Інституційні механізми забезпечення тендерної рівності у політичній сфері: європейський контекст

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інституційні механізми забезпечення тендерної рівності у політичній сфері: європейський контекст

Ярослав Дигал

Ґендерна рівність є актуальною проблемою сучасності і означає рівність прав, можливостей та обов'язків чоловіків та жінок. Рівність у політичній сфері в свою чергу дає можливість представникам обох статей в повній мірі реалізувати свої права.

У статті розглянуто питання забезпечення ґендерної рівності шляхом застосування національних інституційних механізмів у державах Європейського Союзу.

Проаналізовано погляди дослідників та різні підходи до розуміння ґендерних механізмів, вивчено роль глобальних та регіональних організацій в утвердженні рівності між чоловіками та жінками. Досліджено історичні основи формування міжнародних, регіональних та національних механізмів. Названо тенденції у формуванні та критерії ефективності національних механізмів тендерної рівності.

Досліджено основи формування та проаналізовано показники ефективності національних механізмів, визначено ключове значення парламенту в утвердженні ґендерної рівності у політичній площині. Доведено, що національні інституційні механізми забезпечення ґендерної рівності формують загальну стратегію ґендерної рівності як в суспільстві загалом, так і в політичній площині зокрема.

Ключові слова: ґендер, ґендерна рівність, Європа, ООН, парламент, інституційні механізми забезпечення ґендерної рівності, парламентський комітет.

Institutional Mechanisms for Ensuring Gender Equality in the Political Sphere: the European Context

Gender equality is one of the elements of a democratic society, in the political sphere gender balance contributes to the effective realization of the rights of men and women. The purpose of the article is to study the institutional mechanisms for ensuring gender equality and their role among other methods. The relevance of the work is determined by the importance of institutional mechanisms in the context of achieving gender parity.

Institutional mechanisms for ensuring gender equality include governmental, parliamentary, and other power structures, including the institution of ombudsman. Institutional mechanisms also include organizations of various forms of ownership, independent agencies and civil society institutions.

The effectiveness of institutional mechanisms is determined by a number of factors, including the degree of participation of women's organizations in politics, the political orientation of the government, the current economic situation and others.

Mechanisms for the protection of women's rights have become a tool for ensuring gender equality in the international arena and have become a guarantee of national gender transformations.

In European countries, the functions of ensuring equality are performed by special bodies and ministries of the relevant profile. There are special bodies in each EU country, which are responsible for ensuring gender equality in all spheres of life. Most often, the role of a special body is performed by the ombudsman institution, or the Center for Equal Treatment, the National Anti-Discrimination Council, the Equality Commission, and so on.

At the parliamentary level, the activities of institutional mechanisms are implemented in the form of parliamentary committees on gender equality or inter-party women's factions. Аспірант, історико-юридичний факультет Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя, Україна. E-mail:yaroslavd90@gmail.com;https://orcid.org/0000-0003-1178-9134.

The activities of national mechanisms for gender equality are aimed at protecting women's rights, which can be explained by the traditionally less active participation of women in socio-political life. National mechanisms are aimed at ensuring equality in all spheres, as equal rights and opportunities in the labor or social sphere indirectly affect the possibility of exercising rights in socio-political life.

Keywords: gender, gender equality, Europe, UN, parliament, institutional mechanisms for gender equality, parliamentary committee.

Постановка проблеми

Ґендерна рівність визнається складовою частиною сталого розвитку сучасного світу, а досягнення ґендерної рівності є одним із глобальних завдань світового співтовариства. З цією метою у європейських країнах на різних рівнях вживаються заходи із забезпечення рівності між чоловіками та жінками, одним з видів таких заходів є інституційні механізми забезпечення ґендерної рівності.

Значимість національних інституційних механізмів забезпечення ґендерної рівності, а також їх роль у контексті досягнення ґендерного паритету у країнах ЄС і обумовлюють актуальність роботи.

Мета статті полягає у вивченні національних інституційних механізмів забезпечення ґендерної рівності та їх місця серед інших методів та засобів забезпечення ґендерного паритету. Завдання статті полягають у:

- вивченні історичних основ формування національних механізмів забезпечення ґендерної рівності на всіх рівнях;

- дослідженні ролі національних механізмів забезпечення ґендерної рівності у безперешкодній реалізації чоловіками та жінками своїх прав;

- визначенні ролі парламенту у реалізації політичних прав представників обох статей.

Основою методологічного апарату дослідження є аналіз діючих механізмів забезпечення ґендерної рівності, та їхнє порівняння. Для пояснення суті функціонування означених механізмів було застосовано структурно-функціональний метод.

Аналіз досліджень з означеної проблематики. Особливості функціонування механізмів забезпечення рівності досліджували як вітчизняні, так і іноземні науковці. Теоретичні засади механізмів забезпечення рівності досліджували І. Грицай, І. Лазар, Т. Мельник, Ефективність механізмів було вивчено Ш. Рай, роль парламенту як інституційного механізму забезпечення ґендерної рівності була розкрита у дослідженні С. Палмері.

Виклад основного матеріалу дослідження

У розумінні самого поняття «інституційні механізми забезпечення ґендерної рівності» науковці не мають абсолютної одностайності. Тому, можемо визначити кілька підходів до розуміння механізмів забезпечення ґендерної рівності.

Більшість дослідників розглядає механізми забезпечення ґендерної рівності як комплекс елементів, що можуть бути складовими різних систем, або можуть діяти окремо, але об'єднані однією метою.

Так, І. Лазар визначає механізми формування та реалізації ґендерної політики як сукупність елементів інституційної системи, яка за допомогою інших механізмів (правових, кадрових, фінансово-економічних, науково-інформаційних) забезпечує процес формування та реалізації певних заходів щодо зміни її стану на виконання визначених завдань. Дослідниця виокремлює загальні механізми, що застосовуються у всіх галузях та сферах, та спеціальні, що властиві для певного напряму Лазар І. Г. (2007) Вдосконалення механізмів формування та реалізації тендерної політики в Україні: автореферат дисертації кандидата наук з державного управління: 25.00.02 - механізми державного управління. Львівський регіональний інститут державного управління національної академії державного управління при президентові України, Львів, с. 9-16..

Серед загальних механізмів виокремлюються: інформаційно -науковий, правовий, інститу- ційний; кадровий; фінансово-економічний. До спеціальних ґендерних механізмів І. Лазар відносить ґендерне квотування, ґендерну експертизу проектів нормативно-правових актів, ґендер- ну статистику та звітність, ґендерну освіту, моніторинг ґендерних показників тощо Там само, с. 9-13..

Т. Мельник, аналізуючи світовий досвід, виділяє більше десяти механізмів, які диференціюються за різними критеріями та відрізняються функціональністю, це зокрема: міжнародні, регіональні, національні; інституціональні, організаційні, фінансові; правові; політичні, економічні, соціальні, культурні та ін. Melnyk Т. (2012) Creatng the Society of Gender Equality: Internatonal Experience. Laws of Foreign Countries on Gender Equality, Stylos, Kyiv, p. 79.

Інший підхід до розуміння механізмів забезпечення ґендерної рівності є вужчим, згідно цього підходу означені механізми розуміються як система організаційних владних структур регіонального, національного та міжнародного рівня, завданням яких є забезпечення рівності прав чоловіків та жінок (О. Кисельова, Л. В. Гонюкова, Н. С. Педченко).

І. Грицай визначає ряд ознак, що притаманні саме механізмам забезпечення ґендерної рівності:

1) правова регламентованість. Механізм забезпечення ґендерної рівності регламентується правовими нормами. Реалізується регулювання за допомогою нормативно -правових актів, зокрема законів, підзаконних та міжнародних нормативно-правових актів, а також договорів;

2) системність і функціональний зміст. Для того щоб механізм функціонував він має бути цілісним, системним, та виконувати певні покладені на нього функції;

3) динамічність і стабільність. Питання ґендерної рівності є таким, що динамічно розвивається, разом з тим, законодавче забезпечення робить його стабільним;

4) цілеспрямованість. Забезпечення ґендерної рівності має певну мету - надання чоловікам та жінкам рівних прав та можливостей та рівний доступ до розподілу ресурсів;

5) гарантованість. Ефективність механізму залежить від гарантування його належної роботи;

6) постійний характер та ефективність Грицай, І. (2018). Механізм забезпечення принципу гендерної рівності: теорія та практика, Хай-Тек Прес, Київ, 560 с..

Таким чином, вважаємо за доцільне, виокремити в окрему групу саме інституційні механі з- ми забезпечення ґендерної рівності, до яких належать урядові, парламентські, та інші владні структури, зокрема інститут омбудсмена. До інституційних механізмів належать також організації різних форм власності, незалежні агентства та інститути громадянського суспільства.

Серед інституційних механізмів у свою чергу можна провести вертикальну класифікацію: регіональні, національні та міжнародні.

В іншу групу віднесемо спеціальні механізми забезпечення ґендерної рівності: ґендерне квотування, ґендерну статистику та звітність, місцеві ініціативи, залучення жінок до участі в політичному житті.

Зазначимо, що коли йде мова про забезпечення ґендерної рівності,то зусилля міжнародної спільноти часто спрямовуються саме на забезпечення прав жінок. Це пояснюється тим, що жінки мали обмежені політичні права, зокрема виборче право жінок було закріплене в законодавстві більшості країн протягом першої половини ХХ століття. Як наслідок жінки менше представлені на політичній арені, тому до заходів забезпечення ґендерної рівності можемо віднести сукупність дій, що спрямовані на реалізацію політичних прав жінок.

Питання формування інституційних механізмів забезпечення ґендерної рівності обговорювалося на міжнародних конференціях, що були організовані ООН, зокрема на Міжнародній конференції зі становища жінок, в Мехіко (1975) та Копенгагені (1985).

В цей час було сформовано вимоги до діяльності міжнародних та національних механізмів забезпечення ґендерної рівності.

У функціонуванні інституційних механізмів ключовим моментом є їх ефективність. Фактори, що впливають на ефективність механізмів забезпечення ґендерної рівності виокремленні у звіті «Ефективність інституційних механізмів для зміцнення ґендерної рівності», що був підготовлений Європейським інститутом ґендерної рівності European Institute for Gender Equality (2014), Effectiveness of Institutional Mechanisms for the Advancement of Gender Equality, Publications Office of the European Union Luxembourg, p. 12.. До таких факторів належать:

- ступінь участі жіночих організацій у розробці та оцінці політики;

- ступінь дотримання міжнародних угод та законодавства;

- політична спрямованість уряду;

- поточна економічна ситуація;

- децентралізація, тобто передача повноважень щодо забезпечення; ґендерної рівності на регіональні рівні.

Міжнародні механізми забезпечення ґендерної рівності формувалися як механізми захисту прав жінок, проте з часом трансформувалися в систему підтримки рівності як для жінок, так і для чоловіків.

Як зазначає Т. Мельник, механізми захисту прав жінок перетворюються на інструмент забезпечення гендерної рівності у міжнародному просторі та стають певною гарантією відстоювання національних тендерних трансформацій Melnyk Т. (2012) Op. cit., p. 79..

З 1990-х років формат механізмів забезпечення гендерної рівності на міжнародному, регіональному та національному рівнях суттєво розширився.

Організація об'єднаних націй, як міжнародна структура глобального рівня завжди приділяла увагу ґендерній рівності. Так, на рівності наголошується в загальній декларації прав людини, що була прийнята в 1949 році Загальна декларація прав людини Прийнята і проголошена резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року [online]. Доступне за адресою: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_015 [Дата звернення 11.10.2020].. Досягнення рівності проголошувалась однією з цілей Декларації тисячоліття (2000 ) Декларация тысячелетия Организации Объединенных Наций утверждена резолюцией 55/2 Генеральной Ассамблеи от 8 сентября 2000 года [online]. Доступно по адресу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_621 [Дата обращения 17.10.2020]..

На заміну цілям розвитку тисячоліття Генеральною асамблеєю ООН було прийнято резолюцію, що проголошує Цілі сталого розвитку Перетворення нашого світу: Порядок денний у сфері сталого розвитку до 2030 року. Резолюція, прийнята Генеральною Асамблеєю 25 вересня 2015 року [online]. Доступне за адресою: https://www.ua.undp.org/content/ukraine/uk/home/library/sustainable-development-report/the-2030-agenda-for- sustainable-development.html[Дата звернення 16.10.2020]. Организация объединенных наций, Гендерное равенство Одна из важнейших задач нашего времени [online]. Доступно по адресу: https://www.un.org/ru/sections/issues-depth/gender-equality/[Дата обращения .. Однією з цілей декларується забезпечення гендер- ної рівності і розширення прав і можливостей жінок. Окрім суспільно-економічних складових цілі, можна виокремити такий пункт як забезпечення всебічної та ефективної участі жінок, та забезпечення їх рівних можливостей для лідерства на всіх рівнях прийняття рішень у політичному, економічному і суспільному житті.

В системі ООН були створені структури, відповідальні за ґендерні питання та структури, присвячені підтримці жінок. Вони утворюють систему взаємозалежних статутних органів та спеціальних агентств ООН, спрямованих на забезпечення рівності жінок та чоловіків¹¹.

За своїми повноваженнями, питанням ґендерної рівності займаються основні статутні організації ООН, зокрема Генеральна Асамблея ООН, Рада Безпеки, Економічна та соціальна рада ООН, Комісія з прав людини та Управління Верховного комісара ООН з прав людини.

Генеральна асамблея ООН на чергових та спеціальних сесіях розглядає питання міжнародного значення, зокрема проблеми ґендерної рівності. Принцип рівності знаходить своє відображення в документах, що приймаються Генеральною асамблеєю ООН.

Рада Безпеки ООН відповідає за збереження миру та безпеки. Разом з тим, ґендерна рівність є одним з елементів мирного співіснування, про що свідчать ряд документів, прийнятих Радою безпеки ООН. Так, у 2000 році було прийнято Резолюцію 1325, де наголошується на важливості дотримання ґендерної рівності.

Міжнародна організація ЮНЕСКО визначає ґендерну рівність одним зі своїх пріоритетів. Організація сприяє ґендерній рівності в національному законодавстві, здійснює моніторинг прогресу та моніторинг нормативно-правових актів, та здійснює інші функції Юнеско, Образование и гендерное равенство [online]. Доступно по адресу: https://ru.unesco.org/themes/obrazovanie-i-gendernoe-ravenstvo [Дата обращения 16.10.2020]..

Питання ґендерної рівності є темою діяльності більш спеціалізованих органів ООН, таких як Комітет ООН з питань ліквідації всіх форм дискримінації проти жінок, що є органом незалежних експертів, які здійснюють контроль за виконанням про Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок. Можемо окремо виділити Комісію зі становища жінок United nations, Commission on the Status of Women [online]. Available at: https://www.unwomen.org/en/csw[Accessed 14.10.2020]., яка є основним глобальним міжурядовим органом, що займається виключно питаннями ґендерної рівності та розширенням прав та можливостей жінок. До функцій комісії також відноситься формування глобальних стандартів з ґендерної рівності та моніторинг і огляд прогресу з виконання Пекінської декларації та Платформи дій.

На боротьбу за гендерну рівність та розширення прав та можливостей жінок спрямована діяльність такої структури як «ООН-жінки». Організація була створена з метою сприяння державам-членам ООН у досягненні ними ґендерної рівності. З цією метою «ООН - жінки» працює спільно з урядами країн та громадянським суспільством з метою розробки законів, стратегій та політики. Діяльність організації націлена на реалізацію Цілей сталого розвитку, в тому числі, в площині повноцінної реалізації політичних прав жінок ООН-женщины, О структуре «ООН-женщины» жизни [online]. Доступно по адресу: https://www. unwomen. org/ru/about-us/about-un-women[Дата обращения 07.10.2020]..

На забезпечення ґендерної рівності спрямовано діяльність організацій регіонального масштабу, зокрема можемо відзначити такі європейські організації, як Організація з безпеки і співробітництва в Європі та Рада Європи.

ОБСЄ тримає на контролі питання ґендерної рівності, воно включене до стратегій та практик ОБСЄ, разом з тим, організація допомагає державам учасницям включати це питання до своїх стратегій. ОБСЄ в рамках своєї компетенції допомагає державам зміцнювати національні механізми забезпечення рівності Организация по безопасности и сотрудничеству в Европе, Гендерное равенство [online]. Доступно по адресу: https://www.osce.org/ru/gender-equality[Дата обращения 16.10.2020]..

У плані дій з підтримки ґендерної рівності закладено засади діяльності ОБСЄ в цьому напрямку та визначено обов'язки ОБСЄ та держав-учасниць. У рішенні Ради міністрів ОБСЄ «Участь жінок в політичному та суспільному житті» міститься заклик до держав -участь вживати конкретні заходи для досягнення цілі ґендерної збалансованості у органах всіх гілок влади Организация по безопасности и сотрудничеству в Европе, Решение № 7/09: Участие женщин в политической и общественной жизни [online]. Доступно по адресу: https://www.osce.org/node/294521[Дата обращения 08.10.2020]..

Державам рекомендується вживати законодавчі заходи, що сприятимуть збалансованій участі чоловіків та жінок в політичному та соціальному житті. ОБСЄ закликає органи влади заохочувати рівне виконання чоловіками трудових та батьківських обов'язків, щоб жінки могли брати участь у політичному житті на рівні з чоловіками.

Політичним партіям рекомендується сприяти рівній участі чоловіків та жінок у своїх лавах з метою досягнення більш збалансованого ґендерного представництва на виборних державних посадах на всіх рівнях прийняття рішень.

Рада Європи приділяє увагу досягненню ґендерної рівності, про що свідчить прийняття організацією спочатку Стратегії ґендерної рівності на 2014 -2017 роки, пізніше стратегії на 20182023 роки.

Якщо міжнародні механізми забезпечення ґендерної рівності визначають глобальний контекст ґендерної рівності, то національні механізми дозволяють регулювати питання рівності та рівні конкретних держав.

Стратегічне розуміння важливості національних інституційних механізмів розпочалося зі Всесвітньої конференції зі становища жінок, що пройшла в Найробі, в 1985 році. За результатами конференції було прийнято Найробійські перспективні стратегії, в яких закріплено важл и- вість участі жінок у процесі прийняття політичних рішень на національному та міжнародному рівні United nations, Report of the world conference to review and appraise the achievements of the united nations decade for women: equality, development and peace [online]. Available at: https://www.un.org/womenwatch/ confer/nfls/Nairobi1985report.txt [Accessed 18.10.2020].. Згідно Найробійських стратегій, урядам рекомендується вжити необхідні заходи для того щоб чоловіки та жінки користувалися рівними правами та обов'язками, та на рівних брали участь у суспільному розвитку.

На уряди покладається обов'язок забезпечення чоловіків та жінок рівністю в усіх сферах. З цією метою рекомендується вносити зміни до національного законодавства, проводити інформаційно-роз'яснювальну роботу, та на урядовому рівні реалізувати механізми моніторингу, в

тому числі створювати органи контролю та моніторингу. Рекомендується також забезпечити фінансові ресурси для роботи даного механізму.

Найробійські стратегії рекомендують урядам сформувати національну політику досягнення тендерної рівності та докласти зусиль для стимулювання та забезпеченні участі жінок у політичному процесі на регіональному, національному і міжнародному рівні.

Завдання поставленні на конференції в Найробі, були підтверджені в ході Четвертої Всесвітньої конференції жінок (Пекін, 1995). Результатом конференції стала Пекінській декларація та Платформа дій. Пекінська декларація зобов'язує уряди країн вживати заходи щодо поліпшення становища жінок.

У декларації визначається важливість роботи як урядових, так і громадських організацій, проте саме діяльність урядів визнається значимою для реалізації поліпшення прав жінок. Наголошується, що успішна реалізація Платформи дій потребуватиме прихильності з боку урядів та мобілізації ресурсів, як на національному так і на міжнародному рівні. Тобто, інституційні механізми розуміються не просто як елементи досягнення ґендерної рівності, а як рушійні сили покращення прав жінок та становлення ґендерної рівності Пекінська декларація прийнята на четвертий Всесвітній конференції [online]. Доступне за адресою: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/995_507#Textзі становища жінок 15 вересня 1995 року [Дата звернення 12.10.2020]..

Пекінська платформа дій потребує активної участі та прихильності зі сторони урядів, міжнародних організацій та органів влади всіх рівнів; разом з тим реалізація Пекінської платформи потребує мобілізації необхідних ресурсів Пекинская декларация и платформа действий, принята на 16-м пленарном заседании 15 сентября 1995 года [online]. Доступно по адресу: https://www.un.org/womenwatch/daw/beijing/pdf/BDPfA%20R.pdf[Дата звернення 12.10.2020].. У Платформі дій було поставлено кілька стратегічних цілей, що спрямовані на посилення ролі жінок у політичній площині:

• вживати заходи із забезпечення рівного доступу жінок до управлінських структур;

• розширювати участь жінок у процесі прийняття рішень та роботі системи управління;

• створювати та укріплювати національні механізми забезпечення прав жінок;

• враховувати ґендерні аспекти в рамках законодавства, державної політики, програм та проектів.

Платформа дій містить ряд чітких рекомендацій Організації об'єднаних націй, національним урядам, політичним партіям. Передбачається, що уряди мають застосовувати ряд заходів, спрямованих на досягнення рівного представництва обох статей. Зокрема, сформувати курс на рівне представництво жінок та чоловіків в урядових органах та комітетах; застосовувати заходи в рамках виборчих систем, щодо залучення жінок до участі у виборчому процесі; контролювати прогрес у сфері досягнення ґендерної рівності, та інше.

У Пекінській платформі дається визначення національного механізму покращення становища жінок. Під ним розуміється центральний підрозділ з координації політики в рамках уряду. Відповідно, і визначаються і його повноваження з сприяння у формуванні урядової політики та координації. Пекінська платформа визначає умови, необхідні для ефективного функціонування цього механізму:

- підпорядкування національного механізму одному з членів кабінету міністрів;

- наявність засобів, які за потреби сприятимуть децентралізованому плануванню;

- наявність необхідної кількості бюджетних та кадрових ресурсів;

- можливість впливу уряду на розробку політики в усіх сферах.

Таким чином, Пекінська платформа дій містить чіткі рекомендації урядам, та політичним партіям щодо досягнення рівного представництва обох статей. Визначаються умови функціонування та повноваження спеціального органу з забезпечення стану жінок - національного механізму. Пізніше, значення Пекінської декларації та Платформи дій було підтверджено у підсумковому документі Всесвітнього саміту 2005 року, в якому глави держав та урядів підтвердили, що повне та ефективне виконання цілей і задач Пекінської декларації та платформи дій є важливою складовою цілей розвитку, затверджених на міжнародному рівні Организация Объединенных Наций, Резолюция, принятая Генеральной Ассамблеей 16 сентября 2005 года. Итоговый документ Всемирного саммита 2005 года [online]. Доступно по адресу: https://www. un.org/ra/documents/ded_conv/declarations/outcome2005_ch1.shtml[Дата обращения 07.10.2020]..

Аналіз досягнень Пекінської платформи дій та перешкод на шляху її реалізації міститься у документі під назвою «Подальші дії та ініціативи щодо імплементації Пекінської декларації та Платформи дій» (2000), підготовленому до 23 спеціальної сесії Генеральної асамблеї ООН United Nations Economic and Social Council, Further actions and initiatives to implement the Beijing Declaration and the Platform for Action [online]. Available at: https://www.un.org/womenwatch/daw/csw/ outcome.htm [Accessed 14.10.2020]..

В якості досягнень з формування інституціональних механізмів ґендерної рівності відмічається створення таких механізмів у багатьох країнах. Такі механізми визначаються як каталізатори сприяння ґендерній рівності та контролю за виконанням Платформи дій.

Ґендерний мейнстрімінг отримав широке визнання як стратегія посилення впливу політики сприяння ґендерній рівності. Метою стратегії є включення тендерних аспектів у всі законодавчі акти, політику, програми та проекти. Ці механізми, незважаючи на обмежений фінансовий ресурс, зробили вагомий внесок у розвиток людських ресурсів у галузі ґендерних досліджень.

У системі ООН було досягнуто значного прогресу в інтеграції гендерної перспективи, в тому числі шляхом розробки інструментів та створення гендерних координаційних центрів. Перешкодами на шляху до формування національних інституційних механізмів було названо недостачу фінансових та людських ресурсів. Цей фактор посилюється недостатнім розумінням гендерної рівності та ґендерної пріоретизації серед урядових структур, а також поширеними ґендерними стереотипами. Діяльності національних механізмів також можуть перешкоджати структурні та комунікаційні проблеми всередині та серед державних установ.

Важливість Платформи дій була відзначена в подальших резолюціях Ради Безпеки ООН 1325 (2000), в 2012 Комісія ООН зі становища жінок провела глобальну огляд та оцінку ходу виконання Пекінської декларації та Платформи дій Организация Объединенных Наций, Гендерная статистика Доклад Генерального секретаря [online]. Доступно по адресу: https://undocs.org/ru/E/CN.3/2013/10[Дата обращения 07.10.2020]..

Пекінська платформа позиціонується як порядок денний з роз ширення можливостей жінок, разом з тим вона визначає основні умови функціонування національного механізму ґендерної рівності. Пізніше у 2001 році фахівцями ради Європи було опубліковано Посібник з національних механізмів сприяння ґендерній рівності. Документ містить виклад керівних принципів створення та впровадження національних механізмів сприяння ґендерній рівності Council of Europe, (2001) Handbook on national machinery to promote gender equality, [online]. Available at: https://tandis.odihr.p1/bitstream/20.500.12389/19698/1/02819.pdf [Accessed 06.10.2020]..

Посібник визначає механізм ґендерної рівності як інституційну структуру, зазвичай урядову або парламентську, що створена для сприяння жінкам та забезпечення реалізації ними своїх прав. Основна його функція - контролювати та забезпечувати виконання закону, принципу не- дискримінації та рівності між жінками та чоловіками. Успіх механізму багато в чому з алежить від підтримки громадянського суспільства.

Основними принципами функціонування національних механізмів визначаються принципи відповідальності та автономності.

Відповідальність має важливе значення для національних механізмів. Національний механізм - важливий інститут, який вирішує різноманітні інтереси жінок та чоловіків та соціальні відносини між статями. Він повинен бути відкритим для різних точок зору. Необхідно встановити реальний та постійний діалог між національним механізмом, з одного боку, та різними групами інтересів. Якщо національний механізм не може підтримувати цей діалог з громадянським суспільством, тоді стає неможливим виконання завдань національного механізму.

Національний механізм функціонує на різних рівнях управління - місцевому, регіональному, національному та міжнародному. Він виражає інтереси жінок та представляє групи громадянського суспільства перед органами влади. У зв'язку з цим діалог з цими групами, а також їх підтримка підвищують легітимність національного механізму та посилюють його.

Принцип автономності передбачає звільнення суб'єктів, відповідальних за національний механізм від форм політичної підзвітності. Без автономності не існує гнучкості, і, як наслідок, практичне вироблення політики стає неможливим.

У формуванні національних механізмів ґендерної рівності в країнах ЄС можемо виокремити деякі тенденції. В першу чергу, це збільшення кількості механізмів та їх децентралізація.

Першою тенденцією, є збільшення кількості механізмів та їх децентралізація. Кількість механізмів збільшувалися як на горизонтальному рівні, тобто йшло розширення організацій за різними профілями діяльності, так і на вертикальному рівні, тобто розширення механізмів на місцевому, муніципальному, регіональному рівнях.

Диверсифікація та примноження механізмів знайшло своє вираження в існуванні департаментів чи підрозділів, відповідальних за становище жінок, або питання рівності, відбувалося формування міністерств чи профільних міністрів, створювалися міжвідомчі структури, та більш незалежні механізми, такі як інститут омбудсмена, комісії та спеціальні агенції United nations economic commission for EUROPE (2010), National Mechanisms for Gender Equality in EU Member States and Candidate Countries and other Developed Economies of the UNECE Region, [online]. Available at: https://www.unece.org/index.php?id=1475&L=0 [Accessed 06.10.2020], p. 11. Ще один аспект диверсифікації інституційних механізмів, який це існування механізмів у парламентах: комісій чи комітетів, та робочих груп.

Іншою тенденцією є розширення і модернізація політики рівності. Тобто питанням ґендерної рівності так чи інакше включається до діяльності різних міністерств та відомств. Найбільше ця тенденція виражена в скандинавських країнах. Наступною тенденцією є співробітництво національних механізмів з громадянським суспільство та розширення кола зацікавлених осіб. Розширення масштабів діяльності пов'язано з розширенням сфери діяльності зацікавлених сторін, що мають бути партнерами у питанні забезпечення рівності. Трендом є також швидкі темпи прогресу розвитку механізмів забезпечення ґендерної рівності в країнах Центральної та Східної Європи.

Окрім спеціальних механізмів, що створювалися з метою сприяння рівності статей функції, забезпечення ґендерної рівності мають і центральні органи влади. Як зазначає, Т. Мельник, всі структури суспільної політичної системи - уряд, парламент, урядові організації, політичні партії, неурядові організації, всі вони разом складають національний механізм забезпечення тендерної рівності Melnyk T. (2012) Op. cit., p. 146..

В основі формування та виконання ґендерної політики знаходяться державні механізми забезпечення ґендерної рівності. Кожна держава, що позиціонує себе як демократична, так чи інакше реалізує державну ґендерну політику. Для цього повноваження із забезпечення ґендерної рівності державою покладається на існуючі державні органи та створюються нові спеціалізовані структури.

Дослідниця Ш. М. Рай виокремлює такі показники ефективності державних механізмів забезпечення ґендерної рівності:

- розташування механізму, тобто його ієрархія в процесі прийняття рішень та вплив на державну політику;

- чіткість повноважень і функціональної відповідальності;

- зв'язок з групами громадянського суспільства;

- людські та фінансові ресурси;

- підзвітність самих механізмів Shirin m. Rai, Institutional mechanisms for the advancement of women: mainstreaming gender, democratizing

the state? [online]. Available at: https://www.researchgate.net/publication/327124819_Institutional_

mechanisms_for_the_advancement_of_women [Accessed 06.10.2020], P. 19..

Якщо проаналізувати систему забезпечення ґендерної рівності в країнах Європейського Союзу, то можна зробити висновок, що функції забезпечення рівності виконуються як спеціальними органами, так і відповідними міністерствами. Зазвичай такі функції виконують міністерства гуманітарного профілю, що займаються питаннями соціальної політики, людських ресурсів, або освіти та культури. В рамках міністерств діють відповідні підрозділи, на які покл адається функція безпосереднього забезпечення ґендерної рівності European Institute for Gender Equality (2014), Effectiveness of Institutional Mechanisms for the Advancement of Gender Equality, Publications Ofce of the European Union Luxembourg, p. 119..

Разом з тим в кожній країні ЄС діють спеціальні органи, на які державою покладено обов'язки із забезпечення ґендерної рівності в усіх сферах життя. Найчастіше роль спеціального органу виконує інститут омбудсмена, це може бути, Центр рівного ставлення, Національна рада з боротьби з дискримінацією, Комісія з питань рівності, тощо.

На рівні парламенту діяльність інституційних механізмів реалізовано у формі парламентських комітетів з питань ґендерної рівності або міжпартійних жіночих фракцій.

Вони можуть домагатися заходів щодо розширення участі жінок у прийнятті політичних та громадських рішень, здійснювати моніторинг законів і політики в області гендерної рівності та лобіювати комплексний гендерний підхід в парламентах.

Парламентські комітети акумулюють ідеї, пов'язані з ґендерною рівністю та виступають в ролі координаційний центрів для лобіювання інтересів жінок Palmieri S. (2011) Gender-Sensitive Parliaments A Global Review of Good Practice [online]. Available at: http://archive.ipu.org/pdf/publications/gsp11-e.pdf [Accessed 14.10.2020], p. 40..

Спеціальні комітети з питань гендерної рівності сприяють прогресу у досягненні ґендерної рівності шляхом наступних дій:

• обговорення змісту законодавства та забезпечення врахування ґендерної проблематики;

• створення мережі тендерних координаційних центрів серед інших комітети законодавчих органів;

• співпраця з інституціями громадянського суспільства та ЗМІ;

• проведення громадських слухань та консультування щодо законопроектів дотичних до ґендерної тематики.

До повноважень спеціальних ґендерних комітетів належить також контроль за виконанням прийнятих законів та їх відповідність міжнародним стандартам, проведення ґендерного аудиту.

Міжпартійні жіночі фракції можуть надавати підтримку жінкам -парламентарям, підвищувати і захищати законодавчі пріоритети жінок і посилювати їх вплив в парламенті, а також сприяти комплексному ґендерному підходу. Деякі жіночі фракції є офіційними структурами з постійним членством і чіткими цілями.

Оскільки жіночі фракції працюють за партійними принципами, їх завдання полягає в об'єднанні жінок-парламентаріїв навколо спільних для них усіх питань, що стосуються прав жінок і гендерної рівності.

Розглядаючи діяльності комітетів з ґендерної рівності варто дослідити концепцію ґендерно- чутливого парламенту, тобто такого парламенту, що відповідає потребам та інтересам як чоловіків так і жінок.

Ґендерно-чутливий парламент має ряд ознак:

• заохочення рівності та сприяння його досягнення серед жінок і чоловіків;

• розробка структури політики гендерної рівності, відповідно до національного парламентського контексту;

• активізація впровадження процесів ґендерної рівності у роботі парламенту;

• підтримка внутрішньої культури, в основі якої лежать повага до прав жінок, заохочення ґендерної рівності та задоволення поточних потреб членів парламенту;

• заохочення активності політичних партій в стимулюванні і досягненні ґендерної рівності;

• забезпечення парламентського штату можливостями і ресурсами для сприяння ґендер- ній рівності Inter-parliamentary union (2017), Plan of action for gender-sensitive parliaments Available at: https://www.ipu.org/resources/publications/reference/2016-07/plan-action-gender-sensitive-parliaments [Accessed 08.10.2020], p.7..

Перетворення парламенту на ґендерно-чутливий є непростим завданням, яке потребує планування та політичної волі. Можемо відзначити такий документ, як «План дій для ґендерно чутливих парламентів», що був прийнятий та рекомендований до застосування Міжпарламентським Союзом. З метою наближення національного парламенту до статусу ґендерно -чутливого пропонується здійснювати такі дії, як поступове збільшення кількості жінок у парламенті, посилення законодавства щодо ґендерної рівності, заохочення політичних партій підтримувати ґендерну рівність, тощо.

В контексті реалізації механізму забезпечення ґендерної рівності важливу роль відіграє планування діяльності. Зазначимо, що фактично кожна держава ЄС має свій національний план дій, де представлені заходи з питань ґендерної рівності. Загалом, аналіз роботи профільних міністерств та відповідних спеціальних органів дає можливість виокремити кілька тенденцій.

По-перше робота національних механізмів забезпечення ґендерної рівності значною мірою спрямована саме на захист прав жінок, що можна пояснити традиційно менш активною участю жінок у суспільно-політичному житті.

По-друге національні механізми направлені на забезпечення рівності в усіх сферах, оскільки рівні права та можливості у трудовій або соціально-побутовій сфері опосередковано впливають на можливість реалізації прав у суспільно-політичному житті. Наприклад, рівність у трудових відносинах та побутовій сфері дають можливість жінкам розвантажити свій час, та займатися політичною діяльністю.

Висновки

Таким чином, у європейських країнах протягом 80 -90-х років сформувалася правова та організаційна основа інституційних механізмів забезпечення ґендерної рівності на національному рівні, зокрема визначено вимоги до них та умови їхнього функціонування. Протягом цього часу акцент у роботі механізмів ґендерної рівності змістився з проблеми розширення прав жінок до питання рівності обох статей.

Національні механізми держав Європейського Союзу є інституційною основою забезпече н- ня ґендерної рівності. Вони встановлюють стратегію ґендерного розвитку суспільства, мобілізують ресурси, консолідують суспільство на основі гендерних цінностей та загальних цілей, що стосуються тендерних трансформацій. Досягнення рівності між чоловіками та жінками можливо лише за умови цілісного та комплексного підходу на глобальному рівні. Забезпечення ґенде- рної рівності в європейських країнах на загальнодержавному рівні покладається на міністерства соціально-гуманітарного профілю та спеціально створені органи. Значну роль у підтримці ґендерної рівності на рівні парламенту відіграють парламентські комітети з питань ґендерної рі в- ності та міжпартійні жіночі фракції. Ефективна реалізація політичних прав жінок та чоловіків можлива за умови перетворення парламентів в ґендерно-чутливі, що означає такий парламент, який в повному обсязі враховує інтереси чоловіків та жінок. Отже, утвердження ґендерної рівності в політичній сфері можлива за умови комплексної реалізації інституційних механізмів глобального, регіонального та національного рівня.

Список джерел

ґендерна рівність політичний

1. Грицай, І. (2018). Механізм забезпечення принципу гендерної рівності: теорія та практика, Хай-Тек Прес, Київ, 560 с.

2. Декларация тысячелетия Организации Объединенных Наций утверждена резолюцией 55/2 Генеральной Ассамблеи от 8 сентября 2000 года [online]. Доступно по адре- су:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_621 [Дата обращения 17.10.2020].

3. Загальна декларація прав людини Прийнята і проголошена резолюцією 217 A(III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року [online]. Доступне за адресою: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_015 [Дата звернення 11.10.2020].

4. Лазар І. Г. (2007) Вдосконалення механізмів формування та реалізації ґендерної політики в Україні: автореферат дисертації кандидата наук з державного управління: 25.00.02 - механізми державного управління. Львівський регіональний інститут державного управління національної академії державного управління при президентові України, Львів, 24 с.

5. ООН-женщины, О структуре «ООН-женщины» жизни [online]. Доступно по адресу: https://www.unwomen.org/ru/about-us/about-un-women[Дата обращения 07.10.2020].

6. Организация Объединенных Наций, Гендерная статистика Доклад Генерального секретаря [online]. Доступно по адресу:https://undocs.org/ru/E/CN.3/2013/10 [Дата обращения

07.10.2020] .

7. Организация Объединенных Наций, Резолюция, принятая Генеральной Ассамблеей 16 сентября 2005 года. Итоговый документ Всемирного саммита 2005 года [online]. Доступно по адресу:https://www.un.org/ru/documents/decl_conv/declarations/outcome2005_ch1.shtml[Дата обращения 07.10.2020].

8. Организация объединенных наций,Гендерное равенство Одна из важнейших задач нашего времени [online]. Доступно по адресу:https://www.un.org/ru/sections/issues-depth/gender-equality/ [Дата обращения 17.10.2020].

9. Организация по безопасности и сотрудничеству в Европе, Гендерное равенство [online]. Доступно по адресу:https://www.osce.org/ru/gender-equality[Дата обращения 16.10.2020].

10. Организация по безопасности и сотрудничеству в Европе, Решение № 7/09: Участие женщин в политической и общественной жизни [online]. Доступно по адресу: https://www.osce.org/node/294521 [Дата обращения 08.10.2020].

11. Пекінська декларація прийнята на четвертий Всесвітній конференції [online]. Доступне за адресою: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/995_507#Textзі становища жінок 15 вересня 1995 року [Дата звернення 12.10.2020].

12. Пекинская декларация и платформа действий, принята на 16-м пленарном заседании 15 сентября 1995 года [online]. Доступно по адресу: https://www.un.org/womenwatch/daw/berjing/pdf/BDPfA%20R.pdf[Дата звернення 12.10.2020].

13. Перетворення нашого світу: Порядок денний у сфері сталого розвитку до 2030 року. Ре

золюція, прийнята Генеральною Асамблеєю 25 вересня 2015 року [online]. Доступне за адресою :https: //www .ua.undp.org/content/ukraine/uk/home/library/sustainable -development-report/the -2030-agenda-for-sustainable-development.html [Дата звернення 16.10.2020].

14. Юнеско, Образование и гендерное равенство [online]. Доступно по адресу: https://ru.unesco.org/themes/obrazovanie-i-gendernoe-ravenstvo[Дата обращения 16.10.2020].

15. Council of Europe, (2001) Handbook on national machinery to promote gender equality, [online]. Available at: https://tandis.odihr.pl/bitstream/20.500.12389/19698/1/02819.pdf [Accessed

06.10.2020] .

16. European Institute for Gender Equality (2014), Effectiveness of Institutional Mechanisms for the Advancement of Gender Equality, Publications Ofce of the European Union Luxembourg.

17. Inter-parliamentary union (2017), Plan of action for gender-sensitive parliaments Available at: https://www.ipu.org/resources/publications/reference/2016-07/plan-action-gender-sensitive-parliaments [Accessed 08.10.2020].

18. Melnyk Т. (2012) Creatng the Society of Gender Equality: Internatonal Experience. Laws of Foreign Countries on Gender Equality, Stylos, Kyiv.

19. Palmieri S. (2011) Gender-Sensitive Parliaments A Global Review of Good Practice [online]. Available at: http://archive.ipu.org/pdf/publications/gsp11-e.pdf [Accessed 14.10.2020].

20. Shirin m. Rai, Institutional mechanisms for the advancement of women: mainstreaming gender, democratizing the state? [online]. Available at: https://www.researchgate.net/publication/327124819_Institutional_mechanisms_for_the_advancement_of_women [Accessed 06.10.2020].

21. United Nations Economic and Social Council, Further actions and initiatives to implement the

Beijing Declarationand thePlatform forAction [online].Availableat:

https://www.un.org/womenwatch/daw/csw/outcome.htm [Accessed 14.10.2020].

22. United nations economic commission for EUROPE (2010), National Mechanisms for Gender Equality in EU Member States and Candidate Countries and other Developed Economies of the UNECE Region, [online]. Available at: https://www.unece.org/index.php?id=1475&L=0 [Accessed

06.10.2020] .

23. United nations,Commissionon theStatusof Women [online]. Availableat:

https://www.unwomen.org/en/csw [Accessed 14.10.2020].

24. United nations, Report of the world conference to review and appraise the achievements of the united nations decade for women: equality, development and peace [online]. Available at: https://www.un.org/womenwatch/confer/nfls/Nairobi 1985report.txt [Accessed 18.10.2020].

References

1. Hrytsai, I. (2018). Mekhanizm zabezpechennia pryntsypu hendernoi rivnosti: teoriia ta praktyka, Khai-Tek Pres, Kyiv, 560 s.

2. Deklaratsiya tysyacheletiya Organizatsii Obyedinennykh Natsiy utverzhdena rezolyutsiyey 55/2 Generalnoy Assamblei ot 8 sentyabrya 2000 goda [online]. Dostupno po adresu:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_621 [Data obrashcheniya 17.10.2020].

3. Zahalna deklaratsiia prav liudyny Pryiniata i proholoshena rezoliutsiieiu 217 A (III) Heneralnoi Asamblei OON vid 10 hrudnia 1948 roku [online]. Dostupne za adresoiu: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_015 [Data zvernennia 11.10.2020].

4. LazarI. H. (2007) VdoskonalenniamekhanizmivformuvanniatarealizatsiigendernoipolitykyvUkraini: avtoreferatdysertatsiikandydatanaukzderzhavnohoupravlinnia: 25.00.02 - mekhanizmyderzhavnohoupravlinnia. LvivskyirehionalnyiinstytutderzhavnohoupravlinnianatsionalnoiakademiiderzhavnohoupravlinniapryprezydentoviUkrainy, Lviv, 24 s.

5. OON-zhenshchiny. O strukture «OON-zhenshchiny» zhizni [online]. Dostupno po adresu: https://www.unwomen.org/ru/about-us/about-un-women [Data obrashcheniya 07.10.2020].

6. Organizatsiya Obyedinennykh Natsiy. Gendernaya statistika Doklad Generalnogo sekretarya [online]. Dostupno po adresu: https://undocs.org/ru/E/CN.3/2013/10 [Data obrashcheniya 07.10.2020].

7. Organizatsiya Obyedinennykh Natsiy. Rezolyutsiya. prinyataya Generalnoy Assambleyey 16

sentyabrya 2005 goda. Itogovyy dokument Vsemirnogo sammita 2005 goda [online]. Dostupno po adresu:https://www.un.org/ru/documents/decl_conv/declarations/outcome2005_ch1.shtml [Data

obrashcheniya 07.10.2020].

8. Organizatsiya obyedinennykh natsiy.Gendernoye ravenstvo Odna iz vazhneyshikh zadach nashego vremeni [online]. Dostupno po adresu: https://www.un.org/ru/sections/issues-depth/gender- equality/ [Data obrashcheniya 17.10.2020].

9. Organizatsiya po bezopasnosti i sotrudnichestvu v Evrope. Gendernoye ravenstvo [online]. Dostupno po adresu: https://www.osce.org/ru/gender-equality [Data obrashcheniya 16.10.2020].

10. Organizatsiya po bezopasnosti i sotrudnichestvu v Evrope. Resheniye № 7/09: Uchastiye zhenshchin v politicheskoy i obshchestvennoy zhizni [online]. Dostupno po adresu: https://www.osce.org/node/294521 [Data obrashcheniya 08.10.2020].

11. Pekinska deklaratsiia pryiniata na chetvertyi Vsesvitnii konferentsii [online]. Dostupne za adresoiu: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_507#Text zi stanovyshcha zhinok 15 veresnia 1995 roku [Data zvernennia 12.10.2020].

12. Pekinskaya deklaratsiya i platforma deystviy. prinyata na 16-m plenarnom zasedanii 15 sentyabrya 1995 goda [online]. Dostupno po adresu: https://www.un.org/womenwatch/daw/ beijing/pdf/BDPfA%20R.pdf [Data zvernennya 12.10.2020].

13. Peretvorennia nashoho svitu: Poriadok dennyi u sferi staloho rozvytku do 2030 roku.

Rezoliutsiia, pryiniata Heneralnoiu Asambleieiu 25 veresnia 2015 roku [online]. Dostupne za adresoiu: https://www.ua.undp.org/content/ukraine/uk/home/library/sustainable-development-

report/the-2030-agenda-for-sustainable-development.html [Data zvernennia 16.10.2020].

14. Yunesko. Obrazovaniye i gendernoye ravenstvo [online]. Dostupno po adresu: https://ru.unesco.org/themes/obrazovanie-i-gendernoe-ravenstvo [Data obrashcheniya 16.10.2020].

15. Council of Europe, (2001) Handbook on national machinery to promote gender equality, [online]. Available at: https://tandis.odihr.pl/bitstream/20.500.12389/19698/1/02819.pdf Accessed.

16. European Institute for Gender Equality (2014), Effectiveness of Institutional Mechanisms for the Advancement of Gender Equality, Publications Ofce of the European Union Luxembourg.

17. Inter-parliamentary union (2017), Plan of action for gender-sensitive parliaments Available at: https://www.ipu.org/resources/publications/reference/2016-07/plan-action-gender-sensitive-parliaments Accessed 08.10.2020].

18. Melnyk U (2012) Creatng the Society of Gender Equality: Internatonal Experience. Laws of Foreign Countries on Gender Equality, Stylos, Kyiv.

19. Palmieri S. (2011) Gender-Sensitive Parliaments A Global Review of Good Practice [online]. Available at: http://archive.ipu.org/pdf/publications/gsp11-e.pdf Accessed 14.10.2020].

20. Shirin m. Rai, Institutional mechanisms for the advancement of women: mainstreaming gender, democratizing the state? [online]. Available at: https://www.researchgate.net/publication/327124819_Institutional_mechanisms_for_the_advancement_of_women Accessed 06.10.2020].

21. United Nations Economic and Social Council, Further actions and initiatives to implement the Beijing Declaration and the Platform for Action [online]. Available at: https://www.un.org/womenwatch/daw/csw/outcome.htm Accessed 14.10.2020].

22. United nations economic commission for EUROPE (2010), National Mechanisms for Gender Equality in EU Member States and Candidate Countries and other Developed Economies of the UNECE Region, [online]. Available at: https://www.unece.org/index.php?id=1475&L=0 Accessed

06.10.2020] .

23. United nations, Commission on the Status of Women [online]. Available at: https://www.unwomen.org/en/csw Accessed 14.10.2020].

24. United nations, Report of the world conference to review and appraise the achievements of the united nations decade for women: equality, development and peace [online]. Available at: https://www.un.org/womenwatch/confer/nfls/Nairobi1985report.txt Accessed 18.10.2020].

...