Правовий моніторинг як засіб упорядкування законодавства у сферах оборони та безпеки України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Правовий моніторинг як засіб упорядкування законодавства у сферах оборони та безпеки України

правовий моніторинг безпека

Олександр Котляренко, кандидат юридичних наук, начальник науково-дослідного відділу проблем військового законодавства Центру воєнно-стратегічних досліджень Національного університету оборони України імені Івана Черняховського, полковник юстиції

Зважаючи на складну військово-політичну обстановку в Україні та враховуючи високий ступінь невизначеності й непередбачуваності розвитку безпекової ситуації у світі, створення ефективної системи законодавства у сферах національної безпеки і оборони України є одним із пріоритетів підвищення спроможностей всіх складових сектору безпеки і оборони України. Створенню ефективних правових норм сприяє використання певних юридичних технологій, в тому числі запровадження правового моніторингу.

Проведення правового моніторингу дозволяє виявити різні дефекти (колізії, прогалини, протиріччя, декларативні, застарілі норми) у відповідній сфері правового регулювання, визначити потреби і напрями його удосконалення й систематизації. Визначаючи очевидну значущість правового моніторингу потрібно відзначити необхідність закріплення у нормативно-правовому акті процедури і порядку його проведення, а також обов'язкове поширення моніторингу на усі сфери правового регулювання. Адже обмеження моніторингу лише окремими галузями правового регулювання не дозволить повною мірою досягти його головної мети - підвищення ефективності правового регулювання.

Без дієвого механізму моніторингу ефективності нормативно-правових актів у сферах оборони і безпеки України, не вбачається за можливе якісне удосконалення законодавства у цих сферах. У свою чергу, без системного упорядкування законодавства, неможливо вчасно вирішувати стратегічні питання щодо розвитку потенціалу стримування, оборонної реформи, досягнення взаємосумісності органів сектору безпеки і оборони з відповідними структурами Альянсу, гармонізації вітчизняного законодавства із законодавством держав - членів НАТО у сфері оборони. У цьому контексті, на нашу думку, слід звернути увагу на раціональний підхід щодо визначення тематики цієї науково-практичної конференції, яка загалом чітко і лаконічно відображає всю палітру проблем військово-правової сфери, а тому матеріали цієї конференції однозначно слугуватимуть підґрунтям для глибинної модернізації законодавства у сфері оборони України.

У якості позитивних зрушень маємо відзначити, що нещодавно Міністерство юстиції України (далі - Мін'юст) вперше започаткувало процедуру моніторингу ефективності нормативно-правових актів, що беззаперечно, є вкрай актуальним та давно визрівшим рішенням, яке повинно забезпечити своєчасну розробку пропозицій про внесення змін до нормативно-правових актів у всіх сферах правового регулювання.

Разом з тим, проведений нами аналіз «Порядку моніторингу впровадження та аналізу ефективності прийнятих нормативно-правових актів у сферах правового регулювання банкрутства, виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), судово-експерної діяльності, судоустрою та судочинства, кримінальної юстиції, адвокатури та адвокатської діяльності, безоплатної правової допомоги», який затверджений наказом Міністерства юстиції від 24.12.2020 № 666/5 (далі - Порядок моніторингу), вказує, що Порядком моніторингу не охоплені такі надважливі на сьогодні сфери правого регулювання як «національна безпека і оборона». Очевидно, що правовим підґрунтям для своєчасного прийняття управлінських рішень щодо підготовки змін до законодавчих актів у сферах оборони та безпеки мають слугувати, перш за все, результати моніторингу наявного правового регулювання, а також аналіз отриманих в процесі моніторингу даних щодо практики застосування нормативно-правових актів у цих сферах. Результати моніторингу законодавства у сфері оборони та безпеки можуть та мають стати основною підставою для юридичного прогнозування та перспективного планування нормопроектних робіт у цих сферах правового регулювання, зокрема, й щодо необхідності проведення «кодифікації законодавства у сфері оборони» - завдання, яке визначено абзацом третім підпункту «ґ» пункту 11 статті 1 Указу Президента України від 8 листопада 2019 року № 837 «Про невідкладні заходи з проведення реформ та зміцнення держави», та доручено Міністерству оборони України (далі - Міноборони).

Слід також врахувати не завершеність на сьогодні імплементації положень Закону України «Про національну безпеку України», яким започатковані складні і різнонаправлені реформи. Тобто, на тепер триває «апробація» цього закону в практичній діяльності. При цьому слід відзначити міжгалузевий характер згаданого Закону України, приписи якого стосуються одночасно сфери національної безпеки та сфери оборони держави. Зазначене зумовлює необхідність взаємоузгодження положень законодавчих актів у сфері оборони та цього Закону України.

Водночас, вже більше року минуло від дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про національну безпеку України» щодо набрання чинності положеннями стосовно Головнокомандувача Збройних Сил України, Генерального штабу Збройних Сил України, видів і окремих родів військ (сил)» від 4 березня 2020 року № 522. Цим законом прискорено запуск трансформації системи керівництва силами оборони та військового управління у Збройних Силах України, а також активізовано необхідність внесення змін до низки законів України у сфері оборони. Проте, напрацьований Міноборони пакет законодавчих змін поки не реалізований.

З огляду на викладене, з метою підвищення ефективності законодавства у сферах національної безпеки і оборони, своєчасного прийняття управлінських рішень для усунення протиріч та прогалин у вказаних сферах правового регулювання, ми запропонували Міноборони невідкладно ініціювати перед Мін'юстом внесення відповідних змін до Порядку моніторингу, в частині поширення його на сфери «національної безпека і оборони». Адже, лише завдяки об'єднанню зусиль всіх державних органів, які беруть участь у забезпеченні національної безпеки і оборони, можна підвищити якість законодавства у сферах національної безпека і оборони, яке буде ґрунтуватись на результатах всебічного правового моніторингу.

Вважаємо, що зволікання чи не запровадження моніторингу законодавства у сферах національної безпека і оборони може ускладнити імплементацію норм Закону України «Про національну безпеку України» та призведе до розбалансування законодавчих актів у згаданих сферах. За таких умов, запровадження процесу кодифікації законодавства у сфері оборони є передчасним, і як наслідок, може призвести до зриву виконання визначеного Президентом України завдання, про яке згадувалось раніше.

Разом з тим вважаємо, що розвиток інституту правового моніторингу у перспективі має здійснюватися шляхом формалізації та уніфікації його основ у проекті Закону України «Про нормативно-правові акти» та/або проекті Закону України «Про засади правотворчості в Україні», розробку яких передбачено пунктами 364, 365 Плану законопроектної роботи Верховної Ради України на 2021 рік, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 2 лютого 2021 року № 1165-IX.

Закріплення на законодавчому рівні порядку проведення правового моніторингу надасть обов'язкового характеру результатам цього моніторингу, шляхом обґрунтування чітких військово-політичних рішень щодо необхідності прийняття законодавчих актів у відповідних сферах правового регулювання.

Размещено на Allbest.ru