Домашнє насильство

Размещено на http://www.allbest.ru/

Домашнє насильство

Жук О.А.

старший судовий експерт сектору досліджень у сфері інформаційних технологій Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, м. Вінниця, Україна

Насильство є однією з найбільш гострих соціальних проблем, оскільки воно не тільки відбивається безпосередньо на самих жертвах, але і дестабілізує суспільство в цілому, несе загрозу соціальному порядку. Поширеною формою насильства виступає побутове (домашнє) насильство, яке деструктивно впливає на інститут сім'ї та моральний стан суспільства. Домашнє насильство відбувається між близькими людьми: чоловіком і дружиною, другом і подругою, гомосексуальними партнерами, батьками та малолітніми дітьми, літніми батьками та їх дорослими дітьми. Будь-яка людина може бути піддана насильству у сім'ї, однак найбільше жертв - серед жінок і дітей.

В Україні постійно зростає статистика звернень щодо домашнього насильства. Так вона зросла на 47% у порівнянні - 8 місяців 2020 року до 8 місяців 2021 року. За 8 місяців 2021 року до поліції щодо домашнього насильства звернулися стільки ж людей, як за весь 2019 рік - надійшло 209 тисяч звернень.

Домашнє насильство як негативне антисоціальне, суспільно небезпечне явище становить неабияку загрозу для функціонування інституту сім'ї, загострення родинних взаємовідносин, нівелює конституційне положення, за якого людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Проблематика домашнього насильства висвітлювалась в роботах таких вчених, як: Ботнаренко І. А., Волощук А.М., Герасименко Г.В., Джужа О.М., Кобеньок Г.В., Пивоваров В.В., Полковенко О.В., Полковенко Т.В. тощо. Праці зазначених науковців переважно стосуються загальних аспектів виникнення та функціонування домашнього насильства. В той же час, питання щодо протидії домашнього насильства є малодослідженими та потребують науково- практичного дослідження та обгрунтування.

Метою дослідження є комплексний аналіз теоретичних положень поняття та правової природи домашнього насильства, а також розробка шляхів щодо протидії цього антисоціального явища. Для досягнення поставленої мети було сформульовано такі завдання:

- визначити форми домашнього насильства, методи вирішення проблеми;

- встановити наслідки домашнього насильства;

- ідентифікувати та розкрити соціальну природу домашнього насильства;

- визначити суб'єктів домашнього насильства;

Для досягнення мети й завдань було використано комплексну систему загальнонаукових та спеціальних методів наукового пізнання.

З прийняттям у нашій державі Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" та набранням чинності Законом України "Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України стало очевидно, що Україна визнає і привертає неабияку увагу до гостроти та глибини цієї проблеми. Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного характеру, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Таке визначення міститься у згаданому вище Законі України "Про запобігання та протидію домашньому насильству".

Домашнє насильство має свої форми, а саме:

1) економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру;

2) психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи;

3) сексуальне насильство - форма домашнього насильства, що включає будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності;

4) фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру [1].

Насильство в сім'ї є однією з найбільш розповсюджених форм порушення прав людини. У більшості випадків протиправні дії проти когось із членів родини супроводжуються актами агресії, приниження та жорстокої поведінки. Як правило, найбільше страждають від сімейного насильства жінки та діти. Головною проблемою насильства в сім'ях є те, що воно найчастіше не виходить за межі "зачинених дверей", а відтак "насильник" залишається непокараним і продовжує знущатись над рідними.

Наслідки домашнього насильства:

- втрата людських життів (вбивства, смерть внаслідок отриманих травм, самогубство, доведення до самогубства в контексті домашнього насильства);

- набуття інвалідності, хронічних захворювань, хвороби внаслідок отриманих травм та психосоматично загострені захворювання;

- психічні розлади, оскільки жертви домашнього насильства піддаються колосальній та хронічній психологічній травматизації, внаслідок котрої часто страждають від психічних розладів;

- у постраждалих може зростати схильність до суїциду, депресії, тривожних розладів, розладів харчової поведінки, алкоголізму, наркоманії, бродяжництва, патологічного накопичення;

- міжпоколінне відтворення насильства. Діти і підлітки, що стали свідками домашнього насильства, переймають гендерну модель насильницької поведінки і відтворюють її в наступному поколінні;

- вторинна травматизація. Особи, емоційно залучені в спілкування з безпосередніми учасниками конфліктів - друзі, рідні, сусіди, колеги, соціальні працівниці, лікарський склад, правоохоронці, адвокати, судді.

Ідентифікація та соціальна природа домашнього насильства: домашнє насильство залишається однією з найгостріших соціальних проблем [3, с. 45]. Актуальність проблеми подолання та попередження насильства у сім'ї зумовлена стрімким збільшенням фактів фізичного, психологічного, економічного і сексуального насильства і одночасно при цьому - відсутністю належного реагування на прояви насильства в сім'ї з боку суспільства, нашого безпосереднього оточення [4, с. 22]. Ідентифікація та розкриття соціальної природи домашнього насильства є важливим як у теоретичному, так і практичному аспектах. З огляду на зазначене, в контексті нашого дослідження необхідно розглянути існуючу джерельну базу щодо тлумачення дефініції "домашнє насильство". У Великому тлумачному словнику української мови розкрито змістовне наповнення категорій "домашнє" та "насильство". Так, перше поняття тлумачиться як "який виконується дома", відповідно друге - "застосування фізичної сили до кого-небудь; застосування сили для досягнення чого-небудь; примусовий вплив на когось, щось" [2, с. 316, 735]. Як бачимо, у довідниковій літературі, на основі узагальнення та поєднання вищезазначених тлумачень, поняття домашнє насильство розглядається крізь призму словосполучення "застосування сили / вплив, що виконується вдома". Доцільно відмітити, що переважна більшість науковців досліджуючи різні аспекти домашнього насильства відштовхуються від законодавчого визначення цього поняття. Відповідно до Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь [5]. Таким чином, узагальнюючи законодавче визначення поняття "домашнє насильство", можемо виділити його характерні риси:

1) це діяння (дії або бездіяльність), тобто проявляється шляхом вчинення активних вольових дій або в пасивному вольовому поводженні;

2) здійснюється у формі фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства;

3) вчиняється в сім'ї чи в межах місця проживання;

4) суб'єктами є родичі (або колишні родичі).

Вітчизняні правозахисні групи зазначають про те, що від фізичного домашнього насильства в Україні страждає орієнтовно 1,8 мільйона жінок. У 90% випадків - це насильство чоловіків щодо жінок. З кожним роком шокуюча статистика щодо насильства вдома невпинно зростає [7]. У той же час, наукова та громадська спільнота одноголосно стверджують, що представлені показники наявності домашнього насильства не відображають реальний стан проблеми, на практиці ж кількість таких осіб є суттєво більшою. На наш погляд, особи, які зазнали домашнього насильства досить часто не звертаються до правоохоронних органів через побоювання, що рівень насильства може збільшитись, а також осуд, цькування та насміхання сусідів, знайомих тощо. В нашій державі, як і в більшості постсоціалістичних країн, не прийнято виносити на публічне обговорення питання щодо домашнього насильства. З огляду на глобальність зазначеної проблеми, щороку в Україні проводиться міжнародна кампанія "16 днів проти насильства", протягом якої громадська спільнота проводить низку заходів, конференцій та конгресів, присвячених актуалізації питань протидії домашнього насильства. З метою посилення уваги до осіб, які зазнали домашнього насильства та в знак їх підтримки, щороку 25 листопада в Україні відзначається Міжнародний день проти насильства щодо жінок.

Доцільно відзначити, що за функціонування Закону України "Про попередження насильства в сім'ї" [6] перелік суб'єктів, які є жертвами домашнього насильства був відсутній. Згідно з статтею 3 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" відповідно дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб:

1) подружжя;

2) колишнє подружжя;

3) наречені;

4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя);

5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти;

6) особи, які мають спільну дитину (дітей);

7) батьки (мати, батько) і дитина (діти);

8) дід (баба) та онук (онука);

9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка);

10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка);

11) рідні брати і сестри;

12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука);

13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими;

14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням;

15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім'ї патронатного вихователя.

Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, за умови спільного проживання, а також на суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству [5]. Отже, як бачимо, у законодавстві відсутній вичерпний перелік суб'єктів - жертв домашнього насильства, що наш погляд, пояснюється багатогранністю вказаного явища.

Таким чином сформульовані у науковій роботі положення, висновки, рекомендації і пропозиції можуть бути використані: у науково-дослідницькій роботі - для подальшого теоретичного дослідження положень протидії домашнього насильства. насильство правовий сім'я

Список використаних джерел

1. Про запобігання та протидію домашньому насильству: Закон України від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII : станом на 01 січня 2020 року. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/2229-19#Text (дата звернення 29 грудня 2021 року).

2. Великий тлумачний словник української мови (з дод. і допов.) / уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. Ірпінь: ВТФ "Перун", 2005. 1728 с.

3. Герасименко Г.В. Проблеми реагування правоохоронних органів на домашнє насильство крізь призму громадської думки. Демографія та соціальна економіка. 2018. № 1 (32). С. 43-57.

4. Моніторинг національної судової практики розгляду судами кримінальних, цивільних справ і справ про адміністративні правопорушення, повя'заних із вчиненням насильства в сім'ї / за заг. ред. О.А. Шаповалової. Київ: ВАІТЕ, 2014. 190 с.

5. Про запобігання та протидію домашньому насильству: Закон України від 07.01.2018 № 2229-VII. Відомості Верховної Ради України. 2018. № 5. Ст. 35.

6. Про попередження насильства в сім'ї: Закон України від 15.11.2001 р. № 2789-III. Відомості Верховної Ради України. 2002. № 10. Ст. 70. Втратив чинність.

7. Щороку понад 1,8 мільйона українок потерпають через домашнє насильство. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/2588861-sorokuponad- 18-milj ona-ukrainok-poterpaut-cerez-domasne-nasilstvo.html (дата звернення: 20.01.2019).

Размещено на Allbest.ru