Проблеми правого регулювання: штучний інтелект і творчість

Размещено на http://www.allbest.ru/

НТУУ «КПІ ім. Ігоря Сікорського»

Проблеми правого регулювання: штучний інтелект і творчість

Грушева М.А. студентка

Науковий керівник: Дубняк М.В. кандидат юридичних наук старший викладач

Сучасний світ можна охарактеризувати стрімким розвитком технологій. Такий розвиток зумовив появу штучного інтелекту, який нині використовується у багатьох сферах людської діяльності. За останні роки ми можемо спостерігати появу великої кількості арт-об'єктів, створених штучним інтелектом, що стало своєрідним викликом для правової системи.

Метою дослідження є з'ясування сутності проблеми охороноздатності арт-об'єктів, створених штучним інтелектом, а також підходів до визначення їх правового статусу.

Історія штучного інтелекту бере свій початок з середини ХХ ст. Саме у 1956р. американський інформатик Джон Маккарті офіційно запропонував термін «artificial intelligence»(штучний інтелект). За його версією, «це програма, яка опрацьовує і реагує на інформацію таким чином, що результат є подібним до реакції розумної людини на аналогічну ситуацію» [1, 84].

У Оксфордському словнику запропоноване визначення штучного інтелекту як теорії і розробки комп'ютерних систем, що здатні виконувати завдання, які зазвичай вимагають людського інтелекту, такі як візуальне сприйняття, розпізнавання мови, прийняття рішень і переклад з однієї мови на іншу [2]. Співставивши це визначення з попереднім, на нашу думку, штучний інтелект можна охарактеризувати як програму, яка здатна самостійно приймати рішення і робити висновки, сприймати інформацію, опрацьовувати її та створювати на її основі власні твори, іншими словами, відтворювати функції людини, що вимагають розумової праці.

За допомогою технологій штучного інтелекту можуть створюватись потенційні об'єкти права інтелектуальної власності, тому виникає необхідність визначення того, чи потрібно охороняти продукти такої творчої діяльності.

Відомі випадки, коли штучний інтелект справді досягнув великих успіхів у мистецтві. Так, у 2018 році портрет Едмонд де Баламі, створений французькою арт-групою Obvious з використанням технології Generative Adversarial Network (GAN), був проданий на аукціоні Christie's за 432,5 тис. дол. Поруч з оприлюдненим зображенням вказувалось Image ©Obvious.

Група Obvious розробила алгоритм відбору згенерованих зображень, який полягав у тому, що зображення не мали відрізнятись від тих, які б могла створити людина. Але кінцевий результат залежав тільки від штучного інтелекту, який самостійно відбирав зображення [3, с. 48].

Щоб створити таке зображення довелось прикласти чимало зусиль і коштів. Тому не можна заперечувати, що для таких об'єктів, які представляють собою художню і комерційну цінність, потрібні спеціальні засоби правової охорони.

На жаль, питання надання штучному інтелекту авторського права на створені ним об'єкти все ще залишається досить суперечливим. Варто зазначити, що наразі у багатьох країнах на законодавчому рівні не врегульовано захист авторських прав на результати самостійної діяльності штучного інтелекту. У США існує підхід, згідно з яким автором визначається людина, що використовує штучний інтелект для створення твору, крім того допускається співавторство розробника(власника) і користувача штучного інтелекту [4, с.18]. Проте проблема полягає у тому, що не завжди людина спрямовано використовує штучний інтелект для досягнення визначеного результату, адже він може створювати твори й без її участі.

Щодо українського законодавства, у ст.1 закону України «Про авторське право та суміжні права» зазначається, що автором є фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір [5]. Тобто у чинному законодавстві України нормативно не врегульовано питання належності творів, створених штучним інтелектом. охороноздатність штучний інтелект правовий

На основі аналізу наукових публікацій Єврокомісії, USPTO, GBIPO, AIPPI, Капіца Ю. у своєму дослідженні, визначає кілька підходів щодо правової охорони об'єктів, які створені штучним інтелектом:

Підхід 1 полягає у тому, що окремі об'єкти мають охоронятись суміжними правами. Зокрема, у документі GBIPO вказується, що від таких об'єктів як звукозаписи, фільми, передачі мовлення не вимагається оригінальність, тому права на них у будь-якому випадку належатимуть виробникам. Такий підхід може застосовуватись і до результатів діяльності штучного інтелекту.

Підхід 2. Об'єкти, створені штучним інтелектом, мають охоронятись авторським правом. У ст. 9 Закону Великої Британії про авторське право, промислові зразки та патенти 1987 р. зазначається, що: “у випадку літературного, драматичного, музичного чи художнього твору, який створений комп'ютером, автором вважається особа, якою здійснюються заходи, необхідні для створення твору”. Важливим критерієм при визнанні авторського права є оригінальність. Візьмемо до уваги судову практику і законодавство ЄС, згідно з якими охороноздатними об'єктами визнаються тільки оригінальні твори, які є результатом самостійної інтелектуальної діяльності автора. Звідси випливає, що автором творів, які підлягають охороні відповідно до чинного законодавства ЄС про авторське право, може визнаватися тільки людина. Крім того, у більшості юрисдикцій штучний інтелект не визнається автором створених ним об'єктів, адже він не має правосуб'єктності. [6, с. 62] Тому, на нашу думку, на даний момент не є можливим визнання штучного інтелекту автором створених ним об'єктів мистецтва. Він скоріше виступає лише інструментом для створення твору у руках розробника.

Згідно з третім підходом у дослідженні Капіци Ю., потрібно запровадити нове право з розширенням меж застосування права sui generis стосовно баз даних. Правом sui generis охороняються бази даних, які не відповідають критеріям оригінальності. Але наводяться пропозиції щодо застосування цього права для творів, створених штучним інтелектом. Зокрема, Британська група AIPPI пропонує застосовувати нове суміжне право, що діє 25 років і має відшкодувати інвестиції, вкладені в розробку штучного інтелекту. Охороноздатними можуть бути художні, літературні, музичні твори, але твори не підпадають під охорону, якщо відсутня фізична особа, що брала участь у їх створенні.

Підхід 4 полягає у тому, що об'єкти, створені ШІ, не потребують правової охорони й ними можуть користуватись без жодних обмежень. Але цей підхід не є обгрунтованим, так як інвестиції у штучний інтелект мають окупатись і твори, створені штучним інтелектом мають бути захищені від недозволеного використання [3, с. 48-50].

Висновки

У результаті проведеного дослідження, можна зробити висновок, що охорона авторським правом об'єктів, створених штучним інтелектом - це лише питання нормативно-правового закріплення.

Проаналізувавши джерела, ми виявили багато підходів до вирішення проблеми авторства, проте, на нашу думку, не є доцільним вважати штучний інтелект автором, адже він постає лише інструментом для створення того чи іншого твору. Потенційним автором може бути людина - розробник або користувач штучного інтелекту, до чого схиляються у розвинених країнах, зокрема у США, Великій Британії. Але у більшості країнах, у тому числі і в Україні, невизначеним залишається питання, хто має авторське право на такі об'єкти і чи взагалі вони можуть бути охороноздатними. Тому не тільки у майбутньому, але й вже зараз, ми стикаємось з потребою вдосконалення чинного законодавства.

Список використаної літератури

1. Tripathi, S., & Ghatak, C. (2021). Artificial Intelligence and Intellectual Property Law. Christ University Law Journal, 7(1), Р.83-98. URL: https://doi.Org/10.12728/culj.12.5

2. Blackburn, Simon. The Oxford Dictionary of Philosophy., 3rd edition., Oxford., 2016. - 551 p. URL: https://en.oxforddictionaries.com/definition/ artificial_intelligence.

3. Капіца, Ю. (2021). Тексти, музика, зображення, що створюються штучним інтелектом: до визначення моделі правової охорони. Інформація і право, (1 (36)), 45-54. URL: http://ippi.org.ua/sites/default/files/7_19.pdf

4. Прилипко, Д. (2021). Штучний інтелект та авторське право. Теорія і практика інтелектуальної власності, (2), 15-22. URL: http://uran.inprojournal.org/article/view/236526/235043

5. Про авторське право та суміжні права: Закон України від 23.12.1993 р.№ 3792-XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/3792-12

6. Павлюк. О. (2021). Критерії охороноздатності об'єктів авторського права, створених із використанням технологій штучного інтелекту: міжнародно-правовий досвід. Цивільне право i процес, С. 59 - 64 URL: http://pgp-journal.kiev.ua/archive/2021/6/9.pdf

Размещено на Allbest.ru