Персональні дані в мережі Інтернет через призму правового захисту та регулювання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Персональні дані в мережі Інтернет через призму правового захисту та регулювання

Павлік О.О., студентка; Алєксєєнко І.В. доктор політичних наук, професор, завідувач кафедрою міжнародних відносин Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ

Скандали з витоком персональних даних йдуть один за одним. Багато хто впевнений, що зловмисники в мережі Інтернет «полюють» виключно за даними багатих і знаменитих. Але це не так. Інформація про людину, її персональні дані сьогодні перетворилися на дорогий товар, який використовується по-різному: хтось використовує ці дані для того, щоб за допомогою реклами продати вам якусь річ, комусь ви просто не подобаєтесь, і в Інтернеті вас можуть намагатися образити, очорнити, виставити вас у поганому світлі, створити погану репутацію та зробити вигнанцем суспільства, за допомогою ваших персональних даних шахраї, злодії, можуть вкрасти ваші гроші, шантажувати вас і змушувати робити якісь дії і багато іншого. Персональні дані звичайних користувачів, потрапляючи до рук шахраїв, дозволяють їм отримувати неправомірну вигоду.

Актуальність обраної теми полягає в тому, що в сучасних умовах основна частка атак зловмисників здійснюється крізь комп'ютерні мережі, щораз ускладнюється їх організація, стрімко збільшується чисельність комп'ютерів та мережевого обладнання. Охорона інформації є складовою частиною гарантування національної безпеки будь-якої держави і забезпечується правовими, організаційними, програмними та інженерно-технічними заходами.

Будь-яка інформація може бути персональними даними за умови, що вона стосується особи. Термін «персональні дані» включають інформацію про приватне та сімейне життя особи, але також охоплюють інформацію про діяльність, звички та спосіб життя, як-от робочі відносини або економічна чи соціальна поведінка індивіда.

Визначення персональних даних у пункті 8 статті 2 Закону визначає персональні дані як інформацію або групу відомостей, які можуть бути ідентифіковані або можуть бути конкретно ідентифіковані. Проте українське законодавство не встановлює і не може встановити чіткий перелік інформації про персональні дані з метою застосування законодавчих положень до різних ситуацій, у тому числі щодо обробки персональних даних та файлів персональних даних в інформаційній (автоматичній) базі даних. Це може статися в майбутньому через зміни в техніці, суспільстві, економіці та інших сферах суспільного життя.

Конфіденційність можна розглядати як явище, що означає звички та практику конфіденційності, або її можна розглядати як право. Явище рідко визначається чітко, тоді як права зазвичай чітко встановлені. Щоб забезпечити юридичну визначеність, чітко необхідне формулювання приватності як права. Один із способів поглянути на це - це побачити конфіденційність як цінність, яка потребує захисту, що в свою чергу відбувається за допомогою правових інструментів. Потім закон визначає, на які права та захист має кожен з нас. Конфіденційність - це глобальне занепокоєння. Майже кожна нація має пряме або непряме законодавство або правила, які захищають конфіденційність, як правило, закріплені в конституції.

В Україні є ряд законодавчих актів, які гарантують право людини на захист даних. До таких відносять: Витяг з Кримінального кодексу України (стаття 182 «Порушення недоторканності приватного життя»), Конституція України (стаття 32), Типовий порядок обробки персональних даних, затверджений Наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини «Про затвердження документів у сфері захисту персональних даних» від 08.01.2014 № 1/02-14, Витяг з Кодексу України про адміністративні правопорушення (стаття 188-39 «Порушення законодавства у сфері захисту персональних даних», стаття 188-40 «Невиконання законних вимог Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини»).

У 2015 році був прийнятий Закон України «Про Національну поліцію», який передбачає повноваження поліції в безпрецедентному масштабі формувати і використовувати інформаційні ресурси (бази даних), зокрема, що входять до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України. Також поліція може створювати власні бази даних і має безпосередній оперативний доступ до інформації та інформаційних ресурсів інших органів державної влади. Сучасні інформаційні технології та законодавство відкривають можливості для правоохоронних органів обробляти величезний обсяг персональних даних. Проте, з огляду на численні переваги цих технологій, слід визнати, що при несанкціонованому їх використанні (без дотримання вимог закону), це може призвести до серйозних наслідків. Повна відсутність прозорого управління у сфері захисту персональних даних в діяльності Національної поліції (забезпечення максимального інформування суб`єктів персональних даних про правові підстави, способи, мету обробки, строки зберігання та знищення персональних даних поліцейськими службами) привертає все більше уваги до проблем у даній сфері.[1]

В Україні функцію зі захисту персональних даних покладено на Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або просто - Омбудсмена. У структурі Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини було створено окремий Департамент у сфері захисту персональних даних.

Основними завданнями цього відділу є: забезпечення виконання законодавчих вимог повноважень парламенту щодо нагляду за дотриманням прав людини і громадянина та вимог законодавства у сфері захисту персональних даних, застосування законодавства про захист персональних даних, та роз'яснення прав та обов'язків відповідних суб'єктів Здійснюється в межах нагляду та юридичного супроводу, організовує та бере участь у типових проектних роботах, обробці, правовій експертизі проектних нормативно-правових актів, організації та національних установ, незалежно від їх форми власності та їх посадовими і службовими особами з питань нормопроектувальної роботи ,здійснення моніторингу стану дотримання прав людини і громадянина у сфері захисту персональних даних.[2]

В українських реаліях проблема починається з домовленості. Щодо сайту, то не всі попередили про збір інформації. Ви можете не отримувати жодних сповіщень про використання файлів cookie, і тоді ви побачите їх у налаштуваннях свого браузера. Крім того, не всі вважають, що сторінки сайту можуть містити елементи інших сайтів (реклама, соціальні мережі) і що кожен з них також збирає файли cookie. Користувачі не завжди знають. Крім того, мобільні додатки не завжди попереджають їх про те, які дані вони збирають. Наприклад, для багатьох користувачів додатку Facebook стало новиною, що додаток збирав інформацію про їх дзвінки та смс повідомлення [3].

На жаль, реальність така, що люди видають занадто багато інформації про себе в Інтернеті, відчуваючи при цьому помилкове переконання, що інформація, що їм належить, є конфіденційною, але як тільки інформація потрапляє в мережу, контролювати її подальше використання вже практично неможливо. Хто, коли і з якою метою може скористатися такими даними, прогнозувати неможливо

персональні дані конфіденційність захист

Список використаних джерел

1. Департамент з питань захисту персональних даних - Ombudsman. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.

2. Захист персональних даних в діяльності Національної поліції України. Експертний Центр з Прав Людини.

3. Персональні дані онлайн: проблеми регулювання та перспективи захисту. Реанімаційний Пакет Реформ.

Размещено на Allbest.ru