Перспективи розвитку законодавчого регулювання системи безоплатної правової допомоги в Україні в контексті європейської інтеграції

кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального процесу та криміналістики

Анотація

У статті зосереджено увагу на особливостях надання безоплатної правової допомоги в Україні та країнах Європейського Союзу. У статті розкрито перспективи розвитку законодавчого регулювання системи безоплатної правової допомоги в Україні в контексті європейської інтеграції, показано роль і місце безоплатної правової допомоги в механізмі захисту прав і свобод людини та громадянина, принципи її надання в Україні та країнах Європейського Союзу; проаналізовано суб'єкти надання безоплатної правової допомоги та їх правові послуги в механізмі забезпечення прав і свобод людини та громадянина. Особливу увагу у статті приділено з'ясуванню особливостей діяльності суб'єктів надання безоплатної правової допомоги в Україні та країнах Європейського Союзу.

Науковий інтерес до цієї проблематики зумовлений необхідністю поглибленого вивчення особливостей європейського права в межах інтеграційних процесів, що відбуваються в Україні, взаємного зближення національних правових систем, вдосконалення правових засад співробітництва між Україною та Європейським Союзом.

Аналіз зарубіжного досвіду організації і діяльності системи безоплатної правової допомоги дає змогу виявити певні особливості цього інституту, напрями і тенденції його розвитку, які ще не властиві українській адвокатурі, об'єктивно і критично оцінити діяльність цього інституту в Україні, встановити переваги і недоліки, окреслити шляхи її реформування, що дозволить вирішити питання, які вже давно врегульовані в більшості країн сталої демократії.

Необхідність окреслення перспектив розвитку законодавчого регулювання системи безоплатної правової допомоги в Україні в контексті європейської інтеграції зумовлена потребою всебічного комплексного теоретико-правового вивчення ефективності діяльності адвокатури в механізмі забезпечення конституційних прав громадян, створення концептуальної моделі нових взаємовідносин адвокатури з органами державної влади, громадянським суспільством, встановлення її ролі та значення у здійсненні справедливого судочинства.

Ключові слова: безоплатна правова допомога, адвокат ЄС, юридична допомога, правовий супровід, право на допомогу, адвокатура.

Abstract

began I.M., Antoniuk A.B. Prospects for the development of legislative regulation of the free legal aid system in Ukraine in the context of European integration. - Article.

The article focuses on the peculiarities of free legal aid in Ukraine and the European Union. The article reveals the prospects of legislative regulation of the free legal aid system in Ukraine in the context of European integration, reveals the role and place of free legal aid in the mechanism of protection of human and civil rights and freedoms, the principles of its provision in Ukraine and the European Union; the subjects of free legal aid and their legal services in the mechanism of ensuring human and civil rights and freedoms are analyzed. The article pays special attention to clarifying the peculiarities of the activities of free legal aid entities in Ukraine and the countries of the European Union.

Scientific interest in this issue is due to the need for in-depth study of European law in the integration processes taking place in Ukraine, mutual convergence of national legal systems, improving the legal framework for cooperation between Ukraine and the European Union.

Analysis of foreign experience in the organization and operation of the free legal aid system allows to identify certain features of this institution, directions and trends of its development, which are not yet inherent in the Ukrainian bar, objectively and critically evaluate the activities of this institution in Ukraine, identify advantages and disadvantages, outline ways its reform, which will address issues that have long been settled in most countries with sustainable democracies.

The need to outline the prospects for the development of legislative regulation of free legal aid in Ukraine in the context of European integration is due to the need for a comprehensive theoretical and legal study of the effectiveness of advocacy in the mechanism of constitutional rights, creating a conceptual model of new relations with public authorities, civil society role and importance in the administration of justice.

Key words: free legal aid, EU lawyer, legal aid, legal support, right to assistance, bar.

Основна частина

Постановка проблеми. Право на правову допомогу має двоїсту природу: з одного боку, воно існує як суб'єктивне приватне право людини, а з іншого - це найважливіша гарантія захисту всіх інших прав і свобод людини. Більшість міжнародних нормативних актів, а саме Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Конвенція про статус біженців, Конвенція про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та інші передбачають обов'язок держави забезпечити безоплатну та ефективну правову допомогу особам, які її потребують, і встановити мінімальні вимоги щодо неї.

Метою статті є виявлення особливостей і перспектив розвитку законодавчого регулювання системи безоплатної правової допомоги в Україні в контексті європейської інтеграції.

Стан дослідження. Питаннями надання правової допомоги у кримінальному процесі займалися вітчизняні вчені А.М. Бірюкова, О.М. Дроздов, В.С. Зеленецький, О.В. Капліна, П.В. Ку - чевський, В.В. Леоненко, Т.В. Омельченко, О.В. Панчук, М.А. Погорецький, В.О. Попелюшко, В.В. Титаренко, В.М. Трофіменко, В.П. Шибік, О.Г. Яновська та інші. Незважаючи на розповсюдженість обговорення цієї проблематики, окремі аспекти надання безоплатної правової допомоги досліджені не були.

Виклад основного матеріалу. У звіті Ради Європи «Оцінювання системи безоплатної вторинної правової допомоги в Україні у світлі стандартів і передового досвіду Ради Європи» були визначені так звані «індикатори» якості, зокрема, наявні позитивні напрацювання та здобутки, процес і результати. До наявних здобутків можна віднести освітню підготовку, професійні якості, отримані навички, пройдене навчання, членство у групах сертифікованих спеціалістів, відвідані семінари з підвищення кваліфікації, досвід роботи, знання у сфері права, зв'язки у правничій спільноті, робочі приміщення, бібліотечні ресурси тощо.

Індикатори структури стосуються управління наявними здобутками для створення відповідної робочої системи й середовища для адвокатів та інших працівників, що сприяє належній та ефективній роботі для надання послуг клієнтам. Можуть матися на увазі різні аспекти управління - від забезпечення ресурсами до фіксації даних, від навчання до нагляду, від стратегій розвитку персоналу до порядку розгляду скарг. Проте заходи, пов'язані зі структурою, допомагаючи ефективному практичному управлінню, лише сприяють якості роботи в інших аспектах професійної діяльності, але не забезпечують саму якість.

Індикатори процесу зосереджені на тому, як надавачі послуг виконують свою роботу з моменту початку роботи в системі, під час опрацювання справи і до обробки й зберігання матеріалів і документів після закінчення справи. Так оцінюється належність проведеної правової роботи, її ефективність, відповідність висловленим бажанням клієнта (наскільки на них потрібно зважати за відповідних умов) і компетентність адвоката. Індикатори результату виявляються в аналізі основних положень: вартість справи, витрачений час, коефіцієнт успішності та рівень задоволеності клієнта [2, с. 9].

У Принципах і керівних настановах щодо доступу до правової допомоги у системі кримінального правосуддя Організації Об'єднаних Націй викладені особливо корисні в практичному аспекті конкретні рекомендації державам щодо того, як створити та надалі забезпечувати ефективну систему правової допомоги. Так, держави мають дбати про те, щоб система безоплатної правової допомоги отримувала достатні фінансові й кадрові ресурси та автономні бюджети.

Вирішальне значення має незалежність як адвокатів, які надають безоплатну правову допомогу, так і органів, які відповідають за її забезпечення. Безоплатна правова допомога має гарантуватися всім особам, які обвинувачуються або підозрюються у вчиненні злочину, незалежно від характеру конкретного злочину; подеколи можуть знадобитися спеціальні заходи для забезпечення ефективного доступу до безоплатної правової допомоги певним групам осіб з особливими потребами тощо [7].

Європейські стандарти кримінального судочинства, які випливають із положень міжнародно-правових актів та рішень Європейського суду з прав людини, передбачають обов'язок держави в особі відповідних правоохоронних органів та посадових осіб забезпечити обвинуваченому право на ефективний захист, починаючи з моменту першого допиту, незалежно від процесуального статусу допитуваного. Цей обов'язок однаково поширюється як на випадки запрошення захисника самим обвинуваченим, так і на випадки призначення захисника державою. При цьому держава має приділяти особливу увагу питанням забезпечення права саме на ефективний захист у другому випадку, коли обвинувачений через різні причини фактично позбавлений можливості вибору захисника на власний розсуд.

Як зазначається у рішеннях Європейського суду з прав людини, хоча держава не несе відповідальності за помилки, які допускаються адвокатом при захисті інтересів клієнта (справа «Tripodi v. Italy», 1994 рік), суди та інші державні органи повинні контролювати участь призначеного юриста в слідчих і судових діях (справа «Goddi v. Italy», 1984 рік). Вони також зобов'язані реагувати на очевидну бездіяльність призначеного захисника і вживати заходів з його своєчасної заміни (справа «Daud v. Portugal», 1998 рік) [6].

Комітет ООН з прав людини при застосуванні Міжнародного пакту про громадянські і політичні права зазначав, що право на ранній доступ до правничої допомоги є універсальним стандартом для всіх, хто обвинувачується або підозрюється у вчиненні злочинів.

Погоджуємося з думкою доктора юридичних наук Т. Вільчик, яка у праці «Напрями адаптації законодавства, що регулює надання безоплатної правничої допомоги в Україні, до Європейських стандартів» (2016 рік) зазначає, що законодавчо закріплений контроль держави за діяльністю адвокатів слід визнати як реалізацію обов'язку щодо забезпечення втілення у життя в Україні п. 3 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини. Проте, щоб таке втручання відповідало європейським стандартам, воно має відповідати поставленій меті - забезпеченню ефективної безоплатної правової допомоги та бути при цьому мінімальним лише в межах досягнення поставленої мети [3].

Співвідносячи основні норми міжнародного права з внутрішньодержавним законодавством стосовно якісного та ефективного забезпечення права людини на безоплатну правову допомогу, можна зробити висновок, що як на національному, так і на міжнародному рівнях держави повинні забезпечувати якісне та ефективне надання безоплатної правової допомоги, дбати про те, щоб система безоплатної правової допомоги отримувала достатні фінансові й кадрові ресурси. Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Аналіз діяльності суб'єктів надання безоплатної вторинної правової допомоги дав змогу дійти висновку, що ефективне та якісне забезпечення права людини на безоплатну правову допомогу в Україні залежить від відповідних факторів:

1) налагоджена співпраця команди системи безоплатної правової допомоги з органами державної влади, місцевого самоврядування, територіальними громадами, громадськими, міжнародними організаціями, благодійними фондами, волонтерами та іншими у сфері надання безоплатної правової допомоги (інтеграція спільних зусиль із зацікавленими сторонами в процесі реалізації завдань для забезпечення права людини на безоплатну правову допомогу, визначення підходів до залучення різних стейкхолдерів для процесу стратегічного планування діяльності);

2) наявність дієвих засобів для постійного забезпечення якості (інформаційних матеріалів, належного технічного, фінансового забезпечення системи безоплатної правової допомоги тощо);

3) сприяння організації роботи дистанційних, мобільних консультаційних пунктів доступу до безоплатної правової допомоги, онлайн-консультування, міжрегіональних ресурсно-комунікаційних платформ тощо, які шляхом надання правових консультацій і роз'яснень можуть гарантувати забезпечення права людини на безоплатну правову допомогу;

4) систематичне звітування системи надання безоплатної правової допомоги за кількісними показниками щодо результатів своєї роботи;

5) регулярне навчання працівників та адвокатів системи надання безоплатної вторинної правової допомоги для належного забезпечення права людини на безоплатну правову допомогу;

6) опитування та анкетування з метою визначення рівня задоволення клієнтів наданими послугами системи надання безоплатної правової допомоги із застосуванням інформаційно-технічних засобів і мережі Інтернет, що гарантуватиме конфіденційність такого роду даних;

7) розвиток кращих практик адвокатів у наданні безоплатної правової допомоги клієнту та застосування досвіду адвокатів країн ЄС;

8) моніторинг якості надання адвокатами безоплатної вторинної правової допомоги, що здійснюється Координаційним центром з надання правової допомоги та регіональними центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги відповідно до Стандартів якості надання безоплатної вторинної правової допомоги у цивільному, адміністративному процесах і представництва у кримінальному процесі;

9) впровадження стратегій підтримки вразливих груп населення (розуміння потреб клієнтів, забезпечення такого сервісу, щоб кожен клієнт, який звертається до установи за безоплатною правовою допомогою, отримав відповіді на свої питання або отримав необхідну допомогу) [4, c. 25].

Врахування зазначених вище факторів, які впливають на ефективний та якісний розвиток системи безоплатної правової допомоги, не є вичерпним і потребує вдосконалення залежно від потреб суспільства.

Незважаючи на позитивні досягнення у системі безоплатної правової допомоги України, практику ефективного та якісного надання безоплатної правової допомоги потрібно удосконалювати. Наприклад, є рішення Європейського суду з прав людини проти України щодо порушення вимог Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права на справедливий суд, призначення захисника та забезпечення осіб безоплатною правовою допомогою.

Очевидним є факт, що відсутність реалізації права на правову допомогу в умовах постійного реформування діючого законодавства навряд чи буде можливим для забезпечення ефективного захисту інших прав та свобод людини. Нині, на наш погляд, необхідно удосконалити чинне законодавство у сфері надання безоплатної правової допомоги в частині формулювання обов'язків суб'єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу. Також варто розглянути концептуальну можливість співфінансування з урахуванням фінансового стану клієнтів послуг із правової допомоги.

Висновки. Реалізація зазначених перспектив дасть можливість вдосконалити систему надання безоплатної правової допомоги в Україні, а саме:

1) розширити доступ громадян до якісної безоплатної первинної та вторинної правової допомоги відповідно до наявної потреби на всій території України;

2) створити та забезпечити функціонування нових пунктів доступу до безоплатної правової допомоги;

3) розширити перелік осіб, які матимуть право на її отримання;

4) сформувати гнучку систему надання безоплатної правової допомоги, що оперативно реагує на правові потреби громади;

5) підвищити рівень правової спроможності територіальних громад і правової свідомості громадян, знизити рівень корупції на побутовому рівні;

6) розвинути мережу незалежних провайдерів безоплатної правової допомоги, які активно взаємодіятимуть між собою на засадах партнерства та вільної конкуренції;

7) створити ефективну систему підвищення кваліфікації, узагальнення та поширення кращої практики та забезпечення обміну досвідом для працівників системи безоплатної правової допомоги, прокуратури, органів внутрішніх справ, судових органів, адвокатів, громадських організацій, волонтерських рухів тощо.

Отже, система безоплатної правової допомоги в Україні створена і ефективно працює, але потрібно докласти максимум зусиль для того, щоб Україна вийшла на той рівень стандартів суспільного, правового та демократичного життя, який дасть їй змогу почувати себе рівною серед інших правових держав Європейського Союзу.

Література