До питання невідкладного правового врегулювання правоохоронної діяльності у сфері оборони

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет оборони України імені Івана Черняховського

До питання невідкладного правового врегулювання правоохоронної діяльності у сфері оборони

Микола Карпенко доктор юридичних наук, доцент, професор кафедри правового забезпечення, полковник юстиції у відставці

Аналіз наявного законодавства України щодо правоохоронної діяльності у сфері оборони свідчить про необхідність його подальшого удосконалення. За період незалежності в Україні неодноразово ініціювалось питання про створення системи військових правоохоронних органів, діяльність яких би сприяла ефективній боротьбі із військовою злочинністю, яка нині значно збільшилась і становить загрозу для воєнної безпеки держави.

Зокрема, за даними статистичної звітності № 6 Державної судової адміністрації України за вчинення військових кримінальних правопорушень, передбачених розділом ХІХ Особливої частини Кримінального кодексу України, засуджено відповідно в 2015 р. - 2543 особи, 2016 р. - 2614 осіб, 2017 р. - 2774 особи, 2018 - 2665 осіб, за 2019 р. - 2560 осіб [1, с. 301]. Не змінилась суттєво ситуація щодо зазначеного і протягом 2020 р., коли за вчинення військових злочинів було засуджено 1782 особи [2].

Ще у 1994 році фахівцями Міністерства оборони України був розроблений проєкт Закону України «Про військову міліцію», з прийняттям якого мали бути врегульовані питання боротьби із військовою злочинністю особового складу військових формувань, створених відповідно до законів України. Передбачалось, що особовий склад військової міліції здійснюватиме функції за аналогією із міліцією щодо охорони громадського порядку у військових містечках, інших місцях постійного перебування особового складу військових формувань, розшуку зниклих військовослужбовців, зброї, забезпечення безпеки на транспортних комунікаціях з участю військової техніки і тому подібне. Але законопроєкт не отримав підтримки, оскільки окремим «чиновникам» нібито не сподобалась його назва, іншим наявність в державі на той час військової прокуратури, яку було бажання фактично ліквідувати. А тому ситуація невизначеності у питаннях ефективної боротьби із військовою злочинністю «зависла» до 2000 року. Саме цього року в Міністерстві оборони України була створена організаційна група, членом якої був і автор цієї публікації, результатом роботи якої стала підготовка відповідного законопроєкту і прийняття 7 березня 2002 року Верховною Радою України Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» № 3099- ІІІ. Як зазначено в преамбулі вказаного закону «цей Закон з метою подальшого зміцнення законності, правопорядку та військової дисципліни у Збройних Силах України, забезпечення конституційних прав військовослужбовців визначає статус, основні завдання, організацію та принципи діяльності Військової служби правопорядку у Збройних Силах України...» [3].

Наступним етапом реформування правоохоронних органів держави стало затвердження Президентом України Концепції реформування кримінальної юстиції України на підставі Указу Президента України від 08.04.2008 № 311/2008 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 лютого 2008 року «Про хід реформування системи кримінальної юстиції та правоохоронних органів». Як передбачає п. 4 зазначеної Концепції «реформування органів кримінальної юстиції має бути спрямовано на вдосконалення їхньої діяльності за європейськими стандартами з метою підвищення рівня захисту прав людини і основоположних свобод, посилення боротьби з кримінально караними діяннями і, як наслідок, на зростання довіри населення до цих органів» [4].

Зокрема, «Військова служба правопорядку у Збройних Силах України має бути перетворена у військову поліцію, яка здійснюватиме попередження, виявлення, розкриття злочинів та досудове розслідування справ про злочини проти встановленого порядку несення військової служби» [4]. Зміст зазначеного передбачав, що однією із функцій новоствореної військової поліції буде проведення досудового слідства щодо військовослужбовців всіх військових формувань. Разом з тим, подальші рішення законодавця були іншими.

Після прийняття Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VII досудове слідство спочатку було покладено на слідчі органи Національної поліції, а згодом після прийняття Закону України «Про Державне бюро розслідувань України» від 12 листопада 2015 року № 794-VIII на слідчі органи державного бюро розслідувань [5], хоча конкретно з листопада 2018 р. після його фактичного створення [6].

Розбалансованість як підслідності військових злочинів, так і військової юстиції (ліквідація військових судів в 2010 році і військової прокуратури в 2012 році, а потім її відновлення в 2014 році) не сприяли своєчасному і якісному досудовому розслідуванню вчинених військових злочинів та притягнення військовослужбовців що їх вчинили до кримінальної відповідальності. Тому не випадково станом на 16.01.2019 в Україні розшукувалися і ухилялися від кримінальної відповідальності 9268 дезертирів [7], розшук яких здійснювався неефективно із-за відсутності для цього дієвого механізму, нині менше.

Подальші події, що мали місце протягом 2019-2020 рр., які були пов'язані з реформуванням військової прокуратури і зміною статусу її фахівців з військовослужбовців на працівників ще більше, на нашу думку, загострили ситуацію щодо якісного проведення досудового розслідування вчинених військових кримінальних правопорушень у формі злочинів і кримінальних проступків та швидкого притягнення правопорушників до кримінальної відповідальності.

Тому питання реформування Військової служби правопорядку у Збройних Силах України і створення на її базі Військової поліції не тільки не втратило актуальності, а ще більше загострило ситуацію боротьби з військовою злочинністю у військах (силах) держави. Дивним сприймається той факт, що незважаючи на загрозливі тенденції із станом військової дисципліни серед окремої категорії військовослужбовців, проєкт Закону України «Про Військову поліцію» вже протягом майже п'яти років ніяк не може надійти до Верховної Ради України для розгляду і прийняття. Предметом «торгу» між посадовцями окремих центральних органів виконавчої влади на етапі погодження вказаного законопроекту є питання, пов'язані з наданням новостворюваному військовому правоохоронному органу повноважень на здійснення функцій по проведенню оперативно-розшукової діяльності, підслідності військових кримінальних правопорушень проти встановленого законодавством порядку несення або проходження військової служби, а також його підпорядкованості і переліку військових формувань щодо особового складу яких військова поліцію буде здійснювати свої повноваження. Тим самим ігнорується виконання завдання щодо реформування Військової служби правопорядку у Збройних Силах України у Військову поліцію, що передбачено Стратегічним оборонним бюлетенем України в оперативній цілі 3.7., введеного в дію Указом Президента України від 20 травня 2016 року № 240/2016 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про Стратегічний оборонний бюлетень України» [8].

Як підсумок -- питання створення в Україні Військової поліції може вирішуватися ще не один рік і лише негативно впливатиме на стан правопорядку у військових формуваннях України, що можна розглядати, на нашу думку, як «саботаж» та ігнорування інтересів України у сфері забезпечення воєнної безпеки держави.

військовий правоохоронний злочинність кримінальний

Список використаної літератури

1. Карпенко М. І. Кваліфікація військових правопорушень за законодавством України: Монографія / М. І. Карпенко. Київ: ЗВО «Національна академія управління», 2020. 310 с.

2. Форма № 6. Звіт про кількість осіб засуджених, виправданих, справи щодо яких закрито, неосудних, до яких застосовано примусові заходи медичного характеру та види кримінального покарання за 2020 р.

3. Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України [Текст] : Закон України від 07.03.2002 №3099-ІІІ // Офіційний вісник України. 2002. №14. Ст. 708.

4. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 лютого 2008 року «Про хід реформування системи кримінальної юстиції та правоохоронних органів» [Текст] : Указ Президента України від 08.04.2008 №311/2008 // Офіційний вісник України. 2008. №27. Ст. 838.

5. Кримінальний процесуальний кодекс України [Текст] : Закон України від 13 квітня 2012 р. № 4651-VI // Відомості Верховної Ради України (ВВР). 2013. № 9-10, № 11-12, № 13. Ст. 88.

6. ДБР розпочало свою роботу: вже є два провадження щодо правоохоронців.

7. Из дезертиров в Украинской армии можно сформировать целую бригаду

8. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 20 травня 2016 року «Про Стратегічний оборонний бюлетень України « [Текст] : Указ Президента України від 06.06.2016 № 240/2016 // Офіційний вісник України. 2016. № 45. Ст. 1641.

Размещено на Allbest.ru