Уніфікація структури правової інформації в умовах децентралізації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Уніфікація структури правової інформації в умовах децентралізації

Брайчевський С.М.

кандидат фізико-математичних наук, старший науковий співробітник

Швидкий розвиток сучасного суспільства супроводжується зростанням обсягів правової інформації, а також ускладненням її структури. І цей процес в умовах проведення реформи децентралізації [1] набуває низку характерних особливостей, які суттєво впливають на ефективність реформ, що проводяться в Україні. Важливу роль в цьому плані відіграє комплекс проблем, пов'язаних з питаннями розвитку системи нормативно-правової інформації та парламентського контролю. Актуальність цих проблем значною мірою викликана тим, що децентралізація відбувається в контексті цифрової трансформації [2] українського суспільства. Це означає постійне зростання впливу використання цифрових технологій в різноманітних сферах суспільного життя, в тому числі в усьому, що так чи інакше пов'язане з генерацією, обробкою та зберіганням інформації. Складність зокрема полягає в тому, що комп'ютерні системи вимагають, щоб інформація, з якою вони працюють, була належним чином формалізована. А цю вимогу важко реалізувати в умовах несинхронізованої діяльності багатьох незалежних агентів інформаційних процесів (термін «агент» в нашому випадку використовується в широкому розумінні, і ми не будемо наводити його строге визначення). Маємо на увазі організації та фізичні особи, які приймають участь в формуванні правової інформації.

Закон України «Про інформацію» [3] визначає її як «будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді». Для нас важливим є те, що інформація визначається як відомості або дані. Зупинімось на цьому моменті детальніше. Поняття «відомості» має різні значення [4], але в будь-якому разі вони є чимось таким, що виникає в людській свідомості і тому не може сприйматися то оброблятися машиною, в тому числі зберігатись на матеріальних носіях та відображуватись на електронних пристроях. Навпаки, поняття «дані» визначається як «формалізоване подання інформації, придатне для інтерпретування, пересилання чи оброблення за участю людини або автоматичними засобами» [5], тобто мають суто об'єктивну природу. Але саме відомості сприймає кінцевий споживач. Тому актуальною є проблема відношення між відомостями та даними. Зберігаються та обробляються машиною дані, а людиною сприймаються відомості.

І це є надзвичайно важливим в галузі правової інформації, оскільки в правовій сфері потрібні не загальні враження та уявлення, а чіткі формулювання. Нагадаємо, що правова інформація - це «будь-які відомості про право, його систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення і боротьбу з ними та їх профілактику тощо» [3].

Із наведеного визначення видно, що правова інформація як така має досить складну структуру. Ця складність посилюється неоднорідністю її джерел, до яких відносяться [3]: «Конституція України (254к/96-ВР ), інші законодавчі і підзаконні нормативно-правові акти, міжнародні договори та угоди, норми і принципи міжнародного права, а також ненормативні правові акти, повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи, інші джерела інформації з правових питань». Отже, машинна обробка таких складних за своєю структурою масивів даних, яка забезпечує правильне інтерпретування [5], є непростою та відповідальною справою, що породжує низку проблем як теоретичного, так і технічного характеру.

Очевидно, що в умовах цифрової трансформації [2] зростає і надалі зростатиме рівень автоматизації відповідних процесів. При цьому зазначимо, що про повний перехід до автоматичних систем обробки змістовної інформації в найближчому історичному майбутньому не йдеться, оскільки для цього необхідно достатньою мірою вирішити проблему створення штучного інтелекту. Тому на даному етапі технологічного розвитку актуальним є використання автоматизованих систем. Нагадаємо, що автоматизована система (на відміну від автоматичної) не заміняє людину, а спрощує її працю шляхом передачі певної кількості функціональних можливостей машині. Тому автоматизація виробничих процесів за своєю метою передбачає зменшення обсягів людської (ручної) праці. Але людську працю можна умовно розділити на дві категорії. Перша - це власне виконання виробничих операцій. А друга - підготовчі операції, необхідні для функціонування апаратно-програмного комплексу. До цієї категорії відноситься підготовка вхідних даних відповідно до вимог комп'ютерної системи (агрегування, редагування, форматування тощо). Такі операції можуть бути достатньо трудомісткими і потребувати багато часу та ресурсів, включно з робочою силою. Тому здійснення ефективної автоматизації вимагає максимального скорочення підготовчих робіт.

В умовах децентралізації [6] одним з ключових чинників є відсутність достатньої синхронізації в процесах генерації правової інформації на різних рівнях адміністративно-територіального устрою України внаслідок суттєвого перерозподілу повноважень між центром і регіонами, а також між різними органами місцевого самоврядування [7-9]. Як приклад можемо навести дві форми діяльності, що супроводжуються генерацією правової інформації: звітність органів місцевого самоврядування та державний нагляд за законністю рішень органів місцевого самоврядування.

Тому особливої актуальності в першу чергу набуває проблема забезпечення належної уніфікації [10] структури правової інформації, яка може бути визначена як «процес приведення чинного права до єдиної системи, усунення розбіжностей і надання одноманітності правовому регулюванню подібних або близьких видів суспільних відносин» [11]. Уніфікація потрібна в першу чергу для того, щоб надати, наскільки це можливо, технології обробки та зберігання правової інформації універсального характеру. Це дозволить максимально автоматизувати процедури підготовки текстів до завантаження в апаратно-програмні комплекси всіх організацій, які задіяні в загальному процесі. Універсальність також гарантує правильність інтерпретування даних, що підлягають обробці і використанню.

Практично, уніфікація містить такі основні компоненти:

• мінімізація передбачених вихідних форм документів;

• відповідність документів визначеним правилам оформлення;

• зберігання документів у відповідності з узгодженим переліком визначених типів даних, структур інформаційних одиниць та системи зв'язків між ними;

• використання єдиного комплексу класифікаторів, рубрикаторів, тезаурусів, довідників;

• використання єдиного набору реквізитів документів для кожного передбаченого типу;

• стандартизація наборів метаданих документів для кожного передбаченого типу;

• введення даних з використанням єдиного комплексу спеціалізованих технічних засобів;

• здійснення модифікації та видалення документів в рамках єдиного комплексу технічних умов;

• виведення вихідної інформації у формі, прийнятній для непідго-товлених користувачів;

• можливість обміну даними через локальні, корпоративні та глобальні мережі.

Реалізація цих компонентів передбачає принаймні три основні напрями:

• напрацювання нормативної бази (посадові інструкції тощо);

• створення інформаційної бази (розробка класифікаторів тощо);

• розробка технічних засобів (конвертори тощо).

Уніфікація структури правової інформації має стати невід'ємною складовою комплексної програми розвитку системи нормативно-правової інформації та парламентського контролю.

Література

уніфікація правова інформація децентралізація

1. Реформа децентралізації. Режим доступу: https://www.kmu.gov. ua/diyalnist/reformi/efektivne-vryaduvannya/reforma-decentralizaciyi (дата звернення 21.03.2021)

2. Цифрова трансформація. Режим доступу: https://www.kmu.gov.ua/ diyalnist/mizhnarodna-dopomoga/coordination/cifrova-transformaciya (дата звернення 21.03.2021)

3. ЗАКОН УКРАЇНИ Про інформацію. (https://zakon.rada.gov.ua/cgi- bin/laws/main.cgi?nreg=2938-17#Text) (дата звернення 22.03.2021)

4. Словник української мови. http://sum.in.ua/s/vidomosti (дата звернення 22.03.2021)

5. ISO/IEC 2382:2015, Informationtechnology. Vocabulary. Part 1: Termsanddefinitions https://www.iso.org/standard/63598.html (дата звернення 22.03.2021)

6. Офіційний український державний сайт «Децентралізація влади». https://decentralization.gov.ua/ (дата звернення 23.03.2021)

7. КОНЦЕПЦІЯ реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні .https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/333-2014-%D1%80#Text (дата звернення 23.03.2021)

8. Проект Закону про внесення змін до Закону України «Про місцеві державні адміністрації» та деяких інших законодавчих актів України щодо реформування територіальної організації виконавчої влади в Україні. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=70293 (дата звернення 23.03.2021)

9. Нестерович В. Ф. Децентралізація як конституційний принцип здійснення публічної влади на регіональному та місцевому рівнях. Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. 2019. № 3. С. 47-54. https://visnik.dduvs.in.ua/wp-content/ uploads/2019/12/3-19-ua/10.pdf (дата звернення 23.03.2021)

10. Опришко В. Ф. Міжнародне економічне право і процес. К., Парламентське вид-во, 2014. 518 с.

11. Уніфікація в праві. Юридична енциклопедія https://leksika.com. ua/15731028/legal/unifikatsiya_v_pravi (дата звернення 23.03.2021)

Размещено на Allbest.ru