Сільськогосподарські дорадчі служби як елемент адміністративно-правового механізму залучення інвестицій в агропромисловий комплекс України та формування інвестиційної привабливості сільських територій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сільськогосподарські дорадчі служби як елемент адміністративно-правового механізму залучення інвестицій в агропромисловий комплекс України та формування інвестиційної привабливості сільських територій

Самборський Є.О.

аспірант кафедри державознавства і права Національної академії державного управління при Президентові України м. Київ, Україна

В зв'язку із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення» [1], відповідно до якого з першого липня 2021 року земля фактично стає товаром, актуалізується потреба дослідження питання адміністративно-правового механізму залучення інвестицій в агропромисловий комплекс України.

Як зазначено в затвердженій Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03. 2021 р. № 179 Національній економічній стратегії на період до 2030 року [2] Україна є однією з найбільших за територією та кількістю населення держав Європи, але також однією з найбідніших. Попри те, що Україна посідає 56 місце у світі за розміром валового внутрішнього продукту (далі - ВВП) в абсолютному вимірі, за показником ВВП на душу населення Україна займає лише 119 позицію. За результатами аудиту Україні не вдалося реалізувати потенціал у природних ресурсах, географічному положенні та якості людського капіталу [2].

Стратегією сприяння залученню приватних інвестицій у сільське господарство на період до 2023 року [3] визначено, що вітчизняний агропромисловий комплекс України має недооцінений виробничий та експортний потенціал, який може зробити значний внесок в економічне зростання держави в цілому і розвиток сільської місцевості, зокрема. За розрахунками експертів Світового банку, 30-відсоткове підвищення продуктивності в сільському господарстві може сприяти зростанню валового внутрішнього продукту України на 4 відсотки за п'ять років і на 12,5 відсотка протягом 10 років.

На даному етапі розвитку економіки України, аграрно -промисловий комплекс України є однією з пріоритетних галузей, яка дає значний валовий приріст, проте законодавство України в напрямку створення ефективного механізму залучення інвестицій в цю галузь економіки, залишається недосконалим, що обумовлює потребу обґрунтування доцільності його суттєвого оновлення.

Розглядаючи дане питання в контексті Національної економічної стратегії [2], слід звернути увагу на той факт, що Стратегія також визначає і ряд неприпустимих кроків, заборонених напрямів руху, що є критичними перепонами для розвитку економіки (так звані «червоні лінії»), серед яких є невиконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода про асоціацію між Україною та ЄС) [5].

Разом з тим, Очікуваним результатом виконання Стратегії є визначення та суспільна підтримка стратегічного курсу держави в економічній сфері, послідовна реалізація якого дасть змогу, насамперед, сформувати конкурентоспроможні умови для бізнесу та інвестицій і відновити довіру до держави. інвестиції агропромисловий україна

Крім того, Стратегія [2] посилює роль процесу забезпечення розвитку людського потенціалу, що в свою чергу підкреслює значимість і громадянського суспільства, і окремо взятих територіальних громад у процесі формування інвестиційної привабливості регіонів України в усіх сферах життя суспільства.

Враховуючи те, що і Національною економічною стратегією на період до 2030 року [2], і Стратегією сприяння залученню приватних інвестицій у сільське господарство на період до 2023 року [3] Україна позиціонується як найпривабливіша країна економічних можливостей для інвестицій, хотілось би звернути увагу державних інституцій на необхідність формування державної політики в процесі реаліза-ції вказаних стратегій саме з урахуванням досвіду дорадчих служб та поступово підвищувати роль дорадчої діяльності в залученні та супроводженні інвестицій в агропромисловий комплекс України.

У перспективі, держава має не тільки здійснювати адміністративно - правове регулювання інвестиційної діяльності, але й виступати активним учасником такої діяльності, шукати нові правові форми залучення інвестицій та сприяти покращенню інвестиційного клімату.

Таким дієвим елементом механізму залучення інвестицій є система розвинутих професійних дорадчих служб, що фінансуються за рахунок бюджетних дотацій (за прикладом Польщі, ФРН, Канади), оскільки процес інвестування в агропромисловий комплекс потребує кваліфікованого супроводу вузько направленими фахівцями цієї галузі.

Стаття 4 Закону України «Про сільськогосподарську дорадчу діяльність» [4] визначає основні напрямки дорадчої діяльності серед яких передбачено, зокрема і надання дорадчих послуг органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування з питань підготовки та реалізації планів соціально-економічного розвитку, формування громадянського суспільства.

Визначені законодавством України напрямки діяльності дорадчих служб є складовою ефективності процесу залучення інвестицій в сільські території та створюють передумови економічної привабливості цих територій чи окремих інвестиційних проектів для інвесторів.

Володіючи теоретичною базою та практичним досвідом, в тому числі обізнаністю з економічним потенціалом того чи іншого регіону, конкретного товаровиробника сільськогосподарської продукції, дорадчі служби відіграють значущу роль у процесі залучення інвестицій в агропромисловий комплекс України.

Відповідно до положень статті 404 Угоди про Асоціацію між Україною та Європейським Союзом [5], Співробітництво між Сторонами у сфері сільського господарства та розвитку сільських територій охоплює, зокрема, поширення знань, шляхом проведення навчальних та інформаційних заходів, а також сприяння інноваціям, шляхом проведення досліджень та просування системи дорадництва до сільсько-господарських виробників. Підтримка сільськогосподарської дорад- чої діяльності у розвинутих країнах світу є одним з найважливіших інструментів стимулювання розвитку сільських територій. Ефективна діяльність дорадчих служб сприяє збільшенню обсягів виробництва продукції сільського господарства, стимулює економічне зростання, підвищує рівень добробуту сільського населення.

Отже, розбудова системи сільськогосподарського дорадництва в Україні є частиною євроінтеграційного процесу, а також, має суттєвий вплив і на внутрішні процеси державного будівництва.

Як зазначено в Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні», що схвалена Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01.04.2014 року № 333 [6], серед іншого, Концепція сприятиме:

- посиленню правової, організаційної та матеріальної спроможності територіальних громад, органів місцевого самоврядування, провадженню їх діяльності з дотриманням принципів та положень Євро-пейської хартії місцевого самоврядування;

- впровадженню механізму здійснення місцевими держадміністраціями та населенням контролю за наданням органами місцевого самоврядування, територіальними органами центральних органів виконавчої влади публічних послуг;

- створенню сприятливих правових умов для максимально широкого залучення населення до прийняття управлінських рішень, а також розвитку форм прямого народовладдя;

- формуванню ефективної територіальної системи органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади для забезпечення сталого соціально-економічного розвитку відповідних адміністративно- територіальних одиниць;

- соціально-економічному розвиткові територіальних громад і регіонів;

- стимулюванню економічного розвитку територій у результаті удосконалення механізмів впливу органів місцевого самоврядування на визначення пріоритетів місцевого економічного розвитку.

Отже, в контексті започаткованої в Україні адміністративної реформи, саме сільськогосподарські дорадчі служби можуть стати об'єднуючим елементом між територіальними громадами та органами державного управління (органами місцевого самоврядування) в умовах започаткованого державою обігу земель сільськогосподарського призначення, а також потребою сільських територій у формуванні інвестиційної привабливості того чи іншого регіону України.

Література

1. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення : Закон України від 31.03.2020 року № 552-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/552-20

2. Про затвердження Національної економічної стратегії на період до 2030 року: Постанова Кабінет Міністрів України від 03.03.2021 р. № 179 URL: https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-zatverdzhe- nnya-nacionalnoyi-eko-a179

3. Стратегія сприяння залученню приватних інвестицій у сільське господарство на період до 2023 року, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 р. № 595-р. URL: https:// www.kmu.gov.ua/npas/pro-shvalennya-strategiyi-spriyann-595r

4. Про сільськогосподарську дорадчу діяльність : Закон України від 17.06. 2004 року № 1807-IV URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1807-15#Text

5. Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікована Законом № 1678-VII від 16.09.2014. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/984_011

6. «Про схвалення Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні»: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.04.2014 року № 333-р URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/333-2014-р#Text

Размещено на Allbest.ru