Розгляд у науковій літературі проблем взаємовідносин приватних детективів і правоохоронних органів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розгляд у науковій літературі проблем взаємовідносин приватних детективів і правоохоронних органів

Клейман М.Ю.

Одеський державний університет внутрішніх справ, Одеса, Україна

Актуальним питанням, до якого науковці постійно звертаються, є проблема співробітництва та взаємовідносин приватних детективів і правоохоронних органів. І така тематика наукових досліджень - виправдана і невипадкова, адже саме недостатня чіткість у цих питаннях у всіх без винятку законопроектах сприяла вотуванню спеціального закону, який був прийнятий Верховною Радою України у квітні 2017 р., а потім вотований Главою держави, а після того відмінений законодавцем.

Підставою вотування спеціального закону стали його недоліки: з'ясовано невідповідність положень закону нормам кримінально-процесуального законодавства, якими визначено чіткий перелік і процедура збору відповідних доказів і перелік суб'єктів, які можуть це здійснювати; передбачене законом право суб'єктів приватної детективної (розшукової) діяльності здійснювати зовнішнє спостереження не кореспондується з визначеною цим же законом забороною проводити їм опера- тивно-розшукові заходи, які належать до компетенції оперативних підрозділів; запропонована в законі класифікація інформації з обмеженим доступом не узгоджується з положеннями чинного законодавства; сформовано перелік дозволених видів приватних детективних послуг без урахування вимог низки законодавчих актів України [1].

На прорахунки вотованого спеціального закону вказують також дослідники. Так, М. Копит- ко і С. Прихідько до проблем вотованого Закону зараховують:

1) відсутність чіткої конкретизації відомостей, які дозволено приватним детективам збирати, фіксувати та досліджувати, що створює можливість збору доказів для розгляду кримінальних справ, суперечить Кримінальному процесуальному кодексу України, адже це є винятковою компетенцією правоохоронних органів;

2) суперечливість здійснення зовнішнього спостереження на відкритій місцевості, у громадських місцях і на транспорті, адже це оперативно- розшукові заходи, які також є компетенцією винятково правоохоронних органів;

3) видача свідоцтва для здійснення приватної детективної діяльності на платній основі, адже свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю видається на безоплатній основі;

4) відсутність установлених меж професійної діяльності приватних детективів, що може створити можливості для порушення статті 3 Конституції України, яка визначає вищими соціальними цінностями людину, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпеку;

5) складність визначення аспектів співпраці з правоохоронними органами [2, с. 100].

Можливості співробітництва приватних детективів і правоохоронних органів розглядають Є. Курта і В. Поливанюк, зокрема, вони визначають напрями співпраці; на їхню думку, це: з'ясування біографічних та інших даних особи, особливо трудових, їхніх ділових контактів, у тому числі за кордоном; пошук осіб, місцезнаходження яких невідоме; причин та обставин їхнього зникнення, відомостей щодо судимості та притягнення до кримінальної відповідальності та ін. [3, с. 210].

Проблемними питаннями співробітництва приватних детективів і правоохоронних органів є такі: недостатня чіткість розмежування їхніх взаємовідносин, надання приватним детективам можливостей користуватися в разі потреби інформацією правоохоронних органів. Зокрема, О. Горбачов указує, що частина послуг, які у вотованому Законі перераховані, належить до приватної сфери і співробітники правоохоронних органів не матимуть до цього жодного відношення (за умови, якщо не буде вчинено правопорушення). Це: пошук, виявлення і фіксація фактів незаконного використання прав інтелектуальної власності, які належать замовникові, а також з'ясування випадків недобросовісної конкуренції (їх перелік міститься в п. 2, абз. 4, ст. 11 Закону). Проте послуги з пошуку осіб, місце розташування яких невідоме, й уточнення причин і обставин їхнього зникнення (п. 4, абз. 4, ст. 11 Закону) можуть перетинатися з діяльністю правоохоронних органів. Законодавець, указує О. Горбачов, передбачив низку положень, що дозволяють розмежувати діяльність приватних детективів і правоохоронних структур: правовий статус працівників правоохоронних органів не поширюється на суб'єктів приватної детективної діяльності; детектив не може проводити оперативно-розшукові заходи, віднесені Законом до виключної компетенції оперативних підрозділів, що передбачені ст. 5 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність"; приватний детектив зобов'язаний невідкладно повідомляти про факти вчинення правопорушень, які він виявив у процесі своєї діяльності, і надавати всю підтверджену інформацію правоохоронним органам.

Отже, приватні детективи можуть допомагати правоохоронним органам у запобіганні, виявленні, припиненні або розкритті злочинів, переслідуванні осіб, які порушили закон, пошуку зниклих осіб або охорони громадського порядку, а також надавати інші послуги, не заборонені законодавством, у тому числі на договірних підставах. Однак це не має порушувати зобов'язання детектива за договором, який він уклав з клієнтом. Приватний детектив не може переймати на себе функції правоохоронних органів, але може діяти паралельно з ними, надавати їм допомогу і навіть надавати послуги на основі окремо укладених договорів [4].

Проблеми взаємодії приватних детективів і правоохоронних органів ґрунтовно розглядає зарубіжний фахівець А. Сагіндикова, яка пропонує стимулювати недержавні організації в такій взаємодії, вдосконалювати нормативну правову базу співробітництва правоохоронних органів і приватних детективів, підвищити правовий статус приватних детективів, зокрема ввести державну систему страхування, насамперед у період участі в охороні громадського порядку, покращити їхнє соціальне та інформаційне забезпечення [5].

Аналогічні проблеми з чіткого розмежування діяльності між правоохоронними органами і приватними детективами є і в інших країнах, зокрема в Російській Федерації. Зарубіжна дослідниця О. Корнієнко пропонує доповнити російський закон розділом, який би регламентував і визначав основні напрями взаємодії, прав і обов'язків сторін, що стосуються порядку і механізму їхнього співробітництва [6]. Г. Сидорова вважає, що охоронно- пошукові структури можуть доповнювати роботу правоохоронних органів у таких напрямах:

1) забезпечення правопорядку на території, яка охороняється;

2) участь у заходах із забезпечення громадського порядку (спільне патрулювання);

3) інформування про вчинення можливих правопорушень;

4) допомога під час проведення оперативних і слідчих заходів (виявлення очевидців тощо);

5) допомога в ситуаціях надзвичайного характеру;

6) участь у проведенні профілактичних заходів.

Окрім того, дослідниця вказує й на інші можливі напрями співпраці, серед яких: залучення експертів з керівників охоронно-пошукових структур для розробки відомчих нормативних документів; залучення співробітників правоохоронних органів у навчання приватних детективів і приватних охоронців; працевлаштування співробітників правоохоронних органів, які вийшли на пенсію в такі структури; створення гарячої лінії в правоохоронних органах для оперативного взаємного спілкування при надзвичайних ситуаціях [7, с. 62-63]. приватний правоохоронний детектив

Отже, аналіз наукової літератури з різних аспектів приватної детективної (розшукової) діяльності дозволяє дійти висновків про активне зосередження уваги фахівців на питаннях взаємодії діяльності приватних детективів і правоохоронних органів, що зумовлюється недоліками вотованого Главою держави закону контролю з цих питань, а саме: спробами наділення приватних детективів не належними їм функціями. Зауважимо, що такі питання розглядаються більше зарубіжними дослідниками, які мають можливість аналізувати таку реальну практику.

Література

1. Рада відхилила закон про приватних детективів, який вотував Президент. URL: www.ukrinform.ua/rubric-polytics/ 2603365-rada-vidhilila-zakon-pro-privatnih-detektiviv-akij- vetuvav-prezident.html (дата звернення: 15.04.2019)

2. Копитко М. І., Прихідько С.М. Проблеми та перспективи діяльності приватних детективних підприємств в Україні. Вчені записки Університету "Крок". Серія "Економіка" . 2017. Вип. 47. С. 90-101.

3. Курта Є. О., Поливанюк В.Д. Реалізація принципу взаємодії суб'єктів приватної детективної (розшукової) діяльності з правоохоронними органами, органами державної влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами в Україні. Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. 2017. № 2. С. 207-213.

4. Горбачов О. Професія: детективна історія. URL: http:// jurist.ua/?article/1310 (дата звернення: 15.04.2019)

5. Сагиндыкова А.Н. К проблеме взаимодействия полиции с частными охранными организациями в сфере охраны общественного порядка. Российский юридический журнал. 2012. № 3. URL: http://center-bereg.ru/m912. html (дата звернення: 16.04.2019)

6. Корниенко О.В. Компетенция подразделений полиции, осуществляющих лицензирование частной детективной и охранной деятельности: дис. на соис. уч. степени канд. юр. наук: 12.00.14. Москва, 2011. 26 с.

7. Сидорова Г.Г. Правовые основы и формы участия в охране общественного порядка и обеспечения общественной безопасности субъектом частной детективной и охранной деятельности. Вестник Санкт-Петербурского университета МВД России. 2009. № 2 (42). С. 58-63.

Размещено на Allbest.ru