Державні нагороди за законодавством України: системний галузевий аналіз

адміністративний правовий державний нагорода україна

Елементи не перебувають у хаотичному стані, вони взаємопов'язані між собою, перебувають у зв'язках між собою. Зв'язки між елементами варто розглядати з їх поділом на внутрішні та зовнішні залежно від їх спрямованості. Отже, зв'язки між елементами (видами нагород) у межах їх ієрархічно внормованого переліку, завдяки чому вони доповнюють один одного від «найменшої й до вищої» та охоплюють заслуги в різних сферах суспільного життя, охоплюють усе розмаїття осіб (колективів щодо Державної премії України). Аналіз різновидів нагород дає змогу вести мову про те, що особа може бути нагороджена й за подвиг, мужність, за «високі», «вагомі», успіхи в професійній діяльності, за позаслужбову (позатрудову) діяльність тощо. Таке розмаїття нагород дає змогу реагувати на різну заслужену поведінку певних категорій осіб. Так, наприклад, співробітники правоохоронних органів можуть бути відзначені орденом (наприклад, орденом «За мужність» I, II, III ступеня), медаллю (наприклад, медаллю «За бездоганну службу» I, II, III ступеня), відзнакою «4менна вогнепальна зброя». Більше того, принцип поступовості або ж принцип «зростання» дає можливість вести мову про зв'язок нагород у межах системи. Так, наприклад, згідно зі Статутом ордена князя Ярослава Мудрого, передбачено, що цим орденам може бути відзначена лише та особа, яка вже нагороджена іншими державними нагородами. Отже, якщо особа раніше не була відзначена державними нагородами, вона не може бути відзначена орденом князя Ярослава Мудрого. Певний взаємозв'язок можна прослідкувати й між «базовими» елементами й елементом під назвою «президентська відзнака», який охоплює разове відзначення певної групи осіб (відповідно, мова йде про «масове» відзначення). Проте, незважаючи на певну «специфіку» цього елементу, він взаємопов'язаний з орденами, медалями та іншими елементами, процедурними засадами й «нагородними традиціями».

Можна стверджувати, що елементи вітчизняної системи «пов'язані» традиціями найменування нагород: превалює або ж указівка на заслугу як безпосередню підставу (наприклад, орден «За мужність», медаль «За врятоване життя»), або ж «прив'язка» до відомої історичної постаті, як-то: орден князя Ярослава Мудрого, орден Богдана Хмельницького, орден княгині Ольги тощо. Усе це свідчить про певні «вертикальні» зв'язки між елементами системи. При цьому вони базуються фактично на сприйнятті одного із загальновизнаних «базових» підходів до елементарного розташування нагород у системі. Аналіз тематичних джерел свідчить про те, що цей т. зв. «нормативно закріплений варіант горизонтальних зв'язків між нагородами» є «домінуючим» у нагородному законодавстві країн і їхній нагородній практиці. Він сприйнятий більшістю країн Європи, усіма пострадянськими країнами. Саме їх унормування й дає змогу з'ясувати їх підпорядкованість, співвідношення «нагородної значимості» (не заперечуючи важливості кожної нагороди, а лише їх співвідношення між собою). Саме цей принцип побудови «внутрішніх вертикальних» зв'язків між нагородами в їх системному розумінні сприйнятий й Україною, закріплений у Законі України «Про державні нагороди України». При цьому унормування передбачає послідовне їх розміщення саме «від вищої до нижчої» й першою фіксується як у переліку (ст.3 Закону), так і під час визначення деталізованого статусу (розділ II Закону) саме «вища», «вищий ступінь відзнаки» (ст.6 Закону). I це є цілком логічним, обґрунтованим із позиції як їх соціального сприйняття, так і застосування. До того ж саме цей принцип сприйнято й для унормування «внутрішньої ступеневості» елементів відповідної системи. Мова йде насамперед про закріплення «ступеневості нагород від найвищого ступеня й до найнижчого», якщо це передбачено для певної нагороди. Так, наприклад, у ст.7 Закону України «Про державні нагороди України» передбачено такі положення: «орден князя Ярослава Мудрого I, II, III, IV, V ступеня» (відповідно, від найвищого до найнижчого ступеня), «орден княгині Ольги I, II, III ступеня» (аналогічний підхід), у ст.8 цього ж Закону передбачено положення, а саме «медаль «За бездоганну службу» I, II, III ступеня» (аналогічний підхід).

Як уже зазначалося, у світовій нагородній практиці передбачено ще кілька варіантів формування «вертикальних внутрішніх» зв'язків між елементами відповідної системи. Так, зокрема, «вертикальні внутрішні» зв'язки цілком логічно можуть формуватися за «правилами носіння», а отже, «вища за ієрархією нагорода розміщується вище (перед) нижчою нагородою» [4, с. 86]. I це є виваженим у разі унормування цього принципу й уніфікованого підходу до побудови системи загалом у державі. Інакше це може формувати передумови для ускладнення тлумачення та правозастосування, урізноманітнення останнього, а отже, і певним чином впливати на формування нагородної практики та суспільного її сприйняття. Прикладом цього може слугувати практика впровадження президентської відзнаки «Хрест гетьмана Мазепи» і проблеми правозастосування, які виникли у зв'язку із цим. Насамперед варто зазначити, що «базовим» для України є «нормативно закріплений ієрархічний перелік нагород», який утілено в «базовому» законодавчому акті Законі України «Про державні нагороди України». У статті 3 цього Закону серед нагород своє місце (останнє в переліку) посідає й президентська відзнака, що й дає змогу з'ясувати її ієрархічне місце в системі нагород і її «вертикальні внутрішні» зв'язки з іншими нагородами як елементами цієї системи. Водночас Положення «Про відзнаку Президента України» Хрест гетьмана Мазепи, а на той момент нагорода мала саме таку назву як елемент системи, закріплює (ст. 9 Положення) правила носіння цієї відзнаки, а саме: «...на грудях зліва і за наявності в особи інших державних нагород України розміщується після ордена Данила Галицького». Тобто цілком логічно вести мову й про те, що ці положення фактично, з огляду на «практику впровадження вертикальних внутрішніх зв'язків» між нагородами, за правилами носіння останніх, фактично «піднімають цю президентську відзнаку над іншими нагородами» [4, с. 87], визначають її місце «між орденами, а саме після ордена Данила Галицького, перед орденом «За доблесну шахтарську працю» I, II, III ступеня, що, безперечно, не узгоджується із загальним принципом унормування ієрархії нагород на формування «вертикальних внутрішніх» зв'язків між елементами-нагородами в системі.

Окрім того, це ж положення не узгоджується ще з одним принципом побудови «вертикальних внутрішніх» зв'язків, а саме залежно від «юридичної сили акта, який нагороду впроваджує» [4, с. 86]. Згідно з останнім, нагорода, упроваджена законом, є «вищою» порівняно з нагородою, упровадженою указом Президента України, що є характерним саме для президентських відзнак, що є цілком логічним, ураховуючи вже саму назву цієї нагороди. Не може нагорода, упроваджена підзаконним нормативно-правовим актом, займати в ієрархії нагород, а отже, і у «вертикальних внутрішніх» зв'язках у системі місце «вище», ніж нагорода, установлена Законом України «Про державні нагороди України». Саме тому варто підтримати доктринальні положення щодо «спірного» характеру епізоду нагородної вітчизняної практики, безпосередньо пов'язаного із цією відзнакою [4, с. 87-88], який порушує базовий принцип ієрархії нагород і впливає на «вертикальні внутрішні» зв'язки в системі нагород України.

Окрім зазначених принципів формування «вертикальних внутрішніх» зв'язків у системі, у світовій нагородній практиці закріплюються й інші, а саме принцип побудови залежно від статутного закріплення значення нагороди як елементу системи. Цей принцип є дещо ускладненим, бо передбачає, по-перше, наявність таких статутів (щоправда, у вітчизняній нагородній нормотворчості такі статути також є: статути для орденів (наприклад, статут ордена Свободи, затверджений Указом Президента України від 20.05.2008 №460/2008; статут ордена княгині Ольги, затверджений Указом Президента України від 15.08.1997 №827/97; статут ордена «За доблесну шахтарську працю», затверджений Указом Президента України від 30.04.2009 №282/2009 тощо). При цьому не варто забувати, що в Україні статути передбачені тільки для вищої форми відзнаки та орденів, а для решти нагород положення (наприклад, Положення медалі «За бездоганну службу», затверджене Указом Президента України від 05.10.1996 №932/96, Положення медалі «За врятоване життя», затверджене Указом Президента України від 20.05.2008 № 461/2008, Положення про Державні премії України в галузі освіти, затверджене Указом Президента України від 30.09.2010 №929/2010, тощо). Отже, про т. зв. «статутне» закріплення в Україні варто вести мову лише умовно, а правильно все ж таки зазначити, що варто керуватися принципом закріплення під назвою «статутно-положення». По-друге, звернення до таких статутів під час правозастосування нагородження задля з'ясування саме співвідношення нагород як елементів у системі.

Не менш відомим є принцип побудови «вертикальних внутрішніх» зв'язків з акцентом на т. зв. «колізії» між елементами системи. Що ж це означає? Для з'ясування ієрархічності нагород у системі важливим є вирішення «колізії» шляхом з'ясування того, що «нагорода, яка впроваджена пізніше, є більш важливою» [4, с. 86]. Це також ускладнює нагородження й впливає на «вертикальні внутрішні» зв'язки між елементами, створюючи додаткові підстави для розсуду в процесі тлумачення та правозастосування, впливаючи на стабільність системи. Узагальнюючи вищезазначене, цілком можна вести мову про те, що у вітчизняній нагородній практиці обрано оптимальний з погляду ефективності застосування принцип побудови ієрархії нагород, побудови «вертикальних внутрішніх» зв'язків, які сприяють формуванню в сукупності елементів, якими є нагороди, властивостей не простої сукупності, а саме системи.

Окрім «вертикальних внутрішніх», у наявності й «горизонтальні внутрішні», зосереджені на рівні самих елементів, хоча й не всіх (бо не передбачені для всіх). Ці зв'язки можна назвати «внутрішньо-елементними», які й забезпечують унікальність цих елементів. Так, зокрема, на рівні елементу «Почесні звання України» (ст.10 Закону України «Про державні нагороди України», Положення про почесті звання України, затверджене Указом Президента України від 29.06.2001 №476/2001) «внутрішні горизонтальні» зв'язки виникли між «народними», тобто почесними, званнями «Народний артист України», «Народний архітектор України», «Народний вчитель України», «Народний художник України» та «заслуженими» («Заслужений артист України», «Заслужений архітектор України», «Заслужений шахтар України», «Заслужений юрист України»). Не можна визнати «більш» чи «менш» значимого «народного» з-поміж «народних» і «заслуженого» з-поміж «заслужених». Вони доповнюють один одного й у таких умовах формують єдність піделементів «народні» та «заслужені» як елементу «Почесті звання України». Хоча між цими елементами зв'язки горизонтальні.

Аналогічні «внутрішні зв'язки» виникають і на рівні інших елементів, як-то: «Державна премія України», піделементами якого, між якими й виникають «внутрішні горизонтальні» зв'язки, є Державна премія України в галузі науки і техніки з внутрішнім поділом на чотири номінації («за видатні наукові дослідження, які сприяють дальшому розвитку гуманітарних, природничих і технічних наук, позитивно впливають на суспільний прогрес і утверджують високий авторитет вітчизняної науки у світі»; «за розроблення і впровадження нової техніки, матеріалів і технологій, нових способів і методів лікування та профілактики захворювань, що відповідають рівню світових досягнень»; «за роботи, які становлять значний внесок у вирішення проблеми охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки»; «за створення підручників для середніх загальних, професійних навчально-виховних, закладів вищої освіти, що відповідають сучасним вимогам і сприяють ефективному опануванню знань; істотно впливають на поліпшення підготовки майбутніх спеціалістів» (п.2 ст.11 Закону України «Про державні нагороди України»). Аналіз цих положень не дає змоги визначити, яка саме із цих премій є «вагомішою», вони охоплюють усі сфери науки і техніки, доповнюють одна одну («внутрішні горизонтальні» зв'язки й за рахунок цього формують унікальність піделементу «Державна премія України в галузі науки і техніки» елементу «Державні премії України»). Аналогічним є підхід і до ресурсу піделементу під назвою «Державна премія України в галузі освіти», який поділяється залежно від виду на «за видатні досягнення в галузі дошкільної і позашкільної освіти»; «за видатні досягнення в галузі загальної середньої освіти»; «за видатні досягнення в галузі професійно-технічної освіти»; «за видатні досягнення в галузі вищої освіти» й, нарешті, «за видатні наукові досягнення в галузі освіти» (п.5 ст.11 Закону України «Про державні нагороди України»). Знову ж таки не можна виокремлювати з-поміж них «за значимістю», проте саме в сукупності вони й формують ресурс відповідної премії загалом, а саме Державної премії України в галузі освіти.

Утім не для всіх елементів системи є характерною наявність «внутрішніх горизонтальних» зв'язків, на відміну від обов'язкових «внутрішніх вертикальних» зв'язків. Навіть на рівні вже зазначених елементів не для всіх їх піделементів є характерними саме «внутрішні горизонтальні» зв'язки. Так, не передбачає, наприклад, наявність таких зв'язків піделемент «Державна премія України в галузі архітектури» або ж піделемент «Державна премія України імені Олександра Довженка» (п.п. 3, 4 ст.11 Закону України «Про державні нагороди України»). Однак усі різновиди Державних нагород України як піделементи цього елементу (навіть і Національна премія України імені Тараса Шевченка (п.1 ст.11 цього ж Закону), хоча й із назвою «Національна») взаємодоповнюють один одного за рахунок «внутрішніх горизонтальних» зв'язків і формують ресурс відповідного елементу системи загалом. Не передбачає наявності «внутрішніх горизонтальних» зв'язків і такий елемент системи, як «Іменна вогнепальна зброя», який є самодостатнім. Аналогічною є ситуація з вищою нагородою званням Героя України. Це дає змогу зробити висновок про наявність «внутрішніх горизонтальних» зв'язків у т. зв. складних елементах, які й дають змогу забезпечити єдність відповідних елементів у системі.

Окрім внутрішніх зв'язків, для системи характерною є й наявність зовнішніх зв'язків, які й забезпечують єдність системи та її виокремлення саме як системи в розмаїтті інших правових, у т.ч. й суміжних, явищ. У цьому випадку тісними є зовнішні відносини із заохоченнями, преміями, пільгами, привілеями та іншими правовими явищами (суміжними правовими), з якими нагороди взаємодіють та утворюють уже як елемент структуру іншої системи. Так, наприклад, разом з урядовими нагородами й урядовими відзнаками, відомчими відзнаками нагороди утворюють систему під назвою «заохочення». У цьому разі вони перебувають у зв'язках із ними, співвідносяться ієрархічно й утворюють єдине системне явище. Аналогічним чином можна охарактеризувати й зв'язки нагород із преміями, у т. ч. різними преміями державних органів (важливо не ототожнювати з Державною премією України), серед яких Премія Верховної Ради України для молодих вчених, Премія Кабінету Міністрів України за особливий внесок молоді у розбудову української держави або ж Премія Верховної Ради за внесок молоді у розвиток парламентаризму і місцевого самоврядування тощо. За рахунок взаємодії всіх вищезазначених елементів формується система «Премії України». Зовнішні зв'язки є досить специфічними й, незважаючи на те на якому рівні окремих елементів або ж системи загалом вони виникають, усе ж таки позиціонують систему й зумовлюють її самостійність, унікальність. Саме зовнішні зв'язки нагород дають змогу вести мову про них як про самостійний елемент таких систем, як переконання, заохочення, стимули тощо.

3. Мета як складник розуміння нагороди як системи в адміністративно-правовій науці