Залучення спеціаліста як обов’язкова норма при проведенні огляду місця події та криміналістичному огляді тварин у провадженнях по забрудненню довкілля

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗАЛУЧЕННЯ СПЕЦІАЛІСТА ЯК ОБОВ'ЯЗКОВА НОРМА ПРИ ПРОВЕДЕННІ ОГЛЯДУ МІСЦЯ ПОДІЇ ТА КРИМІНАЛІСТИЧНОМУ ОГЛЯДІ ТВАРИН У ПРОВАДЖЕННЯХ ПО ЗАБРУДНЕННЮ ДОВКІЛЛЯ

З урахуванням стрімкого зростання випадків незаконного забруднення навколишнього середовища в Україні та світі, збільшення кількості розпочатих кримінальних проваджень вказаної категорії та занепокоєння активістів нашої планети щодо збереження природи, у зазначеній статті буде здійснена спроба надати оцінку ефективності залучення правоохоронними органами та криміналістами, зокрема, профільних спеціалістів для виявлення, фіксації та збирання доказової бази щодо підтвердження фактів та вини у порушенні екологічної безпеки, невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення, забруднення або псування земель, знищення або пошкодження об'єктів рослинного світу та порушення ветеринарних правил, оскільки згідно з інтерв'ю голови Державної екологічної інспекції України Андрія Мальованого від 13 січня 2021 року щороку в Україні утворюється більше 470 млн. тонн промислових та побутових відходів. Населення зменшується, проте обсяги сміття тільки ростуть: у середньому одна людина продукує 250-300 кілограмів на рік. 93% непотребу вивозять на сміттєзвалища та полігони, більше 2% спалюють, а лише 4,5% йде на переробку [1].

Специфічність та унікальність розслідування кримінальних правопорушень проти довкілля вимагають від судових та правоохоронних органів, криміналістів розроблення нових методик щодо збирання доказової бази вчинення вказаних правопорушень та удосконалення вже чинних методик, норм кримінального та кримінального процесуального законодавства щодо боротьби із кримінальною протиправною поведінкою осіб-правопорушників у відношенні рослинного та тваринного світу зокрема, з метою подальшого невід'ємного використання вказаних норм та методик у проведенні ефективного розслідування, збору доказової бази, у встановленні та притягненні винних осіб до відповідальності.

Це покладає особливу відповідальність на правоохоронні органи та криміналістів щодо проведення якісного та легітимного досудового розслідування у кримінальних провадженнях зазначеної категорії, повного та неупередженого збору доказової бази, що не уявляється можливим без суворого дотримання процедури законності. У цьому і полягає актуальність проблеми.

Аналіз останніх досліджень - та публікацій

Проведений аналіз [1-8] показав, що вчені та практики неодноразово досліджували діяльність правоохоронних органів та криміналістів по збиранні доказової бази, проведенні слідчих дій у цілому та її окремі аспекти зокрема. Проте розгляд питання щодо можливості та доцільності залучення спеціаліста при проведенні криміналістичного огляду тварин у випадках встановлення фактів забруднення навколишнього середовища вимагає детального дослідження та аналізу.

Мета статті - на підставі проведеного теоретичного аналізу та власного практичного досвіду розглянути доцільність та ефективність залучення спеціаліста (ветеринарного лікаря) при проведенні огляду місця події та криміналістичному огляді тварин у кримінальних провадженнях по забрудненню довкілля, а також обґрунтувати необхідність ефективної співпраці працівників слідчих органів, ветеринарних спеціалістів та криміналістів для якісного та об'єктивного виконання завдань кримінального провадження та покращення інноваційної політики України взагалі.

Виклад основного матеріалу

Згідно з інформацією у всесвітній мережі Інтернет [2] за п'ять років (у період з 2016 по 2021 роки) кількість побутових відходів в Україні збільшилася майже на 40%. Так, якщо у 2016 році українці викинули 11 млн. тонн сміття, то вже у 2021 році ця цифра зросла до 15 млн. тонн, з них 94% відправили на полігони, проте лише 6% - утилізували або відправили на вторинне перероблювання.

Невтішні речі лунають із вуст Андрія Мальованого, голови Державної екологічної інспекції України, який, зокрема, зазначає, що ситуація з утилізацією відходів в Україні разюче різниться від того, що відбувається в країнах Євросоюзу. Так, 47% побутового сміття країни ЄС спрямовують на переробку і цей відсоток постійно зростає. Ще 28% знищують шляхом спалення, виробляючи при цьому енергію, яка йде в тепло - та енергосистеми. А на полігони для захоронення у Європі надходить лише 23%.

В Україні ж сміттєзвалища та полігони займають понад 9 тисяч гектарів. Це площа цілого міста Кременчук Полтавської області або міста Хмельницький. З них третина не відповідає нормам екологічної безпеки. Шкідливі речовини просочуються в атмосферу та ґрунт, в підземні води та поверхневі водоймища, порушують функціонування екосистем, завдають шкоди сільському господарству. А викиди звалищного газу ще й спричиняють негативний вплив на зміну клімату [1].

За вказаної ситуації неминуче страждає рослинний та тваринний фонд нашої держави та цілого світу, як наслідок - страждає людство.

Адже класики медицини роблять такий висновок: медицина зберігає людину, ветеринарія ж оберігає людство. Недарма в багатьох країнах найбільш уживаним є поняття «Ветеринарна медицина». І справді, ветеринарний лікар постійно веде боротьбу з зооантропонозами - хворобами, загальними для тварин і людини [3]. Цим самим він охороняє здоров'я людей від багатьох небезпечних хвороб: сибірської виразки, сказу, бруцельозу, туберкульозу, лептоспірозу та цілого ряду інших. Крім того, ветеринарний лікар здійснює нагляд за санітарною якістю м'яса, молока, яєць та інших продуктів тваринництва. Якість зазначених продуктів нерідко постає причиною не тільки поодиноких, а й масових захворювань людини.

Існує тісний зв'язок медицини людської з медициною ветеринарною. Це простежується історично. На всіх стадіях становлення обидві науки і практичне застосування їх досягнень йшли поряд. Пояснення просте: дуже багато у людей і тварин спільних захворювань. І майже однакові причини їх виникнення, особливості прояву та перебігу. У зв'язку з цим у медичних і ветеринарних лікарів багато спільних прийомів і навичок у лікуванні, а також завдань і заходів боротьби з хворобами. До того ж, обидві науки взаємозалежні. Медицина, наприклад, ставить досліди на тваринах, відпрацьовує на них хірургічні операції та випробовує ліки, вакцини , призначені для людей . У свою чергу, ветеринарні дослідники теж багато взяли з медицини.

З урахуванням вищевикладеного стає зрозумілим, що при збиранні та дослідженні доказової бази щодо вчинення кримінальних правопорушень проти довкілля криміналістичній науці не обійтись без цих «наук-побратимів»: ветеринарії та медицини, оскільки наслідки забруднення довкілля неминуче знаходять своє відображення на рослинах та тваринах, які на собі першими відчувають згубний вплив протиправної діяльності люди по забрудненню.

Але в розумінні людей необізнаних медицина, ветеринарія та криміналістика далекі одна від одної. Така думка склалася внаслідок того, що медицина з величезної кількості живих істот на Землі обрала об'єктом своїх досліджень і турбот людину. На ній вона зосередила науку і практику, свою думку і свої сили, свої знання і свої ресурси, свої дії.

У ветеринарії наука і практика охоплюють безліч живих об'єктів, які у своїй більшості різко відрізняються один від одного видовими і морфологічними особливостями, способом існування, відтворенням собі подібних та іншими ознаками. І ще одна істотна відмінність: тварини безсловесні, що і де болить, вони сказати не можуть. Отже, ветеринарному лікарю часто буває набагато важче, ніж медику, розпізнати хворобу. Під словом тварини ми розуміємо також і домашніх тварин, і звірів, і птицю, і риб, і бджіл. Звідси, у свою чергу, витікають і особливості щодо оцінки хворобливого процесу, визначаються методи та масштаб лікувально-профілактичних заходів, проводиться їх економічна оцінка. Ось цією специфікою визначаються складність завдань ветеринарії, її місце в житті суспільства, а також на виробництві.

Наука ж криміналістика - це наука про закономірності кримінально-протиправної діяльності людини, техніку, тактику та методику виявлення та розслідування кримінальних правопорушень.

Постає логічне запитання: як же можуть бути поєднанні на практиці ветеринарія та криміналістика? Відповідь проста: при проведенні огляду місця події для виявлення ознак вчинення кримінального правопорушення.

Кримінальний процесуальний кодекс України передбачає такі види огляду:- 1) місця події, 2) місцевості, 3) приміщення, 4) речей, 5) документів, 6) кореспонденції, 7) трупа (статті 237-238, 262 Кримінального процесуального кодексу України) [4]. Окрім цього, фактично ще існує огляд тварин.

Огляд місця події, за визначенням Щербаковського М.Г., - це слідча дія, метою якої є виявлення слідів правопорушення, речових доказів, з'ясування обставин злочину, а також інших обставин, які мають значення для справи, а змістом - безпосереднє сприйняття, аналіз та фіксація слідчим різних матеріальних об'єктів та елементів [5, С. 44].

Або огляд місця події, за словами Васильєва О.М., - це слідча дія, яка полягає у дослідженні слідчим місця події шляхом безпосереднього особистого його сприйняття та фіксації з метою виявлення слідів злочину та інших речових доказів, з'ясування обстановки події, а також інших обставин, що мають значення для справи [6, С. 257].

Зокрема, Крилов І.П. вказує, що огляд - процесуальна дія, яка складається із спостереження (під спостереженням необхідно розуміти не лише огляд, але і сприйняття за допомогою усіх органів почуттів: нюху, дотику, слухового сприйняття) та вивчення різних об'єктів для встановлення та закріплення доказів та інших обставин, які мають значення для справи [7, С. 302].

Жогін М.В. вказує, що слідчий огляд представляє собою безпосереднє виявлення, сприйняття та дослідження слідчим об'єктів, які мають значення для справи, їх ознак, властивостей, стану та розташування. Є самостійною невідкладною слідчою дією [8, С. 322].

Зазначимо, що місце події - це ділянка місцевості (у тому числі водойма), приміщення, транспортний засіб, у межах якого виявлені сліди (ознаки) вчиненого кримінального правопорушення.

Об'єктами огляду місця події виступають: ділянка місцевості, приміщення, певний простір або територія - ліс, поле, а також віртуальний простір (у випадках кіберправопорушень), де виявлені сліди правопорушення; труп, жива істота - наприклад, тварина; окремі сліди кримінального правопорушення та злочинця; речі та документи, які перебувають на місці події; обстановка (різні речі матеріального світу) місця події.

Розглянемо більш детально можливості огляду тварини.

Так, огляд - найдавніший простий і доступний кожному метод дослідження тварини. Його проводять при денному світлі або при хорошому штучному освітленні неозброєним оком.

При загальному огляді власник тварини, а також слідчий та криміналіст, які оглядають тварину, можуть визначити такі складові, як: статура, вгодованість, положення тіла в просторі, стан слизових оболонок, шкіри та волосяного покриву, виявити місця пошкоджень, збудження, пригнічення тварини.

Місцевий зовнішній і внутрішній огляд із застосуванням спеціальних методів і інструментів здійснює ветеринарний фахівець, коли необхідно з'ясувати, чи не хворіє ця тварина.

1. Положення тіла, або поза.

Положення тіла може бути добровільне, тобто природне (фізіологічне) стояче або лежаче, і вимушене стояче або лежаче. Здорові тварини легко змінюють положення тіла.

2. Статура характеризується ступенем розвитку кістяка і м'язів.

3. Вгодованість.

Розрізняють хорошу, задовільну, незадовільну (погану) вгодованість, виснаження, ожиріння.

4. Темперамент - це швидкість і ступінь реакції тварини на різні зовнішні подразники.

Його визначають, спостерігаючи за поведінкою тварини, виразом її очей, рухами вушних раковин («грою вухами»). Розрізняють живий і флегматичний темперамент.

У молодих тварин темперамент зазвичай живий та грайливий.

Флегматичний темперамент проявляється менш швидкою реакцією на зовнішні подразники. Тварини нерідко малорухливі, ліниві.

5. Огляд шкіри і шкірного покриву.

При огляді волосяного та шкірного покриву у великої рогатої худоби відзначають: довжину волосся, чи воно гладко прилягає або скуйовджене, блищить або матового кольору (тьмяний); забрудненість (на стегнах, підгрудді та боках може бути «навал» - засохлі бруд і гній); чи є облисіння, чи міцно сидить волосся в цибулинах; наявність або відсутність линяння.

У здорових тварин волосяний покрив блискучий. У теплу пору року він короткий, гладкий і щільно прилягає до шкіри. У зимовий період волосся довше. Линяння - нормальне явище.

Випадіння волосся на окремих ділянках шкіри, облисіння - ознаки захворювання (наприклад, лишай, воші і т.п.).

Температуру шкіри визначають, торкаючись тильною стороною руки до частин тіла: у корів - це шкіра біля ріг, вуха, кінцівки; у коня - вуха, кінцівки; у собак - кінчик хвоста і ніс. Підвищення температури супроводжується гарячковим захворюванням, сильним занепокоєнням тварини та її перегріванням.

Шкіра більшості тварин містить пігмент, що забарвлює її в темний колір. Колір шкіри визначають на пігментованих ділянках.

При хворобливих станах він змінюється і набуває синюшного, жовтого, почервонілого або білого кольору.

При індивідуальному огляді хворої тварини слідчим та криміналістом у разі виявлення ними на шкірі тварини набряків, висипів, струпів, виразок слід негайно звернутися до ветеринарного фахівця для роз'яснень, правильної фіксації їх у протоколі, попередньої діагностики захворювання, а також для надання кваліфікованої допомоги тварині та порятунку її життя.

6. Огляд слизових оболонок.

До них відносять слизову оболонку очей, порожнини носа, губ, у самок - передодня піхви.

У великої рогатої худоби в нормі слизова оболонка носа і нижньої губи блідо-рожевого кольору, передодня піхви - зі слабо- жовтуватим відтінком.

При хворобливому стані тварини слизові оболонки можуть набувати синюшності, жовтуватості, почервоніння і збліднення. Може мати місце ушкодження слизових оболонок: подряпини, рани, виразки, гнійники.

Слизові оболонки набувають синього відтінку при ураженнях різними хімікатами та отрутою.

Жовтяничне фарбування пов'язано із захворюванням печінки.

Почервоніння можливе при напруженій роботі, особливо при високій зовнішній температурі.

Збліднення слизових оболонок вказує на внутрішню кровотечу: при розривах печінки, нирок, аорти, великих кровоносних судин, при анемії.

У тварин за допомогою огляду, аускультації (прослуховуванні звуків), перкусії (вистукування), пальпації (обмацування кінчиками пальців або долонею) досліджують лімфатичні вузли і судини, серце та кровоносні судини. Цю функцію при проведенні огляду необхідно доручити лише ветеринарному фахівцеві.

7. Огляд органів дихання.

Спочатку оглядають носові отвори - ніздрі можуть бути звужені або, навпаки, розширені, можливо одностороннє або двостороннє западання крил носа. Напруженість дихання можна визначити за ступенем руху крил носа. При посиленому диханні крила носа широко розкриваються і отвори ніздрів набувають округлої форми.

8. Огляд органів травлення.

Досліджують «жуйку». Звертають увагу на час появи її після прийому корму, кількість жуйних періодів протягом доби, їх тривалість, число жувальних рухів. Велика рогата худоба жує ритмічно, з певною швидкістю. Протягом доби число жуйних періодів коливається від трьох до шести. Тривалість кожного з них від 30-40 хвилин до 1 години. Залежно від характеру корму «жуйка» починається не пізніше 20-30 хвилин після прийому їжі.

Розлад «жуйки» відбувається при захворюванні передшлунків, сичуга, кишківника, печінки, при наявності інфекційних та інвазійних хвороб. При цьому відзначають сповільнену, рідкісну, коротку і мляву «жуйку».

Звертають увагу на вихідний з рота запах. Ознаками хвороби тварини можуть бути запах ацетону, солодкуватий або гнильний.

9. Огляд опорно-рухового апарату.

Під опорно-руховим апаратом розуміють кістково-м'язову систему та сполучні тканини кінцівок. При огляді звертають увагу на те, як тварина пересувається. У здорової тварини крок рівномірний по довжині і часу для всіх кінцівок.

10. Огляд очей.

Його проводять при розсіяному денному або штучному освітленні. Спочатку визначають загальну зорову здатність тварини. При частковій або повній втраті зору вона стає полохливою, обережною у рухах. Лякається раптових різких звуків, окриків.

Сліпі тварини напружують слух, тримають вуха напруженими або безперервно рухають ними («грають», «стрижуть вухами»). Під час руху такі тварини високо піднімають кінцівки, особливо грудні, як ніби пересуваються по воді.

Потім оглядають орбіту: її форму, стан шкіряного покриву (екземи, рани, переломи кісток, набряки, запалення, флегмони і т.п.); визначають, чи немає місце витрішкуватість. Звертають увагу на цілісність повік, розташування вій, стан кон'юнктиви, рогівки.

Криміналісту, слідчому та ветеринарному фахівцю, які проводять огляд тварини, необхідно постійно пам'ятати та дотримуватись заходів безпеки, оскільки недотримання елементарних вимог безпеки при поводженні з тваринами може призвести до травматизму як ветеринарного фахівця, слідчого, криміналіста та господаря тварини, так і самої тварини зокрема.

Огляд тварини бажано проводити у присутності її господаря, спокійно, лагідно і впевнено. Кожен раз, наближаючись до тварини або заходячи у стійло, до «верстату» (гнізда), необхідно попереджати їх рівним, наказовим голосом. Не слід допускати грубих окриків та побоїв.

При огляді тварини особа, яка провадить його (слідчий, криміналіст, ветеринарний фахівець), повинна знати не тільки прізвисько тварини, її стать, вік, прикмети, темперамент та звички, проте і методи фіксації (утримання при проведенні огляду певних ділянок тіла тварини, а також при наданні лікарської допомоги).

Усе це, на наш погляд, допоможе слідчому та криміналісту зробити огляд більш якісним, деталізованим та дієвим, а для тварини вказану процедуру максимально не подразливою.

Як висновок, до статті зазначимо, що, на нашу думку, специфічність та унікальність розслідування кримінальних правопорушень проти довкілля вимагають від судових та правоохоронних органів, криміналістів розроблення нових методик щодо збирання доказової бази вчинення вказаних правопорушень та удосконалення вже чинних методик щодо боротьби із кримінальною протиправною поведінкою осіб-правопорушників, з метою подальшого невід'ємного використання вказаних напрацювань у проведенні ефективного розслідування, збору доказової бази, у встановленні та притягненні винних осіб до відповідальності.

Зважаючи на наявність недоліків у цій сфері процесуально-правової та криміналістичної діяльності, вважаємо за актуальні подальші дослідження відповідної спрямованості, адже останні створюватимуть перспективи теоретичних та практичних напрацювань та сприятимуть розв'язанню проблемних питань на цьому напрямку.

Література

1. Інформаційне агентство «Інтерфакс-Україна» інтерв'ю з Андрієм Мальованим, головою Державної екологічної інспекції України - назва статті: «На порозі сміттєвого колапсу» від 13.01.2021

2. Інформаційний інтернет-ресурс «Наш Час». (дата звернення: 01.07.2021).

3. Всеукраїнська громадська організація «700СВІТ». (дата звернення: 01.07.2021).

4. Кримінальний процесуальний кодекс України. Закон України від 13.04.2012- № 4651-УІ (редакція станом на 16.06.2021) [Електронний ресурс] (дата звернення: 01.07.2021).

5. Щербаковский М.Г. Криминалистика: Пособие по подготовке к государственному (выпускному) комплексному экзамену. - Харьков: Прометей-Прес, 2004. - 284 с.

6. Криминалистика. Под ред. А.Н. Васильева. М., Изд-во Моск. ун-та, 1980. - 495 с.

7. Криминалистика. Под ред. И. Ф. Крылова. Л., Изд-во Ленин-го. ун-та, 1976. - 592 с.

8. Руководство для следователей, под редакцией Н.В.Жогина, М., «Юридическая литература», 1971. - 752 с.

Размещено на Allbest.ru