Колективні договори як локальні акти трудового законодавства

Размещено на http://www.allbest.ru

Колективні договори як локальні акти трудового законодавства

О.Ф. Каракасіді кандидат наук із державного управління, доктор філософії в галузі права, професор Міжнародної Кадрової Академії, професор кафедри правових дисциплін, директор Одеського інституту Приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом»

П.І. Ліхашева магістрантка ІІ курсу Одеського інституту Приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом», бухгалтер Одеської обласної організації профспілки працівників державних установ

Анотація

Колективні договори як локальні акти трудового законодавства

трудовий договір проект

Каракасіді О.Ф., Ліхашева П.І.

Стаття.

Розглянуто роль колективного договору як локаль-ного нормативно-правового акта та форми соціального партнерства за чинним законодавством та за проектом Трудового кодексу України. Він укладається після проведення колективних переговорів між роботодав-цем і трудовим колективом, як правило, представле-ним профспілкою, містить зобов'язальні умови та діє протягом установленого строку, визначаючи локаль-ні норми права для певного підприємства. Тобто ко-лективний договір має змішану юридичну природу та є формою соціального партнерства, його розвиток актуальний і важливий для суспільства. Його наяв-ність дозволяє нівелювати прогалини в трудовому законодавстві, посилити співпрацю соціальних парт-нерів, підвищити гарантії трудових прав працівників, покращити роботу підприємства в цілому. Проаналі-зовано роль профспілкових організацій у розробленні та укладенні колективних договорів

Автори вбачають причину порушення трудових прав працівників на деяких комерційних підприєм-ствах у повідомному характері реєстрації колективно-го договору, відсутності представницького органу тру-дового колективу, внаслідок чого колективний договір взагалі не затверджується. Тому саме в комерційних структурах спостерігається найбільша кількість по-рушень трудового законодавства, а метод соціального партнерства перетворюється на просту декларацію. Крім того, питання встановлення посад із ненормованим робочим днем, порядок надання матеріальної допомоги, пільги працівникам із великим стажем робо-ти на цьому підприємстві та інші питання, які регулю-ються саме колективним договором, тут залишаються неврегульованими. Тому на цьому етапі автори вважа-ють за доцільне у проекті Трудового кодексу України передбачити обов'язкову реєстрацію колективного до-говору замість повідомної, щоб створити реальністю соціальне партнерство найманих працівників із робо-тодавцями під контролем держави.

Ключові слова: трудове законодавство, локальні нормативно-правові акти, колективний договір, соці-альне партнерство, проект Трудового кодексу України.

Summary

Collective agreements as local acts of labor legislation

Karakasidi O.F., Likhasheva P.I.

The article determines the place of local regulations in the system of acts governing labor relations. The is-sues of action of local normative-legal acts according to the current legislation and the project of the Labor code of Ukraine are investigated. The authors note that the collective agreement has a mixed legal nature: it com-bines features of both the agreement and the local legal act. As a contract, it is concluded after negotiations be-tween the employer and the labor collective, usually rep-resented by a trade union, contains binding conditions and is valid for a specified period. At the same time, the collective agreement establishes local rules of law that apply only to a particular enterprise and have all the properties inherent in legal norms in general, namely: a) they are binding; b) designed for multiple use; c) ap-ply to an indefinite number of persons. At the same time, the normative provisions of this agreement have a limited scope and range of subjects to which their ac-tion applies, which distinguishes it from other sources of labor law. Thus, the collective agreement has a mixed legal nature and combines mandatory and regulatory conditions and is a form of social partnership, the devel-opment of which is relevant and important for society.

The role of trade unions in the development and con-clusion of collective agreements is analyzed. The collec-tive agreement represents the consensus of the interests of the social partners, in this its legal, economic, social and political role. The special significance of the collec-tive agreement is that it can be used to fill gaps in labor legislation, improve cooperation between social partners, increase labor rights guarantees, improve labor protec-tion and social and living conditions, increase productivi-ty, increase labor discipline.

The authors see the reason for the violation of labor rights of employees in commercial structures in the no-tification of the registration of a collective agreement. Therefore, at this stage, it is considered appropriate in the draft Labor Code of Ukraine to provide for mandatory registration of a collective agreement instead of a notifi-cation, to create a reality social partnership of employees with employers under state control.

Key words: labor legislation, local regulations, collec-tive agreement, social partnership, draft Labor Code of Ukraine.

Українські роботодавці в процесі управління персоналом та керівництва трудовим процесом мають право затверджувати локальні норматив-но-правові акти, дія яких поширюється лише на працівників цього підприємства. Найважливі-шим локальним актом є колективний договір

Колективний договір складається як договір з ознаками нормативно-правового акта. Спочатку трудовий колектив проводить переговори з робото-давцем. Після цього колективний договір прийма-ється на зборах та підписується. Отже, колектив-ний договір є локальним нормативно-правовим актом із вимогами всіх правових норм. Конкрет-ний колективний договір поширюється тільки на конкретне підприємство. Статті колективного договору є обов'язковими і розповсюджуються на всіх працівників підприємства. Колективний до-говір є важливим та актуальним для суспільства. Це форма соціального партнерства.

Проблеми угод та колективних договорів як локальних актів досліджували О.І. Шапоренко, Л.В. Шостак [9], Н.Б. Болотіна, А.М. Лушніков, В.Л. Костюк, В.Г. Ротань, Г.І. Чанишева, О.М. Ярошенко та багато інших вітчизняних учених. Водночас в умовах відсутності нового Трудового кодексу України залишається поле для подаль-ших досліджень.

Метою статті є визначення місця колективних договорів як локальних нормативно-правових ак-тів у системі актів, що регулюють трудові відно-сини за чинним трудовим законодавством і проек-том Трудового кодексу України (далі - ТКУ).

Регламент проведення переговорів між робо-тодавцем та представниками трудових колекти-вів для регулювання умов праці через укладення колективних договорів [4] визначено в статті 4 Конвенції МОП № 98 від 14.09.1954 року «Про застосування принципів права на організацію і на ведення колективних переговорів».

Угоди та колективні договори укладаються для того, щоб урегулювати виробничі, трудові і соці-ально-економічні відносини та узгодити інтереси сторін - соціальних партнерів [6]. Це прописано в статті 1 Закону України «Про колективні догово-ри і угоди» (далі - Закон).

Колективні договори мають складатися на підприємствах будь-якої форми власності, де працюють наймані працівники і де підприємство є юридичною особою [6]. Отже, для юридичних осіб із найманими працівниками колективний договір обов'язково повинен бути. Це зазначено в статті 2 Закону.

Колективний договір - це локальний норматив-но-правовий акт. На підприємстві затверджують-ся обов'язкові правила поведінки роботодавців та працівників, які прописані в локальних нор-мативних актах. Сьогодні соціально-трудові від-носини на підприємствах регулюються переваж-но такими локальними нормативними актами, як колективний договір, правила внутрішнього трудового розпорядку, положення про атестацію працівників, оплату праці, преміювання, графіки змінності, перелік посад із ненормованим робо-чим днем тощо.

Локальні акти класифікуються за: сферою дії (локальні акти спеціальної та загальної дії); стро-ком дії (строкові локальні акти та акти невизна- ченого строку дії); способом ухвалення (локальні акти, ухвалені працівниками підприємства разом із роботодавцем; локальні акти, ухвалені робото-давцем лише з урахуванням думки працівників підприємства; одноособові локальні акти самого роботодавця). Отож, як бачимо, колективний до-говір - це строковий локальний акт загальної дії, ухвалений трудовим колективом і роботодавцем.

Колективні договори укладаються між робо-тодавцями і первинними профспілковими орга-нізаціями, які діють за статутом і представля-ють інтереси трудового колективу, або обраними представниками від трудового колективу (якщо немає профспілки). На підприємствах може дія-ти кілька первинних профспілкових організацій, які утворюють об'єднаний представницький ор-ган для підписання колективного договору. Якщо одна з кількох первинних профспілкових органі-зацій відмовилася від участі в представницькому органі, то вона не представляє інтересів своїх чле-нів профспілки.

У проекті ТКУ [7, ст. 12] прописано, що робото-давець має право укладати погоджені з профкомом накази, розпорядження, рішення, що не супере-чать актам трудового законодавства, колективним угодам, колективному договору. Також проектом ТКУ визначено, що у разі відсутності колективно-го договору питання регулюються нормативними актами роботодавця, погодженими з профкомом чи іншим представницьким органом [7]. Уважа-ємо, що ця норма стосується випадків, коли не збіг тримісячний термін після відкриття підпри-ємства для початку колективних переговорів.

Роботодавець повинен ознайомлювати зі зміс-том локальних нормативних актів та з колектив-ним договором усіх працівників під розписку. Характерним є те, що дія колективних договорів в Україні розповсюджується на всіх працівників підприємства (незалежно від членства в проф-спілці). При цьому колективні договори не тільки забезпечують членам профспілки захист їх трудо-вих та соціально-економічних інтересів, а й міс-тять гарантії їх діяльності.

У колективному договорі обговорюються умови праці та пільги для працівників. Щоб умови тру-дового договору були справедливими, а не вста-новлені роботодавцем на свій розгляд, вони мають бути обговорені в колективному договорі. Колек-тивний договір може захисти інтереси працівників у питаннях, які не врегульовані законодавством.

Для того, щоб колективний договір ефективно відстоював і захищав права трудового колективу, профспілковому активу доцільно мати правову освіту, головам профспілкових організацій необ-хідно усвідомлювати права працівників та знати, як їх відстоювати в процесі укладання колектив-ного договору та дотримання його норм.

Правильно складений колективний договір між соціальними партнерами - це демократична основа вирішення трудових, соціальних, еконо-мічних питань, можливість формувати відносини між найманими працівниками та роботодавцем.

Проте у мікро-, малих і деяких середніх ко-мерційних підприємствах, як доводить практи-ка, підприємець як роботодавець не зацікавлений у створенні первинної профспілкової організації або іншого представницького органу трудового колективу, внаслідок чого колективний договір взагалі не затверджується. Тому саме в комер-ційних структурах спостерігається найбільша кількість порушень трудового законодавства, а метод соціального партнерства перетворюється на просту декларацію. Крім того, питання вста-новлення посад із ненормованим робочим днем, порядок надання матеріальної допомоги, пільг працівникам із великим стажем роботи на цьому підприємстві та інші питання, які регулюються саме колективним договором, тут залишаються неврегульованими. Таким чином, було б доціль-но в проект ТКУ внести норму про обов'язковість реєстрації колективного договору після створення підприємства замість повідомної реєстрації, яку передбачено зараз [1].

Зважаючи на вищесказане, можна зробити такі висновки. Колективний договір відіграє важ-ливу роль у регулюванні колективних трудових відносин як локальний нормативно-правовий акт. Його наявність дозволяє нівелювати прогалини трудового законодавства, посилити співпрацю со-ціальних партнерів, підвищити гарантії трудових прав працівників, покращити роботу підприєм-ства в цілому. Значну роль у розробленні тексту та укладанні колективного договору відіграють пер-винні профспілкові організації.

Після підписання колективного договору від-бувається його повідомна реєстрація, і законо-давство не передбачає відповідальності за його неприйняття. Підприємець як роботодавець не зацікавлений у контролі з боку трудового колек-тиву чи профкому, який представляє найманих працівників, тому часто на підприємствах мікро-, малого, а іноді й середнього бізнесу відсутні проф-спілки чи інші представницькі органи трудового колективу, а колективний договір взагалі відсут-ній. Тобто тут соціальне партнерство перетворю-ється на просту декларацію, а окремі питання на такому підприємстві не врегульовані.

Отож, на цьому етапі доцільно у проекті ТКУ передбачити обов'язкову реєстрацію колективно-го договору замість повідомної, щоб створити ре-альним соціальне партнерство найманих праців-ників, найчастіше представлених профкомом, із роботодавцями під контролем держави.

Література

1. Золотарьова О.А. Проблеми юридичної відпові-дальності роботодавців за порушення трудових прав. Актуальні проблеми сучасного управління в соціаль-но-економічних, технічних та гуманітарних систе-мах: Міжнародна науково-практична конференція. Сєвєродонецьк : СНУ ім. В. Даля, 2016. С. 54-57.

2. Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII. Редакція від 31.12.2020. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/322-08#Text (дата звернення: 26.01.2021).

3. Конституція України : прийнята 28 червня 1996. Редакція від 01.01.2020. URL: https://zakon.rada. gov.Ua/laws/show/1045-14#Text (дата звернення: 26.01.2021).

4. Конвенція про застосування принципів права на організацію і на ведення колективних переговорів № 98: Міжнародна організація праці; Конвенція, Між-народний документ від 01.07.1949 № 98. Ратифікація від 14.09.1956. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/993_004#Text (дата звернення: 26.01.2021).

5. Локальні нормативні акти підприємства: по-рядок оформлення та прийняття. Інтерактивна бухгалтерія. Газета № 230. 29 жовтня 2018. URL: https://interbuh.com.ua/ru/documents/ ib/8836/122224 (дата звернення: 26.01.2021.)

6. Про колективні договори і угоди : Закон Укра-їни 1 липня 1993 року № 3356-XII. Редакція від 27.12.2019. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/3356-12#Text (дата звернення: 26.01.2021).

7. Трудовий кодекс України : Картка законо-проекту № 2410. URL: https://w1.c1.rada.gov.ua/pls/ zweb2/webproc4_1?pf3511=67331 (дата звернення: 29.01.2021).

8. Прилипко С.М., Ярошенко О.М. Трудове пра-во : посібник для підготовки до держ. іспиту. Харків : Право, 2016. 212 с.

9. Шостак Л.В., Яровенко М.М. Профспілковий рух в Україні. Економіка та управління підприємствами. Вип. 6. 2017. С. 177-181.

Размещено на Allbest