Фінансове шахрайство та безпека

Фінансове шахрайство поширюється на майно та грошові кошти як громадян, так і суб'єктів господарювання. Вагомим аспектом є корисливий мотив із боку зловмисника, неважливо яку зі схем обману він використовує [1, с. 110]. На відміну від звичайної крадіжки, фінансове шахрайство характеризується навмисним заволодінням чужими грошима, але у більш «таємний» спосіб.

Із кожним роком з'являються все нові й нові види шахрайства, водночас активний розвиток нових технологій допомагає фінансовому шахрайству адаптуватися до сучасних умов. У наші дні шахрайство набуло інтелектуального характеру, підтвердженням чого є те, що шахраї застосовують не лише нові технології, але й найсучасніші психологічні методики. На підприємствах також існують різні види фінансового шахрайства, яке несе негативні наслідки як для репутації підприємства, так і його фінансового стану загалом. З огляду на це, дослідження сучасних особливостей фінансового шахрайства та виявлення напрямів протидії йому є актуальним питанням сьогодення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження проблем фінансового шахрайства зазвичай перебуває у полі зору представників юридичної науки, серед них доцільно виділити праці О. Кальмана, С. Князєва, П. Коваленка, О. Курмана, Т. Мудряк, В. Сухоноса, Г. Чернишова, С. Шапочки, Ю. Ярмоленко, О. Кравченка та ін. Вітчизняною фінансовою наукою зазначені питання практично не досліджуються, виняток становлять окремі наукові праці Г. Возняк, О. Кириленко, Т. Кізими, Ю. Клапківа, С. Мельника, Ю. Хамиги та ін. Відтак, відсутність у сучасній українській фінансовій науці досліджень, які б цілеспрямовано та комплексно висвітлювали проблему фінансового шахрайства з точки зору його фінансових ефектів й економічних наслідків, зумовила необхідність подальшого дослідження даної проблематики.

Постановка завдання. Метою дослідження є характеристика особливостей фінансового шахрайства на підприємствах та в житті людей, виокремлення критеріїв ідентифікації й обґрунтування практичних рекомендацій щодо напрямків його мінімізації в сучасних умовах.

Виклад основного матеріалу дослідження. Питанням вивчення та боротьби з шахрайством вчені завжди приділяли велику увагу, про що свідчить низка наукових праць. Тому саме категорія «шахрайство» як термін відрізняється в поняттях та працях різних вчених. Якщо розглядати шахрайство відповідно до чинного Кримінального кодексу України, то шахрайство - це спосіб заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою [2, ст. 190].

Згідно положень Міжнародного стандарту аудиту (ISA) 240, «шахрайство є навмисною дією одного або більше осіб серед керівництва, управлінського персоналу, співробітників або третіх сторін, що полягає у використанні обману для одержання неправомірної або незаконної вигоди» [3].

О. Кравченко у процесі свого дослідження доходить висновку, що шахрайство належить до розряду тих злочинів, що нерідко здійснюються за активної «співучасті» потерпілого. Шахрайство в усіх випадках є результатом трьох складників: конкретної криміногенної ситуації, поведінки злочинця й потерпілого [4].

Ю. Хамига під фінансовим шахрайством розуміє сукупність економічних відносин, які реалізуються юридичними або фізичними особами (як правило, без насильницьких дій) у процесі формування, розподілу і використання фінансових ресурсів (доходів) шляхом обману або зловживання довірою чи службовим становищем з метою отримання економічної та/або іншої вигоди (особистої, корпоративної чи на користь третіх осіб) [5, с. 23].

Так, Г Чернишов у своїх працях розглядає фінансове шахрайство як злочинну діяльність. Таким чином «злочинна діяльність - це деструктивна протиправна активність людини, яка виражається в здійсненні нею усвідомлених, мотивованих, об'єднаних спільним мотивом дій, як легальних, так і нелегальних, задля задоволення певних потреб, досягнення поставленої мети. Тобто злочинна діяльність завжди є умисною та мотивованою» [6].

В. Сухонос зазначає, що шахрайство з фінансовими ресурсами у банківській сфері, як правило, належить до організованої злочинності, яка проникає в органи влади і управління, правоохоронні органи, банки, небанківські фінансові установи для того, щоб отримувати необхідну інформацію і «дах». Тому, наголошує дослідник, боротьба з шахрайством потребує збалансованого та системного підходу з боку держави до захисту фінансових інтересів банків, фізичних і юридичних осіб та й самої держави від економічних злочинів у банківській сфері [7].

Шахрайство на підприємствах будь-якої форми власності є типовим явищем не лише в Україні, але й у всьому світі. Основна відмінність полягає у тому, що іноземні підприємства та юристи розробили ефективні механізми протидії даним незаконним явищам. До них відносяться комплаєнс-процедури, аудиторські перевірки, внутрішнє розслідування тощо. На жаль, підприємства, які працюють лише на території України та націлені тільки на українського споживача, практично не використовують зарубіжні механізми протидії фінансовому шахрайству. Керівників таких підприємств насторожують можливі деструктивні явища, що можуть виникнути у колективі внаслідок внутрішнього розслідування, а також вартість проведення таких розслідувань, яка пропонується на ринку послуг. Та й досить важко іноді пояснити потенційному клієнту, що у перспективі витрачені ресурси на проведене внутрішнє розслідування - це значно менші затрати, ніж постійні втрати через дії недобросовісних працівників.

Згідно із світовою статистикою, унаслідок економічних злочинів та шахрайства щорічно втрачається 6,3 трлн дол. США. У середньому внаслідок фінансового шахрайство підприємство втрачає до 5% свого прибутку.

Згідно результатів опитування українських респондентів у рамках Всесвітнього дослідження економічних злочинів й шахрайства 2020 року, 51% респондентів в Україні постраждали від шахрайства впродовж останніх 24 місяців. Даний показник збільшився, порівняно із 48% в 2018 р. Злочинами, що мають найбільш негативний вплив на діяльність підприємств в Україні, було визнано незаконне привласнення майна й шахрайство в сфері закупівель. 26% українських підприємств впродовж останніх 24 місяці понесли збитки від шахрайства у розмірі від $50 тис. до $1 млн. 3% українських респондентів повідомили про збитки від шахрайства у розмірі понад $5 млн [8].

Шахрайство розглядається як цілісне явище, що формується складною взаємодією обставин економічного, психологічного й соціального порядку. Шахрайство можливо розподілити на декілька видів, узявши за основу поділ суб'єкта, від якого виходить даний факт:

1) розтрата чи розкрадання з боку найманого працівника (замовлення послуг сторонніх організацій за завищеними цінами, які будуть платити певну суму такому працівнику як винагороду);

2) шахрайство з боку керівників чи менеджерів (змова з метою доведення підприємства до банкрутства та виведення активів);

3) афери із інвестиціями (інвестування коштів в підприємства потенційні банкроти з метою виведення коштів з підприємства);

4) шахрайство з боку постачальників (постачання неякісної сировини за завищеними цінами);

5) шахрайство з боку замовника чи клієнта (несплата виконаного замовлення, оскільки замовник може визнати себе банкрутом) [9].

Незважаючи на таке видове різноманіття, найчастіше підприємство зазнає істотних збитків унаслідок нанесення шкоди у зв'язку із недобросовісними діями з боку працівників даного підприємства.

Фінансове шахрайство на підприємстві є доволі небезпечним явищем, що несе за собою чимало несприятливих наслідків. Насамперед це шкода діловій репутації/бренду та втрата прибутку. Якщо інформація про ненадійність системи безпеки підприємства пошириться серед широких мас (а іноді досить й бізнес-партнерів), йому може бути відмовлено у доступі до публічних закупівель. І, звичайно, за наявності факту фінансового шахрайства підприємство понесе збитки матеріального характеру.

З метою попередження зазначених наслідків міжнародний досвід відсилає нас до застосування такого засобу, як Internal Corporate Investigation (внутрішнє корпоративне розслідування). Внутрішні розслідування є вагомим засобом захисту підприємств, що дають змогу уникнути негативних дій з боку держави чи акціонерів, співробітників чи клієнтів. Підприємства і їхнє керівництво схильні до ризику бути утягнутими у судовий процес, кримінальні розслідування, постраждати від скарг незадоволених співробітників тощо. Отже, захист підприємства, його посадових осіб та директорів часто вимагає внутрішнього розслідування, щоб особи, які приймають рішення, були повністю поінформовані про реальний стан справ, наслідки дій проти підприємства та директорів безпосередньо, а також про те, як знизити збитки для підприємства та її керівництва.

Оскільки термін «шахрайство» відноситься до кримінально-правової категорії, то й причини таких дій варто шукати кримінально-правовими методами. У середовищі юристів з метою розуміння причин шахрайських дій з боку працівників підприємства поширення одержав так званий трикутник шахрайства.

Він складається з наступних категорій:

1. Мотив (внутрішня рушійна сила, що спонукає людину до дії): фінансові потреби; жадібність; причини, пов'язані із роботою (недооцінка, ненадання обіцяного);

2. Виправдання: «я заслуговую більшого / підприємство мені заборгувало»; «я вирішу свої поточні проблеми та все поверну»;

3. Сприятливі можливості: неефективний внутрішній та зовнішній контроль; низький рівень трудової дисципліни [9].

Наведені категорії суттєво полегшують пошук причин скоєння шахрайських дій, який, у свою чергу, полегшує й пошук можливих осіб, яким вигідно чинити шахрайські дії. Існує перелік дієвих методів із використанням наведеного «трикутника шахрайства» задля виявлення осіб, причетних до розкрадання на підприємстві.

Насамперед необхідно відзначити, що функціонування внутрішньої служби безпеки не завжди означає повну захищеність від недобросовісних дій працівників підприємства. Досить часто служба внутрішньої безпеки або працює неефективно, або навіть працює у співучасті із крадіями (що, на жаль, характерне для вітчизняних реалій).

З огляду на наведене, основною ознакою успішного виявлення фінансових махінацій на підприємстві є те, що доволі вузьке коло осіб знає про проведення перевірки, а особи, що перевіряють, співпрацюють тільки із однією або двома особами підприємства, яким вони й підзвітні.

До основних методів виявлення фінансового шахрайства на підприємстві можна віднести такі:

1) неочікувана перевірка підприємства - ефективна із точки зору одержання оперативної інформації щодо стану справ на підприємстві;

2) легендована перевірка - найбільш ефективна перевірка у частині одержання повної та достовірної інформації безпосередньо від першоджерела органічним шляхом (безпосередній контакт із людьми, які працюють на підприємстві);

3) внутрішнє розслідування фактів шахрайства, що вже були вчинені;

4) OSINT/HUMINT - одержання інформації із відкритих джерел (інтерв'ювання, оцінка та аналіз документів й кореспонденції) [9].

Досвідчений перевіряючий із метою виявлення осіб, які завдають на постійній основі збитків підприємству, має дотримуватись певного порядку дій. Такі дії включають у себе первинний аналіз, планування, пошук фактів (доказів), аналіз доказів, звіт та подальший супровід клієнта. Необхідно зазначити, що застосовувати доцільно саме такий порядок, оскільки його порушення може призвести до негативних наслідків.

Після виявлення осіб, які є причетними до шахрайських дій у фінансовій сфері, виникає проблема залучення до відповідальності цих осіб, яку необхідно буде вирішити керівництву підприємства. Найчастіше наслідками є дисциплінарна відповідальність, штрафні санкції й адміністративна або кримінальна відповідальність винної особи чи осіб.

Із огляду на зазначене, можна констатувати, що кожне підприємство в Україні може постраждати від фінансового шахрайства, унаслідок якого завжди будуть виникати як матеріальні, так й репутаційні збитки. Ефективною протидією вказаного можна визначити внутрішні перевірки, оскільки, зважаючи на специфіку процедури їхнього проведення, вони допомагають не лише виявити осіб, причетних до розкрадань, але й зрозуміти основну причину фізичної можливості вчинення таких дій. Як правило, це неналежні комплаєнс-процедури й неефективність служби внутрішньої безпеки.

За результатами проведеної внутрішньої перевірки підприємству можна запропонувати заходи із поліпшення механізму захисту від фінансового шахрайства та усунення процесуальних недоліків, що дозволили нанести йому збиток.

Варто також зазначити, що перевірка, проведена сторонніми аудиторськими організаціями, є більш дієвою та кращою за результатами, аніж її проведення контролюючими органами. Така перевірка, на відміну від втручання правоохоронних органів, виключає можливість впливу третіх осіб на її хід та результат, а також залишає замовнику абсолютне право вибору наслідків за виявленими фактами фінансового шахрайства.

Фінансове шахрайство проявляється не тільки на підприємствах, але й у житті звичайних людей. Згідно даних правоохоронних органів, за перше півріччя 2020 р. в Україні було зареєстровано більш ніж 47 тис. випадків шахрайства з банківськими картками фізичних осіб на загальну суму збитків понад 86 млн грн [10].

На сьогоднішній день існує досить багато різновидів фінансового шахрайства по відношенню до фізичних осіб. Наведемо характеристику основних видів.

1. Соціальна інженерія.

Соціальна інженерія представляє собою збір секретних даних за допомогою психологічного впливу. Наприклад, людині можуть зателефонувати та повідомити про блокування банківського рахунку. А для того, щоб його розблокувати, попросять зазначити дату видачі й термін дії карти, CVV- код. Інші відомості, що виманюють шахраї: паролі, пін-коди. Тільки за один рік до чорного списку телефонів потрапило понад 1200 номерів.

Даний вид фінансового шахрайства є найпоширенішим методом викрадення даних. За підрахунками Української міжбанківської асоціації членів платіжних систем ЄМА, за одну аферу із використанням соціальної інженерії зловмисники виманюють в довірливих осіб понад 3000 грн.

2. Скімінг - шахрайство із банкоматами.

Є другим за популярністю методом фінансового шахрайства в Україні. У 2019 році він становив близько 25% всіх випадків фінансового шахрайства. Це спосіб, коли на банкомат установлюють спеціальний прилад (скімер) задля зчитування даних банківської карти. Найчастіше це відбувається із картками, що мають тільки магнітну стрічку. Карти із чіпом та безконтактні картки захищені краще. Проте, на жаль, за даними НБУ в 2019 році таких карток було лише близько 6 млн із 39 млн усіх наявних у фізичних осіб [10].

Ще однією методикою викрадення грошей із банкомату (простіша та ефективніша) є застосування зловмисниками скотчу на слот для видачі готівки. Гроші застрягають, й люди, не дочекавшись видачі грошей йдуть від банкомата. За підрахунками Української міжбанківської асоціації членів платіжних систем ЄМА, за одну таку операцію українці втрачають близько 2000 грн. У 2019 році було зафіксовано 193 випадки, що на 100 більше, аніж на рік раніше [10].