Нормативно-правове регулювання адміністративної відповідальності у сфері незаконного використання засобів індивідуалізації учасників господарського обороту, товарів і послуг

здобувач

Науково-дослідного інституту публічного права

Особливістю сучасного стану нормативно-правового регулювання адміністративної відповідальності за незаконне використання засобів індивідуалізації учасників господарського обороту, товарів і послуг є те, що основним нормативно-правовим актом у зазначеній сфері є Кодекс України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), нормами якого передбачено адміністративну відповідальність. Проте здійснений аналіз нормативно-правового регулювання адміністративної відповідальності за порушення прав на торговельні марки, комерційні найменування, географічні зазначення свідчить, що такі положення містяться в нормах Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законодавчих актах. Це означає, що роль адміністративної відповідальності в досліджуваній сфері постійно зростає, водночас питання законодавчого регулювання адміністративної відповідальності незаконного використання засобів індивідуалізації учасників господарського обороту, товарів і послуг є малодослідженим у правовій доктрині. Тому вивчення вказаного питання є, безперечно, актуальним, враховуючи важливість охорони прав засобів індивідуалізації.

Адміністративну відповідальність у межах охорони прав інтелектуальної власності досліджували зокрема В. Галунько, Т. Гарбуз, О. Коротун, О. Кульчицька, А. Майданевич, О. Світличний, О. Тандир та інші. Водночас жодна з їхніх праць не розкрила питання сучасного стану нормативно-правового регулювання адміністративної відповідальності за незаконне використання засобів індивідуалізації учасників господарського обороту, товарів і послуг.

Метою статті є дослідження визначення законодавчих актів, норми яких передбачають адміністративну відповідальність за незаконне використання засобів індивідуалізації учасників господарського обороту, товарів і послуг.

Сучасні пріоритети охорони прав і законних інтересів правовласників та інших учасників правовідносин у сфері охорони засобів індивідуалізації учасників господарського обороту, товарів і послуг від їх незаконного використання є такими, що потребують впливу держави на наявні проблеми, пов'язані з ефективністю охорони й захисту цих прав, що безпосередньо залежить від дієвості нормативно-правової бази [1, с. 84].

Відповідно до загальної теорії права нормативне регулювання - це впорядкування поведінки людей за допомогою нормативно-правових актів, розрахованих на їх багаторазове використання за наявності передбачених ними обставин [2, с. 218].

Важливою складовою законодавчого регулювання адміністративної відповідальності є п. 22 ст. 92 Конституції України, згідно з яким засади цивільно-правової відповідальності, діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них визначаються виключно законами України [3].

Нормами Основного Закону визначено, що адміністративному законодавству відводиться значна роль у забезпеченні захисту інтелектуальної власності. Крім адміністративного законодавства, важливу роль у забезпеченні охорони прав інтелектуальної власності відіграють також інші законодавчі акти, норми яких регулюють правові питання, пов'язані з інтелектуальною власністю.

На думку Є. Додіна, нормативно-правове регулювання адміністративної відповідальності складається з цілісної сукупності нормативно-правових актів, що містять основний масив норм національного права, єдність якого забезпечено, насамперед, установленими в Конституції принципами, іншими вихідними положеннями та яке складається з інститутів, функціонально орієнтованих на досягнення цілей та ідеалів, позначених в її центральній підсистемі - законодавстві [4, с. 71]. Разом із тим не можна не звернути увагу на той факт, що межі адміністративно-правової охорони нормативно-правового регулювання незаконного використання засобів індивідуалізації учасників господарського обороту, товарів і послуг охоплюються не тільки нормами адміністративного законодавства, але й іншими нормативними актами, нормами яких передбачена юридична відповідальність з приводу такої діяльності.

Особливістю сучасного стану нормативно-правового регулювання адміністративної відповідальності за незаконне використання засобів індивідуалізації учасників господарського обороту, товарів і послуг є те, що основним нормативно-правовим актом у зазначеній сфері є КУпАП, нормами якого передбачена адміністративна відповідальність. Незважаючи на те що засоби індивідуалізації адміністративно-правової охорони об'єднані за родовою (інтелектуальною) ознакою (торговельні марки, комерційні найменування, географічні зазначення), вони безпосередньо стосуються об'єктів права інтелектуальної власності, розміщених у різних главах КУпАП. Це ст. ст. 51-2, 156-3, 164-3 КУпАП [5]. На нашу думку, доцільно норми вказаних статей об'єднати в одну статтю й одну главу адміністративного кодексу.

На сьогодні адміністративну відповідальність у досліджуваній сфері, крім КУпАП, передбачають також інші законодавчі акти, зокрема Митний кодекс України (далі - МК України) від 13 березня 2012 р. № 4495-VI [6], Податковий кодекс України (далі - ПК України) від 2 грудня 2010 р. № 2755-VI [7] та інші законодавчі акти.

До недоліків МК України слід віднести те, що його норми не повною мірою охоплюють захист об'єктів права інтелектуальної власності на митному кордоні. Як зазначає С. Филь, такі об'єкти права інтелектуальної власності, як наукові відкриття, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, раціоналізаторські пропозиції, породи тварин, фірмові найменування, комерційні таємниці, не належать до компетенції митниць. Така юридична колізія порушує гарантовані Конституцією України права людини на захист прав інтелектуальної власності [8, с. 7].

До законодавчих актів, норми яких передбачають адміністративну відповідальність об'єктів права інтелектуальної власності, слід віднести:

1) ПК України, в пп. 14. 1. 225 ст. 14 якого зазначено, що за користування або за надання права на користування будь-яким авторським і суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, захищені будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари й послуги чи торговельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), отриманим як винагороду, особи платять роялті [7].

Разом із тим ми не можемо не звернути увагу на ст. 217 Господарського кодексу України (далі - ГК України), норми якого встановлюють відповідальність у сфері господарювання. Згідно зі ст. 239 ГК України органи державної влади відповідно до своїх повноважень і в установленому законом порядку можуть застосовувати до суб'єктів господарювання адміністративно-господарські санкції [9].

Наведений у ст. 239 ГК України перелік приписів адміністративно-господарських санкцій свідчить, що не всі елементи є характерними для адміністративної відповідальності; водночас деякі елементи (нерівність сторін; застосування штрафу, що тягне несприятливі наслідки для порушника; накладання штрафу уповноваженим державним органом, його посадовою особою; спрощена процедура накладання штрафу) є характерними для адміністративної відповідальності.

З приводу господарсько-правової відповідальності О. Зима зазначає, що ГК України можна назвати не лише законом, який офіційно визнав адміністративну відповідальність юридичних осіб, а й першим кодифікованим актом, що містить загальні положення щодо такої відповідальності. Щоб забезпечити ефективне функціонування розглянутого виду адміністративної відповідальності, слід установити чіткий перелік юрисдикційних органів, а також загальні правила притягнення юридичних осіб до адміністративної відповідальності. Надалі, щоб забезпечити ефективне функціонування розглянутого виду адміністративної відповідальності, слід установити чіткий перелік юрисдикційних органів, а також загальні правила притягнення юридичних осіб до адміністративної відповідальності. Стан справ сьогодні, коли в кожного державного органа розроблений свій окремий і здебільшого дуже недосконалий порядок накладання адміністративних стягнень (розгляду справ про адміністративні правопорушення з боку юридичних осіб), а в багатьох випадках він узагалі відсутній, є незадовільним [9, с. 195].

З огляду на викладене принагідно зазначимо, що на сьогодні законодавство про адміністративну відповідальність є розрізненим і потребує кодифікації. Водночас варто звернути увагу, що з метою охорони прав на засоби індивідуалізації уповноважені органи та їхні посадові особи застосовують різноманітні адміністративні методи безпосереднього й цілеспрямованого впливу на підпорядковані об'єкти, що не виключає застосування адміністративного примусу [10, с. 36].

Що стосується предмета нашого дослідження, то адміністративна відповідальність за незаконне використання засобів індивідуалізації учасників господарського обороту, товарів і послуг, крім КУпАП, передбачена нормами таких Законів України: «Про рекламу» [11]; «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» [12]; «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення» [13]; «Про захист економічної конкуренції» [14]; «Про захист від недобросовісної конкуренції» [15]. Норми вказаних законів вказують, що за порушення торговельних марок, комерційних найменувань, географічних зазначень винні особи несуть юридичну, в тому числі й адміністративну, відповідальність, до них застосовуються штрафи й інші фінансові санкції.

Штраф, який накладається за вчинене правопорушення, є адміністративним правопорушенням, яке є підставою для застосування адміністративної відповідальності.

З вищевикладеного зрозуміло, що нормативно-правове регулювання адміністративної відповідальності у сфері незаконного використання засобів індивідуалізації учасників господарського обороту, товарів і послуг, крім КУпАП, що регулює питання встановлення адміністративної відповідальності, здійснюється й іншими нормативно-правовими актами, які в сукупності також слід віднести до законодавчих актів, норми яких передбачають адміністративну відповідальність у досліджуваній сфері.

Незважаючи на закріплені в багатьох законодавчих актах різного виду стягнення (штраф, фінансовий штраф) нормативною основою адміністративної відповідальності переважно є норми адміністративного законодавства. На це вказують норми адміністративного, митного й податкового законодавства.

Акцентуючи увагу на адміністративній відповідальності, ми не можемо не звернути увагу на процесуальний характер захисту засобів індивідуалізації.

В контексті нашого дослідження потрібно зазначити, що згідно зі ст. 255 КУпАП право складати протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. ст. 51-2, 156-3, 164-3 КУпАП, мають право органи Міністерства внутрішніх справ (ст. ст. 51-2, 164-3;) органи Антимонопольного комітету України (ст. 164-3); органи Державної податкової служби (ст. 51-2); державні інспектори з питань інтелектуальної власності (ст. 51-2); державні інспектори сільського господарства (ст. 51-2) [5].

Разом із тим не можна не звернути увагу, що питання адміністративної відповідальності регулюється й незаконними нормативними актами. Зокрема актом, який передбачає застосування адміністративних санкцій у досліджуваній сфері, є «Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу», затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 р. № 693 [16].

Резюмуючи викладене вище, можна стверджувати, що нормативно-правові акти регулювання адміністративної відповідальності у сфері незаконного використання засобів індивідуалізації учасників господарського обороту, товарів і послуг можна класифікувати за нормами, які передбачають відповідальність за порушення прав: 1) на торговельну марку (знак для товарів і послуг); 2) на комерційні (фірмові) найменування; 3) на географічні зазначення.

Адміністративна відповідальність за незаконне використання засобів індивідуалізації учасників господарського обороту, товарів і послуг передбачена в нормах Кодексу України про адміністративні правопорушення, Митного кодексу України, Податкового кодексу України, Господарського кодексу України, Законах України «Про рекламу», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення», «Про захист від недобросовісної конкуренції», «Про захист економічної конкуренції».

Роль адміністративної відповідальності в досліджуваній сфері постійно зростає, про це свідчать склади адміністративних правопорушень зазначених актів.

Отже, нормативно-правове регулювання адміністративної відповідальності в досліджуваній сфері визначаємо як впорядковану систему взаємопов'язаних нормативно-правових актів, які встановлюють адміністративно-правові заходи з метою охорони прав правовласників об'єктів права інтелектуальної власності й інших учасників правовідносин у сфері незаконного використання засобів індивідуалізації учасників господарського обороту, товарів і послуг.