Забезпечення інформаційної безпеки як гарантія прав людини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ЯК ГАРАНТІЯ ПРАВ ЛЮДИНИ

Мурашкіна Я.Ю.

Науковий керівник: Алєксєєнко І.В.

доктор політичних наук, професор, завідувач

кафедрою міжнародних відносин

В сучасному світі, особливо під час пандемії, актуальності набуває проблема співвідношення інформаційної безпеки та прав людини. Права людини є фундаментом сучасної правової держави. Удосконалення інформаційних технологій супроводжується розширенням можливостей їх недобросовісного використання, яке створює загрози інформаційній безпеці та може призводити до порушень прав людини. У зв'язку з цим виникає проблема співвідношення інформаційної безпеки та прав людини, насамперед права на недоторканність і приватного життя.

Метою даного дослідження є опрацювати наукову літературу та з'ясувати чи є інформаційна безпека - гарантією прав людини.

В Україні поняття «безпека», «інформаційна безпека» та «національна безпека» розкриваються через стан захищеності життєво важливих інтересів особистості, суспільства та держав. Інформаційна безпека у даному разі визначається як стан захищеності національних інтересів України в інформаційній сфері, що складається з сукупності збалансованих інтересів особистості, суспільства та держави, від внутрішніх та зовнішніх загроз.

У правовій літературі також використовується визначення «інформаційної безпеки» через стан захищеності інформаційної сфери, при якому неможлива реалізація відомих загроз щодо її складових елементів. При цьому поняття «інформаційна безпека» розглядається як більш загальна категорія по відношенню до поняття «захист інформації», в якому акцент робиться на комплексі заходів та дій, спрямованих на забезпечення безпеки інформації [1, с.5].

У разі йдеться про стан захищеності інформації, а не інтересів особистості, нашого суспільства та держави. У правовій доктрині Європейського Союзу визначення «інформаційної безпеки» здійснюється через перерахування конкретних елементів інформаційної сфери, на захист яких вона спрямована і пов'язується з правовими принципами конфіденційності, цілісності та доступності інформації та інформаційних систем.

Реалізація цих принципів дозволяє забезпечити баланс інтересів різних учасників правовідносин, виступаючи, таким чином, гарантією прав людини у сфері забезпечення інформаційної безпеки. За дотримання принципу конфіденційності ознайомлення з конфіденційною інформацією, її обробка та пред'явленні вимоги про її надання допускаються лише для особи, яка має право доступу до такої інформації.

Роль принципу конфіденційності полягає в запобіганні шкоди, яка може бути заподіяний суспільним відносинам внаслідок неправомірного надання та розповсюдження інформації, що зберігається в таємниці через її значення для безпеки особистості, суспільства чи держави. Даному принципу відповідає свого роду право зберігати її в таємниці, обмежувати доступ третіх осіб до неї контролювати її цільове використання.

Інформаційна безпека є однією з проблем, з якою зіткнулося сучасне суспільство у процесі масового використання автоматизованих засобів її опрацювання. Проблема інформаційної безпеки обумовлена зростаючою роллю інформації у суспільному житті. Сучасне суспільство дедалі більше набуває рис інформаційного суспільства.

Вирішення проблеми інформаційної безпеки, як правило, починається з виявлення суб'єктів інформаційних відносин та інтересів цих суб'єктів, пов'язаних із використанням інформаційних систем. Це обумовлено тим, що для різних категорій суб'єктів характер розв'язуваних завдань може суттєво відрізнятися. Наприклад, завдання адміністратором локальною мережі по забезпечення інформаційної безпеки, значною мірою відрізняються від завдань, що вирішуються користувачем домашнього комп'ютера, не пов'язаному мережею. інформаційний безпека правовий національний

У юридичних відносинах все частіше використовуються особливі державні інформаційні системи, для повного функціонування яких необхідне розширення повноважень органів влади у сфері обробки в автоматизованому режимі різного роду особистої інформації. Дані процеси поряд з заходами, які вживаються для забезпечення національної безпеки, призводять до формування в законодавстві обмежень права на недоторканність приватного життя [2, с.34]. При цьому запобігання незаконному втручанню у приватне життя та зловживань з боку органів влади стає одним із пріоритетних напрямів забезпечення інформаційної безпеки особистості.

З одного боку, як гарантії права на недоторканність приватного життя виступають заходи щодо забезпечення інформаційної безпеки, безпосередньо спрямовані на захист цього права. При цьому вироблення відповідних заходів здійснюється шляхом конкретизації правових принципів конфіденційності, цілісності та доступності з урахуванням суті права на недоторканність приватного життя та його можливі порушення.

З іншого боку, під час встановлення обмежень права на недоторканність приватного життя відповідні гарантії повинні попереджати можливі зловживання такими обмеженнями, що призводять до загроз інформаційній безпеці особистості.

Одним з принципів захисту права на недоторканність особистого життя, які висвітлені у деяких правових принципах, є згода особини на обробку персональних даних та її повідомлення про таку обробку. Таким чином конфіденційність особистої інформації визначається шляхом надання доступу або можливості отримання та обробки такої інформації тільки тим особам, які мають відповідну згоду її власника. Коли доступ або можливості збору та опрацювання надаються на підставі чинного законодавства, то обов'язковим є повідомлення про обробку персональних даних їх власника. Повідомлення також є обов'язковим при інших випадках, визначених суб'єктом персональних даних або встановлених законодавством, наприклад, при порушенні конфіденційності або цілісності персональних даних. Зазначені механізми надають суб'єкту персональних даних правові можливості контролю за їх використанням гарантії недоторканності його приватного життя.

У державах з демократичними правовими режимами, як правило, встановлено пріоритет прав людини перед забезпеченням національної безпеки. Такий пріоритет виявляється у тому, що заходи щодо забезпечення національної безпеки, пов'язані зі збором та обробкою відповідної інформації, приймаються при дотримання спеціальної процедури, яка забезпечує їх пропорційність загрозам, що виникають. В основі цього підходу лежать положення Конвенції, в якій визначено умови обмеження права людини на недоторканність приватного життя - «встановлення обмеження лише законом» та «необхідність у демократичному суспільстві» [3, с.76]. Обмеження має відповідати цілям його встановлення. Це дозволяє не тільки визначити доцільність чи обґрунтованість встановлення або застосування такого обмеження, але також оцінити можливість ефективного досягнення тих же цілей у відсутності обмеження права або його меншого обмеження [4, с.91].

У підсумка можна сформувати, що в розвиток технологічних умов у забезпечення інформаційної безпеки видається однією з важливих гарантій прав людини. В змісті таких правових гарантій лежить дотримання принципів конфіденційності, цілісності і доступності інформації щодо інформаційних систем. Щоб забезпечити інформаційну безпеку особистості, здійснюється напрацювання спеціальних правових засад для захисту права на недоторканність приватного життя, а також щодо механізмів його захисту, пов'язаних із встановленням особливих вимог у сфері збору та опрацювання особистої інформації. Забезпечуючи національну безпеку як одну з складових важливих гарантій прав людини є дотримання принципу пропорційності. Втілювати дані принципи і механізми захисту прав людини при забезпеченні інформаційної безпеки може набувати різних форм, які певним чином залежать від правових особливостей та політичного режиму держави.

Список використаних джерел

1. Правова ідеологія і право України на етапі становлення тоталітарного режиму (1929-1941) / Усенко І. Б., Мироненко О. М., Чехович В. А. та ін.; За ред. О. М. Мироненка, І. Б. Усенка. К.: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. С. 128.

2. Сидорчук Ю. М. Механізми захисту прав людини та громадянина: сутність і перспективи розвитку в Україні. Науковий вісник Чернівецького університету. 2013, Випуск 682: Правознавство. С. 33-35.

3. Фурашев В. М., Солончук І. В. Інформаційне право: інформаційне судочинство. Право та державне управління. № 3 (36). Том 1. 2019. С. 241 - 251.

4. The Future of Jobs. Employment, Skrills and Workforce Strategy for the Foulth Industrial Revolution (The World Economic Forum 2016) 157.

Размещено на Allbest.ru