Розвиток екологічної системи в контексті раціоналізації моделей споживання та запобігання оманливій господарській практиці "Greenwashing"

Таким чином, у контексті запобігання нераціональному споживанню та використанню оманливої господарської практики “greenwashing” КУпАП дозволяє обмежене використання ст. 91-4, яка передбачає за відмову від надання чи несвоєчасне надання за запитами повної та достовірної екологічної інформації накладення штрафу від трьох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Обмеженість її застосування випливає із урахування підвідомчості справ про адміністративні правопорушення. Так, відповідно до ст. 242-1 КУпАП розгляд справ про адміністративні правопорушення за вищевказаною статтею покладено лише на Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів.

Як вже зазначалось, аналіз положення цього органу та природоохоронного законодавства свідчить про відсутність напряму діяльності з нагляду за відсутністю достовірної інформації на екологічних товарах чи послугах, отже, ймовірність її застосування у вказаному контексті лишається низькою.

Низька ймовірність можливості застосування цивільно-правової відповідальності за порушення екологічного законодавства на підставах, зазначених у ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», була розглянута вище.

Стосовно аналізу розділу VIII Кримінального кодексу України (далі КК України), що передбачає основи кримінальної відповідальності за екологічні порушення ст. ст. 236-254 КК України дозволяє зробити висновок, що передбачені ним напрями боротьби зі злочинами проти довкілля фактично дублюють за своїм змістом адміністративні порушення, що визначено КУпАП, і відрізняються в основному лише тяжкістю та небезпечністю скоєних кримінальних правопорушень у галузі екологічної безпеки. Питання оманливих практик в сфері торгівлі екологічною продукцією та нераціонального споживання в КК України не розглядаються.

Отже, проведений аналіз природоохоронного законодавства та відповідальності за її порушення дозволив виявити, що воно майже виключно орієнтовано на протидію прямій шкоді природному середовищу життю і здоров'ю людей, завданої матеріальним виробництвом, при цьому питання раціонального споживання (за винятком кількох декларацій) та протидії оманливій господарській практиці “greenwashing” (за винятком сертифікації та маркування органічних продуктів) цим законодавством майже не врегульовано. Відповідно, на рівні центрального органу виконавчої влади з реалізації державної політики зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів вищезазначені напрями діяльності не розглядаються.

Своєю чергою у Законі України «Про основні принципи та вимоги до органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції» можна дослідити, що нагляд за додержанням цього Закону покладено на Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

Питання надання оманливої інформації для споживачів регулюється: Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про рекламу», Законом України «Про захист економічної конкуренції», а питання недобросовісної конкуренції - Господарським Кодексом України та актами антимонопольного законодавства.

Так, ч. 7 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено право споживача у разі придбання продукції, яка не має потрібних споживачеві властивостей через отримання недостовірної інформації про продукцію, розірвати договір і вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Пряма заборона нечесної підприємницької практики, що вводить в оману, міститься в ч. 3 статті 19 зазначеного Закону, а в ч. 6 зазначається, що «Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними».

Водночас аналіз статті 23 цього закону свідчить про відсутність додаткових санкцій до суб'єкта господарювання, що використовує оманливі заяви, крім можливості вимагати від суб'єкта господарювання розірвати договір і вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Також доцільно істотно переформатувати главу 15 Господарського Кодексу України в контексті її орієнтації на питання використання природних ресурсів на всіх етапах життєвого циклу продукції та розширити коло врегульованих питань з урахуванням екологічних аспектів. Слід приділити увагу внесенню змін до Розділу VI «Особливості правового регулювання в окремих галузях господарювання Господарського Кодексу України» для врегулювання питань щодо екологічних аспектів в окремих галузях. Наприклад, щодо особливостей фінансування екологічного виробництва. Також у розділі можуть бути розв'язані окремі питання стандартизації та маркування «зеленої» продукції, проведення екологічної експертизи тощо.

Питання публічних закупівель «зеленої» продукції, на нашу думку, можливо врегулювати через внесення змін до статті 75.

Питання залучення іноземних «зелених» інвестицій, а також моніторингу та звітності щодо їх ефективності, доречно врегулювати главою 38 «Іноземні інвестиції» Розділу VII Зовнішньоекономічна діяльність Господарського Кодексу України.

У контексті врегулювання питань щодо усунення зі споживчого ринку оманливої господарської практики “greenwashing” внести зміни до Глави 3 «Обмеження монополізму та захист суб'єктів господарювання і споживачів від недобросовісної конкуренції» [9].

Висновки та пропозиції. Таким чином, було встановлено, що в України фактично відсутні органи влади, функціонал яких передбачає можливість формування та реалізації державної екологічної політики в контексті забезпечення розвитку раціональних моделей споживання (за винятком раціонального використання природних ресурсів суб'єктами господарювання) та запобігання оманливій господарській практиці “greenwashing”.

Отже, в Україні екологічними питаннями у цьому контексті фактично займаються органи, для яких природоохоронна діяльність не є визначеним їх профільними нормативно-правовими актами пріоритетом. Ці питання вирішуються такими органами безсистемно, в контексті їх основних завдань діяльності. Так, Міністерство освіти і науки України, займаючись питаннями освіти і просвіти в екологічній сфері, може на свій розсуд включити зазначене питання до своїх навчальних програм. Оскільки питанням раціонального споживання та оманливих господарських практик на рівні Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Державної екологічної інспекції України та основних актів природоохоронного законодавства увага майже не приділяється, то існує велика ймовірність недостатньої уваги цьому напряму і в затверджених навчальних програмах.

Реалізацією функції нагляду з запобігання оманливій практиці у сфері реалізації екологічних продуктів займаються:

1) в питаннях виготовлення, сертифікації та реалізації органічних продуктів - Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів;

2) в питаннях захисту конкуренції від оманливих практик - Антимонопольний комітет України;

3) в питаннях відшкодування збитків та можливості розірвання договору-купівлі продажу та повернення сплачених грошей (за нібито органічні або екологічні товари та послуги) - Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

Можливість колаборації та поєднання зусиль різних державних органів та недержавних громадських об'єднань є загальноприйнятою європейською практикою. Той факт, що в Україні для вирішення проблематики раціоналізації споживання та запобігання оманливій господарській практиці “greenwashing” можна залучити інші органи державної влади, не складає жодної проблеми, але проблему складає відсутність належного законодавчого підґрунтя, сформованої екологічної політики за цім напрямом та державного органу, відповідального за її реалізацію. Також є проблеми з координацією робіт за цим напрямом, відсутність чітко визначених виконавців та завдань з зазначеного питання в положеннях державних органів.

Тому за результатами дослідження можна рекомендувати:

1. Доповнити мету, принципи та завдання Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» положеннями щодо раціоналізації споживання, доступу до об'єктивної інформації про екологічні наслідки споживчого вибору та основних критеріїв визначення екологічної або органічної продукції, а також обов'язковості наявності повної, достовірної та своєчасної інформації на таку продукцію;

2. Доповнити в Законі України «Про охорону навколишнього природного середовища» екологічні права громадян України правом на доступ до екологічної та органічної продукції; на прозорість схем постачання такої продукції на споживчий ринок; на повну, достовірну та своєчасну інформацію про таку продукцію; на долучення до нагляду за ринком екологічних товарів;

3. Визначити у Законі України «Про охорону навколишнього природного середовища» інші органи державної влади та недержавні організації, що можуть бути залучені в реалізації окремих екологічних проблем, межи їх повноважень та порядок координації та взаємодії;

4. Заборонити у Законі України «Про охорону навколишнього природного середовища» використання оманливих практик “greenwashing” та визначити відповідальність, пропорційну обсягам реалізованої продукції та набутої вигоди;

5. За принципами, закладеними в Закон України «Про основні принципи та вимоги до органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції», розробити та прийняти Закон України «Про екологічне виробництво, обіг та маркування екологічної продукції»;

6. Внести зміни до Положень Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України та Державної екологічної інспекції України, в яких врегулювати питання формування екологічної політики з раціоналізації, споживання та координації її реалізації;

7. Змінити формат Державної екологічної інспекції України на формат Державної екологічної служби, доповнивши контрольно-наглядові функції можливістю надання державних екологічних послуг;

8. Внести зміни до Положень Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів та Антимонопольного комітету України, доповнивши їх завдання екологічними аспектами нагляду за продукцією та конкуренцією;

9. До Господарського Кодексу України внести зміни до статей та розділів, запропоновані у цій статті.

Література

1. Братковська К.О. Щодо енергетичної моделі сталого споживання теплової енергії. Ефективна економіка. 2015. №15 URL: http:// www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=4592.

2. Лесь А.В., Ращенко А.В., Смаглій В.О. Відповідальне споживання в умовах сталого розвитку. Ефективна економіка. 2019. №1 URL: http:// www.economy.nayka.com.ua/pdf/1_2019/38.pdf.

3. Грищенко О.Ф. та Голишева Є.О. Використання грінвошингу як технології екологізації бізнесу: поняття, детермінанти та драйвери. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. 2020. Випуск № 46. С.47-54.

4. Fiialka S.B. Greenwashing in communication with consumers on the Ukrainian market. Поліграфія і видавнича справа. 2017. № 1. С.116-128.

5. Pimonenko Т., Liulov O., Liulova L. Marketing instruments to promote green investment: declining greenwashing. Economic scopet. 2018. № 140.Pp. 204-213.

6. Міхайлуца М.К., Дугієнко Н.О. «Зелені» інвестиції через «зелені» облігації». Приазовський економічний вісник. 2020. Випуск № 3 (20). С. 29-33.

7. Лыга А.И. Потенциал применения системы защиты прав потребителей для обеспечения экологической безопасности города. MIND Journal. 2020. Issue No. 9. URL: https://mindjournal.wseh.pl/sites/default/ files/article/09-20/potencial_primeneniya_sistemy_ zashchity_prav_potrebiteley_dlya_obespecheniya_ ekologicheskoy_bezopasnosti_goroda.pdf.

8. On self-service democracy: Configurations of individualizing governance and self-directed citizenship URL: https://journals.sagepub.com/doi/ abs/10.1177/1368431012459693.

10. Лига А.І. Проблеми екологізації господарського права: в контексті усунення оманливої господарської практики “greenwashing”. Треті наукові читання пам'яті академіка В.К. Мамутова. 2021 р. Наук. ред. В.А. Устименко. Київ : НАН України.

11. § 8 Beseitigung und Unterlassung/ Gesetz gegen den unlauteren Wettbewerb/ An official website of Das Bundesministerium der Justiz und f r Verbraucherschutz URL: https://www.gesetze-im-internet.de/uwg_2004/.

12. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища». Офіційний Веб-сайт Верховної Ради України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/1264-12#Text.

13. Закон України «Про основні засади (стратегія) державної екологічної політики України на період до 2030 року». Офіційний Веб-сайт Верховної Ради України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/2697-19#Text.

14. Берзіна С.В., Капотя Д.Ю., Бузан Г.С. Екологічна сертифікація та маркування товарів і послуг. Методичний довідник. 2017. Київ. С. 58. URL: https:// mepr.gov.ua/files/docs/Ekolohichne_markuvannya/ ecolabel_book.pdf.

15. Ошурков С. Неоподатковуваний мінімум - 2021 рік та раніше. БУХУЧЕТ. 2021. URL: https://www.buhoblik.org.ua/nalogi/nalogovoe- pravo/493-neopodatkovuvanij-minimum-2013.html.

Размещено на Allbest