До проблеми припинення опіки та піклування

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДО ПРОБЛЕМИ ПРИПИНЕННЯ ОПІКИ ТА ПІКЛУВАННЯ

Рубан О.О.

кандидат юридичних наук, асистент кафедри цивільного права № 2 Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого м. Харків, Україна

Проблемні аспекти у питаннях опіки та піклування існують ще з радянських часів, однак невідповідність вимогам сучасності й недосконалість деяких правових інститутів та окремих норм не дозволяє всебічно забезпечувати дотримання прав і законних інтересів осіб щодо яких було встановлено опіку або піклування, зокрема дітей.

Про важливість проблеми захисту прав дітей свідчить той факт, що одним з перших кроків Генеральної Асамблеї ООН було створення у 1946 році Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ). Першим актом ООН, що стосується прав дітей, стала прийнята Генеральною Асамблеєю у 1959 році Декларація прав дитини, яка проголосила, що людство зобов'язане гарантувати дітям користування всіма правами і свободами на їх благо. А у 1989 році була прийнята Конвенція про права дитини.

Системою заходів, спрямованих на забезпечення особистих і майнових прав та інтересів неповнолітніх дітей, а також повнолітніх осіб, які за віком чи станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки, охоплюється інститутом опіки та піклування.

Органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, їх структурними підрозділами, які опікуються дітьми, проводиться робота щодо захисту законних прав та інтересів дітей. Однак такі негативні явища, як бездоглядність, безпритульність, соціальне сирітство, нехтування опікунами своїми обов'язками перед дитиною, перевищення своїх опікунських прав, порушення прав підопічних осіб тощо залишаються нагальними і численними.

Основною причиною соціального сирітства є неналежне виконання батьками батьківських та опікунами опікунських обов'язків. Незважаючи на постійну роботу органів опіки та піклування, щороку значна кількість батьків позбавляється батьківських прав, а опіка припиняється.

Постановою Кабінету Міністрів України № 866 від 24.09.2008 року розширено перелік підстав припинення опіки та піклування [1]. Припинення опіки, піклування може мати місце у разі: передачі дитини батькам (усиновлювачам); смерті підопічного; смерті піклувальника; завершенням навчання у закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. опіка піклування неповнолітній право

Звільнення піклувальника від своїх повноважень також передбачено відповідно до статті 75 ЦК України у разі:

- незадовільного виконання або невиконання обов'язків піклувальником;

- порушення прав дитини;

- виникнення потреб у влаштуванні дитини до спеціального навчального закладу, закладу охорони здоров'я або спеціального захисту, у разі тяжкої хвороби піклувальника, якщо ця хвороба не дає змоги виконувати обов'язки піклування.

Що ж стосується припинення піклування, то відповідно до ст. 251 СК України піклування припиняється у разі виникнення стосунків піклувальника і дитини, що перешкоджають здійсненню ним піклування (наприклад, відсутнє повне взаєморозуміння між піклувальником і підопічною особою, виникають сварки, підопічну особу виганяють із дому тощо), про що є і відповідні судові рішення [2].

У разі, коли підопічні діти передані на виховання своїм батькам (наприклад, раніше позбавлених батьківських прав) або усиновлені в установленому законом порядку, орган опіки та піклування незалежно від волі опікуна чи піклувальника зобов'язаний вирішити питання про його звільнення від обов'язків з опіки чи піклування цих дітей із зазначенням обґрунтованих поважних причин.

Прикладом того, що піклувальник не відповідає своєму призначенню, слід вважати негідне його поводження у сім'ї, зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами, ведення аморального способу життя. За наявності подібних легковажних проявів у поведінці піклувальника він повинен бути звільнений від виконання функцій з опіки і піклування незалежно від його прихильності до підопічної особи.

Піклувальник може вести і пристойний спосіб життя, але при цьому несумлінно ставитись до виконання своїх обов'язків з опіки і піклування. І за цих умов він повинен бути звільнений від виконання таких обов'язків.

Відповідно до Правил опіки та піклування, затверджених Наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України та Міністерства праці та соціальної політики України № 34/166/131/88 від 26.05.99 р. (далі - Правила), що призвані контролювати діяльність опікунів, піклувальників та захищають права підопічних, крім наведених вище зазначені ще такі випадки припинення піклування.

Так, відповідно до пункту 5.5. Правил, піклування припиняється у разі скасування судом обмеження в дієздатності осіб, які зловживали спиртними напоями або наркотичними речовинами; якщо усунені причини, що викликали встановлення піклування над особами, які за станом здоров'я не могли самостійно захищати свої права.

Піклувальники на їх прохання можуть бути звільнені від виконання своїх обов'язків, якщо орган опіки та піклування за місцем проживання підопічного визнає, що дане прохання викликане поважною причиною.

Звільнення піклувальника від його обов'язків може бути за клопотанням підопічних осіб, за ініціативи органів опіки та піклування, якщо буде встановлено, що опікун чи піклувальник не відповідає своєму призначенню або належним чином не виконує своїх обов'язків (п. 5.2. Правил).

У разі скасування судом обмеження у дієздатності осіб, які зловживали спиртними напоями або наркотичними засобами, а також якщо відпали причини, що викликали встановлення піклування над особами, які за станом здоров'я не могли захищати своїх прав, піклування припиняється за рішенням органу опіки та піклування.

Звільнення судом від повноважень піклувальника за заявою інших осіб, у тому числі родичів підопічного, чинним законодавством не передбачено.

Не виключені випадки навмисного використання опікуном чи піклувальником наданих йому прав у своїх корисливих цілях (заволодіння житловою площею підопічного, належним йому майном) або залишення підопічного напризволяще без необхідних засобів до існування, витрачання піклувальником пенсій підопічних для власних потреб тощо [3, 4]. При встановленні подібних правопорушень опікун чи піклувальник повинен бути не тільки звільнений від виконання своїх обов'язків, але й притягнутий до відповідальності згідно з чинним законодавством (п. 5.3 Правил опіки та піклування). Якщо в період розгляду справи про звільнення піклувальника від обов'язків стане відомо про зловживання ним своїми правами, залишення підопічних дітей напризволяще, матеріали про це повинні негайно передаватись прокуророві для вирішення питання про притягнення винного до відповідальності в порядку, передбаченому процесуальним законодавством.

Відповідно до пункту 6.2. Правил, дітям, які перебувають під піклуванням, після повернення від піклувальника, у разі відсутності в них житла житлове приміщення надається позачергово згідно зі статтями 46, 71 Житлового кодексу України.

Якщо при розгляді справи суд встановить, що особа позбавлена батьківського піклування, відповідно до положень ст. 60 ЦК України, то це є достатньою підставою для порушення і розгляду судом питання про встановлення опіки чи піклування над дитиною і призначення піклувальника, навіть у тих випадках, коли таку вимогу не було заявлено.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи скарги заявників, зазначає, що здійснення виконавчих проваджень у справах щодо опіки та піклування над дітьми виявляє структурні та системні недоліки, а національні органи влади не продемонстрували належної сумлінності [5] (наприклад, у справі «ЛАЗОРІВА ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF LAZORIVA v. UKRAINE), зокрема, було зазначено, щодо не надання судами пояснень, чому усиновлення краще відповідало інтересам дитини у порівнянні з опікою, право на здійснення якої мала намір отримати тітка дитини) [6].

Отже, стан виховання та розвитку дітей у сім'ях усиновлювачів, опікунів, піклувальників, прийомних сім'ях, сім'ях, які перебувають у складних життєвих обставинах, потребує посиленого контролю з боку органів опіки та піклування, служб у справах дітей.

Для підвищення ефективності роботи щодо захисту прав дітей необхідне об'єднання зусиль органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, інститутів громадянського суспільства навколо забезпечення сталого розвитку дітей. Сумлінне відношення відповідних органів до питань захисту прав дітей неодмінно повинно привести до належного правового захисту прав та інтересів дітей.

Література

1. Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини. Постанова Кабінету Міністрів України № 866 від 24.09.2008 р. URL: https://ips.ligazakon.net/document/view/KP080866?an=0&ed=2020_02_19 (дата звернення 12.12.2020)

2. Рішення Воловецького районного суду Закарпатської області № 300/1075/14-ц від 31.10.2014 р. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/41253467 (дата звернення 10.12.2020)

3. Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України № 5-567км09 від 01.09.2009 р. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/4501850 (дата звернення 13.12.2020)

4. Ухвала Колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 759/8956/15-ц від 14.12.2016 р. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/63511423# (дата звернення 13.12.2020); Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України № 5-567км09 від 01.09.2009 р. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/4501850 (дата звернення 13.12.2020)

5. Рішення ЄСПЛ від 23 липня 2019 р. по справі «ШВЕЦЬ ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF SHVETS v. UKRAINE), заява № 22208/17. URL: https://minjust.gov.ua/m/stattya-8-pravo-na-povagu-do-privat-nogo-i-simeynogo-jittya-4202 (дата звернення 13.12.2020)

6. Рішення ЄСПЛ від 17.04.2018р. по справі «ЛАЗОРІВА ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF LAZORIVA v. UKRAINE), заява № 6878/14. URL: https://minjust.gov.ua/m/stattya-8-pravo-na-povagu-do-privat-nogo-i-simeynogo-jittya-4202 (дата звернення 13.12.2020).

Размещено на Allbest.ru