Адміністративна відповідальність за правопорушення у сфері фінансів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Адміністративна відповідальність за правопорушення у сфері фінансів

Бліхар М.М., д.ю.н., доцент, професор кафедри адміністративного та інформаційного права, Національний університет «Львівська політехніка»

У статті розглянуто поняття адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері фінансів. Вітчизняне законодавство визначає чималу кількість проступків, за вчинення яких особа може бути притягнена до адміністративної відповідальності. Кожний із цих проступків характеризується певними особливостями, що відображають як його сутність, так і аспекти відповідальності, яка настає через його вчинення. Попри значні напрацювання науковців у сфері фінансового та адміністративного права, реалії сьогодення вимагають переосмислення, більш ґрунтовного дослідження окремих явищ і аспектів та законодавчого закріплення певних понять, що дасть змогу уникнути таких негативних явищ, як неоднозначність тлумачення правових норм, прогалини у праві.

У результаті дослідження з'ясовано, що адміністративна відповідальність за правопорушення у сфері фінансів в українському законодавстві являє собою правовий інститут, який характеризується такими ознаками: 1) наявність предмета правового регулювання; 2) регулювання суспільних відносин нормами певної галузі права; 3) виконання конкретних функцій у суспільстві та державі; 4) сприяння становленню або відновленню такого стану відносин у даній сфері, які існували до вчинення певного правопорушення. Водночас обґрунтовано, що з виключним правом на застосування примусу держава дає людині право відстоювати свої права і свободи шляхом висловлення незгоди з певними діями та рішеннями уповноважених законом органів та посадових осіб - можливість оскаржувати їхні дії та рішення в судовому порядку. Тим самим держава дає людині можливість захиститися від свавілля чиновників як представників держави та відстояти власну правоту, якщо вона вважає свої дії такими, що не містять ознак адміністративного правопорушення.

Ключові слова: правопорушення, відповідальність, адміністративна відповідальність, сфера фінансів, адміністративне правопорушення, правовий інститут.

Administrative liability for offenses in the field of finance

The article considers the concept of administrative liability for offenses in the field of finance. Domestic law defines a significant number of misdemeanors for which a person can be held administratively liable. Each of these misdemeanors is characterized by certain features that reflect both its essence and aspects of responsibility that arises through its commission. Despite the significant work of scholars in the field of financial and administrative law, today's realities require rethinking, more thorough study of certain phenomena and aspects and legislative consolidation of certain concepts, which will avoid such negative phenomena as ambiguity in the interpretation of legal norms, gaps in law.

The study found that administrative liability for offenses in the field of finance in Ukrainian law is a legal institution, which is characterized by the following features: 1) the presence of the subject of legal regulation, 2) regulation of public relations by a particular branch of law; 3) performance of specific functions in society and the state; 4) promoting the formation or restoration of such a state of relations in this area, which existed before the commission of a particular offense. At the same time, it is substantiated that with the exclusive right to use coercion, the state gives a person the right to defend their rights and freedoms by disagreeing with certain actions and decisions of statutory bodies and officials - the opportunity to appeal their actions and decisions in court. Thus, the state gives a person the opportunity to protect themselves from the arbitrariness of officials as representatives of the state and to defend their own rights, if it considers its actions to be free of administrative offenses.

Key words: offense, responsibility, administrative responsibility, sphere of finance, administrative offense, legal institute.

Сьогодні право в розвинених державах сприймається здебільшого не як система, покликана обмежити людину в її поведінці, можливостях для самореалізації та самовираження, а як спосіб гармонізації відносин між людьми в системах «людина - людина», «людина - суспільство», «людина - держава», засіб забезпечення рівних можливостей для розвитку особистості кожній людині. Однак надання людині певних прав накладає на неї і певні обов'язки. Власне, за недотримання взятих на себе зобов'язань людина повинна нести відповідальність. Саме через відповідальність держава та суспільство виражають свою реакцію на поведінку людини: ті, хто вчиняє відповідно до закону, дотримуючись його вимог та приписів, отримують можливість користуватися всіма своїми правами та свободами; ті ж, хто порушує закон, зазнають обмежень у своїх правах.

Поняття «відповідальність» трактують не тільки в ретроспективному плані як покарання людини від імені держави за протиправні вчинки, дії чи бездіяльність, які вона вчинила, а й у перспективному - як усвідомлену готовність деліктоздатної особи брати на себе відповідальність за свої вчинки та їх можливі негативні наслідки як для себе самого, так і для інших осіб, суспільства та держави загалом. Н. Гураленко та Т Коханюк визначають ці два види відповідальності так: «Ретроспективна (негативна) юридична відповідальність - це встановлення й застосування державою різних заходів покарання за здійснення суб'єктом протиправного діяння, що порушує приписи правових норм; особливий вид юридичної відповідальності, вона є відповідною реакцією суспільства та держави на здійснене особою винне протиправне діяння у формі застосування до неї заходів державного примусу. Перспективна (позитивна) юридична відповідальність - це усвідомлення суб'єктом своїх дій і співвідношення цих дій зі змістом чинних правових норм» [1, с. 7].

З огляду на це мета статті полягає в дослідженні особливостей адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері фінансів.

Відповідальність та певне покарання, яке виступає фізичним її вираженням, найперше зіставляють із відповідальністю юридичною, оскільки моральна відповідальність відноситься до внутрішньої сторони життя людини і є її відповідальністю перед самою собою. Для прикладу, І. Зелена визначає дане поняття як «багатоаспектне правове явище, що ґрунтується на певних нормативних приписах, має регулятивний та/або охоронний характер і знаходить своє вираження або в дотриманні певних правових правил поведінки щодо їх не порушення (тобто обмеження дій особи задля певного блага), або в застосуванні до правопорушника відповідного виду примусу (тобто настання для особи закріплених у законодавстві негативних наслідків за скоєне правопорушення)» [2, с. 177]. Юридична відповідальність настає за вчинення посягання на охоронювані законом права, інтереси людини, суспільства чи держави незалежно від сфери життєдіяльності й виступає реакцією держави на певні дії чи бездіяльність людини, до якої застосовуються заходи примусу. Реакція держави на порушення закону є обов'язковою та передбачає застосування до порушника заходів примусу відповідно до тяжкості вчиненого проступку чи злочину.

Одним із видів юридичної відповідальності є адміністративна відповідальність. Даний вид відповідальності можна трактувати як ретроспективну відповідальність людини в системі правовідносин «людина - держава», яка настає за вчинення адміністративного правопорушення, факт здійснення якого встановлений. О. Поштаренко стверджує: «Адміністративна відповідальність - це формально закріплений в адміністративно-правових нормах (юридична підстава) різновид ретроспективної юридичної відповідальності - негативної адміністративно-правової реакції держави на порушення як адміністративно-правових норм, так і норм інших галузей права в різних сферах публічного адміністрування, яка виникає з моменту вчинення адміністративного правопорушення (фактична підстава) і знаходить своє відображення в конкретних матеріальних і процесуальних правовідносинах між правопорушником і державою, метою яких є понесення правопорушником в установлених законом формах і порядку заходів адміністративного стягнення» [3, с. 174].

Як і будь-який вид юридичної відповідальності, адміністративна відповідальність має характерні особливості, серед них можна виділити такі:

1) може бути застосована виключно до особи, яка вчинила правопорушення. Факт учинення правопорушення конкретною особою має бути встановлений і зафіксований у певному процесуальному порядку;

2) визначеність нормами права. Норми права чітко визначають перелік дій (діянь чи бездіяльності), які відносяться до правопорушень, за вчинення яких настає адміністративна відповідальність. Вчинення дій, не віднесених до протиправних певними нормативно-правовими актами, не є підставою для притягнення людини до адміністративної відповідальності;

3) притягнення до відповідальності особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, відбувається у визначеному законом процесуальному порядку виключно уповноваженими органами та їхніми посадовими особами;

4) здійснюється в певній формі. Людина несе адміністративну відповідальність у формі застосування до неї заходів державного примусу, визначених законодавчо.

«Основні риси адміністративної відповідальності полягають у тому, що її підставою є адміністративне правопорушення, а притягнення до адміністративної відповідальності є обов'язком державних органів (їхніх посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення згідно зі ст. 213 КУпАП» [4, с. 86].

З огляду на предмет та об'єкт нашого дослідження окрему увагу необхідно приділити аспектам адміністративної відповідальності у сфері фінансів. Дану групу правопорушень становлять протиправні діяння, вчинені з порушенням законодавства з питань фінансів. Умовно ці правопорушення можна згрупувати, використовуючи критерій сфери вчинення правопорушення: загальні (сюди можемо віднести порушення законодавства з фінансових питань - ст. 164² Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП); ст. 166⁶ - порушення порядку подання фінансової звітності та ведення бухгалтерського обліку під час ліквідації юридичної особи [5]); порушення банківського законодавства (ст. 162 КУпАП - порушення правил про валютні операції [5]; ст. 164¹¹ КУпАП - незаконне розголошення або використання інформації, що становить банківську таємницю [5]; ст. 166⁵ КУпАП - порушення банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного Банку України або здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку [5]; ст. 166⁷ КУпАП - протидія тимчасовій адміністрації або ліквідації банку [5]; ст. 166⁸ - здійснення банківської діяльності без банківської ліцензії [5]); порушення законодавства у сфері декларування (ст. 164¹ КУпАП - ухилення від подання декларації про доходи [5]; ст. 166⁹ КУпАП - порушення законодавства щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом [5]); порушення бюджетного законодавства - (ст. 164¹² - порушення законодавства про бюджетну систему України [5]); порушення правил торгівлі (ст. 164⁴ - несвоєчасне здавання виторгу [5]; ст. 165 ² - порушення порядку формування та застосування цін і тарифів [5]); порушення страхового законодавства (ст. 165¹ - ухилення від реєстрації в органах Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України платників обов'язкових страхових внесків і порушення порядку обчислення й сплати внесків на соціальне страхування [5]; ст. 165³ - порушення строку реєстрації як платника страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, несвоєчасна або неповна сплата страхових внесків [5]; ст. 165⁴ - порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які зумовили втрату працездатності [5]; ст. 165⁵ - ухилення від реєстрації як платника страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, несвоєчасна або неповна сплата страхових внесків, а також порушення порядку використання страхових коштів [5]).

Кожне з перелічених вище правопорушень наносить шкоду фінансовій системі держави, через що нівелюються права та законні інтереси пересічних громадян. Якщо розглядати склад даного виду правопорушень, то в загальному вигляді він виглядатиме так: об'єкт правопорушення - фінансова система України, яка зазнає втрат через неправомірні дії у сфері фінансів; об'єктивна сторона правопорушення - проведення певної фінансової діяльності у незаконний спосіб чи з порушенням вимог законодавства до певного виду діяльності або недотримання деяких процесуальних дій під час провадження діяльності; суб'єкт правопорушення - для даної групи правопорушень суб'єктом виступають громадяни України, іноземці, особи без громадянства, яким на момент вчинення правопорушення виповнилося 16 років; суб'єктивна сторона правопорушення - виражається виною, яка характеризується формою прямого умислу. Той, хто вчиняє адміністративне правопорушення у сфері фінансів, має чіткий умисел на заволодіння певними коштами, приховування реальної картини фінансового стану підприємства, установи чи організації, ухилення від сплати певних обов'язкових внесків.

Наприклад, А.А. Нестеренко, аналізуючи визначення та підходи до тлумачення поняття фінансового правопорушення, виділяє низку ознак, зокрема, серед них: «1) діяння (дія або бездіяльність); 2) протиправність (порушення фінансового законодавства); 3) винність; 4) вчинення певним колом осіб; 5) караність (наявність установленої фінансовим законодавством відповідальності)» [6, с. 112]. До першої ознаки автор відносить діяння (дію або бездіяльність) у сфері фінансів, яке наносить їй шкоду та знаходить вираження в несприятливих явищах як для фінансової сфери України загалом, так і для фінансової стабільності пересічних громадян. Друга ознака - протиправність - полягає в порушенні вимог законодавства, встановлених у сфері фінансів: здійснення процедур у даній сфері чітко прописане в нормативно-правових актах та повинно виконуватися неухильно, проведення тих чи інших процедур з певними відхиленнями в часі, пропуском деяких операцій або неякісним їх виконанням є прямим порушенням законодавчих актів. Винність є третьою ознакою фінансових правопорушень, яка характеризується виною у формі прямого умислу, тобто людина, здійснюючи порушення у сфері фінансів, керувалася прямим умислом, який полягав у свідомому недотриманні вимог закону під час проведення тих чи інших фінансових операцій або дій, необхідних для їх здійснення. Четвертою ознакою фінансового правопорушення є вчинення певним колом осіб. За загальним правилом, суб'єктом фінансового правопорушення є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, яким на момент вчинення правопорушення виповнилося 16 років. Однак для вчинення певних дій людина має бути наділена правом проводити ті чи інші фінансові операції та процедури відповідно до займаної посади та посадових інструкцій.

Тому кожний випадок правопорушення є унікальним та потребує індивідуального підходу й окремого розгляду. «Залежно від регулятора (органу, який здійснює нагляд та контроль), що складає протокол, до адміністративної відповідальності може притягатися як посадова, так і юридична особа» [7, с. 183]. П'ята ознака - карність, вона зводиться до того, що адміністративним правопорушенням у сфері фінансів визнаються діяння (дії або бездіяльність), визначені такими відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення. Тобто для того, щоб особу можна було притягнути до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення у сфері фінансів, у законодавстві має бути встановлена відповідальність за нього.

Власне, ці ознаки й формують склад адміністративного правопорушення у сфері фінансів, а відсутність бодай однієї з них виключає можливість вчинення проступку. На основі цього дослідник формулює власне визначення поняття фінансового правопорушення: «... суспільно шкідливе (небезпечне) діяння (дія або бездіяльність), протиправне (таке, що порушує норми фінансового законодавства), винне діяння деліктоздатного суб'єкта (фізичної чи юридичної особи), яке зазіхає на фінансові інтереси держави і суспільства, що охороняються законом, і за яке встановлена фінансово-правова відповідальність» [6, с. 113].

До заходів впливу за вчинення адміністративних правопорушень у сфері фінансів належить накладення штрафу. «Штраф є грошовим стягненням, що накладається на громадян, посадових та юридичних осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України» [5].

Стягнення за вчинення адміністративного правопорушення у сфері фінансів може бути накладене в межах, визначених КУпАП та іншими законодавчими актами України. «При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність» [5].

У КУпАП передбачені строки притягнення до адміністративної відповідальності: «Адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а в разі триваючого правопорушення - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а в разі триваючого правопорушення - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені в частинах третій - шостій цієї статті.

Адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого частинами третьою - шостою статті 164^-14 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 212^-15, 212 ²¹ цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

У разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження» [5].

У КУпАП досить чітко та ґрунтовно викладено питання, що стосуються адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері фінансів, однак, на нашу думку, необхідним є збільшення суми штрафів за їх вчинення. Це дасть змогу зменшити кількість правопорушень, що вчиняються у даній сфері, та певним чином відшкодувати збитки, завдані державі та її громадянам протиправними діями.

Незаперечним є факт, що адміністративні правопорушення повинні присікатися державою (через відповідні органи та посадових осіб) на рівні зі злочинами. Держава має реагувати на кожний факт вчинення адміністративного правопорушення, притягуючи порушника до відповідальності. «Щодо заходів адміністративної відповідальності, то в узагальненому виді їх можна визначити як передбачені законом засоби впливу на поведінку особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, пов'язані з обмеженням найбільш значущих для людини прав і свобод особистого чи майнового характеру та спрямовані на досягнення соціально корисних цілей і результатів» [8, с. 237]. Заходи впливу держави на правопорушника мають бути пропорційними вчиненому, враховувати всі обставини вчинення правопорушення. Міра покарання повинна вибиратися з огляду на необхідність учинити такий вплив держави на правопорушника, який сприятиме прийняттю ним у подальшому усвідомленої позиції вчиняти правомірно та право-слухняно, що сприятиме гармонізації відносин у системах «людина - людина», «людина - держава».

Водночас із виключним правом на застосування примусу держава дає людині право відстоювати свої права і свободи шляхом висловлення незгоди з певними діями та рішеннями уповноважених законом органів та посадових осіб - можливість оскаржувати їхні дії та рішення в судовому порядку. Тим самим держава дає людині можливість захиститися від свавілля чиновників як представників держави та відстояти власну правоту, якщо вона вважає свої дії такими, що не містять ознак адміністративного правопорушення.

Підсумовуючи, доцільно відзначити, що існування інституту адміністративно-правової відповідальності у сфері фінансів за умови його якісної роботи є вкрай необхідним для сучасних держави та суспільства, оскільки дає можливість державі через уповноважені органи та посадових осіб забезпечити високий рівень функціонування сфери фінансів шляхом ефективної діяльності системи стримувань і противаг, чіткого та прозорого законодавства в даній сфері суспільних відносин та, найголовніше, усвідомленої правослухняної поведінки всіх учасників процесу фінансової діяльності. А суспільство у свою чергу отримує можливість контролювати державні органи та посадових осіб, які наділені правом розглядати справи про адміністративні правопорушення, тобто можливість захисту від свавілля чиновників, зокрема й у сфері фінансів, що допомагає застосовувати на практиці такі принципи, як демократизм, законність, справедливість.

Інститут адміністративної відповідальності у сфері фінансів є системним утворенням, що характеризується наявністю: 1) предмета правового регулювання, 2) регулювання нормами певної галузі права; 3) виконання конкретних функцій у суспільстві та державі; 4) сприяння встановленню або відновленню такого стану відносин у даній сфері, які існували до вчинення певного правопорушення.

правопорушення фінанси адміністративний відповідальність

Література

1. Гураленко Н., Коханюк Т Стадії юридичної відповідальності : аналіз структурних елементів. Юридичний вісник. 2020. № 1. С. 6-11.

2. Зелена І. Поняття інституту юридичної відповідальності у приватному праві. Підприємництво, господарство і право. 2021. № 1. С. 176-181.

3. Поштаренко О. Поняття, сутність та зміст адміністративної відповідальності в умовах нової парадигми адміністративного права. Підприємництво, господарство і право. 2020. № 3. С. 174-179.

4. Макушев П.В., Руденко І.О. Теоретичні засади адміністративної відповідальності за порушення прав інтелектуальної власності. Право і суспільство. 2020. № 5. С. 83-89.

5. Кодекс України про адміністративні правопорушення (в ред. від від 08.08.2021 р.).

6. Нестеренко А.А. Поняття фінансового правопорушення: український та закордонний досвід. Правова держава. 2016. № 24. С. 110-115.

7. Козлова Ю. Адміністративна відповідальність за порушення законодавства у сфері фінансового моніторингу: проблеми та перспективи. Підприємництво, господарство і право. 2019. № 12. С. 181-185.

8. Романюк В. Сутність та правова природа заходів адміністративної відповідальності. Підприємництво, господарство і право. 2019. № 3. С. 236-240.

Размещено на Allbest.ru