Нормативно-правові основи боротьби з тероризмом в Україні

студентка

м. Житомир

Тероризм повсюдно визнається однією з основних загроз людству. Однак, незважаючи на всі сили та кошти, які кидаються державами на захист від нього, викорінити його повністю поки не вийшло в жодній країні світу. Боротьба із цією загрозою ускладнюється ще й тим, що методи терористів постійно змінюються, а злочинці згодом використовують нові способи скоєння терористичних актів.

Етимологія терміна «тероризм» свідчить у тому, що коріння цього поняття виростає з латинського terror - «страх, жах». Немає єдиної думки щодо визначення сутності тероризму. Тероризм можна визначити як збройну боротьбу радикальних груп чи окремих осіб, які діють на основі внутрішньої переконаності (ідеології, ідеологічної доктрини), кінцевою метою якої є руйнування існуючої державної системи та відносин громадянського суспільства за допомогою масового залякування населення [1, с. 8].

Тероризм - один із варіантів тактики політичної боротьби, пов'язаний із застосуванням ідеологічно вмотивованого насильства. Суть тероризму - це насильство з метою залякування. Суб'єкт терористичного насильства - окремі особи чи неурядові організації. Об'єкт насильства - влада від імені окремих державних службовців чи суспільство від імені окремих громадян (зокрема іноземців, чи держслужбовців інших держав). Крім того - приватне та державне майно, інфраструктури, системи життєзабезпечення [2, с. 163].

Мета насильства - досягти бажаного для терористів розвитку подій - революції, дестабілізації суспільства, розв'язання війни з іноземною державою, здобуття незалежності деякою територією, падіння престижу влади, політичних поступок з боку влади тощо.

Основними тенденціями розвитку сучасного тероризму є:

• розширення географії тероризму у світі та його інтернаціоналізація;

• посилення взаємного впливу різних внутрішніх та зовнішніх соціальних, політичних, економічних та інших факторів, що сприяють виникненню та поширенню тероризму;

• підвищення рівня організованості терористичної діяльності, створення великих терористичних формувань із розвиненою інфраструктурою;

• посилення взаємозв'язку тероризму та організованої злочинності;

• зростання фінансового та матеріально-технічного забезпечення терористичних структур;

• прагнення суб'єктів тероризму опанувати засобами масового ураження людей;

• спроби використання тероризму як інструменту втручання у внутрішні справи держав;

• використання суб'єктами тероризму міжнародних неурядових організацій;

* розробка та вдосконалення нових форм та методів тероризму, спрямованих на розширення масштабів наслідків терористичних акцій та збільшення кількості жертв [1, с. 56-57].

З огляду на те, що тероризм укріплює свої позиції, для боротьби з ним в Україні необхідне формування дієвої нормативно-правової бази щодо протидії тероризму.

Отже, з огляду на таку систему можна виокремити такі рівні нормативно - правових актів, що регулюють боротьбу з тероризмом в Україні: міжнародні (конвенції, угоди договори про співпрацю тощо), національні: закони, підзаконні нормативно-правові акти (накази, рішення, розпорядження, інструкції, правила, положення, статути).

До міжнародних відносяться: Європейська конвенція про боротьбу з тероризмом 1977 року [3], Міжнародна конвенція про боротьбу з бомбовим тероризмом 1997 року [4], Міжнародна конвенція про боротьбу з фінансуванням тероризму1999 року [5] та ін. Варто зазначити, що в Україні норми даних міжнародних актів майже не застосовуються, що свідчить про низький рівень взаємодії України на міжнародному рівні у сфері тероризму.

Розглянемо більш детальніше національні нормативно-правові акти.

Основний закон України констатує, що жодна особа не може бути позбавлена життя, а головний обов'язок держави - захищати життя людини. Ці базові постулати становлять конституційну основу антитерористичної діяльності в Україні [6].

Базовим нормативно-правовим актом у боротьбі з тероризмом можна вважати Закону України «Про боротьбу з тероризмом» Цей Закон містить визначення поняття «тероризм», під яким розуміється суспільно небезпечна діяльність, яка полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів влади або вчинення інших посягань на життя чи здоров'я ні в чому не винних людей, або погрози вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей [7]. Крім того, Законом визначені правові засади протидії тероризму, основні принципи цієї діяльності, також визначено систему суб'єктів, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом у межах своєї компетенції, а також забезпечують формування та реалізують державну політику у цій сфері суспільних відносин [7].

Серед нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері протидії тероризму, одне з чільних місць посідає Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 14 жовтня 2014 р. [8].

Кримінальним кодексом України передбачена низка кримінально-правових норм, якими передбачено покарання:

за терористичний акт, втягнення у вчинення терористичного акту, публічні заклики до вчинення терористичного акту, створення терористичної групи чи терористичної організації, сприяння вчиненню терористичного акту, фінансування тероризму, вчинення інших діянь, які мають ознаки тероризму: посягання на життя державного чи громадського діяча, диверсія, захоплення заручників, створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань, посягання на життя представника іноземної держави, злочини проти осіб та установ, що мають міжнародний захист [9].

До підзаконних нормативно-правових актів відносяться: 1) Концепція боротьби з тероризмом в Україні затверджена Указом Президента України від 05.03.2019 р., яка серед основних напрямів розвитку протидії сучасному тероризму вказує на розробку нових та вдосконалення існуючих форм та методів терористичної діяльності, з огляду на сучасні терористичні загрози національній безпеці України та прогноз їх розвитку, що розроблена на основі Глобальної контртерористичної стратегії ООН [10]; 2) Постанова Кабінету Міністрів України про Положення про єдину державну систему запобігання, реагування і припинення терористичних актів та мінімізації їх наслідків від 18 лютого 2016 р. №92 [11]; 3) Рішення РНБО Про заходи щодо зміцнення

обороноздатності держави [12]. 4) акти, накази, рішення, розпорядження, інструкції, правила, положення, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Міністерство оборони України.

Ці нормативні акти конкретизують законодавчі акти, щодо заходів з запобігання та протидії тероризму органами публічної влади.

Враховуючи все вищезазначене, можна дійти висновку, що Україна в цілому створила необхідні законодавчі умови для забезпечення успішної протидії тероризму. Однак, з огляду на сучасні тенденції вбачається необхідність вдосконалення методів та засобів боротьби з тероризмом, також нормативно-правове регулювання у даній сфері потребує удосконалення і приведення до реалій сьогодення.

Список використаних джерел

тероризм правовий насильство

1. Протидія проявам тероризму, сепаратизму, екстремізму та нелегальній міграції в сучасних умовах: стан, проблеми та перспективи: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Дніпро, 28 жовт. 2016 р.). Дніпро: Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ. 2016. 356 с.

2. Телешун С. Сучасний тероризм: українські реалії. Політ. менеджмент. 2018. №1 (10). C. 163-169.

3. Європейська конвенція про боротьбу з тероризмом від 27.01.1977. URL: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/ show/994_331. (дата звернення 05.11.2021 р.)

4. Міжнародна конвенція про боротьбу з бомбовим тероризмом від 29.11.2001. URL: http://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/995_374. (дата звернення 05.11.2021 р.)

5. Міжнародна конвенція про боротьбу з фінансуванням тероризму URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995 518. (дата звернення 05.11.2021 р.)

6. Конституція України від 28.06.1996 року №254/96 ВР. Відомості Верховної Ради України. 1996. №30. С. 141.

7. Про боротьбу з тероризмом: Закон України від 20 березня 2003 р. №638IV. Відомості Верховної Ради України. 2003. №25. Ст. 180.

8. Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення: Закон України від 14 жовтня 2014 р. №25. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/361-20. (дата звернення 05.11.2021 р.)

9. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. №2341-III. Відомості Верховної Ради України. 2001. №25. Ст. 131.

10. Концепція боротьби з тероризмом: Указ Президента України від 05 березня 2019 р. №53/2019. URL: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/53/2019. (дата звернення 05.11.2021 р.)

11. Положення про єдину державну систему запобігання, реагування і припинення терористичних актів та мінімізації їх наслідків: Постанова Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 р. №92. URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/92-2016 (дата звернення 05.11.2021 р.)

12. Про заходи щодо зміцнення обороноздатності держави: Рішення РНБО від 7 травня 2019 року. URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0004525-19. (дата звернення 05.11.2021 р.)

Размещено на Allbest.ru