Право громадських об'єднань на звернення до суду в інтересах третіх осіб у сфері охорони здоров'я

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького

Право громадських об'єднань на звернення до суду в інтересах третіх осіб у сфері охорони здоров'я

Сенюта І.Я.,

доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри медичного права

м. Львів

Анотація

позов захист право патент

Сьогодення вимагає розглянути можливість спектрального впровадження позовів в інтересах суспільства (в інтересах законності), які відомі як actiopopularis. Для сучасної практики захист суспільних інтересів, репрезентованих громадськими об'єднаннями, може надаватися як виняток. Проте захист прав осіб з психічними захворюваннями, осіб, які перебувають у місцях несвободи, оскарження патентів на винаходи, що стосуються лікарських засобів тощо, актуалізують це питання.

У Рішенні Конституційного Суду України від 28.11.2013 №12-рп/2013 у справі за конституційним зверненням асоціації «Дім авторів музики в Україні» щодо офіційного тлумачення положень пункту 7 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» у взаємозв'язку із положеннями пункту «г» частини 1 статті 49 Закону України «Про авторське право і суміжні права» зазначено, що громадська організація може захищати в суді особисті немайнові та майнові права як своїх членів, так і права та охоронювані законом інтереси інших осіб, які звернулися до неї за таким захистом лише у випадках, якщо таке повноваження передбачено у її статутних документах та якщо відповідний закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб. Закон України «Про громадські об'єднання» не передбачає право громадських об'єднань на звернення до суду за захистом інтересів інших осіб.

Проаналізуємо національну судову практику на предмет захисту суспільних інтересів громадськими об'єднаннями. У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №910/8122/17 [1] зазначено: «Велика Палата вважає, що МБО «Екологія-Право-Людина» є природоохоронною організацією, яка відповідно до положень Орхуської конвенції та Законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про громадські об'єднання», «Про благодійну діяльність та благодійні організації», а також відповідно до свого статуту, має право на представництво в суді екологічних інтересів суспільства та окремих його членів з метою захисту порушених екологічних прав людини та громадянина або з метою усунення порушень вимог екологічного законодавства. Водночас, оскільки зверненням з таким позовом позивач фактично замінює органи державної влади в питанні здійснення контролю за дотриманням природоохоронного законодавства, цей спір має публічно-правовий характер, а отже, повинен вирішуватися в порядку адміністративного, а не господарського судочинства».

Цікавою є також Постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.03.2021 у справ №367/4695/20 [2] щодо юрисдикції спору за позовом громадської організації (об'єднання споживачів) до іншої юридичної особи про захист прав споживачів у сфері надання житлово-комунальних послуг. У Постанові відзначено: «Закон №1023-XII надає об'єднанню споживачів право звертатися до суду за захистом прав та інтересів невизначеного кола споживачів та захищати у суді права споживачів, які не є членами (учасниками) громадської організації споживачів. Висновок судів попередніх інстанцій про віднесення справи до юрисдикції господарських судів є помилковим, оскільки позов громадська організація подала не для захисту власних інтересів як суб'єкта цивільних відносин, а в інтересах невизначеного кола споживачів міста, спір між сторонами є спором про право цивільне, виник фактично між споживачами послуг та комунальним підприємством із надання житлово-комунальних послуг і направлений на захист прав споживачів міста щодо проведення відповідачем перерахунку послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, тому повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства».

Окрім того, судовою практикою вироблено критерії, яким повинні відповідати громадські об'єднання у процесах actiopopularis. У Постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 31.03.2021 у справі справа №640/21611/19 [3] визначено п'ять положень, які слід з'ясувати судам при вирішення питання щодо права громадських організацій на звернення до суду в інтересах інших осіб, а саме:

1) статус громадської організації та її засновників, їх безпосередню заінтересованість у вирішенні питання, що є предметом позову; 2) мету громадської організації та її безпосередній зв'язок з предметом позову; 3) інтереси яких саме осіб є предметом судового захисту; 4) чи зверталися ці особи за захистом своїх прав до громадської організації; 5) добросовісність дій громадської організації, що звертається до суду.

Важливо привернути увагу і до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) в контексті actiopopularis. У рішенні у справі «CenterofLegalResourcesonbehalfofValentinCampeanu v. Romania» (2014) [4]

ЄСПЛ встановив умови, за яких громадські організації можуть захищати інтереси третіх осіб. До таких віднесено: 1) неможливість потерпілого безпосередньо скаржитися протягом життя через уразливість стану; 2) тяжкість стверджуваних порушень ст. ст. 2 та 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції); 3) відсутність спадкоємців або законних представників, які могли б звернутися до суду; 4) контакт організації заявниці з потерпілим і втручання її в межах внутрішнього розгляду справи після смертіпана Кампеану; 5) визнання національними органами процесуальної дієздатності організації.

Заява була подана неурядовою організацією (Центр правових ресурсів) від імені Валентина Кампеану, який помер у 2004 році у віці 18 років у закладі з надання психіатричної допомоги. Він був покинутий при народженні та поміщений в дитячий будинок, у дитинстві йому поставили діагноз ВІЛ - позитивного та тяжкого психічного розладу.

Велика Палата встановила, що за виняткових обставин справи та враховуючи серйозний характер звинувачень, Центр правових ресурсів міг діяти як представник Валентина Кампеану, навіть якщо сама організація не була жертвою щодо стверджуваних порушень Конвенції і навіть якщо організація не мала довіреності діяти від його імені, оскільки пан Кампеану помер до подання заяви.

ЄСПЛ відзначив, що висновок держави, що Центр правових ресурсів не міг представляти пана Кампеану за цих обставин, мав ризик того, що державі - відповідачу буде дозволено уникнути відповідальності через її власне невиконання свого законодавчого зобов'язання щодо призначення законного представника. ЄСПЛ встановив порушення ст. 2 Конвенції у матеріальному і процесуальному аспектах, а також ст. 13 Конвенції у поєднанні зі ст. 2 Конвенції.

Згідно зі ст. 46 Конвенції, встановивши, що порушення Конвенції у справі Валентина Кампеану відображають більш широку проблему, Велика палата рекомендувала Румунії вжити необхідних загальних заходів для забезпечення того, щоб особи з розумовими вадами в аналогічній ситуації були забезпечені незалежним представництвом, що дозволило їм розглянути скарги щодо їхнього здоров'я та лікування у незалежному органі.

Відтак, проаналізувавши судову практику доходимо низки висновків і пропозицій:

1. До частини 1 ст. 21 «Права громадських об'єднань» Закону України «Про громадські об'єднання» (далі - Закон) необхідно внести зміни, включивши до переліку можливостей: право звертатися до суду за захистом прав, свобод чи законних інтересів третіх осіб у випадках, передбачених законами.

2. З огляду на нормативну наповненість ст. 11 «Статут громадського об'єднання» Закону та Рішення Конституційного Суду України №12 - рп/2013, при формуванні статуту громадські об'єднання повинні: а) у мету (цілі) закласти захист суспільного інтересу, що також прослідковується і зі ст. 21 Закону, в якій зазначено, що права покликані здійснювати мету (цілі) громадського об'єднання; б) у повноваження громадського об'єднання в статуті включити представництво суспільного, публічного інтересу.

3. Оскільки судова практика заповнила нормативні лакуни, видається, що обрано модель спеціалізованого законодавчого підходу. Отож, доречно, попри загальне положення в Законі, в окремих законах прописувати право громадським об'єднанням звертатись за захистом суспільного інтересу з вимогами до заявника. Це нормативне «сито» забезпечить відбір за сферамиі заявниками, а отже, коригуватиме завантаженість судів справами та профілактуватимеймовірні зловживання заявників.

4. Необхідно забезпечити у процесах actiopopularis модель, визнану ЄСПЛ у справі «Опуз проти Туреччини», наявність де-факто ergaomnes (з лат. «щодо всіх») ефекту своїх рішень. Аби неодноразово не розглядати справи щодо захисту одного і того ж публічного інтересу різних заявників, необхідно впровадити механізм на кшталт розгляду типових і зразкових справ в адміністративному судочинстві.

5. Сфера охорони здоров'я становить публічний інтерес, суспільство проявляє значнузаінтересованість до питань, пов'язаних з ключовими благами - життям і здоров'ям, відтак, механізм захисту прав людини у сфері охорони здоров'я крізь призму процесу actiopopularisє важливим і потребує належного нормативного забезпечення.

Список використаних джерел

1. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №910/8122/17. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/78977479

2. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.03.2021 у справ №367/4695/20. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/96179832

3. Постанова Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 31.03.2021 у справі справа №640/21611/19^URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/96015808

4. Рішення ЄСПЛ у справі «CenterofLegalResourcesonbehalfofValentinCampeanu v. Romania». URL: http://hudoc.echr.coe.int/eng? i=001-145577

Размещено на Allbest.ru