Судова експертиза у сфері інтелектуальної власності: проблеми кадрового забезпечення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державна установа «Інститут економіко правових досліджень імені В.К. Мамутова Національної академії наук України»

Судова експертиза у сфері інтелектуальної власності: проблеми кадрового забезпечення

Кірін Р.С.,

доктор юридичних наук, доцент, провідний науковий співробітник

м. Київ

Цивільний кодекс України (ст. 432) закріпив з кожною особою право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності (далі - IP) відповідно до ст. 16 цього кодексу [1]. Серед рішень, які може постановити суд у випадках та в порядку, встановлених законом, виділено рішення, зокрема, про застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню IP-права та збереження відповідних доказів.

В якості останніх Цивільний процесуальний кодекс України (ст. 76) [2] розглядає будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність: а) обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи; б) інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Одним із засобів, яким ці дані встановлюються, є висновки експертів. При цьому експертом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з'ясування відповідних обставин справи.

Залишаючи для подальших наукових дискусій питання про те, що слід вважати спеціальними знаннями в IP-сфері і як розмежувати завдання IP-експерта та експерта з питань IP-права, пропоную розглянути надзвичайно важливе питання, яке безпосередньо впливає на як здійснення цивільного судочинства на засадах змагальності сторін так і на здійснення судово-експертної діяльності (далі - СЕД) на принципах законності, незалежності, об'єктивності і повноти дослідження. Таким питанням наразі уявляється проблема кадрового забезпечення СЕД в цілому та IP-експертизи зокрема.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про судову експертизу» [3] регулювання кадрових відносин у СЕД здійснено з наступними особливостями:

1) підготовка фахівців для державних спеціалізованих установ (далі - ДСУ), що проводять судові експертизи, здійснюється закладами вищої освіти;

2) спеціалізація та підвищення кваліфікації проводяться на курсах та у спеціальних закладах відповідних міністерств та інших центральних органів виконавчої влади (далі - ЦОВВ);

3) фахівці, які не є працівниками ДСУ і мають на меті здійснювати експертну діяльність, проходять навчання з відповідної експертної спеціальності в ДСУ Міністерства юстиції України (далі - Мінюст) з урахуванням обмежень, передбачених законом;

4) для забезпечення належного професійного рівня фахівці, які не є працівниками ДСУ і отримали кваліфікацію судового експерта, крім тих, які мають науковий ступінь, один раз на три роки повинні пройти стажування в ДСУ Мінюсту відповідно до спеціальності та підтвердити рівень своїх професійних знань;

5) вивчення потреб у підготовці, спеціалізації та підвищенні кваліфікації експертів, а також розроблення пропозицій щодо задоволення цих потреб здійснюються міністерствами та іншими ЦОВВ, до сфери управління яких належать ДСУ, що здійснюють СЕД.

Відносно освіти експерта, незалежно від його статусу (працівник ДСУ чи особа, яка провадить незалежну професійну діяльність), ст. 10 закону [3] висуває такі вимоги: а) відповідна вища освіта; б) освітньо-кваліфікаційний рівень (далі - ОКР) не нижче спеціаліста.

Якщо остання є достатньо зрозумілою і такою, що потребує лише незначної трансформації з урахуванням приписів Закону України «Про вищу освіту» [4], а саме: - останній прийом на здобуття ОКР спеціаліста проводився у 2016 р.; - вища освіта за ОКР спеціаліста (повна вища освіта) після 06.09.2014 р. прирівнюється до вищої освіти ступеня магістра. Тобто, сучасна редакція освітньої вимоги до судового експерта повинна мати такий вигляд: «…можуть бути фахівці, які мають вищу освіту другого (магістерського) рівня і освітній ступінь магістра за відповідною освітньою програмою, кваліфікацією, що складається з інформації про здобутий ступінь вищої освіти, спеціальність (спеціальності, галузь знань - для міждисциплінарних освітніх програм), предметну спеціальність або спеціалізацію (відповідно до сертифіката або рішення про акредитацію) та професійну кваліфікацію (у разі присвоєння)».

Саме ця редакція є такою, що відповідає освітньому законодавству [4, ст. 7], оскільки вона відноситься до обов'язкової інформації, яка повинна міститися в документах про вищу освіту (наукові ступені) - дипломах молодшого бакалавра, бакалавра, магістра, визначеної урядовою постановою, що набирає чинність з 1 січня 2021 р [5].

Останнє положення слід врахувати у законопроєкті про СЕД, адже в ньому [6, ст. 15] зазначено, що судовим експертом може бути громадянин України, який має вищу освіту другого рівня за ступенем магістра у відповідній галузі знань, що уявляється не обґрунтованим.

Термін «галузь знань» розглядається як гармонізована з Міжнародною стандартною класифікацією освіти широка предметна область освіти і науки, що включає групу споріднених спеціальностей [4], тож очевидно, що інформація про галузь знань матиме місце лише у разі здобуття особою ступеню магістра за міждисциплінарною освітньою програмою.

При цьому також слід мати на увазі, що, по-перше, прийом на навчання проводиться саме за спеціальностями (спеціалізаціями) відповідно до Переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти [7, 8]. По-друге, у заяві про допуск до участі в конкурсному відборі на навчання для здобуття відповідного ступеня також зазначається лише код та найменування спеціальності, предметних спеціальностей або спеціалізації певних спеціальностей [9].

В той же час, щодо вимоги «відповідна вища освіта», то треба констатувати, що ані у законі про СЕД ані у підзаконних актах судово - експертного законодавства відсутнє однозначне розуміння поняття «відповідна». Проте, певні узагальнення в цьому аспекті, після їх аналізу, все ж можна зробити:

1) судові експерти повинні мати необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань [3, ч. 1 ст. 10] та отримати кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності [3, ч. 2 ст. 10];

2) серед суб'єктів СЕД закон виділяє категорію «інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань» [3, ст. 7];

3) проект закону про СЕД під поняттям «спеціальні знання» розуміє - професійні знання, навички та вміння фахівця у відповідній галузі науки, техніки, мистецтва тощо (крім знань у галузі права), набуті ним під час навчання та практичної діяльності за відповідною спеціальністю (фахом) [6];

4) при вирішенні кваліфікаційною палатою Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Мінюсту питання щодо відповідності вищої освіти експертній спеціальності, за якою особа має намір отримати кваліфікацію судового експерта, враховується навчальний час з відповідних дисциплін, зазначених у додатку до диплома про вищу освіту.

З останнього слідує, що вищу освіту експерта слід вважати такою, що відповідає його експертній спеціальності, за умови наявності у додатку до диплома про вищу освіту певної, нерегламентованої кіль - кості навчального часу з «відповідних дисциплін». Подібне трактування аж ніяк не сприяє формуванню необхідних знань експерта для надання висновку з досліджуваних питань, оскільки, як вид судової експертизи, експертиза у IP-сфері має 9 підвидів та 11 видів експертних спеціальностей, а тому вимагає більшого рівня конкретизації у питанні їх відповідності освітнім спеціальностям.

Література

право експертний інтелектуальний власність

1. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. №435-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15? find=1&text

2. Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 р. № 1618-IV (в редакції закону №2147-VIII від 03.10.2017). URL: https://zakon.rada.gov. Ua/laws/show/1618-15#Text

3. Про судову експертизу: Закон України від 25 лютого 1994 р. №4038-XII. URL: https://zakon.rada.gov. Ua/laws/show/4038-12#Text

4. Про вищу освіту: Закон України від 1 липня 2014 р. №1556-VII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18? find=1&text

5. Про документи про вищу освіту (наукові ступені): постанова Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2020 р. №811 // Офіційний вісник України від 25.09.2020-2020 р., №75. С. 224. Ст. 2399.

6. Проект Закону України «Про судово-експертну діяльність». URL: https://minjust.gov.ua/news/ministry/ministerstvo-yustitsii-ukraini - vinosit-na-publichne-gromadske-obgovorennya-proekt-zakonu-ukraini - pro-sudovo-ekspertnu-diyalnist

7. Про затвердження переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти: постанова Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 р. №266. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/266-2015-%D0% BF#Text

8. Про затвердження Умов прийому на навчання для здобуття вищої освіти в 2021 році: наказ Міністерства освіти і науки України від 15 жовтня 2020 р. №1274. URL: https://mon.gov.ua/ua/npa/pro-zatverdzhennya-umov-prijomu-na-navchannya-dlya-zdobuttya-vishoyi - osviti-v-2021-roci

9. Форми документів для проведення вступної кампанії (Форма №Н-1.01.3.1), затверджені наказом Міністерства освіти і науки України 13 квітня 2020 р. №511. URL: https://mon.gov.ua/ ua/osvita/visha-osvita/vstupna-kampaniya-2020/formi-dokumentiv-dlya - provedennya-vstupnoyi-kampaniyi

10. Про затвердження Положення про Центральну експертно-кваліфікаційну комісію при Міністерстві юстиції України та атестацію судових експертів: Наказ Міністерства юстиції України від 03.03.2015 №301/5. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0249-15? find=1 &text

Размещено на Allbest.ru