Удосконалення організаційно-правових засад діяльності СБУ: аналітичне дослідження законопроектів

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВИХ ЗАСАД ДІЯЛЬНОСТІ СБУ: АНАЛІТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАКОНОПРОСКТІВ

Статтю присвячено теоретичному аналізу вдосконалення організаційно-правових засад діяльності Служби безпеки України та узагальненню тих законодавчих змін, що пропонуються вітчизняними суб'єктами нормотворчості. Реформування Служби безпеки України (далі - Служба) було зумовлено необхідністю: по-перше, посилення ефективності протидії сучасним наявним і потенційним внутрішнім та зовнішнім загрозам національній безпеці, подальшого розвитку секторів безпеки держави, зокрема його складника - Служби безпеки України; по-друге, більш цілеспрямованої діяльності із забезпечення національної безпеки України шляхом уточнення компетенції суб'єктів сектору безпеки, уникнення дублювання низки функцій і стратегічних завдань Служби іншими органами.

В основу методології цього дослідження було покладено принципи та інструментарій загальнонаукового діалектичного методу пізнання. До того ж для більш детального розкриття теми статті використано формально-логічний, порівняльно-правовий та формально-юридичний методи. Обґрунтовано, що найбільш важливими питаннями вдосконалення організаційно-правових засад діяльності СБУ є, по-перше, фінансове забезпечення контрольно-розвідувальної діяльності, яке на сьогодні є неконкурентоспроможним порівняно з багатьма державами світу; по-друге, закріплення економічних стимулів щодо підготовки співробітників Служби, матеріально-технічного та соціально-побутового забезпечення співробітників; по-третє, забезпечення інформаційної безпеки її діяльності тощо.

Аргументується, що трансформація Служби безпеки здійснюється на фоні гібридної війни, що триває, з одночасним процесом реформування оборонної галузі, правоохоронної системи держави та з необхідністю безперебійного виконання низки функцій цим органом, які наразі не може перебрати на себе жоден інший компетентний державний орган. Запропоновано внесення змін і доповнень до чинного законодавства в розрізі досліджуваної проблематики.

Робиться висновок, що подальше реформування організаційної діяльності Служби сприятиме вдосконаленню роботи цього органу та інших гілок влади, але потребує подальшого доопрацювання та аналізу порівняно з законодавством європейських держав.

Ключові слова: Служба безпеки України, національна безпека, правоохоронна система, інформаційна безпека, права людини.

Актуальність дослідження

Реформування Служби безпеки України (далі - Служба) було зумовлено необхідністю: по-перше, посилення ефективності протидії сучасним наявним і потенційним внутрішнім та зовнішнім загрозам національній безпеці, подальшого розвитку секторів безпеки держави, зокрема його складника - Служби безпеки України; подруге, більш цілеспрямованої діяльності із забезпечення національної безпеки України шляхом уточнення компетенції суб'єктів сектору безпеки, уникнення дублювання низки функцій і стратегічних завдань Служби іншими органами; по-третє, реформування організаційно-правових засад функціювання цього органу з урахуванням демократичних перетворень у суспільстві, інтеграції України в європейський і євроатлантичний економічний, політичний та безпековий простір тощо [1]. Ці завдання мають бути покладені в основу реформаційних законодавчих змін.

Постановка проблеми

Сучасний етап реформування Служби безпеки України має розпочатися з прийняття нового законопроекту, спрямованого на вдосконалення правового становища цього органу [2]. Найбільш важливими з питань, що потребують врегулювання на законодавчому рівні, є, по-перше, фінансове забезпечення контрольно-розвідувальної діяльності, яке на сьогодні є неконкурентоспроможним порівняно з багатьма державами світу; по-друге, закріплення економічних стимулів щодо підготовки співробітників Служби, їхнього матеріально-технічного та соціально-побутового забезпечення тощо; по-третє, забезпечення інформаційної безпеки діяльності Служби. Це далеко не вичерпний перелік питань, що стоять на порядку денному перед Парламентом України й потребують оперативного вирішення. Отже, виникає потреба аналізу законодавчих змін, що мають стати не лише домінантою подальшого розвитку вітчизняної Служби безпеки, але й сприятимуть посиленню іміджу держави, яка в повному обсязі здатна виконувати функції щодо охорони державного суверенітету, цілісності, обороноздатності та захисту прав людини і громадянина.

Метою цього дослідження є з'ясування організаційно-правових засад діяльності СБУ, реформування Служби, а також формулювання на цій підставі висновків і практичних рекомендацій щодо вдосконалення організаційно-правових засад її діяльності.

Огляд останніх досліджень і публікацій

Проблематика реформування діяльності Служби безпеки України в науковій юридичній літературі розглядалася переважно крізь призму окремих напрямів діяльності Служби. Так, дослідженнями в цій сфері займалися такі вчені: О. М. Бандурка, Ю. П. Битяк, К. К. Єрмаков, О. С. Зеленецький, В. В. Коровін, А. В. Носач, О. М. Полковніченко та ін. Однак питання реформування Служби у світлі майбутніх новел у законодавстві про Службу не були предметом дослідження.

Виклад основного матеріалу

Діяльність Служби безпеки України, як і будь-яка державно-владна діяльність, потребує належного правового регулювання, що забезпечується системою відповідних нормативно-правових приписів. Враховуючи динамічні зміни в суспільному житті та виклики останнього часу, спричинені пандемією, державно-політичними процесами, оперативною обстановкою, законодавство, що регулює таку діяльність, повинно постійно оновлюватися та вдосконалюватися в напрямі його адаптації до суспільних процесів та міжнародних стандартів.

У зв'язку з цим надзвичайно важливим для забезпечення національної безпеки та територіальної цілісності, захисту державного суверенітету є вдосконалення нормативно-правових актів, що регулюють діяльність Служби безпеки, зокрема правових норм, що визначають організаційно-правові засади такої діяльності. Верховна Рада України відправила на доопрацювання для повторного першого читання законопроект № 3196 від 20 травня 2020 р., який стосується вдосконалення організаційно-правових засад діяльності Служби, а тому потребує окремого аналізу та уваги.

На сьогодні Служба безпеки діє згідно із законом [3], який було прийнято в 1992 р., однак, на жаль, у сучасних умовах розвитку держави він уже давно не відповідає вимогам часу. З метою наближення відповідності чинного законодавства до західноєвропейського досвіду й постало питання щодо реформування СБУ.

У 2016 р. було досягнуто домовленість щодо створення Міжнародної дорадчої групи, основним завданням якої і стало реформування Служби із залученням таких міжнародних інституцій, як Консультативна місія Європейського Союзу в Україні щодо реформування сектору цивільної безпеки України, Офіс зв'язку НАТО в Україні, Посольство США в Україні, провідних експертів. До основних аспектів реформування СБУ належали: а) обмеження ролі СБУ як органу правопорядку; б) розмежування функцій Служби з іншими органами безпекового сектору із передачею розслідування корупційних та інших економічних злочинів до відповідних органів правопорядку; в) зосередження функцій СБУ насамперед на здійсненні контррозвідувальної діяльності та протидії тероризму; г) демілітаризація цієї спецслужби; д) запровадження ефективного демократичного контролю за її діяльністю; е) скорочення кількості співробітників СБУ згідно з новими завданнями.

У 2019 р. Колегія СБУ запропонувала нову редакцію Закону про Службу, а основні положення законопроекту були презентовані Комітету парламенту з питань національної безпеки, оборони та розвідки. Розроблений документ було подано до Офісу Президента, де його було доопрацьовано та винесено до парламенту Президентом України. У пояснювальній записці до законопроекту [4] зазначається, що реалізація норм цього закону сприятиме створенню динамічної, укомплектованої високопрофесійними фахівцями, забезпеченої сучасними матеріальними та технічними засобами спеціальної служби, здатної своєчасно виявляти й нейтралізувати загрозу національній державній безпеці, здійснювати ефективний захист державного суверенітету, конституційного ладу й територіальної цілісності України з неухильним дотриманням основоположних прав та свобод людини і громадянина.

Законопроектом запропоновано зміни, що стосуються правової регламентації діяльності Служби, зокрема, передбачено: 1) закріплення змісту понять, які характеризують царину державної безпеки та

її забезпечення; 2) визначення мети діяльності СБУ, а також функцій та повноважень, які відповідають реальним та потенційним загрозам державній безпеці України; 3) впровадження заходів протидії загрозам національній безпеці, а також розширення інформаційно-аналітичного напряму роботи спецслужби; 4) оптимізацію структури Служби з метою посилення своєчасного реагування на актуальні загрози державній безпеці; 5) впровадження повного поетапного припинення комплектування СБУ. Оновлення положень Закону України «Про національну безпеку України» орієнтовано на вдосконалення завдань СБУ, а саме:

1. Протидію протиправній діяльності спецслужб іноземних держав, окремих організацій, груп і осіб, які створюють загрози національній безпеці України.

2. Реалізацію комплексу адміністративно-правових, організаційних, оперативно-розшукових і оперативно-технічних заходів щодо протидії терористичній діяльності, зокрема міжнародній, та фінансуванню тероризму, протидії спеціальним інформопераціям та зовнішнім впливам спеціальних служб іноземних держав, організацій, груп і окремих осіб.

3. Попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру й безпеки людства, що вчиняються в кіберпросторі; проведення контррозвідувальних і оперативно-розшукових заходів, які спрямовані на боротьбу з кібертероризмом й кібершпигунством.

4. Забезпечення реагування на комп'ютерні інциденти у сфері державної безпеки.

5. Протидію транснаціональним і міжрегіональним організованим злочинним угрупованням, боротьбу з проявами організованої злочинності в різних сферах суспільного життя тощо [5]. Також серед основних новацій законопроекту розмежовуються компетенції СБУ з іншими структурами сектору безпеки, визначаються нові пріоритети в її роботі.

Для чіткого розуміння того, як новий закон може змінити правову та організаційну діяльність СБУ, слід проаналізувати можливі зміни положень чинного законодавства України з прийняттям законопроекту. До прикладу, у п. 30 ст. 1 Повітряного кодексу України в чинній редакції зазначається: державна авіація - «...авіація, що використовує повітряні судна з метою виконання функцій із забезпечення національної безпеки і оборони держави та захисту населення, що покладаються на Збройні Сили України, інші військові формування, утворені відповідно до законів України, органи Національної поліції, спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади з питань цивільного захисту, органи охорони державного кордону України, органи доходів та зборів» [6]. Законодавець пропонує деталізувати цей пункт, а також п. 30 цієї статті Повітряного кодексу шляхом внесення Служби безпеки України до переліку органів, що виконують функції із забезпечення національної безпеки та оборони держави й захисту населення. Такі самі зміни будуть внесені й до статті 4 цього Кодексу, яка відокремлює державну авіацію від цивільної.

На окрему увагу заслуговує нововведення, яке стосується діяльності СБУ у виборчому процесі (ст. 216 Виборчого кодексу України [7]). Так, пропонується залучити СБУ до порядку висування кандидатів, зокрема зазначається, що не може виступати суб'єктом виборчого процесу організація партії, з приводу якої Службою безпеки України винесено Центральній виборчій комісії подання щодо здійснення нею або партією загалом терористичної, диверсійної, сепаратистської чи розвідувально-підривної діяльності або ж інших дій, які спрямовані на порушення недоторканності державного кордону, основ національної безпеки, безпеки людства й міжнародного правопорядку. Зазначається, що не пізніше ніж за 45 діб до дня проведення чергових або позачергових виборів подання може бути винесено Службою безпеки України, однак може бути оскаржено в судовому порядку.

Також у редакції нової статті зазначатиметься, що Центральна виборча комісія невідкладно оприлюднює на своєму офіційному вебсайті інформацію про внесення їй Службою безпеки України подання з приводу здійснення організацією партії або партією загалом терористичної, сепаратистської, диверсійної чи розвідувально-підривної діяльності або інших дій, спрямованих на порушення недоторканності державного кордону України, проти миру, основ національної безпеки, безпеки людства і міжнародного правопорядку. Такі зміни будуть стосуватися статті 230 Виборчого кодексу України, яка стосується відмови в реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати, кандидатів на посаду міського, сільського, селищного голови, а також ст. 231, що закріплює порядок скасування реєстрації кандидата в депутати, кандидата на посаду міського, сільського, селищного голови. Редакція статей чинного кодексу, на жаль, не закріплює такого порядку.

У подальшому Закон про Службу [8] також зазнає змін. Передусім це стосується визначення категорії «оперативно-розшукова діяльність», яка набуває більш вузького значення. Так, у чинній редакції Закону оперативно-розшукова діяльність визначається як система гласних та негласних пошукових, розвідувальних і контррозвідувальних заходів, які здійснюються із застосуванням оперативних і оперативно-технічних засобів. Пропонується в новому варіанті поняття оперативно-розшукової діяльності виділити тільки пошукові заходи. Отже, за законопроектом оперативно-розшукова діяльність - це система гласних та негласних пошукових заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів.

Особливі терміни та поняття будуть внесені до Закону України «Про контррозвідувальну діяльність». По-перше, це стосується визначення контррозвідувальної діяльності. За законопроектом контррозвідувальна діяльність - це «система контррозвідувальних, пошукових, режимних, адміністративно-правових, інформаційно-аналітичних заходів, що здійснюються спеціально уповноваженим органом державної влади у сфері контр розвідувальної діяльності, спрямованих на попередження, своєчасне виявлення та запобігання загрозам державній безпеці України, нейтралізацію або мінімізацію ризиків державної безпеки, протидію розвідувально-підривній діяльності, терористичним й іншим протиправним посяганням іноземних держав та їх структур, а також організацій, окремих груп та осіб на державну безпеку України» [9]. Слід звернути увагу, що зазначена діяльність набуває більш широкого значення. За чинним законодавством контррозвідувальна діяльність - це спеціальний вид діяльності у сфері забезпечення державної безпеки, а за новою редакцією пропонується визначати цю діяльність як систему чітко визначених заходів, що також забезпечують безпеку держави.

Пропонується також розширити ст. 1 цього Закону та додати визначення інших термінів, як-от: засоби контррозвідки; контррозвідувальне забезпечення; контррозвідувальний захід; контррозвідувальна операція; контррозвідувальне опитування; контррозвідувальний режим; пошуковий захід; ризик державної безпеки; сили контррозвідки; розвідувально-підривна діяльність; спеціальна інформаційна операція; управління ризиками державної безпеки. Інші терміни в цьому Законі будуть уживатися у значенні, наведеному в інших законах України.

Пропонується змінити назву ст. 5 «Право на здійснення контррозвідувальної діяльності» в редакції «Суб'єкти контррозвідувальної діяльності» та закріпити групи суб'єктів контррозвідувальної діяльності в такій редакції: 1) підрозділи Центрального управління, регіональних органів (органів військової контррозвідки) Служби безпеки України уповноважені здійснювати пошукові та контррозвідувальні заходи, порядок проведення яких визначається цим Законом і нормативно-правовими актами Служби; 2) управління державної охорони України може проводити окремі контррозвідувальні заходи виключно в інтересах забезпечення безпеки своїх сил і засобів, інформаційних систем та оперативних обліків; 3) підрозділи забезпечення внутрішньої та власної безпеки

Державної прикордонної служби України й розвідувальні органи України можуть проводити окремі контррозвідувальні заходи виключно в інтересах забезпечення безпеки своїх сил та засобів, інформаційних систем і оперативних обліків. А також необхідно додати до змісту Закону ст. 5¹, яка буде встановлювати вичерпний перелік осіб, що мають право на контррозвідувальну діяльність.

Зміни стосуватимуться й Закону України «Про державну таємницю» [10], зокрема, буде додано п. 6 до ст. 23, у якій буде зазначено, що допуск до державної таємниці не надається в разі відмови громадянина пройти контррозвідувальне опитування в Службі безпеки України.

Стосовно того, що Служба безпеки має виняткове право вести справи щодо національної безпеки, то в дійсності право такої ініціативи законопроект надає тільки вищим посадовим особам СБУ та Офісу Генерального прокурора, тож кількість таких справ буде доволі обмеженою [11]. Також передбачено створення органу, який захищатиме економічну безпеку держави в умовах гібридної війни, що триває, особливо зважаючи на те, що такі функції належать до завдань контррозвідки та в державах-членах НАТО.

Зокрема, трьома з п'яти стратегічних цілей контррозвідки, визначених у Національній контррозвідувальній стратегії США на 2020 - 2022 рр., передбачено відповідні заходи в економічній сфері. Тож необхідно розуміти, що трансформація Служби безпеки в нашій країні здійснюється на фоні гібридної війни, що триває, з одночасним процесом реформування оборонної галузі, правоохоронної системи держави та з необхідністю безперебійного виконання низки функцій цього органу, які наразі не може перебрати на себе жоден інший компетентний державний орган.

Слід підтримати позицію науковців [12, с. 575], які наголошують на необхідності посилення парламентського контролю та повноважень щодо призначення керівного складу Служби. Крім того, важливим завданням держави стає реалізація Стратегії національної безпеки України від 14 вересня 2020 р. [13], яка визначає основні напрями державної політики України у сфері національної безпеки, а саме: а) пріоритети національних інтересів України щодо забезпечення державної безпеки, цілі й основні напрями державної політики у сфері національної безпеки; б) поточні та прогнозовані загрози національній безпеці й національним інтересам України з урахуванням зовнішньополітичних і внутрішніх умов; в) основні напрями зовнішньополітичної діяльності держави для забезпечення її національних інтересів і безпеки; г) напрями та завдання реформування й розвитку сектора безпеки й оборони; д) ресурси, необхідні для її реалізації.

Висновки

правовий безпека служба законодавчий

Проаналізувавши організаційно-правові засади Служби безпеки України, які є чинними та запропоновані законодавцями та правниками-вченими, можна зробити висновок, що реформування цієї Служби сприятиме вдосконаленню роботи цього органу та інших гілок влади, але потребує подальшого аналізу порівняно з європейським законодавством.

Література

1. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 лютого 2008 року «Про Концепцію реформування Служби безпеки України»: указ Президента України від 20.03.2008 р. № 249/2008. Офіційний вісник України. 2008. № 27.- Ст. 836.

2. Проект Закону про внесення змін до Закону України «Про Службу безпеки України» щодо удосконалення організаційно-правових засад діяльності Служби безпеки України № 3196-д від 26.10.2020 р. (дата звернення: 24.12.2020).

3. Про Службу безпеки України: Закон України від 25.03.1992 р. № 2229-XII. Відомості Верховної Ради України. 1992.- № 27. Ст. 382.

4. Пояснювальна записка до проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Службу безпеки України» щодо удосконалення організаційно-правових засад діяльності Служби безпеки України» (дата звернення: 21.12.2020).

5. Про національну безпеку: Закон України від 21.06.2018 р. № 2469-VIII. Відомості Верховної Ради. 2018. № 31. Ст. 241.

6. Повітряний кодекс України: Кодекс України від 19.05.2011 р. № 3393-VI. Відомості Верховної Ради України. 2011.- № 48-49. Ст. 536.

7. Виборчий кодекс України: Кодекс України від 19.12.2019 № 396-IX. Відомості Верховної Ради України. 2020. № 7, № 8, № 9. Ст. 48.

8. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18.02.1992 р.- № 2135-XII. Відомості Верховної Ради України. 1992. № 22. Ст. 303.

9. Про контррозвідувальну діяльність: Закон України від 26.12.2002 р. № 374-IV. Відомості Верховної Ради України. 2003. № 12. Ст. 89.

10. Про державну таємницю: Закон України від 21.01.1994 р. № 3855-XII. Відомості Верховної Ради України. 1994. № 16. Ст. 93.

11. Хилько М. Реформа Служби безпеки України: в пошуках балансу між бажаним та можливим. Громадська думка про правотворення. 2020. № 11 (196). С. 14-20.

12. Полковніченко О. М. Шляхи удосконалення практичної діяльності Служби безпеки України щодо реалізації правоохоронної функції держави. Форму права. 2011. № 4. С. 571-576. (дата звернення: 21.12.2020).

13. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 вересня 2020 року «Про Стратегію національної безпеки України»: указ Президента України. Офіційний вісник України. 2020. № 75. Ст. 2377.

Размещено на Allbest.ru