До питання про громадський контроль в умовах реалізації державних реформ

Размещено на http://www.allbest.ru/

Івано-Франківська філія Вищого навчального закладу «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»

ДО ПИТАННЯ ПРО ГРОМАДСЬКИЙ КОНТРОЛЬ В УМОВАХ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНИХ РЕФОРМ

Надвірнянська Н.М.

старший викладач кафедри права

Чічеріна М.О.

старший викладач кафедри права

м. Івано-Франківськ

Громадський контроль у сфері державного управління сьогодні є досить новим надбанням суспільства, що знайшло своє нормативне закріплення лише на початку ХХ ст. Саме такий контроль за діяльністю органів державного управління і місцевого самоврядування, на думку Т. В. Наливайко, є важливою формою реалізації демократії та способом залучення громадян до управління суспільством та державою [1].

Сьогодні, у зв'язку з прийняттям Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад», особливого значення набуває громадський контроль як система контролю над державним апаратом і органами місцевого самоврядування [2]. Відтак, все більшої актуальності набувають децентралізовані види контролю, що базуються на соціальних нормах, цінностях, традиціях і корпоративній культурі.

На думку А. Сильвестрзака, контроль є багатоступеневим і складається з наступних заходів:

- підготовка контролю;

- взяття контролю та визначення фактичного стану справи в контрольованому суб'єкті;

- оцінка досягнутих результатів з точки зору прийнятих критеріїв;

- нагадування виконувати передбачені законодавством заходи, що входять до сфери контролю органу та об'єкта, що перевіряється;

- спостереження за результатами перевірки; [3 ;4].

У свою чергу, В. Давідович характеризує контроль як дію, що включає:

- вивчення існуючого стану речей;

- складання того, що існує, з тим, що повинно бути, що передбачено відповідними зразками або нормами поведінки та формулювання відповідної оцінки на цій основі;

- у разі будь-яких розбіжностей між поточним станом та бажаним станом, визначення причин цих розбіжностей та формулювання рекомендацій, спрямованих на вказівку способів усунення небажаних явищ [5].

Виходячи з наведених вище визначень доходимо висновку, що управління - це процес, який складається з декількох послідовних етапів, що створюють логічну послідовність дій. При цьому окремі етапи не можуть існувати самостійно, а тому виконуючи їх у певній послідовності відбувається виконання контролю, в тому числі й громадського.

Як відомо, контроль - це динамічний процес, який розвивається протягом його послідовної діяльності. Два наведені вище визначення контролю містять деякі загальні елементи. Перший з них - вивчити фактичний стан, тобто те, з чим можна зіткнутися під час виконання контрольної діяльності. Відправною точкою проведення аудиту є визначення певної схеми, в яку можуть бути включені деякі настанови щодо перевірки фактичного стану суб'єкта.

Авторитет громадського контролю ніколи не знижувався, він постійно мав і має актуальний характер. Так, наприклад, за часів СРСР застосовувався громадський контроль (йменувався як «народний»). Основними напрямами діяльності органів народного контролю були: контроль за виконанням державних планів економічного та соціального розвитку і планових завдань, виявлення резервів народного господарства, підвищення ефективності суспільного виробництва і якості роботи, впровадження у виробництво досягнень науки та техніки [6]. Також актуальним напрямом роботи органів громадянського контролю була боротьба з порушеннями державної дисципліни, відомчого підходу до справи, безгосподарністю та марнотратством, бюрократизмом, будь-якими спробами обману держави, зазіханнями на соціалістичну власність [7, с. 300]. Система органів народного контролю того часу демонструє й істотні позитивні риси, важливі для розвитку сучасного громадського контролю, зокрема дисципліни, підвищення відповідальності кожного працівника за доручену справу; елементів професіоналізму в контрольній діяльності тощо. Реалізовувався принцип, відповідно до якого не всі громадяни повинні були втручатися в діяльність органів влади.

Водночас, слід зауважити й на негативних факторах діяльності громадського контрою. На нашу думку, найбільш негативним є фактор тотального державного контролю над особистістю. Негативною сприймається й практика взаємодії виконавчих органів та громадянського суспільства через «нав'язування» політики партійно-державного апарату.

Переймаючи негативний досвід минулого варто зазначити, що й сьогодні як нормативно-правове, так й інституційне забезпечення механізмів громадського контролю залишається недосконалим. Саме тому, на нашу думку, для покращення ефективності механізмів здійснення громадського контролю в системі державного управління органам державної влади та організаціям громадянського суспільства необхідно: ініціювати створення комплексної системи громадського контролю, яка буде включати як державні структури, так і структури громадянського суспільства та складатися з двох рівнів - регіонального та загальнонаціонального, що дозволить спрямувати діяльність суб'єктів громадського контролю на виявлення та оприлюднення недоліків і порушень.

Не менш важливою сферою уваги громадського контролю (порівняно з контролем за прийняттям органами державної влади рішень стосовно конкретних громадян) повинен стати контроль за роботою підприємств, установ та організацій, якістю обслуговування ними населення, за станом забезпечення владою житлових, медичних та інших потреб громадян; унормувати нормативно-правову базу щодо механізмів застосування громадського контролю.

У сучасних умовах пошуку ефективної моделі взаємодії держави та громадянського суспільства, прагнення до підвищення конструктивної політичної активності громадян і залучення їх до участі в управлінні справами держави ключову роль повинні відігравати право на рівний доступ до державної і муніципальної служби, право громадян на мирні зібрання, право звертатися особисто і направляти індивідуальні та колективні звернення до органів публічної влади та інші. Головними завданнями громадського контролю вважаємо організацію розгляду заяв, звернень громадян, зацікавлених у наданні їм допомоги органами громадського контролю, сприяння недопущенню або усуненню раніше допущених порушень Конституції України, законів, інших нормативних актів, державної дисципліни об'єктами громадського контролю, почуття відповідальності за стан усього суспільства тощо.

Отже, громадську контрольну діяльність у державі слід розглядати як інструмент, за допомогою якого виявляються неправомірні дії та здійснюється протистояння можливим відхиленням обраного курсу розвитку суспільства. Контроль та контрольна діяльність існують стільки, скільки існує саме суспільство. Головними завданнями громадського контролю є організація розгляду заяв, звернень громадян, зацікавлених у наданні їм допомоги органами громадського контролю; сприяння недопущенню або усуненню раніше допущених порушень Конституції України, законів, державної дисципліни об'єктами громадського контролю та визначення суспільної оцінки порушень або безпеки, обумовлених визначеними видами діяльності. громадський контроль державний управління

Література

1. Наливайко Т. В. Громадський контроль в Україні як інститут громадянського суспільства: теоретико-правовий аспект: автореф. дис.... канд. юрид. наук. Львів, 2010. 18 с.

2. Iserzon, E. Prawo administracyjne [The administrative law]. Warszawa. 2006. 214 с.

3. Sylwestrzak, A. (2004). Kontrola administracji publicznej w III Rzeczypospolitej Polskiej [Control of public administration in the Third Republic of Poland]. Gdansk. 2004, 315 с.

4. Dawidowicz, W. Zagadnienia ustroju administracji pahstwowej w Polsce [Issues of the state administration system in Poland]. Warszawa. 1970, s. 34 [za:] J. Jagielski, Kontrola administracji publicznej, Warszawa 2006, 414 с.

5. Gorzynska, T. Prawo do informacji i zasada jawnosci admini- stracyjnej, Zakamycze 1999, 280 с.

6. Горшенев В. М. Контроль как правовая форма деятельности. М., 1987. 300 с.

7. Чиркин В. Е. Государствоведение: учебник. М., 1999. 450 с.

Размещено на Allbest.ru