Парламентський контроль як основа демократичного цивільного контролю за сектором безпеки і оборони України

Размещено на http://www.allbest.ru

Парламентський контроль як основа демократичного цивільного контролю за сектором безпеки і оборони України

Богуцький П. П.

доктор юридичних наук, доцент, завідувач науково-дослідної лабораторії регіональної безпеки та військового права НДІ інформатики і права НАПрН України

Парламентський контроль відноситься до важливих повноважень Верховної Ради України, передбачених Конституцією України. Такі повноваження здійснюються виключно у межах, визначених Конституцією України та законом.

Можна розглядати контрольну функцію парламенту, що реалізується через парламентський контроль, який натомість не може бути всеосяжним. Парламент ( Верховна Рада України) є органом законодавчої влади, діяльність парламенту в демократичній державі будується та здійснюється відповідно до принципу поділу влади.

Важливе значення, як відомо, має форма державного правління, зокрема за парламентської форми правління парламентський контроль має більш широкий зміст внаслідок консолідації значних повноважень саме у парламенті.

Політична система України зазнавала змін упродовж десятиліть і наразі існуючу форму правління вітчизняні науковці та політики характеризують як парламентсько-президентську, хоча безпосередньо відповідний термін у Конституції України не застосовується. Однак повноваження Верховної Ради України є достатніми для здійснення контролю за діяльністю Уряду, що безпосередньо виходить із положень ст.85 Конституції України [1], а також - за президентською вертикаллю влади, з урахуванням задекларованих конституційних повноважень щодо можливості оголошення імпічменту Президенту держави.

Визначальним все ж залишається положення Конституції України стосовно меж парламентського контролю, які містить сама Конституція та закони, де йдеться про парламентський контроль у певній сфері, що своєю чергою має відповідати вимогам Конституції. Саме на такій відповідності, узгодженій з принципом поділу влади, зосереджує увагу у своїх висновках Конституційний Суд України [2].

Досить важливими є повноваження щодо здійснення парламентського контролю за сектором безпеки і оборони, які необхідно розмежовувати з відповідними повноваженнями Президента держави.

Керівництво сектором безпеки і оборони відповідно до вимог Конституції України та Закону України «Про національну безпеку України» [3] здійснює Президент держави. Адже саме на Президента законом покладається керівництво у сферах національної безпеки і оборони, забезпечення державної незалежності та національної безпеки.

Управлінська функція щодо сектору безпеки і оборони, належить не лише до повноважень Президента, але й до повноважень Уряду в частині, що стосується насамперед забезпечення діяльності органів сектору безпеки і оборони [4]. Управління передбачає у тому числі контроль за діяльністю сил безпеки і сил оборони, що визначено законом та відповідає конституційним повноваженням Президента. Контрольні повноваження Кабінету Міністрів за сектором безпеки і оборони обмежені відповідними повноваженнями Президента держави.

Президентський контроль за діяльністю сектора безпеки і оборони розглядається як форма демократичного цивільного контролю з урахуванням особливостей, які стосуються управління сферами національної безпеки і оборони.

Парламентський контроль за сектором безпеки і оборони позбавлений будь-якого безпосереднього зв'язку з управлінням сферами національної безпеки і оборони. Призначення або ж згода на призначення визначених законодавством керівників державних органів, що утворюють сили безпеки і сили оборони, заслуховування звітів про діяльність таких державних інститутів, а також заслуховування керівників органів сектору безпеки і оборони на пленарних засіданнях Верховної Ради України тощо неможливо розглядати як управління, тобто спрямування діяльності органів сектору безпеки і оборони для досягнення визначеної мети, якою є забезпечення національної безпеки, захист національних інтересів від реальних і потенційних загроз.

Парламентський контроль як певна система перевірки, зовнішнього оцінювання відповідності дій, рішень та загалом діяльності сектору безпеки і оборони вимогам Конституції України, законодавству щодо захисту національних інтересів безумовно сприяє реалізації управлінської функції, проте не ототожнюється з нею, не утворює складової цієї функції. Важливо, що парламентський контроль поєднується із законодавчою діяльністю парламенту та сприяє удосконаленню законодавчого урегулювання соціальних комунікацій у сферах національної безпеки і оборони.

Основною ознакою парламентського контролю за сектором безпеки і оборони необхідно розглядати незалежність Верховної Ради України від посадових і службових осіб органів сектору безпеки і оборони, невтру- чання у безпосередню діяльність щодо забезпечення національної безпеки. Реалізація визначених законом меж і можливостей здійснення парламентського контролю за сектором безпеки і оборони передбачає аналіз, вивчення стану діяльності сил безпеки, сил оборони і оборонно-промислового комплексу, отримання пояснень, здійснення об'єктивної оцінки та надання обґрунтованих рекомендацій щодо ефективної реалізації визначених законом повноважень органами сектору безпеки і оборони.

Парламентський контроль за сектором безпеки і оборони не зводиться до контролю за дотриманням державними органами спеціального призначення з правоохоронними функціями, правоохоронними органами спеціального призначення та розвідувальними органами вимог Конституції України стосовно забезпечення національної безпеки. Вказаний напрямок, де обов'язково здійснюється парламентський контроль, є чи найбільш відповідальним з огляду на важливість, специфіку і відверту закритість діяльності державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, правоохоронних органів спеціального призначення та розвідувальних органів. Очевидно саме цей фактор позначився на виокремленні парламентського контролю за названими органами сектора безпеки і оборони у законі та орієнтування на створення спеціального Комітету Верховної Ради України для здійснення парламентського контролю[3].

Наразі функції щодо контролю за діяльністю сектора безпеки і оборони здійснює Комітет Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки. Повноваження цього Комітету певним чином обмежені віднесенням контролю за здійсненням безпосередньо правоохоронної діяльності до відання Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності. Подібне розмежування повноважень стосовно контролю за діяльністю державних органів, що входять до сектора безпеки і оборони, не сприяє якості та ефективності контролю та, дійсно, потребує відповідного рішення, узгодженості дій.

Певним чином удосконаленню діяльності стосовно організації та здійснення парламентського контролю буде сприяти прийняття змін до законодавчих актів, які запропоновані та перебувають на розгляді парламенту [5]. Проте подальший розвиток парламентського контролю за сектором безпеки і оборони вбачається у спеціалізації діяльності відповідного комітету, у застосуванні комплексного, системного підходу до розгляду і вирішення питань, які стосуються усіх складових сектора безпеки і оборони.

На сьогодні не використовуються у Верховній Раді України повною мірою можливості аналітичної роботи щодо вивчення стану діяльності сектора безпеки і оборони, визначення проблемних питань та надання необхідних і дієвих рекомендацій стосовно вирішення існуючих проблемних питань. Така робота проводиться Радою національної безпеки і оборони України в межах президентського контролю та координації діяльності органів сектора безпеки і оборони. Проте очевидно, що парламентський контроль за сектором безпеки і оборони повинен отримувати відповідні інформаційне, наукове, соціологічне та статистичне, тощо забезпечення. Відтак актуальним потрібно розглядати питання створення з числа досвідчених фахівців, науковців постійної Комісії при профільному Комітеті Верховної Ради України (Комісії), склад якої не зазнаватиме швидкоплинних змін та не залежатиме від певних політичних уподобань, а зможе ефективно та послідовно забезпечувати підготовку і розгляд питань на засіданні Комітету. Подібна практика має місце у багатьох європейських парламентах [6, с.81-84] і в цілому засвідчує про її ефективність. Безумовно укомплектування зазначеної Комісії, а також укомплектування Комітету передбачають проведення спеціальних перевірок, у тому числі - для вирішення питання про допуск і доступ до державної таємниці, а також передбачає відповідну підготовку членів Комісії. Зрештою висловлена вимога стосується також народних депутатів.

За умови вчинення порушень законодавства про національну безпеку і оборону, або ж - наявності відповідних матеріалів, інформації, звернень тощо Верховна Рада України може утворювати тимчасові слідчі комісії [7]. Такі слідчі комісії можуть бути утвореними парламентом за відповідної ініціативи народних депутатів. Важливо щоб діяльність слідчих комісій проходила у визначеному законом спеціальному форматі, який передбачає певний рівень та якість відносин з державними органами сектору безпеки і оборони, їхніми посадовими й службовими особами. Результати роботи і висновки тимчасових слідчих комісій Верховної Ради України розглядаються на пленарному засіданні парламенту, можуть бути підставою для реєстрації кримінальних проваджень і проведення досудового розслідування, а також можуть бути використані для вжиття певних заходів, прийняття відповідних рішень як Президентом держави, так і Урядом.

Передбачені Законом тимчасові спеціальні комісії [7], до відання яких належить підготовка і попередній розгляд питань, а також підготовка і доопрацювання проектів законів та інших актів Верховної Ради України на правах головного комітету, якщо предмет правового регулювання таких проектів не належить до предметів відання комітетів, утворених Верховною Радою України, також мають відігравати помітну роль у здійсненні парламентського контролю за сектором безпеки і оборони. Проте у даному випадку йдеться більше про законодавчу діяльність.

Не менш важливою для ефективної діяльності сектора безпеки і оборони є безумовне дотримання прав, свобод людини, громадянина, що віднесено до контрольних повноважень спеціального інституту, яким є інститут Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Використання бюджетних коштів, спрямованих для забезпечення національної безпеки і оборони, зазнає контролю у процесі діяльності іншого парламентського органу - Рахункової палати.

Діяльність Комітетів Верховної Ради, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Рахункової палати не повинні дублюватися, вказані форми парламентського контролю доповнюють один одного, стають достатніми для адекватної оцінки стану діяльності сектора безпеки і оборони, вжиття необхідних заходів для усунення існуючих порушень, недоліків, ініціювання рішень стосовно притягнення винних осіб до передбаченої законом відповідальності, а також щодо попередження порушень законодавства про національну безпеку і оборону.

Особливою формою парламентського контролю є підготовка і проведення парламентських слухань з проблемних питань національної безпеки і оборони. Такі слухання проводяться у спеціальному режимі, що має забезпечувати інформаційну безпеку. Саме з цих міркувань парламентські слухання з розгляду проблемних питань національної безпеки і оборони можуть не бути настільки публічними, як розгляд у парламенті інших питань, що не стосуються забезпечення безпеки і обороноздатності держави. Ефективність парламентських слухань залежить від багатьох чинників, адже у цих випадках переважне значення має елемент конкретності у постановці проблеми, у підготовці відповідних рішень, рекомендацій, а також - забезпечення контролю за їх реальним виконанням.

Значення ефективного парламентського контролю за сектором безпеки і оборони суттєво актуалізовано в умовах децентралізації влади. Безумовно, що процес децентралізації владних повноважень - шлях до якісного перетворення у напрямі демократичного розвитку. Проте неможливо ігнорувати ризики децентралізації, які пов'язуються із забезпеченням єдності соціального, економічного та політичного простору України. Очевидно, що рівень діяльності державних інститутів, які належать до сил безпеки, має суттєво підвищуватися, можливості взаємодії державних органів центральної влади і влади на місцях, органів місцевого самоврядування також мають посилюватися для успішного вирішення питань зміцнення обороноздатності держави. За таких обставин парламентський контроль має бути найбільш дієвим, актуальним за змістом і призначенням.

Отже, значущість парламентського контролю найбільш відчутно виявляється у сферах національної безпеки і оборони, у реалізації контрольних повноважень парламенту у цих сферах, що внаслідок комплексності та багатогранності утворює основу демократичного цивільного контролю за сектором безпеки і оборони держави.

Список використаної літератури

парламентський контроль безпека

Конституція України, прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/254к/96-вр#Text.

Висновок Конституційного Суду України (Велика палата) у справі за конституційним зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до статей 85 та 101 Конституції України (щодо уповноважених Верховної Ради України) (реєстр. № 1016) вимогам статей 157 і 158 Конституції України від 20 листопада 2019 року № 6-в/2019. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/v006v710-19#Text.

Про національну безпеку України : Закон України від 21.06.2018 р. № 2469-VIII. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2469-19.

Про Кабінет Міністрів України: Закон України від 27.02.2018 р.

№ 794-VII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/794-18#Text

Проєкт Закону України №4131 «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення ефективної реалізації парламентського контролю». URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/ webproc4_1?pf3511=69998

Демократичний цивільний контроль над сектором безпеки і оборони: теорія і практика: навчальний посібник / В. А. Ященко, В. Г. Пилипчук, П. П. Богуцький, О. Д. Довгань, І. М. Доронін, О. В. Петришин; за заг. ред. В. Г. Пилипчука; Науково-дослідний інститут інформатики і права НАПрН України. - Київ; Одеса : Фенікс, 2020. - 224 с.

Про тимчасові слідчі комісії і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України: Закон України від 19.12.2019 р. № 400-IX. URL: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/400-20#Text.

Размещено на Allbest.ru