Світові тенденції нормативного регулювання явища найманства

Размещено на http://www.allbest.ru

Світові тенденції нормативного регулювання явища найманства

Семченко Олександр Володимирович - аспірант кафедри кримінального та адміністративного права Академії адвокатури України

У даній статті наведений приклад досвіду провідних країн світу щодо нормативного регулювання явища найманства. Встановлено, що спектр використання приватних військових компаній у різних країнах е доволі широким. З'ясовано, що легалізованим приватним військовим компаніям провідних країн світу доручається саме будівництво військової інфраструктури, охорона вантажів та дипломатичних установ, підготовка та навчання військових кадрів, впровадження військових технологій та виробництво зброї, здійснення розвідувальних або контррозвідувальних заходів, а також участь у бойових діях та контртерористичних операціях, здійснення окремих «специфічних» доручень, в яких держава не може офіційно задіяти представників правоохоронних органів та збройних сил. Виявлено, що, на даний час, легальні іноземні приватні військові компанії відносяться до юридичних осіб приватного права, які виконують функції військових, поліції, служб безпеки або надають супутні послуги і працюють за контрактами з урядами, державними управліннями, міжнародними урядами та неурядовими організаціями, а також з транзитними та ло- гістичними компаніями.

Ключові слова: приватні військові компанії, приватний військовий бізнес, правовий статус, військова допомога/послуга, охоронні послуги.

Semchenko Oleksandr Volodymyrovych, graduate student of the Department of Criminal and Administrative Law, Academy of

Advocacy of Ukraine

GLOBAL TRENDS IN THE REGULATION OF THE PHENOMENON OF HIRING

This article gives an example of the experience of leading countries in the regulation of the phenomenon of hiring. Found that the range of use of private military companies in different countries is quite wide. It has been found out that legalized private military companies of the leading countries of the world are charged with the construction of military infrastructure, cargo and diplomatic institutions protection, training and training of military personnel, introduction of military technologies and production of weapons, carrying out of annihilation or counterintelligence activities, as well as participation in hostilities counterterrorism operations, the implementation of certain «specifi c» proxies in which the state cannot formally involve representatives of law enforcement agencies and armed forces. It is revealed that, currently, legal foreign military private companies refer to private law entities that perform military, police, security or related services and work under, contracts with governments, governments, international governments and non-governmental organizations, and also with transit and logistics companies.

Key words: private military companies, private military business, the legal status, military assistance/service, security services.

Постановка проблеми

Беручи до уваги те, що події на Сході України, спричинені агресією Російської Федерації, призвели до появи високопрофесійних фахівців військової сфери, котрі по звільненню з лав національних збройних формувань не матимуть змоги реалізувати свої вміння та навички в мирному житті, доцільно приділити увагу дослідженню процесу та досягнутих позитивних результатів легалізації явища найманства іноземними країнами.

Стан опрацювання

Розгляд питань світових тенденцій нормативного регулювання явища найманства тісно переплітається з проблематикою дослідження кримінальної відповідальності за найманство згідно кримінального кодексу України. З огляду на те, що досліджувана проблематика сьогодення набуває все більшої актуальності, варто звернути увагу саме на іноземний досвід. Про те, на даний час наявні тільки поодинокі спроби частково легалізувати найманство в Україні, зокрема, шляхом розробки та подальшого «втілення в життя» законопроекту «Про військово-консалтингову діяльність».

Метою статті є вивчення досвіду провідних країн світу, в яких явище найманство нормативно врегульоване.

Результати дослідження

Необхідно зазначити, що фахівцями у сфері приватного військового бізнесу наголошується на тому, що ключовою відмінністю приватних військових компаній від загонів найманців є те, що такі компанії контролюються державою та працюють саме в її інтересах.

-- Обговорення, дискусії, актуально Висновки

Результати здійсненого аналізу дозволяють зробити висновок про доцільність вивчення українськими законодавцями міжнародного досвіду нормативного регулювання явища найманства, врахування їх негативного досвіду та взяття за «озброєння дієвого продукту» при подальшій розробці нормативно-правових актів, які змогли б врегулювати підняту нами проблематику.

На даний час в різноманітній літературі все більше згадується про те, що сьогодні у світі приватні військові компанії (Private military and security company) все більше виконують правоохоронні та військові функції, які раніше здійснювалися виключно правоохоронними органами та збройними силами держави, що в свою чергу дозволяє значно економити державний бюджет.

Надалі варто зауважити, що саме світовий досвід вказує на те, що спектр використання приватних військових компаній у різних країнах є доволі широким. Зокрема, зазначеним юридичним особам державами доручається будівництво військової інфраструктури, охорона вантажів та дипломатичних установ, підготовка та навчання військових кадрів, впровадження військових технологій та виробництво зброї, здійснення розвідувальних або контррозвіду- вальних заходів, а також участь у бойових діях та контртерористичних операціях, здійснення окремих «специфічних» доручень, в яких держава не може офіційно за- діяти представників правоохоронних органів та збройних сил.

Так, на сайті американської приватної військової компанії «Xe Services LLC» у розділі «Government Service» (послуги для уряду), зазначено, що вказана компанія за дорученням уряду США виконала більш ніж 80 000 різних спеціальних місій та завдань у самих ворожих регіонах землі. При цьому, у США не має більш перевіреної військової фірми, коли йде мова про підтримку уряду США [1, 2].

Разом із цим, досвід використання військових приватних компаній показує, що резонансні події за участю приватних військових компаній у різних регіонах планети (Афганістані, Іраку, Сирії, деяких країнах Африки), звинувачення правозахисними організаціями представників окремих військових компаній у бандитизмі та масовому вбивстві людей, чисельних порушеннях прав людини, недотриманні прийомів, правил та звичаїв ведення війни, підняло на поверхню чимало правових питань та інших питань, що стосуються їхньої діяльності.

Зокрема, існування приватних військових компаній винесло на порядок денний в багатьох країнах світу чимало нових правових питань, а саме:

чи повинна бути обмеженою монополія держави на легальне застосування сили, заходів державного примусу;

чим діяльність приватних військових компаній відрізняється від найманства;

за яких умов співробітники цих компаній можуть придбати, застосувати, перевозити зброю та інше спеціальне обладнання;

як у міжнародному масштабі та на національному рівні має регламентуватися імпорт-експорт військових послуг;

якими мають бути організаційні, фінансові, правові умови для того, щоб приватна військова компанія не перетворилася у бандитське угруповання;

які фахові та інтелектуальні критерії мають бути застосовані до співробітників приватних військових компаній;

яким чином держава має контролювати діяльність приватних військових компаній, в яких випадках вона має нести за їхню діяльність матеріальну або іншу юридичну відповідальність.

При цьому, фахівцями у сфері приватного військового бізнесу наголошується на тому, що ключовою відмінністю приватних військових компаній від загонів найманців є те, що такі компанії контролюються державою та працюють в її інтересах. На сьогоднішній день об'єм світового ринку приватних військових послуг складає порядку 100 млрд. дол. США [1,3, 4, 10].

Варто зазначити, що світову практику використання можливостей приватних військових компаній було розпочато ще в 60-ті рр. XX сторіччя. В цей час у Великій Британії було створено компанію «Watchguard

International», засновником якої був колишній військовий Девід Стерлінг.

На сьогоднішній день найбільш відомими світовими приватними військовими компаніями є: Ксесервіс ЛАСІ (Xe Services LLC, колишній Blackwater); Крол Секюріті Інтернешнл (Kroll Security International); АЙТІТІ Корпо- рейшн (ITT Corporation); МПРАЙ (MPRI); Нортроп Грумман (Northrop Grumman); Рай- теон (Raytheon); Шарп енд Інтернешнл (Sharp End International); КБР (KBR).

Правові засади діяльності приватних військових компаній створені національним законодавством незначної кількості країн.

Зокрема, у США на рівні міністерства оборони цієї країни прийнято порядок взаємодії військовослужбовців армії США та співробітників приватних військових компаній у зоні бойових дій - Настанова FM 100-21 [1,4].

У 2004 році керівник тимчасової адміністрації в Іраку П. Бремер підписав наказ № 17 (Coalition Provisional Authority Order 17), відповідно з яким контрактники США (в тому числі, співробітники приватних військових компаній) отримували недоторканість - вони не могли бути притягнуті до відповідальності за вчинені на території Іраку злочини та інші правопорушення у відповідності до законодавства Іраку [1,5, 6].

Досліджуючи світові тенденції нормативного регулювання явища найманства, звернемо увагу на те, що у 2008 році представниками Фундації міжнародного права штату Вісконсін у США було розроблено модельний закон про приватні військові компанії, який заслуговує на увагу.

Зокрема, структурно цей закон виглядає наступним чином: дефінітивна база; обмеження у діяльності приватних військових компаній; правила поводження зі зброєю працівників приватних військових компаній; кваліфікаційні вимоги до працівників приватних військових компаній та умови підготовки фахівців у галузі приватного військового бізнесу; вимоги до статутів приватних військових компаній.

Цікавим є визначення дефініції поняття «приватна військова компанія» у цьому проекті. нормативний найманство військовий

Американські законодавці в розрізі цього нормативного акту зазначили, що приватні військові компанії відносяться, головним чином, до юридичних осіб приватного права, які виконують функції військових, поліції, служб безпеки або надають супутні послуги, і працюють за контрактами з урядами, державними управліннями, міжнародними урядами та неурядовими організаціями, а також з транзитними та логістичними компаніями.

Звернемо увагу на те, що однією з небагатьох країн світу, де чітко визначено правовий статус приватних військових компаній є Південно-Африканська Республіка (далі - ПАР).

Зупинимось на більш детальному розгляді прикладу ПАР.

Так, безпосередньо правовий статус приватних військових компаній у ПАР регламентується законом «Про регулювання іноземної допомоги» від 19.10.1998 № 15 та законом «Про заборону найманської діяльності та регулювання деяких видів діяльності у країні озброєного конфлікту» від 17.11.2006 № 27.

Закон 1998 року стосується як безпосередньо найманства, так і діяльності приватних військових компаній. Згідно ст. 2 закону «Про регулювання іноземної допомоги», забороняються усі види найманської діяльності, включаючи вербування, використання, навчання, фінансування найманства, а також участь у найманській діяльності. Регулювання іноземної допомоги охоплює як військову допомогу для однієї із сторін збройного конфлікту (консультації або навчання; кадрова; фінансова; логістична; розвідувальна або оперативна підтримка; набір особового складу; медичні або медико-санітарні послуги; закупівля та постачання обладнання), так і охоронні послуги (забезпечення безпеки осіб, що приймають участь у конфлікті або захист їхньої власності).

Згідно зі ст. 4 зазначеного Закону, будь- яка особа або компанія, що бажають надати військову допомогу за рубіж, мають отримати дозвіл в Національному комітеті з питань контролю за звичайними озброєннями.

Крім того, під час реалізації дозволу необхідно отримати у цьому Комітеті погодження угоди або контракту щодо надання військових послуг на території іноземної держави у кожному окремому випадку. Комітет у своєму складі має 8 міністрів та 3 заступників міністрів, які призначаються Президентом та був заснований у 1995 році. Під час отримання заявки на отримання дозволу або погодження контракту Комітет дає рекомендацію Міністру оборону ПАР, який приймає остаточне рішення.

Стаття 6 Закону зобов'язує Комітет вести реєстр дозволів та рішень про погодження, що приймаються Міністром оборони, а також надавати щоквартальні звіти до Виконавчої Ради, парламенту та Парламентського комітету з питань оборони та ветеранів війн.

У статті 7 Закону розроблені критерії, які можуть бути підставою щодо відмови у наданні дозволів або рішень про затвердження контрактів.

При цьому, дозвіл/погодження не видається, якщо воно суперечить міжнародно- правовим зобов'язанням країни, призводить до порушення прав та свобод людини, поставить під загрозу мир внаслідок створення дестабілізуючого військового потенціалу або послугує для підтримки та заохочення міжнародного тероризму у будь-якій формі, буде сприяти ескалації регіональних конфліктів, а також наносити шкоду національним та міжнародним інтересам Республіки.

Відповідно до статті 8 закону «Про регулювання іноземної допомоги», за порушення правил щодо надання іноземної допомоги передбачена відповідальність у вигляді штрафу або позбавлення волі. Розміри покарання відповідно до даної статті детально не конкретизовані.

З метою сприяння притягнення до кримінальної відповідальності у статті 9 зазначеного Закону встановлена екстериторіальна юрисдикція судів по справах щодо правопорушень, які підпадають під дію закону «Про регулювання іноземної допомоги» [1, 7, 8].

В законі ПАР «Про заборону найманської діяльності та регулювання деяких видів діяльності у країні озброєного конфлікту» надано визначення поняття «військові послуги» та їхній перелік.

Де: Військовою послугою визначається будь-які форми допомоги, послуг або діяльності, що мають військовий характер або пов'язані з діяльністю збройних сил, а також військова допомога одній із сторін збройного конфлікту. Охоронні послуги, крім забезпечення безпеки осіб, втягнутих у конфлікт, та їхньої охорони та майна, передбачає надання караульних послуг, консультативних послуг з питань охорони, підготовку, встановлення, обслуговування або ремонт охоронного обладнання, а також спостереження на наданими сигналами та повідомленнями [1, 9].

З огляду на викладене, варто зазначити, що проблеми законодавчого врегулювання явища найманства в Україні потребують подальшого вивчення у напрямку пошуку шляхів удосконалення положень законопроектів України, зокрема зазначений «Про військово-консалтингову діяльність» з урахуванням досвіду провідних зарубіжних країн, де досліджуваній проблематиці приділено першочергову увагу.

Література

Невзоров І., Хотенець П. Приватні військові компанії та право: гострі питання, деякі світові тенденції нормативного регулювання. Підготовка охоронців правопорядку в Харкові (1917-2017 рр). Харків : ХНУВС, 2017. С. 212-214.

Government Services: Урядові послуги: інформ. матеріали з сайту приват. військ. компанії «Зі». URL: http://www.xe- company.com/Government_Services.

Gillard E.-C. Business goes to war: private military/security companies and international humanitarian law. International Review of the Red Cross. 2006. Vol. 88, No. 863. P. 525572.

Contractors on the Battlefi eld: Field Manual No. 3-100.21. Headquarters Department of the Army. Washington, DC, 3 January 2003. URL: https://fas.org/irp/doddir/army/ fm3-100-21.pdf (Last accessed: 17.03.2017).

Status of the Coalition Provisional Au

thority, MNF - Iraq, Certain Missions and Personnel in Iraq: Coalition Provisional

Authority Order Number 17 (Revised), 27 June 2004. URL: http ://www.refworld.org/ docid/49997ada3.html.

Prohibition of Mercenary Activities and Regulation of Certain Activities in Country of Armed Conflict Act: No. 27, 2006. URL: http://www.gov.za/sites/www.gov.za/files/a27-

pdf (Last accessed: 17.03.2017).

Regulating of Foreign Military Assistance Act 15 of 1998. Website of State Security Agency (South Africa). URL: http://www.ssa.gov. za/Portals/0/SSA%20docs/Legislation/Regula-

tion%20of%20Foreign%20Military%20Assis-

tance%20Act%2015%20of%201998.pdf .

Батырь В. А. Международное гуманитарное право: учебник для вузов. 2-е изд. перераб. и доп. М.: Юстицинформ, 2011. URL: https://books. google. com.ua/books? id = Rfq7AAAAQBAJ&printsec=frontcover&hl=r u#v=onepage&q&f=false.

О разработке международной конвенции о борьбе с деятельностью наемников: резолюция Ген. Ассамблеи ООН A/ RES/34/140 от 14.12.1990 г.

URL: https://documents-dds-ny.un.org/

doc/.RESOLUTION/GEN/NR0/382/35/img/ NR038235.pdf?OpenElement

Размещено на Allbest.ru