Антикриміногенний потенціал громадськості у забезпеченні безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Антикриміногенний потенціал громадськості у забезпеченні безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту в Україні

Голіна В. В.

доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Національної академії правових наук України, Заслужений діяч науки і техніки України, головний науковий співробітник

Науково-дослідного інституту вивчення проблем злочинності імені академіка В. В. Сташиса

Національної академії правових наук України

м. Харків, Україна

1. Під громадськістю, як суб'єктом запобігання злочинності та її проявів, слід розуміти соціально-активну частину суспільства (окремі громадяни та їх об'єднання), зацікавлену в участі і заходах із забезпечення кримінальних правопорушень, яка добровільно спрямовує свою діяльність на захист будь-якого члена суспільства від кримінальних та інших правопорушень в межах законності та моралі [1, с. 40]. Самостійним і специфічним різновидом злочинності є кримінальні правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту. Самостійність і специфічність її полягає в тому, що чинники, які обумовлюють дорожньо-транспортні пригоди( далі - ДТП) з їх різноманітними за видами і ступенем тяжкості наслідками, закладені у людському факторі і дорожній інфраструктурі за умовною схемою: водій-транспорт-пішохід-дорога-управління-контроль. Очевидно, що форми і методи впливу громадськості на криміногенні чинники, які притаманні, як показують дослідження, кожній з цих ланок причино-наслідкового ланцюгу ДТП, також будуть різними. Це судження випливає зі ствердження про причини виникнення загрозливої для національних інтересів проблеми забезпечення безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту в Україні. У Стратегії підвищення рівня безпеки дорожнього руху в Україні на період до 2024 року, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2020 року №1360- р, зокрема, зазначено, що причинами виникнення даної проблеми є: низький рівень підготовки водіїв; відсутність механізму здійснення ефективного контролю за діяльністю автошкіл; виховання суспільства у сфері безпеки дорожнього руху, власної відповідальності та дотримання правил дорожнього руху; заходів із профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму; запровадження та практичного застосування новітніх технологій та технічних засобів організації дорожнього руху, автоматизованих засобів контролю та регулювання дорожнього руху; впровадження сучасних технологій проектування та будівництва об'єктів дорожньо - транспортної інфраструктури; недосконалість правового механізму та нормативно-правового регулювання у сфері безпеки дорожнього руху та ін. [2].

Потенціал (від лат. potentia - сила) - це джерела, можливості, засоби, запаси, які можуть бути використані для вирішення будь -якого завдання, досягнення запланованої мети, можливості особи, суспіль - ства, держави у певній області [3, с. 948]. Кримінологічна категорія «антикриміногенний потенціал» розкриває наявні, ще невиявлені, незатребувані можливості запобіжного впливу громадськості на ті чинники, безпосередньо чи опосередковано пов'язані із забезпеченням безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту. На наш погляд, такий вплив може мати фізичний або інтелектуальний характер в залежності від форми її участі у цьому процесі. дорожній рух кримінальне правопорушення

2. У Законі України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 р. (зі змінами) зазначено, що об'єднання громадян і громадяне мають сприяти державним органам у здійсненні заходів щодо безпеки дорожнього руху. Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та об'єднання зобов'язані враховувати пропозиції об'єднань громадян і громадян з питань безпеки дорожнього руху. Держава забезпечує проведення пільгової податкової політики, щодо об'єднань громадян, головною метою яких є проведення заходів з безпеки дорожнього руху (ст. 13) [4]. Законом закладалися підвалини фізичного і інтелектуального сприяння громадськості державі у заходах щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Однак конкретизація фізичної та інтелектуальної участі громадськості у запобіганні транспортним право - порушенням відбилися у Законі України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону від 22 червня 2000 р. Законом передбачені значні за обсягом і змістом права і обов'язки членів громадських формувань. Звернемося лише до деяких з них з метою обговорення їх реального здійснення в сучасних умовах стану суспільної правосвідомості і моралі громадян, у тому числі учасників забезпечення безпеки дорожнього руху. Члени громадських об'єднань з охорони громадського порядку взагалі і запобігання розглядуваних правопорушень, зокрема мають право: брати активну участь у забезпеченні безпеки дорожнього руху, припиненні адміністративних правопорушень і злочинів та запобіганні їм; мати відповідну екіпіровку(посвідчення і нарукавну пов'язку); затримувати правопорушників і доставляти їх у поліцію або у громадський пункт охорони порядку; складати протоколи про адміністративні право - порушення; у разі підозри у вчиненні адміністративних правопорушень і злочинів, перевіряти у громадян документи, що підтверджують їх особу у невідкладних випадках використовувати транспортні засоби, що належать власникам; у разі порушення водіями Правил дорожнього руху, створення реальної загрози житті або здоров'ю громадян вжити заходів для припинення цього правопорушення, здійснювати перевірку документів у водіїв на право користування і керування транспортними засобами, а також не допускати осіб, які не мають документів або перебувають у стані сп'яніння , до подальшого керування транспортними засобами; застосовувати в установленому порядку заходи фізичного впливу, спеціальні засоби індивідуального захисту та самооборони; вносити до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власно - сті пропозиції щодо запобігання адміністративним правопорушенням і злочинам, виникненню причин й умов, що сприяють їх вчиненню (ст. 10,13) [5]. У деяких наукових публікаціях робилася спроба узагальнити напрями діяльності суб'єктів громадського контролю, саме у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. За думкою Денисюка С.Ф., слід виділити наступні рівні повноваження суб'єктів громадського контролю у зазначеній сфері: удосконалення системи підготовки водіїв; розвиток і вдосконалення профілактичні діяльності щодо пішоходів і дітей , та підвищення рівня інформаційного забезпечення у цій сфері (особлива увага приділяється ЗМІ, пам'яткам, іншій печатній продукції тощо); удосконалення системи організації й управління дорожнім рухом та контролю за виконанням Правил дорожнього руху (дорожні знаки, попереджувальні надписи, розмітка, світлофори, огорожі, світова сигналізація та ін.); підвищення безпеки пасажирських перевезень; удосконалення організації дорожнього руху в містах (перегляд схем організації дорожнього руху на міських магістралях і модернізація технічних засобів регулювання дорожнього руху; введення скоординованого управління транспортними потоками та ін.) [6, с 100-103]. По суті, мова йде про обсяг інтелектуально - го потенціалу громадськості безпосереднього впливу на органи поліції щодо поліпшення та удосконалення рівня безпеки дорожнього руху. Фізичний запобіжний потенціал громадськості у статті не обговорювався. І в цьому є сенс. Ми повністю не відкидаємо ідею застосування потенційних сил громадськості у підтриманні правопорядку у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Однак, надавши громадянам та їх об'єднанням право безпосереднього втручання у сферу дорожнього руху (зупиняти транспорт, складати протоколи, перевіряти посвідчення водія, вирішувати на свій розсуд про наявність правопорушення та ін.), ледве це виправдано. Треба ураховувати кримінологічну обстановку в країні, низький рівень право - свідомості суспільства і громадян, бідність, безробіття, криміналізм, а також корупційну складову. Фізична участь таких осіб безпосередньо у контролі за учасниками дорожнього руху за умови підвищення законодавчих вимог щодо дотримання Правил дорожнього руху і стягнень при їх порушенні , призведе до зростання корупції і конфліктності.

3. Вважаємо, що найбільш пріоритетними у запобіжній діяльності громадськості напрямами є:

- сигналізуючий напрям, яким передбачається моніторинг стану дорожнього руху в країні і надання за цих спостереженнь відповідних рекомендацій щодо можливостей усунення недоліків;

- виховно-профілактичний напрям, метою якого є створення у державі, суспільстві, учасників дорожнього руху громадської думки обов'язкового дотримання Правил дорожнього руху;

- організаційно-управлінський і контролюючий напрям, що обме - жує умови вчинення транспортних правопорушень та їх наслідків (засоби самозбереження, удосконалення дорожньої інфраструктури, реальність контролю та ін.).

Література:

1. Голіна В.В., Колодяжний М.Г., Шрамко С.С. та ін. Громадськість у запобігання злочинності: вітчизняний та міжнародний досвід: монографія. Харків: Право, 2017. 284 с.

2. Стратегія підвищення рівня безпеки дорожнього руху в Україні на період до 2024 року: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2020 р №1360-р. Урядовий кур 'єр.2020 №214.

3. Большой энциклопедический словарь. / За ред. А.М. Прохорова. 2-е изд., перероб. и доп. Москва: БРЭ; Санкт-Петербург: Наринт. 2004. 1456 с.

4. Про дорожній рух: Закон України від 30.06.1993 р.

№ 3353-XII. Дата оновлення: 17.03.2021. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/3 353-12#Text.

5. Про участь громадян в охороні громадського порядку і

державного кордону: Закон України від 22.06.2000. № 1835-III.

Размещено на Allbest.ru