Стратегія національної безпеки України як дороговказ для реалізації державної політики у сфері інформаційної безпеки

кандидат юридичних наук, полковник докторант Національної академії СБ України

Безпрецедентні світові темпи розвитку інформаційних технологій, їх стрімке проникнення буквально в усі сфери життя суспільства, крім очевидного позитивного ефекту, вираженого в значному підвищенні продуктивності та ефективності людської праці, призводять до появи ряду важко вирішуваних проблем, до виникнення нових, небачених раніше загроз національній та міжнародній безпеці.

Принципова неможливість забезпечення на поточному рівні розвитку інформаційних технологій гарантованого захисту інформаційних ресурсів і внутрішніх структур управління сучасними обчислювальними системами від випадкових або зловмисних маніпуляцій породжує безліч загроз, які несуть потенційну небезпеку як для окремо взятої людини, так і для суспільства в цілому. Спектр таких загроз надзвичайно широкий - від електронних крадіжок і прецедентів незаконного розкриття персональних даних до можливості провокування глобальних технічних катастроф, порівнянних за своїми масштабами з Чорнобильською катастрофою або витоком нафти в Мексиканській затоці у 2010 році, які стали найбільшими техногенними світовими катастрофами за останні майже 50 років.

Очевидно, що подібна уразливість дуже приваблива для злочинців, в тому числі, і терористів, оскільки потенційно дозволяє за рахунок порівняно невеликих зусиль кількох зловмисників, що діють в прихованому режимі, викликати катастрофу, яка загрожує життю сотень тисяч, а може бути, і мільйонів людей. При цьому слід враховувати, що самі технології нападу на інформаційні системи або їх злочинне використання, тобто інформаційна зброя, швидко розвиваються і удосконалюються паралельно з розвитком самих інформаційних технологій і з часом стають доступними для все більш широкого кола потенційних зловмисників.

Саме тому, ми вважаємо, що чіткої визначеності держави у стратегічних пріоритетах та цілях потребує подальший розвиток і захист забезпечення національної безпеки саме у сфері інформаційної безпеки. Відповідні стратегії, доктрини та інші стратегічні державні документи мають відповідати сучасним світовим загрозам, на основі чого повинна вибудовуватись ефективна взаємодія з системами міжнародної і регіональної безпеки та вирішуватись проблемні питання захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки причетними органами сектору безпеки і оборони нашої держави, в тому числі і Службою безпекою України.

На нашу думку, основним стратегічним документом, що є дороговказом для забезпечення інформаційної безпеки нашої держави є Стратегія національної безпеки України.

Так, у відповідності до ст. 1 Закону України «Про національну безпеку України» № 2469-VIII від 21.06.2018 року Стратегія національної безпеки України (далі - Стратегія) - документ, що визначає актуальні загрози національній безпеці України та відповідні цілі, завдання, механізми захисту національних інтересів України та є основою для планування і реалізації державної політики у сфері національної безпеки [1].

Сучасна Стратегія національної безпеки України «Безпека людини - безпека країни» затверджена Указом Президента України від 14 вересня 2020 року № 392/2020 [2].

У вищевказаній Стратегії в статтях 51-52 Розділу ІІІ «Основні напрями зовнішньополітичної та внутрішньополітичної діяльності держави для забезпечення її національних інтересів і безпеки» законодавець чітко закріпив тезу щодо цифрової трансформації в суспільстві:

- Україна здійснить цифрову трансформацію, забезпечить надання адміністративних послуг через безпечне «єдине вікно» з використанням сучасних інформаційних технологій, поширюватиме цифрову грамотність;

- основне завдання розвитку системи кібербезпеки - гарантування кіберстійкості та кібербезпеки національної інформаційної інфраструктури, зокрема в умовах цифрової трансформації [2].

Доречно зауважити, що Рада національної безпеки і оборони України своїм рішенням від 14 вересня 2020 року «Про Стратегію національної безпеки України» відповідно до ст. 26 Закону України «Про національну безпеку України» в п. 3 вказаного рішення вирішила надати доручення Кабінетові Міністрів України, державним органам за відповідними сферами національної безпеки подати у шестимісячний строк їй на розгляд проекти Стратегії інформаційної безпеки та Стратегії кібербезпеки України [3].

Зауважимо, що 15 вересня 2021 року Уряд схвалив Стратегію інформаційної безпеки України до 2025 року. Мета прийняття цього стратегічного документу - протидія внутрішнім та зовнішнім загрозам інформаційній безпеці, захист державного суверенітету і територіальної цілісності України, підтримка інформаційними засобами та заходами соціальної та політичної стабільності, оборони держави, забезпечення прав та свобод кожного громадянина [4].

Реалізація Стратегії розрахована на період до 2025 року, а результатами реалізації вищевказаної Стратегії мають стати:

- захищений інформаційний простір;

- ефективне функціонування системи стратегічних комунікацій;

- ефективна протидія поширенню незаконного контенту;

- інформаційна реінтеграція громадян України, які проживають на тимчасово окупованих територіях та на прилеглих до них територіях України;

- підвищення рівня медіакультури та медіаграмотності населення;

- забезпечення захисту прав журналістів;

- формування загальнонаціональної ідентичності [4].

В той же час, в поточного році Указом Президент України від 26 серпня 2021 року № 447/2021 була затверджена Стратегія кібербезпеки України «Безпечний кіберпростір - запорука успішного розвитку країни». Зокрема, в першому розділі вказаної Стратегії законодавець чітко визначив, що забезпечення кібер- безпеки є одним із пріоритетів у системі національної безпеки України. Реалізація зазначеного пріоритету буде здійснюватися шляхом посилення спроможностей національної системи кі-бербезпеки для протидії кіберзагрозам у сучасному безпеково-му середовищі. Питома вага кіберзагроз зростає і ця тенденція в міру розвитку інформаційних технологій та їх конвергенції з технологіями штучного інтелекту в найближче десятиліття посилюватиметься. Зростання такого впливу на функціонування структур управління як національних, так і транснаціональних формує нову безпекову ситуацію. Між світовими центрами сили відбувається поділ сфер впливу у кіберпросторі, посилюється їх прагнення за рахунок такого поділу забезпечити реалізацію власних геополітичних інтересів. Кіберпростір разом з іншими фізичними просторами визнано одним з можливих театрів воєнних дій. Набирає сили тенденція зі створення кібервійськ, до завдань яких належить не лише забезпечення захисту критичної інформаційної інфраструктури від кібератак, а й проведення превентивних наступальних операцій у кіберпросторі, що включає виведення з ладу критично важливих об'єктів інфраструктури противника шляхом руйнування інформаційних систем, які управляють такими об'єктами [5].

Таким чином, в цілому, нова Стратегія національної безпеки України значною мірою усуває досі існуючу концептуальну невизначеність і суперечливість в оцінках реальних та уявних загроз і викликів, які постали перед нашою державою, а також шляхів і засобів ефективної протидії. У разі успішної реалізації норм і положень цієї Стратегії можна сподіватися на успішне вирішення проблем оперативно-службової діяльності Служби безпеки України, а також зміцнення позицій України у протидії різноманітним зовнішнім та внутрішнім чинниками, в тому числі й у інформаційній сфері, які загрожують її функціонуванню та розвитку як сучасної демократичної й суверенної держави.

Список використаних джерел