Становлення правових форм взаємодії інститутів громадянського суспільства та органів публічної влади в Україні

Размещено на http://allbest.ru

Вінницький державний педагогічний університет

імені Михайла Коцюбинського

Становлення правових форм взаємодії інститутів громадянського суспільства та органів публічної влади в Україні

Кононенко В.В. доктор історичних наук, професор,

професор кафедри права і публічного управління

м. Вінниця, Україна

У розбудові демократичної правової держави важливу роль відіграє громадянське суспільство. Розвиненість інститутів громадянського суспільства є індикатором формування рівня демократії в країні. Різні некомерційні та неурядові організації (асоціації, фонди, політичні партії, профспілки, засоби масової інформації, релігійні організації) є не тільки ефективним механізмом контролю над діяльністю влади з боку суспільства, а й інститутами, що самі здатні перебрати на себе окремі завдання та функції, які стоять перед державою. У формуванні політики взаємовідносин між інститутами громадянського суспільства та органами публічної влади важливим залишається питання правового закріплення форм їх співпраці. Саме тут існує одна з найбільших проблем - без законодавчого закріплення та визначення правових моделей цієї взаємодії у повній мірі залучити громадянське суспільство до побудови демократії в Україні неможливо.

На жаль, можемо констатувати, що вітчизняне законодавство не тільки не завжди визначає форми взаємодії громадянського суспільства із органами державної влади та органами місцевого самоврядування, а й, наприклад, не завжди забезпечує громадян правовими можливостями реалізації статті 5 Конституції України, згідно з якою народ є «носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні». У цьому плані цілком погоджуємося з Н. Дубас, що в Україні «відсутні сучасні законодавчі акти, які б визначали правові механізми реалізації вищезазначених форм безпосередньої демократії» [1, с. 16]. Лише на початку 2021 р. відбулися окремі зміни. Так, 26 січня 2021 р. був прийнятий Закон України «Про всеукраїнський референдум», який визначив правові засади здійснення народного волевиявлення через всеукраїнський референдум, його організацію та порядок проведення. Проте цей Закон не завжди схвально оцінюють лідери опозиційних до чинної влади партій та міжнародні організації. Так, лідери опозиції критикують його через складну процедуру здійснення народного волевиявлення через всеукраїнський референдум або через завуальовану можливість приймати рішення «в обхід парламенту за допомогою маніпулятивних референдумів» [2]. Також, на реалізацію безпосередньої демократії направлений Проект Закону України «Про внесення змін до статті 93 Конституції України (щодо законодавчої ініціативи народу)», що безперечно є важливим правовим механізмом реалізації прав громадян у багатьох європейських країнах, проте, незрозуміло, як він вплине на державні процеси в умовах поки що низького рівня правової та політичної культури нашого суспільства. Проект закону знаходиться на розгляді у Верховній Раді України та має закріпити право громадян на ініціювання конституційних або законодавчих змін через внесення законопроекту до законодавчого органу або винесення його на референдум. демократія референдум влада суспільство

Залучення інститутів громадянського суспільства до планування та реалізації державної політики у демократичному суспільстві є не тільки правом, а й обов'язком. Для реалізації цього права / обов'язку слід забезпечити співпрацю суспільства в цілому, громадянського суспільства та політиків для реалізації спільних завдань через:

- визначення конкретних переваг участі інститутів громадянського суспільства на різних етапах політичного / державного процесу: встановлення порядку денного; участь у прийнятті рішення; впровадження рішення; моніторинг рішення; перегляд чи переформатування рішення тощо;

- визначення рівнів участі інститутів громадянського суспільства у публічних процесах: надання інформації, консультації, діалог та партнерство між інститутами громадянського суспільства та органами публічної влади;

- закріплення способів визначення відповідних партнерів;

- визначення засобів та інструментів, що дозволяють та підтримують процес участі інститутів громадянського суспільства у державній політиці.

Інтернаціональні організації «Міжнародний центр некомерційного права» (The International Center for Not-for-Profit Law, ICNL) та Агентство США з міжнародного розвитку (United States Agency for International Development, USAID) вважають, що органи публічної влади мають сприяти розвитку сектора громадянського суспільства та його участь у формуванні політики, у тому числі через політичні документи щодо співпраці; державні установи для співпраці; контактних осіб або відділи з питань громадських організацій на рівні міністрів; контактну особу в парламенті; Раду з розвитку громадянського суспільства; інші міжгалузеві дорадчі органи, що зосереджуються на конкретних сферах або питаннях; фонди громадянського суспільства; кодекси (положення) про участь громадян [3, с. 3].

На думку І. Колосовської в Україні взаємодія інститутів громадянського суспільства з органами державної влади відбувається у таких правових формах:

- Участь інститутів громадянського суспільства в нормотвор- чій діяльності держави, яка забезпечується участю в розробленні та обговоренні проектів нормативно-правових актів.

- Участь у правозастосовній діяльності держави, яка забезпечується шляхом повної або часткової передачі повноважень державних органів інститутам громадянського суспільства та громадського контролю [3, с. 162].

На нашу думку, після Революції Гідності в 2014 р. в Україні активізувалися процеси залучення інститутів громадянського суспільства до реалізації державної політики та сформувалися такі напрямки співпраці з органами публічної влади:

- участь представників громадянського суспільства у роботі органів державної влади, органів правоохоронної діяльності та діяльності державних підприємств, установ та організацій через діяльність наглядових та громадських рад (рада громадського контролю НАБУ, громадська рада при НАЗК, рада громадського контролю при ДБР, громадська рада доброчесності тощо);

- залучення представників громадського сектору на керівні посади органів державної влади;

- участь інститутів громадянського суспільства у нормотворчій діяльності держави (проявляється через залучення представників громадянського суспільства до розроблення та обговорення нормативно-правових актів);

- участь інститутів громадянського суспільства у правозастосовній діяльності держави (забезпечується шляхом передачі повністю або частково повноважень державних органів та через громадський контроль);

- участь представників громадянського суспільства у правоохоронній діяльності держави (реалізація права складати протоколи про адміністративні правопорушення, залучення до охорони громадського порядку, участь у боротьбі з корупційними проявами через громадські слухання, діяльність громадських рад, звернення до органів державної влади та місцевого самоврядування тощо) [5].

Для взаємодії органів влади та громадянського суспільства також використовуються такі механізми як консультації з громадськістю, участь у громадських радах, робочих групах, громадські експертизи і моніторинги, громадські слухання, інформаційні запити до органів державної влади тощо [6, с. 7]. Отже, на шляху залучення інститутів громадянського суспільства (некомерційних та неурядових організацій) до взаємодії з органами публічної влади для здійснення державної та місцевої політики багато зроблено, проте питання визначення правових форм цієї взаємодії, механізмів взаємовпливу, гарантій та меж впливу громадянського суспільства на державну політику загалом залишається відкритим.

На нашу думку, необхідно на законодавчому рівні прописати чіткі форми кооперації між органами публічної влади та інститутами громадянського суспільства та механізми залучення останніх до здійснення державної та місцевої політики.

Література

1. Дубас Н. Я. Поняття громадянського суспільства. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична. 2011. Вип. 4. С. 13-20.

2. Ржеутська Л. Закон про всеукраїнський референдум: «ядерна кнопка» чи порятунок демократії? DW. URL: https://www.dw.com/uk/ vseukrainskyi-referendum-iaderna-knopka-chy-poriatunok-demokratii/a- 56353660.

3. Models to Promote Cooperation between Civil Society and Public Authorities Working Paper. ICNL. USAID. URL: https://www.icnl.org/wp- content/uploads/cfr_Models-to-Promote-Cooperation-Working-Paper.pdf.

4. Колосовська І. Формування ефективної моделі партнерства інститутів публічної влади та громадянського суспільства. Ефективність державного управління. 2015. Вип. 45. С. 161-166.

5. Кононенко В. В., Лапшин С. А. Громадянське суспільство та держава: співвідношення в публічному управлінні. Державне управління: удосконалення та розвиток. 2020. № 8.URL: http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=1713.

6. Існуючі механізми співпраці органів державної влади з організаціями громадянського суспільства в контексті реалізації Національної стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні 2016-2020. Київ, Ваіте, 2016. 280 с.

Размещено на Allbest.ru