Втілення відновних практик під час пандемії COVID-19

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Втілення відновних практик під час пандемії COVID-19

Кукурік А.В.

Науковий керівник: Головко О. М. кандидат юридичних наук, старший викладач кафедри інтелектуальної власності та приватного права, НТУУ «КПІ імені Ігоря Сікорського»

Останнім часом потенціал відновних практик, зокрема медіації, починає зростати, завдяки стимулюванню інтересу широкого загалу населення шляхом ЗМІ, а також ознайомлення урядів держав з відносно новим методом врегулювання конфліктів за допомогою міжнародних документів, наприклад, тієї ж Рекомендації N R (99) 19 Комітету міністрів Ради Європи державам - членам Ради, які зацікавлені в організації медіації у кримінальних справах, яка виділяє «використання медіації у кримінальних справах як гнучке, все-охоплююче, спрямоване на вирішення проблем доповнення, або як альтернативу традиційному судовому розгляду» [1].

З'являються нові методи врегулювання конфліктів, виникнення яких обумовлено необхідністю появи альтернативи у реагуванні на протиправні дії учасників правовідносин, яка покликана доповнити офіційне правосуддя шляхом використання окремого способу владнання спірних ситуацій. Офіційне правосуддя не завжди може дійсно примирити сторони конфлікту та усунути спричинену шкоду, тобто нечасто сповна забезпечується консенсус між сторонами.

Для того аби вирішити спір почали використовувати медіацію - одну з технологій урегулювання зіткнення інтересів за участі третьої нейтральної сторони. Медіація може бути застосована для вирішення будь-якого спору і навіть тоді, коли справа по розв'язанню спору знаходиться у суді. Основними принципами методу є: добровільність участі, свобода виходу з процесу медіації для всіх учасників; конфіденційність зустрічі та обмеження доступу до інформації; нейтральність, безсторонність та незалежність медіатора [2, с. 3]. Перевагою зазначеного способу є те, що за мету взято досягнення спільного рішення та відновлення справедливості шляхом участі обох сторін у процесі. Позитивною рисою є також економія таких ресурсів як: час, кошти та сили, вона сприяє полегшенню роботи судів, які не справляються з тією кількістю справ, яка до них надходить, за допомогою неї вони зможуть не відкривати провадження у справі і не витрачати на них багато часу. Оскільки медіація може бути застосована вже на ранній стадії спору, то врегулювання конфліктів відбувається значно швидше, ніж у суді.

Розвиток відновних практик почав помітно зростати, але на шляху впровадження практичного застосування відносно нового методу вирішення конфліктів постала непердбачена ситуація, яка потребує оперативного реагування та підводить до роздумів щодо можливості використання інноваційних заходів у судовій системі. Пандемія COVID-19 змінила сучасну реальність, поставивши серйозну проблему соціальної та економічної стабільності, а також захисту прав та інтересів кожного з нас. Хоча система правосуддя через епідемію стала повільною, вона все рівно має продовжувати вирішувати суперечки та захищати права сторін. Найкращим вибором для сторін сьогодні є відновлення вирішення спорів шляхом посередництва або інших форм альтернативного вирішення суперечок.

Пандемія COVID-19 є новим викликом для суспільства і потребує серйозних змін у судовій системі, щоб відповідати принципам, викладеним у Загальній декларації прав людини, особливо статті 8, яка визначає право кожної людини на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом [3].

Поширення пандемії COVID-19 на території України показує, що наявність непередбачених факторів, впливає на судові процеси, які в свою чергу значно втрачають свою ефективність. Через карантинні обмеження судова влада не має змоги справлятися з навантаженнями, але як вже зазначалося вище, альтернативою вирішення даної проблеми є медіація, за допомогою якої можна вирішувати спірні питання дистанційно, тим самим дбаючи про здоров'я населення. На державі лежить обов'язок забезпечення своїх громадян гарантією встановлення чітких прав та обов'язків у всіх можливих суспільних відносинах, що виникають. Відповідно, при виникненні концептуально нових суспільних відносин, таких, наприклад, як інформаційні, їх необхідно врегульовувати відповідними правовими нормами. Держава, встановлюючи права, обов'язки та відповідальність у новій сфері правовідносин, виконує свій початковий обов'язок - врегулювання суспільних відносин загальноприйнятими правилами поведінки. [4, с. 82] Враховуючи розвиток інформаційних технологій, процедура впровадження медіації в онлайн режим здається нескладною, але все ж таки тут є свої переваги та недоліки.

По-перше, проблемою є те, що в Україні бракує законодавчих положень щодо можливості процедур посередництва, таким чином ускладнюється доступ до отримання судової допомоги великою кількістю людей. Тому було б непогано прийняти Закон України «Про медіацію». Закон повинен передбачати медіацію в мережі, містити в собі її визначення, а також повноваження медіаторів та сторін.

Тим більше у законодавстві ЄС вже давно передбачені положення про медіацію. Декларація «Вивчені уроки і виклики, з якими стикнулась судова влада протягом і після пандемії COVID-19» містить в собі важливі принципи, серед яких є принцип доступу до правосуддя, який говорить про те, що: «Функціонування правосуддя як державної послуги необхідно якомога більше підтримувати, включаючи забезпечення доступу до правосуддя іншими альтернативними засобами такими, як онлайн-послуги або надання інформації через веб-сайти суду та інші засоби комунікації (телефон, електронна пошта тощо). Більш широкі консультації та координація з усіма фахівцями у сфері правосуддя (включаючи адвокатів, працівників виконавчої служби, медіаторів та працівників соціальних служб) допоможуть забезпечити належний рівень доступу до правосуддя.» [5, с. 22].

По-друге, онлайн переговори можуть переноситися через технічні перешкоди, так як платформи, на яких проводять відео-кон-ференції можуть містити певні обмеження, і взагалі вони не є досить надійними, так як комунікація може перерватися у будь-який важливий момент.

По-третє, труднощі можуть виникнути через відсутність окремої платформи задля проведення переговорів. На сьогоднішній день існує безліч арен для проведення онлайн конференцій, зокрема ZOOM, GoogleMeet, TrueConf, Skype і т.д., але все ж таки варто проаналізувати, які технології та онлайн-системи можна використати, щоб вони підпадали під вимоги українського законодавства та аби була можливість забезпечити до неї вільний доступ усім користувачам.

По-четверте, для того, щоб у населення була можливість ознайомитися з процедурою проведення медіації та відповідною спеціальною онлайн платформою, на якій реалізовується даний метод врегулювання конфліктів, потрібно надати йому доступну інформацію та проконсультувати з окремих питань, які виникають у ході прийняття рішень щодо подальших дій, тобто для того аби задовільнити потреби клієнтів потрібно створити центри, які б надавали консультації щодо окремих запитів щодо медіації.

По-п'яте, до недоліків можна також віднести психологічні особливості сприйняття один одного в онлайн-просторі, а саме: 1) розмова через комп'ютер, як і телефонна розмова, підсвідомо сприймається сторонами як короткострокова, в той час як медіативна сесія в середньому триває 2-3 години; 2) відчувається відмінність у спілкуванні з людиною, яка поруч, і зображенням її на екрані. В силу зазначених психологічних причин зменшується і емоційний вплив медіатора, виникають перешкоди для встановлення довіри, обмежуються можливості безперервного контакту очей як інструменту встановлення каналу комунікації (рапорту), обмежуються можливості медіатора щодо аналізу невербальної інформації. З цих причин розвиток онлайн-медіації має здійснюватися з використанням відеоконференцзв'язку, котрий дозволяє максимально наблизити процедуру спілкування до реальності [6, с. 63].

Отже, проаналізувавши вище викладену інформацію, можна зробити висновок, що на даному етапі розвиток вирішення спірних ситуацій набуває нових форм їх владнання, тобто починають використовувати альтернативні методи, які в свою чергу дозволяють без зайвих витрат прийти до консенсусу сторін. За допомогою розвитку інформаційних технологій ми маємо змогу впоратися з труднощами сьогодення, зокрема з пандемією COVID-19, яка своєю появою сприяла певним змінам проведення переговорних процесів, але все ж таки не завадила медіації, можливість здійснення якої припустима в режимі онлайн.

Список використаних джерел

конфлікт медіація пандемія

1. Рекомендація N R (99) 19 Комітету міністрів Ради Європи державам - членам Ради, які зацікавлені в організації медіації у кримінальних справах. - Рекомендації, Міжнародний документ від 15.09.1999. - № R(99)19//Рада Європи, Комітет Міністрів Ради Європи.

2. Національна асоціація медіаторів України. Медіація та судова система: Що? Як ? Навіщо? URL: http://namu.com.ua/ua/downloads/ promomaterials/DODATOK_6_BROSHURA_MEDIATCHIA_TA_SUD.pdf

3. Загальна декларація прав людини. Декларація, Міжнародний документ від 10.12.1948 р.// Голос України. - 2008. від 10.12.2008. - № 236. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/995_015#Text

4. Головко О. М. Право людини на безпечне інформаційне середовище в контексті природних прав людини. - 2014. Вип. - № 4 (44). - С. 79-85.

5. Katsh E., Rabinovich-Einy O. DigitalJustice: Technologyandthe Internet ofDisputes. - OxfordUniversityPress. - 2017. - 22 p.

6. Чванкін С. А. Онлайн медіація - перспективи розвитку в сучасних умовах. - Одеса. - 2020. - С. 61-64.

Размещено на Allbest.ru