Теоретичні та практичні проблеми кримінального процесу України в умовах цифрової трансформації суспільства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Теоретичні та практичні проблеми кримінального процесу України в умовах цифрової трансформації суспільства

Капліна О.В., доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри кримінального процесу Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

кримінальне провадження цифровізація правопорушення

Однієї з тенденцій розвитку сучасного світу є всеохоплюючі процеси цифровізації, яка пронизує всі сфери людської діяльності та здійснює істотний та різноплановий вплив на локальному, регіональному та глобальному рівнях. Без перебільшення можна казати, що цифрові технології значно модернізували світ та соціальну дійсність. Разом з тим очевидним є амбівалентний вплив цифровізації. З одного боку - вона створює невідані раніше можливості у всіх галузях людської життєдіяльності, вплітає інформаційні технології у побут, робить світ прозорим, несе в себе можливості для значного покращення життя, перетворення економіки, управління, медицини, сфери послуг, спрощує та прискорює процеси комунікації, з'єднує, долаючи тисячокілометрові відстані, тощо. З іншого боку, цифрові технології породжують негативні наслідки у вигляді нових форм злочинності у сфері високих технологій, так звані кіберзлочини.

За допомогою комп'ютерних технологій вчиняються самі різні кримінальні правопорушення. Переважна більшість їх складів міститься у розділі XVI «Кримінальні правопорушення у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку» Кримінального кодексу України. Втім, переліком цих правопорушень взагалі не вичерпуються всі суспільно небезпечні діяння, які можуть бути вчинені за допомогою комп'ютерних мереж. Не є сталою термінологія, адже у науковому та правозастосовному дискурсі використовуються такі поняття, як «комп'ютерні злочини», «кіберзлочини», «злочини у сфері інформаційних відносин», «злочини в сфері комп'ютерних технологій», «у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку» тощо. Чинне законодавство не дає визначення відповідних понять, що не дозволяє класифікувати всі можливі кримінальні правопорушення що вчиняються за допомогою сучасних комп'ютерних та цифрових технологій. Вони гіпотетично можуть бути вчинені різними способами, зокрема, за допомогою викрадення комп'ютерної інформації, здійснення кібератак, розповсюдження шкідливих програм, так званих вірусів, створення несправжніх інтернет-аукціонів тощо, що викликає складності під час їх кваліфікації. Найчастіше такі кримінальні правопорушення кваліфікуються як загально-кримінальні злочини.

Наприклад, за ч. 3 ст. 190 КК України «Шахрайство», як шахрайство, вчинене шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки. При використанні підроблених електронних засобів доступу до банківських рахунків, слідчі кваліфікують дії винної особи за ст. ст. 200 КК України «Незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, електронними грошима, обладнанням для їх виготовлення». Збут і розповсюдження порнографічних предметів з використанням електронно-обчислювальної техніки кваліфікується за ст. ст. 301 КК України. Вилучення посадовою особою фінансової установи з банківських рахунків клієнтів електронних коштів, які перебували у правомірному володінні потерпілого, кваліфікується за ч. 2 ст. 191 КК України.

Крім того, само узагальнююче поняття, яке зараз використовується, вже є звичним для пересічних громадян та правників - «кіберзлочини» - не відображає суті суспільно небезпечних діянь, що вчиняються, адже КК України всі кримінально карані суспільно небезпечні винні діяння поділяє на злочини та кримінальні проступки (ст. 12 КК України).

Ми є свідками поступового опанування правниками нової термінології, яка є по суті технічною, втім без усвідомлення її змісту слідчими, прокурорами, суддями неможливо здійснювати досудове розслідування, призначити експертизу, оцінювати докази, ухвалювати рішення. Серед неологізмів, якими повинні оперувати правники такі нові поняття, як «кібергруммінг», «дефейс», «кардинг» (англ. carding), «кард-треппінг»; «кеш-треппінг»; «програмний скімінг»; «ироксі-сервер»; «прямий діспенс»; «кіберсквотінг» тощо.

Сьогодні жертвою комп'ютерних технологій стають не лише особи, а й держави стосовно яких можуть вестися кібервійни, кібертероризм, кібершпигунство, що призводить до суттєвих загроз національній безпеці або безпеці національної економіці.

Особливість «кіберзлочинів» полягає в тому, що вони: 1) мають дистанційний або транснаціональний характер; 2) часто є латентними (в тому числі прихованими від потенційної жертви); 3) є інтелектуально продуманими, «нетрадиційними» з точки зору об'єктивної сторони їх вчинення; 4) є триваючими, багатоепізодними, або такими, що вчиняються одночасно в значних просторових межах; 5) пов'язані з можливістю легкого знищення їх слідів; 6) в силу специфіки ускладнюють запобігання їм, припинення або розкриття; 7) потребують залучення до їх розкриття відповідних фахівців та засобів, без яких неможливо уявити збирання «цифрових доказів».

Крім того, говорячи про другий негативний аспект впливу цифровізації на суспільство слід згадати про особливості розкриття злочинів, які вчиняється за допомогою комп'ютерних технологій, або про розкриття злочинів, що є «традиційними» для системи кримінальної юстиції, але здійснення досудового розслідування по них стикається з відсутністю належного правового регулювання, прогаленістю унормування особливостей збирання та перевірки «цифрових доказів», їх оцінки у судовому розгляді.

Обидва напрями впливу цифровізації на кримінальне провадження, у свою чергу, пов'язані із необхідністю відповідного законодавчого забезпечення, яке очевидно відстає від стрімкого розвитку цифрових технологій, а також головне - забезпечення прав людини у новій цифровій реальності. Аналогічні проблеми виникають майже у всіх країнах світу.

Новий «цифровий світ», який стрімко змінюється під впливом сучасних цифрових технологій та перетворює науково-фантастичні сюжети у реальність, є мейнстримом серед представників кібернетики, інформатики, політології, соціології, філософії тощо. До осмислення необхідності юридифікації цифрової реальності звертаються також представники різних галузей права. Що стосується кримінального процесуального права, то науковий доробок лише за останні роки поповнений низкою досліджень стосовно «цифровізації» кримінального провадження. Втім слід констатувати, що вітчизняні науковці переважно спрямовують свої інтелектуальні зусилля на окремі сегменти використання досягнень цифрового прогресу в певній галузі права, або стосовного окремого інституту права (речових доказів; документів; вчинення злочинів за допомогою цифрових технологій, електронних валют, шкідливого програмного забезпечення тощо). Кримінальному процесуальному праву бракує комплексного наукового дослідження, в якому би системно були розглянуті «цифрові проблеми» сучасного кримінального судочинства.

Всі ці фактори вказують на необхідність наукового осмислення проблем, що виникають зв'язку з цифровізацією суспільства та у кардинальної зміни підходів до національної цифрової безпеки, кібербезпекі та трансформації кримінального судочинства з їх урахуванням. Тобто масштаб цифрових трансформацій та викликів, які стоять перед нами, повинен дорівнюватися масштабу перетворень у кримінальному процесуальному законодавстві, інакше проблеми залишаться без свого законодавчого вирішення, а правозастосовна практика без належного правового інструментарію.

Уявляється, що процеси цифровізації здійснюють в основному потрійний вплив на трансформації, які повинні здійснюватися в кримінальному процесуальному праві.

По-перше, мова йде про оптимізацію кримінальної процесуальної форми, використання цифрових технологій під час досудового розслідування чи судового розгляду кримінальних проваджень.

По-друге, на своє вирішення чекають питання стосовно трансформації відповідно до вимог цифровізації засобів доказування та їх законодавчого «оформлення». Особливості кримінальних правопорушень, що вчиняються за допомогою технічних засобів вимагають від органів досудового розслідування неортодоксальних, інноваційних способів їх розкриття.

По-третє, обговоренню та вирішенню підлягає ключова проблема доказового права - доцільності розширення переліку видів доказів, передбачених ч. 2 ст. 84 КПК за рахунок запровадження окремого виду - цифрового доказу.

Крім того, окремим напрямом є вирішення проблеми дотримання прав людини під час кримінального провадження, забезпечення так званого права на цифрову прайвесі, що повинно пронизувати всі названі вище аспекти правових та доктринальних трансформацій.

Звичайно, що процеси вдосконалення нормативного регулювання повинні йти паралельно з вивченням досвіду зарубіжних партнерів, врахуванням підходів інституцій ООН, досвіду міжнародних інституцій.

Размещено на Allbest.ru