилання

17. Єдиний державний реєстр судових рішень України, посилання:

18. Ростовський О. Педагогіка музичного сприймання: Навч.-методичний посібник / О. Ростовський. Київ: ІЗМН, 1997. 248 с.

19. Рудницька О. Педагогіка: загальна та мистецька: навч. посіб. / О. Рудницька. Київ: ІПППО, 2002. 270 с.

20. Тарасов Г. Музична психологія / Г. Тарасов, С. Балашова, В. Медушевський, та ін.; упоряд. Т. Челишева // Супутник вчителя музики. Москва: Просвещение,1993. С. 42-43.

21. Шацкая В. Музыкально-эстетическое воспитание детей и юношества / В. Шацкая. Москва: Педагогика, 1975. 197 с.

Размещено на Allbest.ru