Проблеми законодавчої визначеності способів захисту патентних прав

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРОБЛЕМИ ЗАКОНОДАВЧОЇ ВИЗНАЧЕНОСТІ СПОСОБІВ ЗАХИСТУ ПАТЕНТНИХ ПРАВ

Яворська О.С.

доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри інтелектуальної власності, інформаційного та корпоративного права Львівського національного університету імені Івана Франка м. Львів, Україна

Суб'єктивно право складає для його носія цінність, якщо це право визнане за особою, якщо для здійснення цього права існують реальні механізми, способи та засоби та, якщо це право, у випадку його порушення, буде захищене справедливо, неупереджено та ефективно.

Суб'єкт інтелектуальних прав, у разі їх порушення, має обрати конкретний спосіб захисту: загальний, встановлений ч. 2 ст. 16 ЦК України [1] або спеціальний, встановлений нормами спеціальних законів, що урегульовують відповідні інтелектуальні відносини чи спосіб захисту може встановлюватися договором, стороною якого є такий суб'єкт.

Якщо зі змісту ч. 2 ст. 16 ЦК України можливо встановити загальні способи захисту цивільних прав та інтересів, то редакції норм спеціальних законів такої ясності не демонструють. Згідно ч. 2 ст. 432 ЦК України суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про, наприклад; зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності; вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності та знищення таких товарів; застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності тощо. Але ж суд може постановити такі рішення, якщо суб'єкт порушеного права звернувся до суду з відповідною вимогою.

Тому доцільніше редакцію цієї норми формулювати не через зазначення яке рішення може постановити суд, а через зазначення конкретних способів захисту, якими може скористатися суб'єкт інтелектуальних прав у разі їх порушення. Хоча при розгляді спорів щодо захисту інтелектуальних прав суди покликаються на норми спеціальних законів, норми ж ст. 432 ЦК України не застосовуються як норми прямої дії.

Проблема способів захисту патентних прав добре відома. У наукових дослідженнях слушно звертається увага на явному дисбалансі у визначеності способів захисту авторських та патентних прав.

Хоча редакцію ст. 52 Закону «Про авторське право і суміжні права» [2] не можна назвати вдалою, все ж аналіз її норм дозволяє опосередковано встановити способи захисту порушених прав. Зокрема, у ч. 1 цієї статті йдеться про права особи звертатися за захистом свого авторського/суміжного права, а у ч. 2 йдеться про право суду постановити рішення чи ухвалу по суті спору. Застосовано формулювання «звернення до суду з позовом» - (п. б) ч. 1 ст. 52) та «подання позову до суду» - (п. в) ч. 1 ст. 52). Очевидно, що поняття тотожні, але формулювання різні. Незрозуміло чому йдеться про право суду постановити відповідне рішення чи ухвалу. Адже, якщо суб'єкт авторського/суміжного права звернувся до суду з відповідним позовом про захист конкретним способом, то суд, відповідно до приписів матеріального та процесуального права, зобов'язаний винести рішення по суті справи (задовольнити позовну вимогу або відмовити у позові). Розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду, а не ухвали. Шляхом постановлення ухвали вирішуються процедурні питання, пов'язані з рухом справи, клопотаннями та заявами осіб тощо.

У проєкті Закону «Про авторське право і суміжні права» [3], зокрема, у ч. 2 ст. 57, зазначено конкретні способи захисту порушених прав, але у ч. 3 збережено ті ж підходи, що й у ч. 2 ст. 52 чинного Закону. Тобто йдеться про право суду постановити відповідне рішення про захист порушених прав. Але ж суд, постановляє рішення, якщо позивач звертаючись з позовом, чітко формулює обраний спосіб захисту.

Видається, що норми такого змісту (ч. 2 ст. 52 Закону «Про авторське право і суміжні права») просто зайві у законах, що містять норми матеріального права. Не слід їх відтворювати і у проєкті.

Однак, попри вдалі/невдалі редакції норм Закону «Про авторське право і суміжні права», все ж можливо встановити конкретні способи захисту порушених прав, то у інших спеціальних законах чіткість у визначенні способів захисту патентних прав, прав на торговельні марки, сорти рослин відсутня. Ситуація не змінилася після реформи патентного законодавства.

Зокрема, редакційно однаково викладені норми ст. 35 Закону «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» [4], ст. 27 Закону «Про охорону прав на промислові зразки» [5], ст. 25 Закону «Про правову охорону географічних зазначень» [6], ст. 22 Закону «Про охорону прав на компонування напівпровідникових виробів» [7]. Норми усіх названих статей законів були змінені Законом від 22 травня 2003 року, тому й редакції різняться назвою об'єкта правової охорони.

Наприклад, у ст. 35 Закону «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», назва якої «Способи захисту прав» вказано: Суди відповідно до їх компетенції розв'язують, зокрема, спори про: авторство на винахід (корисну модель); встановлення факту використання винаходу (корисної моделі); встановлення володільця патенту; порушення прав володільця патенту; укладання та виконання ліцензійних договорів; право попереднього користувача; компенсації.

По-перше, усі аналізовані норми спеціальних законів є нормами матеріального права. Тому у них має йтися про способи захисту порушених прав, а не про категорії справ, які може розглядати суд. По-друге, назви статей не відповідають їх змісту, оскільки встановити про які ж способи захисту йдеться доволі проблематично. Наприклад, якщо суд («розв'язує»?, чому не вирішує?) спір про авторство на винахід, корисну модель, промисловий зразок, компонування, то про який спосіб захисту йдеться? Чи може суд «розв'язувати» спір про укладання ліцензійних договорів, якщо укладення договору - це узгоджені дії його сторін і на стадії укладення будь-які спірні моменти вирішуються шляхом переговорів, а не судом.

В усіх аналізованих нормах йдеться про «розв'язання» судом спорів про компенсації, але жоден із зазначених законів не встановлює такий спосіб захисту як вимога про виплату компенсації.

Виплата компенсації встановлена ст. 52 Закону «Про авторське право і суміжні права» - п. г) ч. 1, п. г) ч. 2 ст. 52. Такий спосіб захисту найчастіше застосовувався у разі порушення авторських прав. Звичайно, що інколи суми присуджених до виплати грошових компенсацій були явно неспівмірними з характером правопорушення, розміром доходів, що їх отримав порушник прав. Але із унесенням Законом від 15 травня 2018 року змін щодо порядку обчислення суми компенсації такі позовні вимоги майже не заявляються.

До речі, стягнення компенсації, що визначається судом у розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат, з урахуванням того, чи було вчинене порушення без умислу чи навмисно, замість відшкодування збитків або стягнення доходу, встановлене п. г) ч. 1 ст. 55 Закону «Про охорону прав на сорти рослин» [8]. Зміни від 15 травня 2018 року щодо порядку обчислення компенсації цього Закону не торкнулися.

У проєкті Закону «Про авторське право і суміжні права» пропонується стягнення компенсації, що визначається судом замість відшкодування збитків або стягнення доходу на розсуд позивача: а) у розмірі до 50000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (а, якщо порушник - непрацездатна особа?) або б) як фіксована подвоєна, а у разі умисного порушення - як потроєна сума винагороди, яка була би виплачена у разі надання дозволу на використання об'єкта авторського права або суміжних прав, щодо якого виник спір, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

Пропонований варіант б) теж проблематичний. Довести розмір винагороди, яка була би виплачена у разі надання дозволу на використання відповідних прав, форму вини порушника доволі складно. Це та ж проблема, що існує на сьогодні, після внесення змін від 15 травня 2018 року до Закону «Про авторське право і суміжні права».

Стягнення компенсації замість відшкодування збитків доволі зручний спосіб захисту, оскільки позбавляє суб'єкта, права якого порушені, від доказування розміру збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та розміром збитків та інших умов, що у сфері інтелектуальної власності є доволі проблематичним. Тому варто ураховувати і співмірність розміру компенсації з фактом та змістом порушення, з доходом, що його отримав порушник, зрештою оцінювати її присудження з позицій справедливості, розумності, доцільності.

Варто закріпити такий спосіб захисту і для патентних прав.

Також варто внести конкретику щодо способів захисту порушених прав на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, компонування, географічні зазначення, сорти рослин. Як засвідчує судова практика суб'єкти інтелектуальних прав у разі їх порушення звертаються з вимогами про визнання свідоцтва на зареєстрований знак недійсним; припинення дії свідоцтва на знак у зв'язку з невикористанням знаку; визнання патенту чи свідоцтва недійсними; вилучення відповідних товарів з неправомірно використаним позначенням, копій виробів іншого суб'єкта господарювання і у виробника, і у продавця тощо.

Відтак застереження викликають унесені зміни від 21 липня 2020 року. Запропоновано визнавати недійсними права на винахід, корисну модель, промисловий зразок. Такий підхід було втілено ще у ЦК України - відсилочні норми ст.ст. 469, 479, 499. Попри некоректність самої конструкції «визнання прав недійсними», повний різнобій у законодавчому регулюванні. Якщо «права визнаються недійсними» відповідно до ст. 33 Закону «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», ст. 25 Закону «Про охорону прав на промислові зразки», то, відповідно до ст. 20 Закону «Про охорону прав на компонування напівпровідникових виробів», ст. 20 Закону «Про правову охорону географічних зазначень» недійсною може бути визнана реєстрація відповідних об'єктів.

Відтак, є потреба «єдиного почерку» щодо викладу законодавчих норм як у понятійному апараті, так і у концептуальних підходах, редагуванні тощо. У спеціальних законах варто системно та чітко закріпити спеціальні способи захисту порушених інтелектуальних прав.

інтелектуальні права порушення захист

Література:

2. Про авторське право і суміжні права: Закон України від 23.02.1993. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/3792-12#Text

3. Проект Закону «Про авторське право і суміжні права» URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=65661

4. Про охорону прав на винаходи і корисні моделі: Закон України від 15.11.93 URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/3687-12#top

5. Про охорону прав на промислові зразки: Закон України від 15.11.93 URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/3688-12#Text

6. Про правову охорону географічних зазначень: Закон України від 16.06.1999. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/752-14#top

7. Про охорону прав на компонування напівпровідникових виробів: Закон України від 05.11.1997. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/621/97-%D0%B2%D1 %80#top

8. Про охорону прав на сорти рослин: Закон України від 21.04.1993. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/3116-12#Text

Размещено на Allbest.ru