Права людини через призму розвитку штучного інтелекту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Права людини через призму розвитку штучного інтелекту

Стрельник В.В., кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри приватного та соціального права; Мироненко А.О., здобувачка вищої освіти рівня бакалавр юридичного факультету;Сумського національного аграрного університету

ХХІ сторіччя - епоха інноваційних технологій, що відкривають нові можливості для стрімкого розвитку всіх сфер нашої життєдіяльності. Питання штучного інтелекту, що в недалекому минулому здавалося фантастичним, сьогодні, в умовах стрімкого розвитку технологій, стає звичним і повсякденним. Штучний інтелект як унікальний продукт технічного прогресу, дає змогу машинам вчитися, використовувати людський і власний досвід, пристосовуватися до нових умов, виконувати різнопланові завдання, прогнозувати події й оптимізувати ресурси різного характеру. Так званий алгоритм - послідовність дій вирішення поставленої задачі, залишається невідомим. Наука про штучний інтелект немає конкретного визначення як філософія не знайшла відповіді на питання про природу та статус.

Поряд з величезними перспективами, що відкриваються людству з розвитком і використанням штучного інтелекту, існує високий ступінь небезпеки для суспільства. Усвідомлюючи загрози прогресу технологій штучного інтелекту окремі вчені висловлюють думку про необхідність встановлення суворого контролю за їх впровадження. Про можливі ризики відкрито говорив Білл Гейц: «Розвиток цілковито штучного інтелекту може означати кінець людської раси» [1]. Здатність «інтелектуальних машин» до самовідтворення може призвести до втрати контрольованості людиною. Шведський вчений, професор Оксфордського університету Нік Бостром стверджує, що до 2022 р. системи штучного інтелекту будуть мислити як людина - 10%, до 2040 р. - 50%, до 2075 р. - процеси мислення неможливо буде відрізнити від людських. Стрімкий розвиток технологій штучного інтелекту викликав наукові дискусії [2].

Право на приватність та конфіденційність персональних даних визнано основоположним правом людини. У зв'язку з цим розвиток та активне застосуванням штучного інтелекту обумовлює актуальність. Найбільш проста форма штучного інтелекту в роботі правника проявляється в моделях юридичних актів (судових рішень, нотаріальних актів, договорів). Представник правничої професії лише вибирає вид юридичного акту, що відповідає його справі. Такі форми штучного інтелекту в роботі юристів використовуються в різних державах вже з кінця 90-х рр. минулого століття. Так, наприклад, у Фінляндії й Італії існують електронні онлайн системи (Tuomas і Minerva), що дозволяють суддям і прокурорам спростити роботу у складанні окремих правових актів [3, с.153].

Автоматизованість судових рішень є прикладом використання штучного інтелекту в роботі судді. Мова йде про складання актів правосуддя, що породжує високу відповідальність у разі помилки. Система штучного інтелекту передбачила результати сотень справ у Європейському суді з прав людини, прогнозуючи рішення з точністю до 79%.

Україна також застосовує досвід провідних європейських держав у сфері публічного адміністрування із впровадженням технологій штучного інтелекту. Міністерство цифрової трансформації розробило Концепцію розвитку штучного інтелекту в Україні. Даний нормативно-правовий акт передбачає розвиток підприємництва у сфері штучного інтелекту, активне впровадження «розумного інтелекту» в державне регулювання, дотримання права людини на приватність [4].

На сьогоднішній день найефективнішою е-послугою визнається сервіс «Дія», що складається з двох складових єдиної інформаційної системи: (1) єдиний державний портал з надання державних послуг, (2) сховище електронних документів з даними реєстрів фізичних осіб. У майбутньому зазначений сервіс повинен повністю замінити центри надання адміністративних послуг. Вказані підходи дозволяють усунути корупційну складову надання адміністративних послуг державою. Згідно плану до 2024 року всі державні послуги будуть доступні українцям он-лайн. В свою чергу дані заходи вимагають найбільшого захисту приватної інформації. Реформа держаних послуг з цифровізацією країни потребує кіберзахисту особистих даних.

У контексті порушення права на приватність, враховують право на свободу висловлення (ст. 19 Загальної декларації прав людини та ст. 10 Європейської конвенції з прав людини ) та право мирних зборів (ст. 20 Загальної декларації прав людини та ст 11. Європейської конвенції з прав людини) [5, 6]. Прикладом обмеження права на висловлення власної думки є тимчасове/постійне блокування акаунтів. Це відбувається через те, що штучний інтелект оцінює як загрозу, дискримінацію або булінг. Аналіз персональної інформації дозволяє технологіям визначити уподобання, психологічні особливості кожної людини, що реалізується в отриманні нав'язливої реклами чи пропозицій. Об'єктивно доступ до особистих даних може мати негативні наслідки для суспільства. Уявімо, якщо керівництво таких компаній, як Apple, Meta почнуть використовувати штучний інтелект з власних потреб, ми опинимося в світі, де вся інформація буде належати домінуючим корпораціям, кожен буде їм підвладним.

Таким чином стан національного законодавства у сфері штучного інтелекту знаходиться на початковому етапі формування. При цьому вважаємо важливим звернути увагу на необхідність дотримання принципів верховенства права, громадянських свобод і права людини при регулюванні відносини що пов'язані зі штучним інтелектом. Україна не забезпечує належного контролю щодо схоронності особистої інформації у сферах взаємодії із штучним інтелектом. Враховуючи зазначене законотворчий процес у сфері застосуванням штучного інтелекту має будуватися на основі максимального недопущення порушення основних прав і свобод людини, права на приватність.

З кожним новим роком розвитку наукового прогресу у сфері штучного інтелекту ми стаємо все ближче до невідомого, неосяжного майбутнього.

штучний інтелект контроль інформація

Список використаної літератури

1. Парасюк Є.О., Джалілова В.Р. Аналіз базової нормативної, правової, організаційної політики США, Китаю та Японії у сфері штучного інтелекту, штучно інтелектуальних роботів та роботів. Науковий огляд. 2019. № 9.

2. Радутний О.Е. Юридична освіта та сфера надання правових послуг в контексті штучного інтелекту. Інформація і право. 2019. №2 (29). С.40-54.

3. Шпиленко Б.П. Актуальні питання застосування інформаційних технологій у правовій діяльності. Збірник наукових статей молодих учених, аспірантів та студентів Сумського національного аграрного університету. - Суми, 2021. - С.153-156.

4. Про схвалення Концепції розвитку штучного інтелекту в Україні: розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2020. 1556-2020-р

5. Загальна декларація прав людини

6. Європейська конвенція з прав людини. Електронний ресурс.

Размещено на Allbest.ru