Права та безпека особи в умовах соціальних і цифрових трансформацій

кандидат юридичних наук, старший дослідник, провідний науковий співробітник ДНУ «Інститут інформації, безпеки і права Національної академії правових наук України НАПрН України»

Інноваційний розвиток країни, впровадження нових технологій та активне застосування їх у виробничій, соціальній та управлінській сферах призводить до дедалі більшої цифровізації суспільства та суттєвих змін у суспільних відносинах.

Будь-яка діяльність сучасного суспільства нерозривно пов'язана з інформацією та інформаційними технологіями, відповідно складова інформаційної безпеки сьогодні є досить значимою у будь-якій сфері. Збільшення кількості та частоти інформаційних обмінів виробничого і невиробничого характеру неминуче призводить до підвищення рівня інформаційної небезпеки у суспільстві. Його підсиленню сприяє також підвищення інтенсивності спеціальних інформаційних операцій як складових економічної, політичної та соціальної політики на державному та міжнародному рівнях. При цьому загрози в інформаційному просторі стають дедалі масштабними та наскрізний. Тому система забезпечення інформаційної безпеки в державі вимушена постійно модернізуватися, трансформувати власні підходи і механізми протидії інформаційним небезпекам, пристосовуючись під нові виклики глобального інформаційного простору.

Останнім часом в Україні спостерігається розуміння важливості питань забезпечення інформаційної безпеки. Лише протягом цього року було прийнято низку нормативно-правових актів щодо забезпечення інформаційної безпеки. Однак багато питань все ще залишаються поза правовим полем нашої держави.

Особливо гостро сьогодні постають питання правового забезпечення захисту приватності особи та її персональних даних. Підвищення кількості та частоти цифрових комунікацій у суспільстві, а також збільшення електронних комунікацій між державою та громадянином, у тому числі і надання певних послуг через спеціалізовані додатки, підвищує ризики для інформаційної безпеки людини. Концентрація великої кількості персональних даних на незахищеному носії інформації, як то смартфон, підвищує ризик несанкціонованого доступу до них та неправомірного використання.

Актуальними залишаються питання використання даних користувачів соціальних мереж. Великі дані (BIG DATA), зібрані за допомогою файлів cookies, формують цифровий профіль суб'єкта комунікацій. Автоматично сформовані дані про користувача, його вподобання, інтереси, зібрані методом аналізу його діяльності в мережі, разом з поширеною ним же інформацією про себе, у тому числі фото, відео, становлять живий інтерес для бізнесу, політики, соціальних та комерційних проектів. Такий профіль стає надзвичайно цінним ресурсом для будь-якої компанії. Найбільш часто великі дані (BIG DATA) використовуються у сучасному маркетингу для створення персоналізованої (таргетованої) реклами та у політичних перегонах. Виникають суттєві запитання щодо правомірності процесів автоматичного збирання та використання даних про особу системою, а також щодо змісту самих даних.

З однієї сторони, жодним нормативно-правовим документом України така інформація про людину не ідентифікована як персональні дані. Тоді як в Європейському Союзі інформація, зібрана з допомогою файлів cookies, вважається персональними даними відповідно до Загального регламенту щодо захисту даних 2016/679 (GDPR) [1] та Директиви про обробку персональних да- них та захист конфіденційності в секторі електронних комунікацій 2002/58/EC (ePrivacyDirective) [2]. Таке роз'яснення стосовно цього питання були надані EuropeanDataProtectionBoard за рішенням у справі Vidal-Hall v GoogleInc. [3].

Також виникають сумніви у питаннях щодо дотримання правових норм та порядку дій при збиранні та використанні даних про користувача мережі Інтернет у відповідності до Закону України «Про захист персональних даних» [4]. Процедура отримання згоди користувача на обробку його персональних даних у мережі сьогодні є досить формальною, а інформування суб'єкта персональних даних про порядок обробки даних, володільця персональних даних, склад і зміст зібраних персональних даних, права, мету збору, а також про осіб, яким буде передано персональні дані є недостатньою. Повторне отримання згоди суб'єкта персональних даних на обробку його персональних даних при зміні мети обробки персональних даних, як правило, взагалі не здійснюється. Що є прямим порушенням Закону України «Про захист персональних даних» [4].

Сама технологія персоналізованої реклами є нічим іншим, як нав'язуванням окремого товару, послуги чи думки, і одним із видів інформаційно-психологічного впливу на свідомість людини. Такі дії порушують право особи на захист від маніпулювання свідомістю, право на захист від недостовірної інформації, а також ставить під загрозу повноцінність реалізації ним права вибору. Також відкритими залишаються питання правомірності використання персоналізованої (таргетованої) реклами в мережі в аспекті порушення права особи на приватність.

Надзвичайно популярним сьогодні є використання відеоспостереження в громадських місцях у різних містах України. Зокрема, на кінець 2020 року лише в місті Києві функціонували понад 6 тисяч камер відеоспостереження в громадських місцях, серед яких є ті, що мають функцію детектування обличчя. Доступ до матеріалів, зібраних камерами відеоспостереження, крім уповноважених органів місцевої влади мають також правоохоронні органи в межах своїх повноважень. Встановлення камер відеоспостереження в громадських місцях на думку правоохоронців знижує рівень злочинності. У тестовому режимі перебуває система розпізнавання обличчя в режимі реального часу (LFR). Ця технологія обробки біометричних даних побудована на автоматичному розпізнаванні особи за цифровим зображенням її обличчя з подальшою ідентифікацією через профіль, який зберігається в базі даних у форматі фото та відео, у режимі реального часу.

У рамках контролю за додержанням законодавства про захист персональних даних Департаментом у сфері захисту персональних даних Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у першому півріччі минулого року було проведено низку перевірок дотримання вимог законодавства про захист персональних даних під час здійснення відеоспостереження в громадських місцях м. Києва та подальшої обробки отриманих таким чином персональних даних.

За результатами перевірок комунальних підприємств «Інформатика», «Київський метрополітен», Департаменту інформаційно-комунікаційних технологій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) виявлено низку порушень законодавства про захист персональних даних.

Серед основних - неповідомлення суб'єкта персональних даних про його права, визначені частиною другою статті 8 Закону України «Про захист персональних даних» [4] під час здійснення віде-оспостереження, а також відсутність або неналежне оформлення документів, якими визначаються процедури обробки та захисту персональних даних. Про це йдеться в оприлюднених результатах перевірок дотримання вимог законодавства у сфері захисту персональних даних в рамках здійснення відеоспостереження [5].

Тому питання використання відеоспостереження в громадських місцях у рамках забезпечення правопорядку в містах України також викликає суттєве занепокоєння у питаннях реалізації права особи на приватність та захисту її персональних даних.

Підсумовуючи, хочеться зазначити, що соціальні та цифрові трансформації, що відбуваюся нині, потребують оперативного реагування правової системи держави задля забезпечення ефективного правового регулювання суспільних відносин в усіх без ви-ключення сферах. Питання забезпечення інформаційної безпеки є сьогодні вкрай актуальними. Водночас, грань між забезпеченням безпеки та правами і свободами в інформаційні сфері надзвичайно тонка. Потрібні дуже чіткі маркери та критерії для виявлення і нейтралізації інформаційних небезпек, здатних завдати суттєвої шкоди особі, суспільству та державі, при одночасному дотриманні демократичних принципів забезпечення реалізації основоположних прав та свобод людини і громадянина.

Література