Адміністративно-правове регулювання скринінгу іноземних інвестицій: досвід зарубіжних країн

Размещено на http://www.allbest.ru/

Адміністративно-правове регулювання скринінгу іноземних інвестицій: досвід зарубіжних країн

Жуков М.С., аспірант кафедри адміністративного і господарського права Запорізький національний університет

Анотація

Статтю присвячено дослідженню досвіду зарубіжних країн у питанні адміністративно-правового регулювання скринінгу іноземних інвестицій. Досліджено питання доцільності запровадження механізму скринінгу іноземних інвестицій в України. Окрім того, досліджено останні зміни у нормативно-правових актів країн Європейського Союзу, Сполучених Штатів Америки, що присвячені зміні механізму адміністративно-правового регулювання скринінгу іноземних інвестицій. Відзначено ініційований проєкт закону України про оцінку впливу іноземних інвестицій на національну безпеку. Розкрито його зміст та зазначено мету та доцільність його прийняття. адміністративний правовий скринінг

Питання адміністративно-правового регулювання інвестиційної діяльності зарубіжних країн досліджували такі вчені, як К.Ю. Хрімлі, К.А. Богданова, Ю.М. Попова, А.В. Кирин, В.С. Махітько, Т.Л. Кельдер [4].

Водночас варто зазначити, що законодавство у сфері адміністративно-правового регулювання скринінгу іноземних інвестицій має тенденцію до постійного вдосконалення, що, своєю чергою, зумовлює те, що наукове дослідження, зроблене у 2018 р. або ж навіть у 2019 р., у 2020 р. вже втрачає свою актуальність, оскільки в його основу покладено нормативно-правову базу, яке вже змінилася. Зазначене вище, а також те, що інвестиційна привабливість України постійно зростає, а запровадження механізму адміністративно-правового регулювання скринінгу іноземних інвестицій є невідворотнім, зумовлюють актуальність даного дослідження. Метою даної статті є дослідження зарубіжного досвіду адміністративно-правового регулювання скринінгу іноземних інвестицій. За результатом дослідження у статті наведено переваги та недоліки різних механізмів адміністративно-правового регулювання скринінгу іноземних інвестицій. Окрім того, у висновках зазначено доцільність запровадження механізму адміністративно-правового регулювання скринінгу іноземних інвестицій, виходячи, перш за все, з досвіду зарубіжних країн, які є найбільш інвестиційно привабливими та які традиційно очолюють рейтинг Doing Business.

Ключові слова: скринінг, іноземні інвестиції, іноземний інвестор, адміністративно-правове регулювання скринінгу, інвестиційна привабливість.

LEGAL ADMINISTRATIVE REGULATION OF FOREIGN INVESTMENT SCREENING: EXPERIENCE OF FOREIGN COUNTRIES

The article is devoted to the study of the experience of foreign countries in the issue of administrative and legal regulation of foreign investment screening. This article examines the feasibility of introducing a mechanism for screening foreign investment in Ukraine. In addition, the article examines the latest changes in regulations of the European Union, the United States, which are devoted to changing the mechanism of administrative and legal regulation of foreign investment screening. Also, the article mentions the initiated draft Law on Assessment of the Impact of Foreign Investments on the National Security of Ukraine. Its content is revealed and the purpose and expediency of its adoption are indicated.

Issues of administrative and legal regulation of investment activities of foreign countries have been studied by such scientists as: K. Yu. Khrimli, K.A. Bogdanova, Yu.M. Popova, A.V. Kirin, VS Makhitko.

At the same time, it should be noted that the legislation in the field of administrative and legal regulation of foreign investment screening tends to constantly improve, which, in turn, leads to the fact that research is done in 2018, or, even in 2019, in 2020 it is already losing its relevance, as it is based on the regulatory framework, which has already changed. The above, as well as the fact that the investment attractiveness of Ukraine is constantly growing, and the introduction of a mechanism of administrative and legal regulation of foreign investment screening is inevitable, and determine the relevance of this study. The purpose of this article is to study the foreign experience of administrative and legal regulation of foreign investment screening. According to the study, the article presents the advantages and disadvantages of various mechanisms of administrative and legal regulation of foreign investment screening. In addition, the conclusions to this article indicate the feasibility of introducing a mechanism of administrative and legal regulation of foreign investment screening, based primarily on the experience of foreign countries that are the most attractive for investment, and which traditionally lead the ranking of Doing Business.

Key words: screening, foreign investments, foreign investor, legal administrative regulation of screening, investment attractiveness.

18 листопада 2019 р. на вебсайті Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України було оприлюднено проєкт закону "Про оцінку впливу іноземних інвестицій на національну безпеку України". даним законопроєктом передбачається, що у разі здійснення іноземних інвестицій у стратегічних сферах шляхом учинення правочинів іноземними інвесторами такі інвестиції підлягають оцінці їхнього впливу. до стратегічних сфер, відповідно до ст. 1 даного законопроєкту, пропонується віднести оборонно-промислову сферу, сферу телекомунікацій та діяльність у сфері обігу земель сільськогосподарського призначення. Також законопроєктом передбачається надіслання іноземним інвестором повідомлення до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі щодо здійснення такої іноземної інвестиції. Водночас оцінкою впливу іноземної інвестиції займатиметься міжвідомча комісія з питань оцінки впливу іноземних інвестицій.

У пояснювальній записці до даного проєкту закону зазначається, що скринінг іноземних інвестицій є впровадженою практикою у країнах ЄС, США та інших країнах.

Перевірка та моніторинг таких інвестицій здійснюється з метою уникнення концентрації іноземного капіталу у визначених секторах економіки з огляду на національні інтереси та безпеку.

Актуальність прийняття даного законопроєкту зумовлюється одразу декількома складниками. По-перше, 19 березня 2019 р. Європейським Парламентом та Радою Європи був прийнятий Регламент (ЄС) 2019/452, що встановлює рамковий механізм скринінгу (перевірки) прямих іноземних інвестицій у ЄС. Регламент набрав чинності 10 квітня 2019 р. та застосовуватиметься починаючи з 11 жовтня 2020 р. По-друге, оцінка іноземних інвестицій та механізм видачі відповідних дозволів, узгоджень є поширеною міжнародною практикою у тих країнах, які є найбільш інвестиційно привабливими. По-третє, відкриття ринку землі, приватизаційні процеси, що відбуваються у країні, а також зростання рівня інвестиційної привабливості України зумовлюють необхідність запровадження механізму оцінки та моніторингу залучених іноземних інвестицій із метою недопущення загрози національній безпеці, державним інтересам України.

Ураховуючи зазначене, з метою впровадження ефективного механізму адміністративно-правового регулювання скринінгу іноземних інвестицій доцільним є вивчення досвіду зарубіжних країн, де такі механізми вже впроваджені та активно функціонують.

Критерієм відбору зарубіжних країн, чий досвід досліджуватиметься, пропонується взяти рейтинг Doing Business. Так, інвестиційна привабливість країни як наслідок і залучення чисельних іноземних інвестицій зумовлює моніторинг таких інвестицій - механізм адміністративно- правового регулювання скринінгу іноземних інвестицій.

Традиційними учасниками рейтингу Doing Business, які входять у тридцятку найбільш інвестиційно привабливих країн, де діють прості процедури ведення бізнесу, наявний високий рівень захисту прав інвесторів, є Франція, Велика Британія, ФРН, США, Сінгапур. Україна за останнім рейтингом Doing Business - 2020 посіла 64-е місце зі 190 країн [1]. Для порівняння: у 2018 р. Україна посіла 76-е місце [3], а в 2019 р. - 71-е [2]. Своєю чергою, це вказує на тенденцію прогресу у сфері інвестиційної привабливості України, що знову ж таки тільки підкреслює актуальність запровадження в країні механізму оцінки та моніторингу іноземних інвестицій.

У контексті дослідження досвіду зарубіжних країн у сфері адміністративно-правового регулювання скринінгу іноземних інвестицій особливу увагу слід приділити Регламенту ЄС 2019/452 щодо перевірки прямих іноземних інвестицій, який розпочне застосовуватися з 11.10.2020 (Regulation (EU) 2019/452 of the European Parliament and of the Council of 19 March 2019 establishing a framework for the screening of foreign direct investments into the Union) [8]. На виконання цього Регламенту країни ЄС уже почали приводити своє законодавство у відповідність до його вимог. даний регламент регулює питання скринінгу інвестицій від іноземних інвесторів, які є резидентами країн, що не є членами ЄС. У Регламенті достатня увага приділяється доцільності запровадження механізму обміну інформацією між країнами - членами ЄС під час прийняття рішення щодо надання дозволу на здійснення іноземної інвестиції в ту чи іншу країну ЄС. При цьому така передача інформації між країнами - членами ЄС повинна бути виправдана національними інтересами, захистом громадського порядку.

Відповідно до положень даного Регламенту, держави - члени ЄС повинні повідомляти про свої механізми скринінгу та будь-які поправки до них Європейській комісії та щорічно повідомляти про застосування своїх механізмів скринінгу, у тому числі про рішення, що дозволяють чи забороняють прямі іноземні інвестиції, а також про рішення щодо прямих іноземних інвестицій, які можуть вплинути на проєкти чи програми, що представляють інтерес для ЄС. Усі держави-члени повинні звітувати про прямі іноземні інвестиції, що відбулися на їхній території, на основі доступної їм інформації. для поліпшення якості та порівняності інформації, що надається державами-членами, а також для полегшення дотримання зобов'язань щодо повідомлення та звітності комісія повинна надати стандартизовані форми. Так, відповідно до ст. 5 даного Регламенту, до 31 березня кожного року держава - член ЄС зобов'язана подати до Європейської комісії щорічний звіт, який включає у себе узагальнюючу інформацію про прямі іноземні інвестиції, що були вчинені на території держави - члена ЄС.

Цікавою є ст. 6 Регламенту, відповідно до якої якщо держава-член уважає, що пряма іноземна інвестиція, яка проходить скринінг в іншій державі-члені, ймовірно, впливає на її безпеку чи громадський порядок або має інформацію, що має відношення до такого скринінгу, вона може надати коментарі державі-члену, яка проводить перевірку. держава-член, яка надає коментарі, одночасно надсилає ці коментарі комісії. комісія ж, своєю чергою, надсилає ці коментарі іншим державам-членам. Окрім того, за результатом опрацювання інформації про залучення іноземних інвестицій Європейська Комісія може видати висновок щодо загрози безпеці та громадському порядку у залученні таких інвестицій [8].

Адміністративно-правове регулювання інвестиційної діяльності у ФРН

Питанням скринінгу іноземних інвестицій у Німеччині займається Федеральне міністерство економіки та енергетики. Нормативну основу здійснення скринінгу іноземних інвестицій становлять Закон про зовнішню торгівлю AuЯenwirtschaftsgesetz (AWG) та відповідний Порядок (AuЯenwirtschaftsverordnung (AWV)) [15]. Окрім того, питання діяльності інвестиційних фондів у Німеччині врегулювано Інвестиційним кодексом (Kapitalanlagegesetzbuch) [5]. Під час прийняття даного нормативно-правового акта в його основу, крім уже існуючих норм національного законодавства, було покладено Директиву Європейського Союзу 2011/61 щодо розпорядників альтернативних інвестиційних фондів та директиву Європейського Союзу 2009/65 щодо спільного інвестування. даний кодекс нормативно закріплює процедуру адміністрування усіх інвестиційних фондів.

Згідно з чинним порядком скринінгу іноземних інвестицій Німеччини, іноземна інвестиція реєструється у тому разі, якщо планується придбання 10% або більше в компанії Німеччини, яка здійснює діяльність в секторі оборони або діяльність якої пов'язана з функціонуванням критичної інфраструктури (інформаційні технології, енергетика, транспорт, водопостачання, харчування, фінанси та страхування).

Водночас, якщо йдеться про придбання пакета акцій іноземним інвестором (який не є резидентом країни - члена ЄС або ж якщо така країна не входить до Європейської асоціації вільної торгівлі) у розмірі 25% і більше компанії, яка не здійснює діяльність у сфері функціонування критичної інфраструктури, така іноземна інвестиція також може підлягати додатковому вивченню з боку уряду Німеччини [13].

Іноземний інвестор повинен повідомити Міністерство про здійснення іноземної інвестиції, якщо йдеться про придбання пакета акцій (понад 10%) компанії, яка забезпечує функціонування критично важливого сектору економіки. Водночас для здійснення такої інвестиції іноземному інвестору не обов'язково чекати схвалення з боку міністерства. Однак варто розуміти, що міністерство може провести перевірки правочину та в подальшому прийняти заходи, спрямовані на неможливість здійснення такої іноземної інвестиції. Тож із метою мінімізації потенційних ризиків сторін у інвестиційній угоді іноземний інвестор на початковому етапі може звернутися до міністерства для отримання схвалення такої іноземної інвестиції. У такому разі інвестор подає заявку установленої форми, а міністерство видає відповідну довідку. Якщо протягом двох місяців міністерство не видає відповідну довідку, іноземна інвестиція вважається схваленою. При цьому на етапі опрацювання заяви міністерство може запросити додаткову інформацію для вивчення правочину, спрямованого на залучення іноземної інвестиції.

Рішення, прийняте Міністерством економіки Німеччини щодо неможливості залучення іноземної інвестиції, можуть бути оскаржені до адміністративного суду [12].

Водночас, як уже зазначалося, через прийнятий ЄС Регламент 2019/452 щодо перевірки прямих іноземних інвестицій країни - члени ЄС вимушені адаптувати своє законодавство до вимог даного Регламенту.

У зв'язку із цим 31.03.2020 Федеральне міністерство економіки та технологій Німеччини (Bundesministerium fьr Wirtschaft und Energie - BMWi) представило законопроєкт, яким вносяться зміни до Закону про зовнішню торгівлю Німеччини. даний законопроєкт передбачає приведення механізму скринінгу іноземних інвестицій до Регламенту ЄС 2019/452 [14].

Адміністративно-правове регулювання інвестиційної діяльності Великої Британії.

У Великій Британії немає внутрішньої законодавчої бази, яка спеціально регулює прямі іноземні інвестиції. Не існує також формального розмежування політики між внутрішніми та іноземними інвестиціями. Однак існує низка засобів, за допомогою яких уряд може втручатися в операції, які, зокрема, можуть порушити питання національної безпеки.

Багато угод, пов'язаних із придбанням підприємств Великої Британії, підлягають перегляду з погляду законодавства про конкуренцію (тобто оцінки того, чи матиме злиття істотний негативний вплив на конкуренцію). Огляд проводиться в режимі контролю над злиттями у Великій Британії, встановленому Законом про підприємства 2002 р. (the Enterprise Act).

Уряд країни також може втрутитися, щоб переглянути умови інвестиційних угод із погляд захисту суспільних інтересів Великої Британії, у тому числі стосовно угод, що викликають занепокоєння щодо національної безпеки (включаючи громадську безпеку), плюралізму ЗМІ або фінансової стабільності. Повноваження уряду втручатися в інвестиційні угоди щодо злиття підприємств, які зачіпають державні інтереси, містяться в Законі про підприємства.

Урядові чи незалежні регуляторні органи застосовують механізми ліцензування чи дозволу, що дають змогу контролювати осіб, які здійснюють діяльність у певних галузях (електроенергія, газ, ядерна енергія, водопостачання).

У цілому у сфері інвестиційної діяльності для національного та іноземного інвесторів діє однаковий правовий режим, однак існують і певні обмеження щодо залучення іноземних інвестицій, які, зокрема, пов'язані із захистом національних інтересів.

Незважаючи на можливість утручання уряду в інвестиційну діяльність, випадки такого втручання є скоріше винятком. Так, із 2002 по 2019 р. було лише вісім таких випадків.

У Великій Британії функціонує Департамент міжнародної торгівлі (DIT), що є урядовим департаментом, який допомагає просувати Великобританію як інвестиційно привабливу країну та допомагає закордонним компаніям розвиватися. департамент надає іноземним компаніям інформацію про початок бізнесу або про особливості його розвитку в країні, а також може надати підтримку внутрішнім інвесторам Великобританії, які прагнуть створити там компанії.

Окрім того, відповідно до Закону про промисловість, державний секретар може втрутитися в угоду щодо придбання іноземним інвестором підприємства, яке повністю або частково займається оборонною промисловістю та має особливе значенням для Великобританії [6, с. 232-240].

Таким чином, у Великій Британії здійснення інвестиційної діяльності у цілому є вільним, однак уряд має право здійснювати моніторинг інвестиційних угод та у разі, коли вони можуть завдати шкоди національним інтересам, заборонити їх.

Іноземні інвестори у Великій Британії захищаються міжнародно-правовими договорами укладеними урядом з іншими країнами.

Адміністративно-правове регулювання інвестиційної діяльності у Франції

У Франції першим нормативно-правовим актом, що регулював питання іноземного інвестування, був Закон про іноземні інвестиції № 66-1008, прийнятий 28 грудня 1966 р. У подальшому нормативну базу у сфері іноземного інвестування було доповнено низкою урядових документів. Нині ж усі акти у сфері інвестування кодифіковані у Монетарний та фінансовий кодекс Франції (Code monйtaire et financier) [7].

Здебільшого майже всі іноземні інвестиції не проходять процедуру отримання дозволу з боку держави. Водночас якщо такі інвестиції можуть вплинути на здійснення державних повноважень, громадську безпеку, національну оборону або ж діяльність, в яку планують залучити іноземні інвестиції, пов'язані з дослідженням та виробництвом зброї, боєприпасів, необхідним є отримання дозволу на залучення таких іноземних інвестицій із боку Міністерства економіки.

Окрім того, саме Монетарний та фінансовий кодекс Франції визначає певні обмеження щодо отримання іноземних інвестицій. Він містить положення, які визначають, у яких секторах економіки іноземні інвестиції є або зовсім неможливі, або ж можливими є лише за наявності певних умов чи дозволу. Зокрема, іноземні інвестиції від осіб, котрі є резидентами країни, яка не є членом ЄС, підлягають отриманню відповідного дозволу. Водночас якщо такі іноземні інвестиції отримуються від особи, яка є резидентом країни - члена ЄС, отримання такого дозволу не вимагається.

Вимога щодо отримання дозволу на вчинення іноземної інвестиції, перш за все, пов'язується із захистом національних інтересів Франції та протидією легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Окрім того, отримання дозволу на здійснення іноземної інвестиції є обов'язковим у таких сферах, які пов'язані з державною таємницею, з обороною країни. Зокрема, отримання дозволу підлягає діяльність іноземного інвестора, що проводиться у сфері охорони здоров'я населення, постачання води, функціонування транспортних мереж та надання транспортних послуг, функціонування електронних мереж. Окрім того, залучення іноземних інвестицій у діяльності, що стосується кібербезпеки, штучного інтелекту, також потребує отримання на те відповідного дозволу [7].

Цікавим є те, що на початковому етапі запровадження дозвільної системи у сфері залучення іноземних інвестицій Міністерство економіки Франції мало необмежені повноваження. Це, перш за все, виражалося у тому, що у Франції не існувало чіткого визначення іноземних інвестицій, за якими видавалися дозволи. Водночас після засудження такого підходу уряду Франції Європейським судом на тій підставі, що він суперечить правилам ЄС про вільний рух капіталів, подальші урядові акти деталізували поняття "іноземний інвестор" та чітко визначили ті сфері, у яких такій дозвільний режим запроваджується. При цьому варто зауважити, що у сфері надання дозволів на залучення іноземних інвестицій існує певна дискримінація, а саме привілейоване становище іноземних інвесторів, які є резидентами країн - членів ЄС, по відношенню до тих, хто не є резидентом країни - члена ЄС [6].

Водночас сама процедура отримання дозволу не є складною. Так, особа, яка бажає вчинити іноземну інвестицію, повинна подати запит (в електронному та паперовому вигляді) до міністерства, де зазначити найменування юридичної особи, її кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), структуру власності до інвестиції та після неї. Водночас міністерство може запросити додаткову інформацію крім тієї, що зазначена у запиті. Міністерство повинно обробити запит протягом 30 днів. У тому разі якщо міністерство не надає відповідь протягом указаного строку, іноземний інвестор уважається таким, що не отримав дозвіл на вчинення іноземної інвестиції.

Під час обробки запиту міністерство перевіряє, чи не зашкодить така іноземна інвестиція національним інтересам Франції, чи не пов'язана така інвестиція з легалізацією доходів, отриманих злочинним шляхом, із фінансуванням тероризму.

Правочин щодо залучення іноземної інвестиції без отримання відповідного дозволу, якщо його отримання було обов'язковим, призводить до недійсності такого правочину. І в цьому разі Міністерство економіки за вибором може або зобов'язати інвестора подати запит на отримання дозволу, або зобов'язує сторони вчинити дії, спрямовані на повернення у попередній стан, або ж зобов'язати інвестора змінити інвестицію так, щоб на її вчинення вже не вимагався дозвіл (вкласти кошти в інший сектор, в який таке вкладання не призводить до обов'язку отримання дозволу).

Окрім того, якщо іноземний інвестор, який отримав дозвіл на вчинення іноземної інвестиції, порушив умови інвестиційного договору, Міністерство економіки може втрутитися у господарські відносини сторін та зобов'язати такого інвестора вчинити необхідну дію, зобов'язати інвестора вчинити дії, спрямовані на повернення сторін у попередній стан, або ж і зовсім відкликати дозвіл на вчинення іноземної інвестиції.

Окрім того, порушення умов режиму регулювання іноземного інвестування тягне за собою накладання штрафу відповідно до Монетарного і фінансового кодексу Франції, у таких розмірах:

- у повному розмірі інвестиції;

- 10% річного доходу (без урахування податків);

- 5 млн євро для юридичних осіб та 1 млн євро для фізичних осіб.

Водночас такий штраф повинен бути пропорційним тяжкості правопорушення. Крім того, таким інвесторам може бути заборонена участь у публічних закупівлях, здійснення окремих видів діяльності у Франції, отримання державних субсидій.

Будь-які рішення Міністерства економіки Франції можуть бути оскаржені в адміністративному суді. Суд може скасувати як дозвіл на надання згоди на залучення іноземної інвестиції, так і рішення Міністерства щодо відмови у наданні такого дозволу. крім того, суд може зобов'язати уряд відшкодувати шкоду, завдану інвестору, своїми неправомірними діями, бездіяльністю, рішеннями. Якщо йдеться про іноземного інвестора, який є резидентом країни - члена ЄС, то він узагалі може оскаржити рішення Міністерства економіки Франції у суді Франції, однак посилаючись не на французьке законодавство, зокрема Монетарний та фінансовий кодекс Франції, а безпосередньо на законодавство Європейського Союзу [6].

Адміністративно-правове регулювання інвестиційної діяльності у Сполучених Штатах Америки.

У США питанням адміністративно-правового регулювання іноземного інвестування займається комітет з іноземних інвестицій (CFIUS) при Міністерстві фінансів США [9].

Даний Комітет діє відповідно до розділу 721 Закону про оборонне виробництво (Defense Production Act), відповідно до положень Виконавчого наказу № 11858 та відповідно до глави VIII Зводу Федеральних нормативно- правових актів (Code of Federal Regulations) [10].

Питання скринінгу іноземних інвестицій у США детально регламентовано Актом модернізації огляду оцінки ризиків іноземних інвестицій (Foreign Investment Risk Review Modernization Act (FIRRMA), прийнятим у 2018 р. [11].

Комітет з іноземних інвестицій США зосереджує увагу на інвестиціях, які можуть стосуватися національної безпеки. Якщо залучення іноземної інвестиції створює загрозу національній безпеці США, то Комітет з іноземних інвестицій прийме рішення щодо неможливості залучення такої інвестиції.

При цьому скринінг іноземних інвестицій здійснюється незалежно від країни походження такої інвестиції.

Якщо іноземна інвестиція залучається до певного сектору економіки, інвестор повинен надати заяву на погодження залучення такої інвестиції. Заявка обробляється Комітетом з іноземних інвестицій США протягом 45 днів (із можливістю продовження строку на 15 днів).

У США запроваджене обов'язкове декларування іноземних інвестицій, що залучаються американськими компаніями, які займаються критично важливими технологіями. Крім того, обов'язковому декларуванню підлягають інвестиції в TID U.S. business, які залучаються шляхом придбання пакету акцій (понад 25%) від іноземних компаній, 49% часток яких належить уряду іноземної держави.

Під терміном TID U.S business, відповідно до параграфу 800.248. Зводу Федеральних нормативно-правових актів (Code of Federal Regulations), розуміється будь-який американський бізнес, який:

- виробляє, розробляє, випробовує, досліджує, виготовляє одну або декілька критично важливих технологій;

- збирає конфіденційні дані громадян США [12].

Під критично важливими технологіями, зокрема, розуміються інформаційні системи, енергетичні системи, космічні системи, озброєння та ін.

Водночас, окрім обов'язкового надання декларацій (повідомлення Комітету з іноземних інвестицій США), сам Комітет самостійно може дослідити будь-яку інвестицію за наявності підстав уважати, що залучення такої іноземної інвестиції загрожує національній безпеці США.

Варто зазначити, що на нормативному рівні не передбачено оскарження рішень Комітету з іноземних інвестицій США до суду на відміну від тих же рішень, прийнятих компетентними органами європейських країн під час скринінгу іноземних інвестицій, які можуть бути оскаржені до адміністративного суду (приклад Німеччини). Окрім того, сам по собі інвестиційний аудит у США буде носити платний характер (1% від суми правочину) на відміну від тієї ж Німеччини, де скринінг іноземних інвестицій, що здійснюється Міністерством економіки, є безкоштовним [13].

Адміністративно-правове регулювання інвестиційної діяльності у Сінгапурі

Сінгапур є однією з найбільш інвестиційно привабливих країн. Це пов'язано з низкою причин. Так, іноземні інвестори не зобов'язані створювати спільні підприємства або ж віддавати контроль над іноземною компанією резидентам Сінгапуру. Іноземні інвестори користуються такими ж правами, як і національні інвестори [16].

Головним органом у сфері інвестицій є Рада економічного розвитку Сінгапуру (Singapore Economic Development Board (EDB)) при Міністерстві торгівлі та промисловості. Даний орган займається залученням іноземних інвестицій та сприяє підвищенню рівня інвестиційної привабливості країни.

Водночас є певні обмеження у залученні іноземних інвестицій. Так, Закон про мовлення не дозволяє іноземним компаніям володіти часткою у розмірі більшому за 49% у компаніях, що займаються ефірним, кабельним мовленням.

Водночас у цілому в Сінгапурі немає ні обмежень як на зовнішні, так і на внутрішні інвестиції, ні скринінгу іноземних інвестицій. Окрім того, Рада економічного розвитку дозволяє реєструвати юридичні особи онлайн, реєструвати представництва, філії іноземним компаніям на території країни онлайн [16].

Ураховуючи вищенаведене, можна дійти висновку, що питання оцінки впливу іноземних інвестицій є вирішеним у багатьох країнах світу, які належать до найбільш інвестиційно привабливих. Механізм адміністративно- правового регулювання скринінгу іноземних інвестицій передусім спрямований на попередження завдання можливої шкоди національним інтересам держави. ураховуючи зазначене, а також спираючись на зарубіжний досвід, пропонується під час запровадження механізму оцінки впливу іноземних інвестицій в Україні: 1) чітко визначити строк обробки повідомлення від іноземного інвестора;

2) передбачити можливість надання такого повідомлення електронним шляхом із накладанням відповідного електронного цифрового підпису (кваліфікованого електронного підпису); 3) передбачити можливість оскарження рішення компетентного органу до адміністративного суду.

Література