Правове забезпечення застосування цифрових особистостей та аватарів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДНУ «Інституту інформації, безпеки і права НАПрН України»

ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАСТОСУВАННЯ ЦИФРОВИХ ОСОБИСТОСТЕЙ ТА АВАТАРІВ

Костенко О.В. доктор філософії (Ph.D.) з юридичних наук,

завідувач наукової лабораторії теорії цифрової

трансформації і права наукового центру

цифрової трансформації і права

Поняття крадіжка особистих даних, як термін вперше сформульовано у Великій Британії та США у 1964 році, і характеризує навмисні дії, спрямовані на незаконне заволодіння та використання чужих особистих даних, з метою отримання фінансової вигоди, матеріальних благ або привілеїв. Протягом 50 років крадіжки особистих даних в основному здійснювалися стосовно таких відомостей як номер паспорту, посвідчення водія, номер банківського рахунку або кредитної картки, PIN-кодів, електронних підписів, відбитків пальців, паролів або будь-якої іншої інформації, яка може бути використана для доступу до фінансових або матеріальних ресурсів людини.

Розвиток інформаційно-комунікаційних технологій [1.с.264] досягнення науково-технічної революції 4.0, соціальні мережі створили нові напрями консолідації даних про людину, а саме: її цифрових двійників - цифрову особистість та цифровий аватар (далі - аватар).

Згідно первинної моделі соціальні мережі мали на меті стати платформою для спілкування та обміну ідеями між користувачами, висвітлювання подій та життя конкретної людини. Однак, на сьогодні мета соціальних мереж значно змінилася, а інформація про громадянина набула ваги цифрової особистості, яка нині є найбільш актуальною. Так, тепер соціальні мережі формують певний стереотип цифрової особистості, так званий «happy man» (щаслива людина). З сторінок «глянцевих» журналів в цифрове середовище переноситься концепція успішної людини та її ідеальне життя. Проте цифрова особистість «happy man» у соціальних мережах і реальна людина - це дві різні сутності.

Наступним етапом технологічного розвитку цифрової особистості стає аватар. Ще недавно аватарами вважалися 2D іконки в інтернет-середовищі або 3D моделі у віртуальних реальностях [2. с.224] та світах комп'ютерних чи он-лайн ігор. Наразі технологічно аватари мають більш розширену структуру та призначення, а їх створення стало більш доступним. Процес створення аватара проходить чотири етапи: за допомогою автоматизованих програм формують реалістичну 3D-модель; комп'ютерною анімацією CGI захоплюють та синтезують рухи тіла та міміку прототипу; із застосуванням нейромереж та програм зі штучним інтелектом [3.с.19] шляхом машинного навчання аналізують всі дії прототипу, синтезують модель поведінки, формують мовлення, наділяють здатністю сприймати мову людини та розвивати власний емоційний інтелект; програмують ігровий двигун управління аватором. На даному етапі розвитку суспільних відносин масове застосування таких технологій має незначні потреби.

Аватари наповнюються різноманітною інформацією про реальну людину-прототип використовуючи при цьому різні джерела інформації, які поки що не сконцентровані в одному інформаційному банку аватарів.

Так до даних, які традиційно надходять з вищевказаних архаїчних носіїв ідентифікаційних даних [4. с.201] додається інформація із: електронних медичних карток про біологічні параметри та стан здоров'я; банківських систем і систем типу «ДІЯ» про голос, риси обличчя та рухи, дані документів; пристроїв ІоТ, які у реальному часі фіксують різні фізичні параметри людини або підтримують життєво важливі функції організму; нейромереж і програм зі штучним інтелектом, які аналізують дії прототипу в цифровій екосистемі (від політичних поглядів до інтимних проблем) прототипу в цифрових мережах; даних з державних реєстрів; окремих програм на кшталт «віртуальна примірювальна», які швидко створюють 3D копію людини тощо.

У 2019-2020 роках у соцмережах з'явилося понад 50 нових віртуальних людей-аватарів. Відносини між людиною та технологіями зі штучним інтелектом все більше персоналізуються. Фактично цифрова особистість та аватари стають найціннішими державними інформаційними ресурсами і потребують захисту не тільки в галузі інформаційної безпеки, а й визнання їх в законодавчому полі та їх регулювання правого забезпечення.

Перш за все, держава повинна виявляти найбільшу зацікавленість в технологічному, етичному і правовому регулюванні застосування технологій цифрової особистості та аватарів. Оскільки це дає змогу державі більш раціонально та ефективно використовувати людські ресурси, спрямовувати людей на навчання або роботу, до яких людина більше пристосована, формувати галузеві науково-технічні кадри та кадрові резерви, поліпшити загальний стан здоров'я населення, оптимізувати багато процесів в яких приймає участь людина тощо. Але застосування державою технологій цифрової особистості та аватарів може нести ризики формування авторитарної держави під гаслом «забезпечити кібербезпеку людини та його аватара в середині формующихся метавсесвітів», що може суттєво обмежувати права і свободи громадян. Наприклад, деякий час через технічні особливості системи «ДІЯ» неможливо було отримати електронний витяг із медичних реєстрів про вакцинацію від СОВІД-19, а механізм ідентифікації користувача із задіянням «3П-ідентифікції» суттєво ускладнював користувачу отримання такого витягу за наявності щеплення.

На нашу думку тезис «забезпечити кібербезпеку людини та його аватара в середині формующихся метавсесвітів» крім позитивних тенденцій несе приховану загрозу можливості гібридних кібервійн в кіберпросторі, за аналогією військового втручання з метою «захисту населення іншої держави за мовними або національними ознаками».

Крім цього, залишається відкритим проблема «автономного» функціонування аватара. Тобто якщо дані, які формують аватар, знаходяться на єдиному ресурсі, то виникає спокуса або гіпотетична можливість застосування цифрового двійника людини без згоди та відома людини-володільця аватара - вчинити електронний кіднепінг.

Електронний кіднепінг може мати мету доступу до фінансових та матеріальних ресурсів людини-володільця, а може використовуватися для скоєння терористичних дій не тільки в кіберпросторі але й проти фізичних об'єктів, людей та суспільства.

Саме тому, мусимо констатувати, що на сьогодні законодавство не здатне здійснити правову регуляцію суспільних процесів, які складаються з використанням технологій цифрової особистості та аватарів. Тож потрібно детальніше проаналізувати ризики використання технологій цифрової особистості та аватарів, які можуть обмежувати права і свободи людини. На нашу думку ці процеси розвиваються стрімко і розповсюдження іх у всі сфери суспільного життя неминуче.

Доцільно розпочати дослідження у сфері інформаційного права в напрямі розробки основних доктринальних та нормативно-правових понять, шляхом створення сучасного понятійно-категоріального апарату, розробки наукових підходів регулювання суспільних відносин із застосуванням цифрових особистостей та аватарів, формування пропозицій модернізації Кодексів, в тому числі Кримінального, визначення правопорушень стосовно крадіжки та незаконного використання цифрових особистостей та аватарів, формування пропозицій із державного примусу за скоєння таких злочинів тощо. аватар цифровий правовий регулювання

Для формування понятійно-категоріального апарату пропонуємо авторське визначення аватара та цифрової особистості та електронний кіднепінг:

Аватар - дані в цифровій формі, достатні для відтворення прототипу людини-володільця аватару в цифровій екосистемі (метав- сесвіті) із максимальною достовірністю та правами, встановленими законодавством.

Цифрова особистість - визначені законодавством необхідні та достатні дані в цифровій формі, за якими здійснюється ідентифікація людини-володільця в цифровій екосистемі (метавсесвіті).

Кіднепінг аватару або цифрової особистості - незаконний доступ, заволодіння, використання, модифікація та знищення авару та/або цифрової особистості.

Література

1. Беляков К. І. Енциклопедія соціогуманітарної інформології / корд. проекту та заг. ред. проф. К. І. Бєляков. Київ: Видавничий дім «Гельве- тика», 2020. Т 1. С.263-267.

2. Дзьобань О. П. Енциклопедія соціогуманітарної інформології / корд. проекту та заг. ред. проф. К. І. Бєляков. Одеса: Видавничий дім «Гельветика», 2021. Т 2. С.224-228.

3. Баранов О. А. Інтернет речей і штучний інтелект: витоки проблеми правового регулювання. ІТ-право: проблеми та перспективи розвитку в Україні: зб. матеріалів ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Львів, 17 лист. 2017 р.). Львів, НУ «Львівська політехніка». 2017. С. 18-42.

4. Kostenko, O. V. Ібепїійсаїіоп data management: legal regulation and classification. Науковий журнал «PNAP. Scientific Journal of Polonia University Periodyk Naukowy Akademii Polonijnej». 2020. Т 43. № 6. Р 198204. DOI https://doi.org/10.23856/4325.

Размещено на Allbest.ru